Рішення

від 20.12.2018 по справі 826/2878/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2018 року № 826/2878/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп (далі - позивач та/або ТОВ Балізза Фешін Груп ) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 року №0003452250;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 року №0003462250.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що контролюючий орган помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Консалтінг Юкрейн (код за ЄДРПОУ 36412065) та ТОВ Асгільдія (код ЄДРПОУ 37617576) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності.

ТОВ Балізза Фешін Груп звертало увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №826/2878/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп задоволено повністю.

Постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.09.2012 р. №0003452250 та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.09.2012 р. №0003462250.

Надалі, постановою Верховного Суду від 28.02.2018 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 року адміністративну справу №826/2878/13-а прийнято до провадження суддею Бояринцевою М.А. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленні сторін.

Комі того, зазначеною ухвалою запропоновано сторонам викласти письмово свою правову позицію щодо заявлених вимог з урахуванням висновків Верховного Суду протягом 20 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду.

Станом на час вирішення справи жодних пояснень від позивача та відповідача щодо правової позиції відносно заявлених вимог з урахуванням висновків Верховного Суду до суду не надійшли.

З огляду на вказані обставини, справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами, зазначеними в постанові старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 18.04.2012 року за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої, відповідачем було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Балізза Фешін Груп , код за ЄДРПОУ 36149205, з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами зазначеними в постанові старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 18.04.2012 р. за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року № 255/22-511/36149205 від 18.07.2012 р. (далі - акт перевірки №1).

Згідно висновків, викладених у вказаному акті перевірки, позивачем порушено вимоги: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 318092,00 грн., в т.ч. за 2-3 квартал 2011 р. на суму 246842 грн., у т.ч. 3 квартал 2011 року на суму 246842 грн., за 2-4 квартал 2011 р. на суму 318092,00 грн.; у т.ч. за 4 квартал 2011 р. на суму 71250 грн., п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого по взаємовідносинах з ТОВ БС Консалтінг Юкрейн (код ЄДРПОУ 36412065) та ТОВ Асгільдія (код за ЄДРПОУ 37617576) занижено податок на додану вартість на загальну суму 276602,00 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - на суму 33490,00 грн., за серпень 2011 р. - на суму 101885,00 грн., за вересень 2011 р. - на суму 79270,00 грн., за жовтень 2011 р. - 61957,00 грн.

З урахуванням висновків, які викладені в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0003452250 від 12.09.2012 року (далі - ППР №0003452250), яким ТОВ Балізза Фешін Груп збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 318092,00 грн., з яких 318092,00 грн., - за основним платежем та податкове повідомлення - рішення №0003462250 від 12.09.2012 року (далі - ППР №0003462250), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345753,00 грн., з яких 276602,00 грн. - за основним платежем, а 69151,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В подальшому, позивачем подано заперечення на акт перевірки №1 з дорученням до них відповідної первинної документації, за наслідком розгляду яких, відповідачем повторно проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп та складено акт №320/22-511/36149205 від 22.08.2012р, яким підтверджено висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки №1 в частині допущення позивачем порушень податкового законодавства (далі - акт перевірки №2).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки №2 (т. 1, а.с. 65-72).

В той же час, на підставі висновків акту перевірки №2 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 року №0003452250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 318 902, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення - рішення від 12.09.2012 року №0003462250, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345 750, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

За наслідком адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року підставою для скерування адміністративної справи №826/2878/13-а були наступні обставини: Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру господарських операцій між позивачем з одного боку та ТОВ БС Консалтінг Юкрейн , ТОВ Асгільдія - з іншого, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами бухгалтерського та податкового обліку (видаткові та податкові накладні, банківські виписки), належної реєстрації цих постачальників на дату здійснення господарських операцій, індивідуальної відповідальності платника податків; недоведеності у судовому процесі обставин нікчемності правочинів між позивачем та цими постачальниками. Даючи оцінку посиланням контролюючого органу на матеріали кримінальної справи № 69-116, зокрема у частині протоколів допитів директорів та засновників ТОВ БС Консалтінг Юкрейн , ТОВ Асгільдія , в яких вони заперечують свою причетність до діяльності та створення цих товариств, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, пославшись на частини 1 та 4ст. 70 КАС України (у редакції. чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), зробили висновок про неналежність таких доказів.

З такою оцінкою судами доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень). Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ БС Консалтінг Юкрейн , ТОВ Асгільдія товарів, фіктивність підприємницької діяльності цих постачальників, а також ставлять під сумнів достовірність документів, підписаних від імені цих постачальників. Так, ДПІ звертала увагу суду на показання громадянина ОСОБА_3 (директор та засновник ТОВ БС Консалтінг Юкрейн ), показання директора та засновника ТОВ Асгільдія ОСОБА_4, які заперечили своє відношення до господарської діяльності цих товариств та вказали про їх реєстрацію на прохання інших осіб за винагороду. Цим доводам ДПІ суд не дав правильної оцінки, тоді як пояснення сторін чи їх представників є засобом доказування в адміністративному процесі.

Повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях з ТОВ БС Консалтінг Юкрейн , ТОВ Асгільдія , так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Наслідком порушення судом норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пунктів 138.1, 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 198.6 ст. 198 ПК і, як наслідок, неправильна юридична оцінка обставин у справі щодо права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017). .

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2008 року, взято на податковий облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва 26.09.2008 року, зареєстровано як платник податку на додану вартість 10.10.2008 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю БС Консалтинг Юкрейн , як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу товарів №01/06-11 від 01.06.2011 року, (надалі - договір №01/06-11), згідно п.1.1., п.1.2 та п.2.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у накладних, що є невід'ємними додатками до договору. Загальна ціна товару за цим договором складає 100000000,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №01/06-11 ТОВ БС Консалтинг Юкрейн поставило позивачу товар (одяг) на загальну суму 1287869,00 грн., в т.ч. ПДВ 214644,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №34 від 01.06.2011 р. на суму 107738,75 грн., в т.ч. ПДВ 17956,46 грн.; №174 від 01.07.2011 р. на суму 93200,00 грн., в т.ч. ПДВ 15533,33 грн.; №42 від 01.08.2011 p. на суму 187336,31 грн., в т.ч. ПДВ 31222,72 грн.; №43 від 01.08.2011 p. на суму 332777,20 грн., в т.ч. ПДВ 55462,87 грн.; №44 від 01.08.2012 p. на суму 91198,03 грн., в т.ч. ПДВ 15199,67 грн.; №6 від 01.09.2011 р. на суму 151775,21 грн. ,в т.ч. ПДВ 25295,87 грн.; №7 від 01.09.2011 р. на суму 223573,03 грн., в т.ч. ПДВ 37262,17 грн.; №13 від 01.09.2011 р. на суму 100270,24 грн., в т.ч. ПДВ 16711,71 грн.

Крім цього, судом встановлено, що ТОВ БС Консалтинг Юкрейн були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1287869,00 грн., в т.ч. ПДВ 214644,80 грн. (№34 від 01.06.2011 р. на суму 107738,75 грн., в т.ч. ПДВ 17956,46 грн.; №174 від 01.07.2011 р. на суму 93200,00 грн., в т.ч. ПДВ 15533,33 грн.; №42 від 01.08.2011 p. на суму 187336,31 грн., в т.ч. ПДВ 31222,72 грн.; №43 від 01.08.2011 p. на суму 332777,20 грн., в т.ч. ПДВ 55462,87 грн.; №44 від 01.08.2012 p. на суму 91198,03 грн., в т.ч. ПДВ 15199,67 грн.; №6 від 01.09.2011 р. на суму 151775,21 грн. ,в т.ч. ПДВ 25295,87 грн.; №7 від 01.09.2011 р. на суму 223573,03 грн., в т.ч. ПДВ 37262,17 грн.; №13 від 01.09.2011 р. на суму 100270,24 грн., в т.ч. ПДВ 16711,71 грн.).

Разом з цим, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Асгільдія , як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу товарів №01/10-11 від 01.10.2011 року (надалі - договір №01/10-11), згідно п.1.1., п.1.2 та п.2.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у накладних, що є невід'ємними додатками до договору. Загальна ціна товару за цим договором складає 100000000,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №01/10-11 ТОВ Асгільдія поставило позивачу товар (одяг) на загальну суму 371740,30 грн., в т.ч. ПДВ 61956,71 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №34 від 01.10.2011 р. на суму 150804,13 грн., в т.ч. ПДВ 25134,02 грн.; №35 від 01.10.2011 р. на суму 102250,91 грн., в т.ч. ПДВ 17041,82 грн.; №36 від 01.10.2011 p. на суму 118685,21 грн., в т.ч. ПДВ 19780,87 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Асгільдія були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 371740,30 грн., в т.ч. ПДВ 61956,71 грн. (№34 від 01.10.2011 р. на суму 150804,13 грн., в т.ч. ПДВ 25134,02 грн.; №35 від 01.10.2011 р. на суму 102250,91 грн., в т.ч. ПДВ 17041,82 грн.; №36 від 01.10.2011 p. на суму 118685,21 грн., в т.ч. ПДВ 19780,87 грн.).

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ БС Консалтинг Юкрейн та ТОВ Асгільдія були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за липень-жовтень 2011 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ БС Консалтинг Юкрейн , ТОВ Асгільдія та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору №01/06-11 позивачем були сплачені ТОВ БС Консалтинг Юкрейн кошти на загальну суму 1287869,00 грн., в т.ч. ПДВ 214644,80 грн., та на виконання Договору №01/10-11 ТОВ Асгільдія - кошти на загальну суму 371740,30 грн., в т.ч. ПДВ 61956,71 грн., що підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Водночас, в ході розгляду справи судом встановлено, що матеріали адміністративної справи не містять в собі замовлень, які передбачені умовами договорів.

Пояснень щодо їх відсутності позивачем не надано.

Що ж стосується тверджень відповідача про ненадання позивачем в ході проведення перевірки та подання заперечень на акт перевірки певних документів по взаємовідносинам з його контрагентами суд звертає увагу на наступне.

Згідно з приписами п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, згідно з нормами Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд звертає увагу на те, що вказані вище документи, зокрема, договір №01/06-11, договір №01/10-11, податкові накладні, видаткові накладні були надані позивачем контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки (т. 1, а.с. 29 - 35).

В той же час, слід вказати, що висновки контролюючого органу щодо порушення податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп ґрунтується, як в акті перевірки №1 так і в акті перевірки №2, виключно на матеріалах кримінальної справи №69-116, порушеної відносно засновника та директора ТОВ Техавтокомплект ОСОБА_5, засновника та директора ТОВ "ДООРС" ОСОБА_6, засновника та директора ТОВ "Оптдевайс" ОСОБА_7, директора ТОВ "Спорт-Торг" ОСОБА_8 та громадян ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 27 ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, а також ОСОБА_11, ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб щодо фіктивного підприємництва (придбання ТОВ "Буд AMВ Груп" з метою прикриття незаконної діяльності) та сприяння в ухиленні від сплати податків за ч.4, 5 ст. 27 ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України (зокрема протоколи допитів директорів та засновників ТОВ БС Консалтинг Юкрейн та ТОВ Асгільдія , постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 18.04.2012 р.), як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "БС Консалтинг Юкрейн", ТОВ "Асгільдія".

Відповідно до вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 №1/756/132/13 (№ 2605/19306/12), що набрав законної сили 19.03.2013, встановлено, що ОСОБА_4, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисні мотиви, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на підроблення документів та їх збут з метою використання цих документів іншими особами, у квітні 2011р. підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_12 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ "Асгільдія", у зв'язку із чим ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Встановлені у вироку суду обставини, не були спростованими представником позивача під час розгляду даної справи, і переконливо свідчить про те, що ОСОБА_4 фактично не приймав участь в здійсненні господарських операціях між позивачем і ТОВ "Асгільдія", не складав від імені ТОВ "Асгільдія" документів, копії яких наявні у справі.

Разом з цим, в ході розгляду справи суд враховує посилання контролюючого органу на показання громадянина ОСОБА_3 (директор та засновник ТОВ БС Консалтінг Юкрейн ), який заперечив своє відношення до господарської діяльності ТОВ БС Консалтінг Юкрейн .

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч. 2 ст. 3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9) та які повинні містити обов'язкові реквізити первинних документів, визначені у ч. 2 ст. 9.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про неналежне оформлення первинних документів, які не відповідають встановленим Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника в момент вчинення господарської операції, тому не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів у підтвердження правильності формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Формальна наявність у справі договорів, податкових, видаткових накладних, також здійснення грошових платежів не є достатнім та беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням надання ТОВ Асгільдія , ТОВ БС Консалтінг Юкрейн послуг з постановки товару (одягу).

Крім цього, суд додатково акцентує увагу на тому, що договір №01/06-11, договір №01/10-11 не містять в собі замовлень, наявність якого передбачена останніми.

Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Балізза Фешін Груп (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 43, літ. А , приміщення №6, код ЄДРПОУ 36149205) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04080, м. Київ. Вул. Турівська, б. 12, код ЄДРПОУ 38671091) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева