Постанова

від 12.12.2018 по справі 820/3567/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3567/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі № 820/3567/18, суддя Волошин Д.А., м. Харків

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клімтехінвест"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Клімтехінвест" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00000391411 від 08.02.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі №820/3567/18 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000391411 від 08.02.2018 р.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме неповно з'ясовані обставини в адміністративній справі у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, як того вимагає ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що позивачем систематично порушуються приписи ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України внаслідок непідтвердження реальності господарських операції із сумнівними контрагентами. Крім того вважає, що позивач здійснював свою господарську діяльність із використанням формально складених документів, які не можуть вважатися первинними документами відповідно до приписів податкового законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі № 820/3567/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Клімтехінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Селезія" за травень, червень 2016 року, з ТОВ "Апекс-Інвест" за серпень, вересень 2016 року, з ТОВ "Левіанс Актив" за вересень 2016 року, з ТОВ "Делівері Групп" за травень, червень, липень, серпень 2016 року, з ТОВ "Екто Плюс" за жовтень 2016 року, з ТОВ "Грандфлай" за жовтень 2016 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, про що було складено акт № 222/20-40-14-11-11/37762987 від 23.01.2018 р. (т. 1, а.с. 27-- 59).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 663761 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 08.02.2018 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000391411, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 829701,25 грн, в тому числі за основним платежем - 663761 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 165940,25 грн (т.1, а.с. 25).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а тому позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг, до податкового кредиту, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В періоді, що перевірявся, позивач мав господарські операції із ТОВ "Селезія", ТОВ "Апекс-Інвест", ТОВ "Левіанс Актив", ТОВ "Делівері Групп", ТОВ "Екто Плюс", ТОВ "Грандфлай".

З матеріалів справи встановлено, що 01.05.2016 року між позивачем (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Селезія" (орендодавець) укладено договір про надання послуг № 10/01/05, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю в оренду техніку та обладнання за плату (т.1, а.с. 99-104).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Селезія" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2016 р. № оу-79, від 30.06.2016 р. № оу-191, податковими накладними від 31.05.2016 р. № 79, від 30.06.2016 р. № 191, актами прийому-передачі техніки до договору № 10/01/05 від 01.05.2018 р. (т. 1, а.с. 105-119, 156-167).

Транспортування орендованої техніки від орендодавця до орендаря та її повернення після закінчення строку оренди здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами-заявками на надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт (т.1, а.с. 120-155, а.с. 168-199).

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Селезія" проводився у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т.1, а.с. 200).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Делівері Групп" з матеріалів справи встановлено, що 01.05.2016 року між позивачем (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері Групп" (орендодавець) укладено договір про надання послуг № 11/01/05, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю в оренду техніку та обладнання за плату (т. 1, а.с. 201-205).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Делівері Групп" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актами прийому-передачі наданних послуг № оу-41 від 31.05.2016 р., № оу-218 від 30.06.2018 р., № оу-309 від 31.07.2016 р., № 438-310816 від 31.07.2016 р., податковими накладними від 31.05.2016 р. № 41, від 30.06.2016 р. № 218, від 31.07.2016 р. № 309, від 31.08.2016 р. № 438, актами прийому-передачі техніки (т.1, а.с. 206-211, 215-233).

Транспортування орендованої техніки від орендодавця до орендаря та її повернення після закінчення строку оренди здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами-заявками на надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт (т. 1, а.с. 212-214, 234-243).

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Делівері Групп" проводився у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.1, а.с. 244-246).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Апекс-Інвест" з матеріалів справи встановлено, що 01.08.2016 року між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс-Інвест" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 4/01/08, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з технічного діагностування техніки (обладнання), а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати надані послуги (т.2, а.с. 8-10).

Також, 01 серпня 2016 року між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс-Інвест" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 3/01/08, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з технічного діагностування техніки (обладнання), а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати надані послуги (т.1, а.с.247-249).

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Апекс-Інвест" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актами здачі-приймання наданих послуг № 145-300916 від 30.09.2016 р., № 106-310816 від 31.08.2016 р., № 144-300916 від 30.09.2016 р., № 107-310816 від 31.08.2016 р., податковими накладними від 30.09.2016 р. № 145, від 30.06.2016 р. № 191, від 31.08.2016 р. № 106, від 30.09.2016 р. № 146, від 31.08.2016 р. № 107, додатками до актів про оцінку технічного стану обладнання (т.1, а.с. 250, т. 2, а.с. 1-7, а.с. 11-20).

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Апекс-Інвест" проводився у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т.2, а.с. 21).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Левіанс Актив" з матеріалів справи встановлено, що 01.09.2016 між позивачем (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Левіанс Актив" (орендодавець) укладено договір про надання послуг №91/01/09, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю в оренду техніку та обладнання за плату (т. 2, а.с. 22-24).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Левіанс Актив" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актом прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2016 р. № 111-300916, податковою накладною від 30.09.2016 р. № 111 та актом прийому-передачі техніки до договору № 91/01/09 від 01.09.2016 р. (т.2, а.с. 25-31).

Транспортування орендованої техніки від орендодавця до орендаря та її повернення після закінчення строку оренди здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами-заявками на надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт (т. 2, а.с. 32-43).

Крім того, 01.09.2016 між позивачем (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Левіанс Актив" (орендодавець) укладено договір про надання послуг №10/01/09, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю в оренду техніку та обладнання за плату (т.2, а.с. 44-48).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Левіанс Актив" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актом прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2016 р. № 135-300916, податковою накладною від 30.09.2016 р. № 135 та актами прийому-передачі техніки до договору № 10/01/09 від 01.09.2016 р. (т.2, а.с. 47-56).

Транспортування орендованої техніки від орендодавця до орендаря та її повернення після закінчення строку оренди здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами-заявками на надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт (т.2, а.с. 57-76).

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Левіанс Актив" проводився у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.2, а.с. 77-78).

Також, з матеріалів справи встановлено, що у перевіряємий період позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 41/19/08 від 19.09.2016 р. із товариством з обмеженою відповідальністю "Екто-Плюс" (продавець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, які зазначені у специфікаціях, а покупець - прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності для прибирання (господарські товари, миючі засоби та інвентар) (т. 2 а.с. 79-80).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Екто-Плюс" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: специфікацією № 1 від 14.10.2016р., видатковою накладною № 90-141016 від 14.10.2016 р., податковою накладною від 14.10.2016 р. № 90 (т. 2, а.с. 81-86).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором-заявки на надання транспортних послуг №1/14/10 від 14.10.2016 року, товарно-транспортною накладною №1141016 від 14.10.2016 р. та актом виконаних робіт від 14.10.2016 р. (т. 2, а.с.87-90).

Крім того, 01.10.2016 р. між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Екто-Плюс" (виконавець) укладено договори про надання послуг № 93/01/10 та № 94/01/10, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати послуги з технічного діагностування техніки (обладнання), а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати надані послуги (т. 2, а.с. 91-92, 97-98).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Екто-Плюс" за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актами здачі-приймання наданих послуг № 237-311-16 від 31.10.2016 р., № 238-311016, додатками до актів про оцінку технічного стану обладнання, податковими накладними від 31.10.2016 р. №237, від 31.10.2016 р. № 238 (т. 2, а.с. 93-96, 99-103).

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Екто-Плюс" проводився у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.2, а.с. 104-105).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Грандлайф" з матеріалів справи встановлено, що 01.10.2016 року між позивач (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грандлайф" (орендодавець) укладено договори про надання послуг № 101/01/10 та № 102/01/10, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю в оренду техніку та обладнання за плату.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Грандлайф" за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими: актами прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2016 р. № 148-310916, від 31.10.2016 р. № 256-311016, податковими накладними від 31.10.2016 р. № 148, від 31.10.2016 р. № 256 та актами прийому-передачі техніки до договорів № 101/01/10 та № 102/01/10 від 01.10.2016 р. (т. 2, а.с. 109-115, 131-139).

Транспортування орендованої техніки від орендодавця до орендаря та її повернення після закінчення строку оренди здійснювалось ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами-заявками на надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт (т. 2, а.с. 116-127, 140-159).

Розрахунок між позивачем та ТОВ "Грандлайф" проводився у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.2, а.с. 160-161).

З матеріалів справи встановлено, що отримана в оренду техніка, товарно-матеріальні цінності та послуги були використані позивачем для власної господарської діяльності, а саме для виконання зобов'язань за договорами, укладеними із Спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" Харківської міської ради № 14 від 27.03.2014 р., № 15 від 27.03.2014 р. та із Державним підприємством "Південна залізниця" № П/НА-151555/НЮ від 30.07.2015, № П/НА-161008/НЮ від 01.07.2016 (т.2, а.с. 162-187).

Орендована техніка використовувалась позивачем для якісного виконання взятих на себе зобов'язань по надання послуг по прибиранню та очищення комунальних об'єктів: Сад ім. Т.Г. Шевченка , Сквер Перемоги , Площа Конституції , Площа Привокзальна .

Крім того, у позивача були наявні ресурси для зберігання орендованого обладнання та товару, що підтверджується договором № 5-12/15 від 31.12.2015 р., укладеним із Спеціалізованим комунальним підприємством "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, відповідно до умов якого позивач розміщував обладнання, яке використовується у власній господарській діяльності, на територіях Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 35, що відповідає даним, зазначеним в товарно-транспортних накладних.

Орендована техніка, яка використовувалась для виконання обов'язків, згідно договору укладеного із Державним підприємством "Південна залізниця", розміщувалась на території Державного підприємства "Південна залізниця", за адресою: м. Харків, пл. Привокзальна, ст. Харків-Пасажирський, що відповідає даним, зазначеним в товарно-транспортних накладних.

Отримані послуги та товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 685, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімтехінвест" є: 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 96.01 Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Таким чином, господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю "Клімтехінвест" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Всі зазначені вище документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх реальність і ділову мету.

У відповідності до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ТОВ "Селезія", ТОВ "Апекс-Інвест", ТОВ "Левіанс Актив", ТОВ "Делівері Групп", ТОВ "Екто Плюс", ТОВ "Грандфлай" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів надання послуг, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на припущеннях щодо ймовірних порушень з боку контрагентів позивача, а саме встановлено відсутність руху активів в процесі проведення господарських операцій, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для транспортування чи виробництва, приміщень для зберігання товару (продукції), якщо такі умови необхідні для проведення певних операцій; можливість проведення операцій з відповідною кількістю товару у відповідні строки та враховуючи час його зберігання; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, які необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності .

Такий довід апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Також, колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про ненадання позивачем пояснень та документів на підтвердження мети та економічної доцільності замовлення орендних послуг у підприємств-контрагентів, враховуючи, що на балансі позивача обліковується достатня кількість основних засобів, а в штаті підприємства працювала достатня кількість робітників, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач спеціалізується на наданні послуг з прибирання та очищення територій та приміщень, що підтверджується як видами економічної діяльності, що містяться у відомостях Єдиного державного реєстру, так і фактами надання послуг даного виду контрагентам. Це спеціалізований вид господарської діяльності, що потребує певного спеціалізованого обладнання, яке позивач брав у користування у інших суб'єктів господарювання, для здійснення своєї господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надання оцінки наявності у позивача потреби у залученні додаткової техніки для виконання взятих на себе зобов'язань для ведення власної підприємницької діяльності, виходить за межі повноважень контролюючого органу з огляду на закріплений у ст.6 Господарського кодексу України принцип свободи підприємницької діяльності.

Довід апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не було надано документи, що підтверджують використання орендованих пристроїв у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що орендоване обладнання було використано позивачем у власній господарській діяльності.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00000391411 від 08.02.2018 р.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання послуг у контрагентів, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкове повідомлення-рішення від 08.02.2018 р. №00000391411.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі № 820/3567/18 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі № 820/3567/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 20.12.2018 р.