Постанова

від 17.12.2018 по справі 910/21805/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/21805/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання від відповідача-3: згідно протоколу судового засідання від відповідача-4: згідно протоколу судового засідання від третьої особи: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 06.08.2018 суддя Гулевець О.В. за заявоюЛьвівської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі№ 910/21805/16 Господарського суду міста Києва за позовомЛьвівської міської ради, м. Львів до 1) Львівської обласної ради, м. Львів 2) Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів 3) приватного акціонерного товариства Авіас Плюс , м. Дніпро 4) публічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо , с. Сторожниця, Ужгородський р-н, Закарпатська обл. провизнання недійсним рішення, розпорядження, державного акту та договорів

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Львівської міської ради (надалі - позивач) до Львівської обласної ради (надалі - відповідач-1), Львівської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-2), приватного акціонерного товариства Авіас Плюс (надалі - відповідач-3), публічного акціонерного товариства Укрнафта (надалі - відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо про:

- визнання недійсним рішення № 408 Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва , видане Львівською обласною радою 28.12.2000, в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки на вул. Янева-Володимира Великого у м. Львові площею 0,15 га;

- визнання недійсним розпорядження № 95 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові , видане головою Львівської обласної державної адміністрації 05.02.2001, в частині продажу земельної ділянки на вул. Янева-Володимира Великого у м. Львові площею 0,15 га;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,15 га на вул. Янева-Володимира Великого, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., зареєстрованого в реєстрі за № 33, укладеного між Львівською обласною державною адміністрацією та приватним акціонерним товариством Авіас Плюс ;

- визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ЛВ № 028640, виданого 13.04.2001 Львівською обласною державною адміністрацією приватному акціонерному товариству Авіас Плюс на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 05.02.2001 № 95 щодо земельної ділянки площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва АЗС, яка знаходиться на території м. Львова, вул. Янева-Володимира Великого, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 9 кн. 5-2;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2015 між приватним акціонерним товариством Авіас Плюс та публічним акціонерним товариством Укрнафта .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оспорювані ним акти та договори укладені з порушенням законодавства у сфері земельних відносин, а тому вони мають бути визнані недійсними.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо вчиняти дії щодо розпорядження, відчуження та державної реєстрації переходу права приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Янева - Володимира Великого, кадастровий номер 4610136900:07:005:0027.

Вказана заява обґрунтована тим, що відчуження спірної земельної ділянки унеможливить виконання судового рішення у даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. ст. 73, 74, 76-79, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) зазначав про те, що заявником не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а також не надано доказів можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, уразі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, Львівська міська рада (надалі - позивач, скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначав про те, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 13, 136, 137 ГПК України, а також судом не було з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник наголошував на тому, що поза увагою суду залишилося те, що під час первинного розгляду даної справи приватне акціонерне товариство Авіас Плюс здійснило відчуження спірної земельної ділянки ще до завершення розгляду справи та набрання чинності рішенням суду. На думку позивача, дана обставина свідчить про існування загрози для повноцінної реалізації позивачем права на ефективний судовий захист.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 (головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16 було залишено без руху.

07.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшов супровідний лист, до якого було залучено докази сплати судового збору та направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам провадження у справі.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/21805/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018, справу № 910/21805/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2018.

17.12.2018 до початку судового засідання через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо надійшов відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Львівської міської ради відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Відповідачі на апеляційну скаргу Львівської міської ради не надійшли, але відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 17.12.2018 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідачів та третіх осіб через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони ( ст. 42 ГПК України) зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів та третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16 не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпечення позову, відмову у скасуванні чи зміні заходів забезпечення.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що Львівська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (надалі - відповідач-1), Львівської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-2), приватного акціонерного товариства Авіас Плюс (надалі - відповідач-3), публічного акціонерного товариства Укрнафта (надалі - відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо , в якому просила суд визнати недійсними низку актів та правочинів в частині, що стосується земельної ділянки площею 0,15 га на вул. Янева-Володимира Великого у м. Львові, а саме: рішення № 408 від 28.12.2000 Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва ; розпорядження № 95 від 05.02.2001 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові ; договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 33; державний акт на право власності на землю серії ЛВ № 028640, виданий 13.04.2001 Львівською обласною державною адміністрацією; договір оренди земельної ділянки від 19.03.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані акти та договори не відповідають вимогам нормативних актів, якими врегульовані земельні правовідносини, що в свою чергу свідчить про недійсність вказаних актів та правочинів.

Окрім того, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову в порядку ст. ст. 136-137 ГПК України, в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо вчиняти дії щодо розпорядження, відчуження та державної реєстрації переходу права приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Янева - Володимира Великого, кадастровий номер 4610136900:07:005:0027.

Вказана заява мотивована тим, що товариством з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо , як особою, у власності якої перебуває спірна земельна ділянка, можуть вчинятися дії щодо її відчуження, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення у даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

З цього приводу судом було встановлено, що відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, встановлених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно зі ст. 137 названого Кодексу позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вірно зазначив у своїй ухвалі місцевий господарський суд, заявником не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а також не надано доказів можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, уразі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Посилання скаржника на те, що Верховний Суд в постанові від 07.06.2018 у справі № 910/21805/16, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, встановив факт відсутності передачі позивачем повноважень щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок у межах міста Львова Львівській обласній державній адміністрації або виконкому Львівської обласної ради, не може бути прийняте до уваги, оскільки в ст. 300 ГПК України чітко встановлені межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Зокрема, відповідно до ч.ч.1, 2 названої статті, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В своїй заяві позивач фактично просить суд вжити заходи, які забороняють товариству з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо реалізовувати у будь-який спосіб своє право власності на спірну земельну ділянку, зокрема, заборона стосується права розпорядження та відчуження земельною ділянкою. При цьому, поза увагою заявника залишено положення ст. 321 Цивільного кодексу України, які передбачають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 3 ст. 13 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявник просить суд обмежити особу у здійсненні права власності на належне їй майно, але при цьому керується лише припущеннями, що спірне майно може бути реалізовано, оскільки ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про те, що товариство з обмеженою відповідальністю Євротрейд Експо вчиняє або має намір вчинити дії щодо відчуження спірної земельної ділянки.

Заявник не послався на жодний належний і допустимий доказ на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування відповідних заходів до забезпечення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права є безпідставними та спростовується вищенаведеним.

В ст.ст. 77-79 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наведені обставини справи у їх сукупності свідчать про те, що в даному конкретному випадку скаржником не наведено обставин, наявність яких зумовлювала б необхідність у застосуванні судом заходів забезпечення позову, а тому правові підстави для задоволення його заяви відсутні.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі № 910/21805/16.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 136, 137, 240, 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі

№ 910/21805/16 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 910/21805/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 20.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко