Постанова

від 19.12.2018 по справі 922/670/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. Справа № 922/670/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність №08-21/443/2-18 від 08.02.2018

Від відповідача ОСОБА_2, адвокат, свідоцтво ДН №4902 від 04.10.2017

Від прокуратури ОСОБА_3, прокурор, посвідчення №032167 від 11.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК", м. Харків вх. № 154 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.18 (повний текст складено 19.07.2018 року у місті Харкові) у справі № 922/670/18 (суддя Хотенець П.В.)

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК", м. Харків

про стягнення 353 908,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

21.03.2018р. виконуючий обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури №5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК", м. Харків, в якому просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 751548,94 грн. (т.1 а.с 4- 12).

Згідно ухвали суду від 26.03.2018 справа № 922/670/18 розглянута за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с. 2-3).

10.04.2018 від Харківської місцевої прокуратури №5 надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій прокурор просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 353908,60 грн. (т.1 а.с. 70-72).

Ухвалою від 24.05.2018 судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду (т.1 а.с.193-197).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2018 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.07.2018р. позовні вимоги задоволені повністю (т.5, а.с. 129-134, 138-139).

Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 353908,60 грн. та судовий збір у розмірі 5309,00 грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю заявлених позовних вимог.

За висновком суду, із часу виникнення права власності на нерухоме майно ТОВ Будівельна компанія БНК виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберігав у себе майно-кошти за оренду землі, що підлягають стягненню на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" не погодився із зазначеним судовим рішення, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняття рішення з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2018р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т.5 а.с. 160-164).

Так, зокрема, апелянт зазначає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення керувався положеннями ст. ст. 1212-1214 ЦК України, в той час як спірні відносини чітко регламентовані Земельним кодексом України (зокрема, ст. ст. 156, 157), та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, які в даному випадку є спеціальними нормативно-правовими актами. На думку скаржника, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ст.ст. 1212, 1214 ЦК України. Так, лише за умови застосування судом належних норм права - ст. ст. 156, 157 ЗК України та постанови КМУ від 19.04.1993 №284, було б вірно визначено предмет доказування та надано належну оцінку доказам.

Апелянт вказує, що позивачем в обґрунтування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки до позовної заяви не надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надано розрахунок, в якому нормативна грошова оцінка земельної ділянки розрахована, виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів, помножена на неналежну площу земельної ділянки. Зазначений розрахунок не є належним доказом. Дана площа визначена позивачем на підставі акту обстеження земельної ділянки. Замість акту обстеження суд мав проаналізувати технічну документацію із землеустрою, а замість розрахунку - витяг про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки.

Також, скаржник вважає, що прокурор не вправі звертатися до суду з даним позовом, оскільки законом не передбачено здійснення прокурором представництва інтересів територіальної громади. Крім того, у Харківській міській ради відсутні перешкоди для звернення до суду особисто. Посилаючись на порушення інтересів держави, прокурор не звернув увагу, що спірна ділянка перебуває не в державній, а в комунальній власності м.Харкова, яка, за Конституцією України, є власністю територіальної громади.

Скаржник зазначає, що в акті обстеження не вказано, на якій законній підставі для проведення заходів самоврядного контролю було залучено інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, а розрахунок безпідставно збережених коштів не містить найменування установи - автора документа, дати складання, реєстраційного індексу документа, підпису уповноваженої особи, а отже і не може вважатися документом, тому не є доказом у справі.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» постановлено ліквідувати, у тому числі, Харківський та Донецький апеляційні господарські суди та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, що визначає Східний апеляційний господарський суд як суд апеляційної інстанції у розумінні ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для справи №922/670/18.

За приписами ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Враховуючи Указ Президента України №295/2018 від 28.09.2018р. «Про переведення суддів» та оприлюднення в газеті «Голос України» №185 (6940) повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду, 03.10.2018р. Харківський та Донецький апеляційні господарські суди припинили здійснювати правосуддя.

Відповідно до ч.5, 7 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Розпорядженням Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018р. «Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційних господарських судів» , у зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Харківським апеляційним господарським судом, доручено відділу документального забезпечення та контролю здійснити передачу судових справ, що перебували у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, зокрема, до Східного апеляційного господарського суду (т.5 а.с 220).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018р. у справі №922/670/18 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Пушай В.І., Чернота Л.Ф. (т.5 а.с 221).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 по справі №922/670/18 апеляційну скаргу ТОВ Будівельна компанія БНК , м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2018 у цій справі прийнято до провадження Східного апеляційного господарського суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2018 об 11-45.

07.11.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2018 о 11-30 год.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із знаходженням на лікарняному головуючого судді Зубченко І.В., змінено склад колегії суддів та сформовано наступний: головуючий суддя - Радіонова О.О., судді Пушай В.І., Чернота Л.Ф. (т.6 а.с. 2).

Від Харківської міської ради до суду 07.09.2018р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами повинні кваліфікуватися як без договірні та без деліктні. Виходячи з цього, спірні правовідносини повинні регулюватися ст. ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосуванню, у тому числі у відносинах, які не містять ознак делікту.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідачу, рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2018 - залишити без змін.

Вказаний відзив судом апеляційної інстанції прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи (т.5 а.с.174-184).

14.09.2018 від Керівника Харківської місцевої прокурату №5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідачу, рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2018 залишити без змін.

Вказаний відзив судом апеляційної інстанції прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи (т.5 а.с.198-201).

07.11.2018 через канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшла заява про зупинення розгляду справи №922/670/18 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/3412/17 ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду (т.5 а.с. 239-240).

19.12.2018 через канцелярію Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/18, прийняту в результаті розгляду аналогічних правовідносин.

У судовому засіданні представник Харківської міської ради щодо заяви про зупинення апеляційного провадження не наполягав, у зв'язку з тим, що 20.11.2018 року ОСОБА_4 Палатою Верховного Суду по справі №922/3412/17 прийнято відповідну постанову.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення скасувати, відмовити в задоволенні позову.

Прокурор щодо апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач щодо апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши відповідача, прокурора, представника позивача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12 березня 2018 року № 116695026 право власності на нежитлову будівлю літ. "АА-1" загальною площею 1740,8 кв.м., по проспекту Московському, 118 у місті Харкові з 20 березня 2014 року по 20 листопада 2017 року було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2014 року № 1048, №1052 (т.1 а.с 23-25).

05 лютого 2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_5 за участю інженера-геодезиста ОСОБА_6 та інженера-землевпорядника ОСОБА_7 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 1740,8 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

За результатами обстеження складено акт обстеження від 05.02.2018 (з урахуванням виправлення описки, а саме року складання акту замість 2017 на вірний 2018 т.1 а.с.133-135), визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський,118 (т.1 а.с 26-28).

Межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,3607 га. по пров. Московському, 118 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "АА-1" загальною площею 1740,8 кв.м., право власності на яку з 20 березня 2014 року по 20 листопада 2017 року було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК".

Земельна ділянка площею 0,3607 га по просп. Московському, 118 у м. Харкові з 20 березня 2014 року по 20 листопада 2017 року використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ."АА-1" загальною площею 1740,8 кв.м.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавством розмірі, внаслідок чого зберегло у себе майно - грошові кошти.

Отже, враховуючи відсутність у вищезазначений період зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 1740,8 га та з урахуванням статтей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по просп. Московському, 118 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Згідно листа Головного управління ДФС у Харківській області № 8517/9/20-40-12-03-19 від 12.09.2017 року земельний податок за землю або орендну плату за землю з 01.10.2016 по 01.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" не сплачувало.

Матеріали справи свідчать про те, що між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" 20 грудня 2001 року було укладено договір № 2802 на право тимчасового користування землею (т.1, а.с.77-78).

Відповідно до вищезазначеного договору землекористувачу надається в тимчасове користування земельна ділянка по просп. Московському, 118 у м. Харкові, загальною площею 19,9846 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд строком до 14 червня 2020 року.

Згідно угоди про розірвання договору на право тимчасового користування землею від 19 вересня 2016 року землекористувач повернув, а Харківська міська рада прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 63101036900:01:022:0009, загальною площею 19,9846 га по просп. Московському, 118 на підставі рішення Харківської міської ради від 23 грудня 2015 року № 44/15 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (т.1, а.с.79).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 березня 2018 року № 118492251 ПАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" припинено право тимчасового користування земельною ділянкою по просп. Московський, 118 27.09.2016 року на підставі угоди про розірвання договору на право тимчасового користування землею від 19 вересня 2016 року.

Із урахуванням вищезазначеного договору про право тимчасового користування землею уповноваженими особами Харківської міської ради здійснений розрахунок безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" коштів у розмірі орендної плати з моменту державної реєстрації припинення права тимчасового користування землею (т.1 а.с 75-76).

Розмір безпідставно збережених коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК" згідно розрахунку складає: з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року - 78068,10 грн., з 01.01.2017 року по 01.11.2017 року - 275840,50 грн. та становить взагалі 353 908,60 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку по просп. Московський, 118 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому на підставі статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 353 908,60 грн. (за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року - 78 068,10 грн., за період з 01.01.2017 року по 01.11.2017 року - 275 840,50 грн.)

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши відповідача, прокурора та позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Господарським судом вірно встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по просп. Московський, 118 у м. Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.147 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (стаття 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01.10.2016 по 31.12.2016 та у період з 01.01.2017 по 01.11. 2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондиційні зобов'язання виникають за наявністю одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулось за відсутністю правової підстави або підстава, на якій набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість кондиційних зобов'язаннях вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувач також зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату (ст. 96 цього кодексу). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 цього кодексу).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена на оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт помилково вважає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст .ст. 1212, 1214 ЦК України.

Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондиційних зобов'язань доведення вини не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовою позицією ОСОБА_4 Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Твердження відповідача щодо не вірно встановлених меж та площі землі, яка фактично використовується ТОВ, у зв'язку з чим позивачем зроблений невірний розрахунок орендної плати, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наявність акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, складеного за результатами обстеження земельної ділянки від 05.02.2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_5В, в присутності інженера - геодезиста ОСОБА_6В та інженера - землевпорядника ОСОБА_7 та яким встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,3607 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ АА-1 загальною площею 1740,8 кв.м (т.1, а.с.26-28).

Даний акт, що визначає межі, площі та конфігурації земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що встановлює фактичний розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач.

Посилання апелянта на площу земельної ділянки №30 у розмірі 0,3466 га згідно технічної документації із землеустрію щодо поділу земельної ділянки, яка була виконана на замовлення ПАТ Харківський велосипедний завод ім.Г.І.Петровського у 2015р., суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в ОСОБА_8 прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 25.05.2015р., укладеним між ПАТ Харківський велосипедний завод ім.Г.І.Петровського та виконавцем робіт із землеустрою спеціалістом ВКПФ Істок ОСОБА_9, зазначено, що межі земельної ділянки, яка знаходиться в м. Харкові, пр.Московський, 118 площею 19,9846 га, наданої ПАТ Харківський велосипедний завод ім.Г.І.Петровського для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд, не закріплювались межовими знаками встановленого зразку згідно п.3.8 наказу Держкомзему №376 від 18.05.2010р., межі земельної ділянки збігаються з штучними лінійними спорудами, огорожею земельної ділянки, кутами будівель та відмостки, покриття (т.3, а.с.52, 131).

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Будівельна компанія БНК", що законом не передбачено здійснення прокурором представництва інтересів територіальної громади, та безпідставну подачу позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради, підлягають відхиленню, з огляду на таке.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно ст.24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) у порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста- самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об'єктами права власності Українського нараду, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.Місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог чинного законодавства під час використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, розташованої на території Слобідського району міста Харкова.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді та дотримання вимог Закону України Про прокуратуру прокурор зазначив, що Харківська міська рада, на момент вжиття Харківською місцевою прокуратурою №5 заходів прокурорського реагування щодо порушення інтересів держави в особі Харківської міської ради, не зверталась до суду з позовом саме до ТОВ Будівельна компанія БНК про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, то прокуратура, реалізуючи надані їй законом повноваження, звернулась до суду із таким позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля природні ресурси, що є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону під час використання земельної ділянки є порушенням інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав для представництва Харківською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, як позивача та звернення до суду з даною позовною заявою.

Також підлягають відхиленню і доводи скаржника, що в акті обстеження не вказано, на якій законній підставі для проведення заходів самоврядного контролю було залучено інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, а розрахунок безпідставно збережених коштів не містить найменування установи - автора документа, дати складання, реєстраційного індексу документа, підпису уповноваженої особи, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявний договір №553-17 від 30.11.2017 послуги в галузі інженерії, укладений між Харківською міською радою та ТОВ Геодезично-вишукувальний центр , за яким замовник в особі Харківської міської ради доручає, а виконавець в особі ТОВ Геодезично-вишукувальний центр приймає на себе зобов'язання надати послуги за ДК 021:2015 код 71350000-6-науково-технічні послуги в галузі інженерії (геодезична зйомка на об'єктах) КЕКВ 2240 (т.1 а.с 164-165).

Також встановлено, що ОСОБА_7Г діє на підставі кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника №000084, виданого 24.12.2012 головою Державного агентства земельних ресурсів України ОСОБА_8 (т.1 а.с 162). ОСОБА_6В діє на підставі кваліфікаційного сертифікату інженера - геодезиста №012901, виданого 05.12.2015 головою Кваліфікаційної комісії Львівського національного аграрного університету ОСОБА_10, та працює в ТОВ Геодезично- вишукувальному центрі , про що відповідачу відомо (т.1 а.с 163).

Залучення інженера - геодезиста до проведення топографо - геодезичних та картографічних робіт цілком обумовлено укладеним між Відповідачем та ТОВ вищевказаного договору. Щодо інженера-землевпорядника ОСОБА_7 встановлено, що наказом директора ТОВ Геодезично-вишукувального центру від 17.07.2017 його прийнято на зазначену посаду та наказом від 15.03.2018 звільнено, що підтверджується відповідними наказами, наявними в матеріалах справи (т.1 а.с.157-158). Враховуючи цей факт, що на момент обстеження земельної ділянки, а саме 05.02.2018 ОСОБА_7 працював у ТОВ Геодезично-вишукувальний центр , він мав право виконувати відповідні роботи в межах та на умовах, передбаченими укладеним договором №553-17.

Стосовно акту обстеження, суд апеляційної інстанції зазначає, що складання акту обстеження земельної ділянки обумовлено та передбачене локальними актами ХМР (Положення про Департамент територіального контролю ХМР), обстеження земельної ділянки проведене із залученням сертифікованих інженерів, здійсненне у межах як їх повноважень, так і посадовими особами Департаменту територіального контролю ХМР), присутньої при проведенні перевірки.

Щодо реквізитів розрахунку плати за землю у зв'язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата, судом встановлено, що наказом директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №12 від 26.02.2018, яким у додатку №2 затверджена типова форма цього розрахунку. Даний наказ містить всі необхідні реквізити, а саме автора документа, дати складання, реєстраційний індекс, підпис уповноваженої особи (т.1 а.с.159-161).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофімчук проти України , вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справа ОСОБА_11 про Іспанії заява №30544/96, п.23 ЕСНR 1999-І).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.18 року у справі №922/670/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2018 року у справі №922/670/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2018

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя В.І. Пушай

Суддя Л.Ф. Чернота