Рішення

від 18.12.2018 по справі 917/570/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 Справа № 917/570/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" 08132. АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька 47

про стягнення 286628,14 грн

Суддя Гетя Н.Г.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" про стягнення грошових коштів у сумі 286628,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №3011-2 від 30.11.2015 р.

Ухвалою від 25.05.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.06.2018 р.

У зв'язку з перебуванням судді Геті Н.Г.у відпустці, розгляд справи №917/570/18, призначений на 26.06.2018 р. не відбувся; ухвалою суду від 11.07.2018 р. засідання призначено на 19.07.2018 р.

19.07.2018 р. розгляд справи було відкладено на 02.08.2018 р.

02.08.2018 р. відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку підготовчого засідання та просив не проводити засідання без його участі.

Ухвалою суду від 02.08.2018 р. відкладено підготовче засідання на 21.08.2018 р.

17.08.2018 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2018 року у справі №917/570/18 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. В зв'язку з цим, ухвалою суду від 20.08.2018 р. зупинено провадження у справі №917/570/18 до повернення матеріалів справи №917/570/18 до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2018р. у справі №917/570/18, матеріали справи повернуто до господарського суду Полтавської області. В зв'язку з викладеним, суд 01.11.2018 р. поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 15.11.2018 р.

15.11.2018р. в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, суд оголосив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2018 р.

06.12.2018 р. позивач надав письмові пояснення по справі щодо періоду заборгованості та розрахунку пені.

Ухвалою суду від 06.12.2018 р. закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду на 18.12.2018 р.

В судовому засіданні 18.12.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, докази які б спростовували факт відсутності заборгованості суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

30.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (покупець) укладено договір №3011-2 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець передає на умовах діючого договору, а покупець приймає у власність товар в кількості та асортименті згідно з накладними, які оформлюються на поставку кожноїпартії товару (п.1.1 договору).

Згідно із п. 2.1 договору кількість та асортимент кожної партії товару зазначається внакладній, яка складається на підставі замовлення покупця, поданого відповідно до розділу 4 даного договору, та являється невід'ємною частиною даного договору.

Вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, що поставляється, визначається на підставі накладної (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок між сторонами здійснюється платіжним дорученням, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в розділі 9 даного договору.

За умовами п. 3.4 договору покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару (кількість та асортимент якої визначається у накладній) протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що на виконання чинного законодавства України сторони застосовують до даного Договору умови DDP в редакції 2000 року Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів МТП ІНКОТЕРМС.

Відповідно до п. 4.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом дії даного Договору на підставі письмового замовлення покупця, яке надається постачальнику за 3 (три) календарних дні до узгодження строку поставки товару. В даний строк постачальник обробляє і узгоджує замовлення. Датою узгодження замовлення покупця є дата виставлення рахунку-фактури. Заявка на поставку товару повинна містити наступні відомості: найменування та кількість товару.

Згідно до п. 4.4 договору постачальник за 3 дні до моменту поставки товару виставляє покупцю рахунок-фактуру та проводить поставку товару покупцю на протязі 3 банківських днів.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та підписання уповноваженим представником останнього накладної на товар (п.4.6 договору).

За умовами п. 5.4.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та у відповідності до договору проводити оплату товару.

Відповідно до п. 8.4 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. Зобов'язання, які виникли з цього договору припиняються належним виконанням.

На виконання умов договору від 30.11.2015р. №3011-2в період з 14.04.16 р. по 12.12.17 р. ТОВ Мілксервіс поставив ТОВ Техмолпром згідно умов Договору Товар на загальну суму 2 842 020,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені їх печаткамита наявні в матеріалах справи, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (Т. 1, а.с. - 21-150, Т. 2 - 1-33):

При цьому, жодних зауважень чи заперечень від уповноважених представників Відповідача щодо кількості та якості товару не надходило.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково на суму 2 595 187,04., що підтверджується виписками з банківського рахунку постачальника за період з 30.11.2015 по 31.12.2017 (т. 1, а.с. 55-118), у зв'язку з чим у нього утворились заборгованість перед позивачем в розмірі 246833,94 грн.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, оплатив його частково на суму 2 595 187,04 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку постачальника за період з 30.11.2015 по 31.12.2017 (т. 1, а.с. 55-118), у зв'язку з чим у нього утворились заборгованість перед позивачем в розмірі 246833,94 грн.

Позивач вказує, що на письмову вимогу № 21/1 від 21листопада 2017 року щодо сплати заборгованості за договором № 3011-2 від 30 листопада 2015 року (Т. 2, а.с.34-37), відповідач не реагує. Вимога № 21/1 від 21 листопада 2017 року була отримана 01.12.2017 року відповідачем на момент подачі даного позову сплило більше 7 днів, які передбачені на досудове регулювання.

В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 246833,94 грн.

Крім того, на підставі п. 6.1договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 31155,06 грн. пені за період 20.12.2017 р. по 11.05.2018 р., 2901,13 грн. 3% річних за період з 20.12.2017 р. по 11.05.2018 р. та 8738,01 грн. інфляційних втрат за цей же період (розрахунок в матеріалах справи ).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 289628,14грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

З урахуванням умов п. 3.4. договору відповідач повинен був оплатити поставлений товар:

- за видатковою накладною № 412 від 25.09.2017 на суму 13105,00 грн. з( з врахуванням часткової оплати на суму 12185,00 грн) у строк до 08.10.2017 р.;

- за видатковою накладною № 413 від 25.09.2017 на суму 25290,00 грн. у строк до 08.10.2017 р;

- за видатковою накладною № 423 від 03.10.2017 на суму 25290,00 грн. у строк до 16.10.2017 р;

- за видатковою накладною № 424 від 03.10.2017 на суму 25290,00 грн. у строк до 16.10.2017 р;

- за видатковою накладною № 436 від 10.10.2017 на суму 25290,00 грн. у строк до 24.10.2017 р;

- за видатковою накладною № 444 від 18.10.2017 на суму 66096,00 грн. у строк до 30.10.2017 р;

- за видатковою накладною № 499 від 06.12.2017 на суму 67392,00 грн. у строк до 19.12.2017 р.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем отриманий від позивача товар за вищезазначеними видатковими накладними не оплачений. Відповідач, доказів, які б спростовували вказані факти суду не надав.

В зв'язку з викладеним, на підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 246 833,94 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", докази часткової оплати)та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора "Ліга: Еліт 9.1.3" та встановлено, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, тому позов в частині стягнення 31155,06 грн. пені за період 20.12.2017 р. по 11.05.2018 р. підлягає задоволенню

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 20.12.2017 р. по 11.05.2018 р. та 8738,01грн. інфляційних втрат за цей же період, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька 47, код 35293993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" (08132. АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37757249) 246833,94 грн. основного боргу, 31155,06 грн. пені, 8738,01 грн. інфляційних втрат, 2901,13 грн. 3% річних та 4344,42 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.12.2018р.

Суддя Н.Г. Гетя