Рішення

від 19.12.2018 по справі 908/1751/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/77/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2018 Справа № 908/1751/18

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1751/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» (51900, м. Кам'янське Дніпропетровської області, вул. Широка, буд. 5)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 літ. А, офіс 321)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 8 від 01.09.2018 р.

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 1677 від 22.02.2018 р.

від третьої особи: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 01.09.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

04.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від б/д) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення заборгованості в сумі 826675,98 грн., яка складається з: 771829,87 грн. суми основного боргу за договором поставки, 31243,78 грн. пені, 10979,69 грн. - 3 % річних та 12622,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1751/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрите провадження у справі № 908/1751/18, якій присвоєно номер провадження 33/77/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2018 р., згідно з письмовою заявою відповідача, на підставі ст. 50 ГПК України до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України, згідно з усним клопотанням відповідача, підготовче засідання відкладено на 30.10.2018 р.

Ухвалою суду від 30.10.2018 р., за власною ініціативою суду, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 05.12.2018 р., на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 20.11.2018 р.

Ухвалою суду від 20.11.2018 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 18.12.2018 р.

У судовому засіданні 18.12.2018 р. на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва у судовому засіданні до 19.12.2018 р.

У судове засідання 19.12.2018 р. з'явилися представники сторін та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Представники сторін та третьої особи у судовому засіданні з розгляду справи по суті підтримали свої доводи та заперечення.

У судовому засіданні 19.12.2018 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних № 53 від 06.10.2017 р., № 58 від 31.10.2017 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 771829,87 грн. Приймаючи до уваги приписи діючого законодавства, позивач нарахував на суму боргу 31243,78 грн. пені, 10979,69 грн. - 3 % річних та 12622,64 грн. інфляційних втрат, які просив стягнути разом із сумою боргу. Позов обґрунтований ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 526, 629, 692 ЦК України, ст. 256 ГК України, умовами договору поставки № 170112 від 29.06.2017 р.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 24.09.2018 р., проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що повідомленням про відступлення права вимоги за вих. № 1603 від 16.03.2018 р. позивачем повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за зобов'язаннями за договором № 170112, а саме: право грошової вимоги перейшло до ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс на підставі договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. Також вказав, що між сторонами у справі укладений договір поставки № 170112 від 29.06.2017 р. та додаткові угоди №№ 1, 2. Позивачем проведено постачання товару згідно видаткових накладних, зазначених у позові, крім видаткової накладної № 53 від 06.10.2017 р. Відповідач зазначив, що у нього у наявності є видаткова накладна № 53 від 05.10.2017 р., а не видаткова накладна № 53 від 06.10.2017 р., на яку посилається позивач. Відповідачем не здійснено оплату товару таких видаткових накладних: № 53 від 05.10.2017 р. на суму 372863,82 грн. та № 58 від 31.10.2017 р. на суму 398966,05 грн. Відповідно до п. 4.2 договору відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Згідно статуту відповідача документи, які супроводжують виконання договору, підписуються двома посадовими особами. Акти приймання-передачі від 31.10.2017 р. та від 06.10.2017 р. підписані однією посадовою особою, а саме: членом правління відповідача ОСОБА_3, а значить не мають юридичної сили. Крім цього, акти приймання-передачі, копії яких надав позивач, у відповідача відсутні. Вважає, що акти приймання-передачі, копії яких надав позивач, викликають сумнів щодо їх достовірності. Зазначив, що строк оплати товару за договором за видатковими накладними, які неоплачені, не настав, так як відсутні акти приймання-передачі, підписані уповноваженими представниками сторін (відповідача).

24.09.2018 р. до суду від відповідача надійшла письмова заява, відповідно до якої останній заявив, що акти приймання-передачі по договору поставки № 170112 від 29.06.2017 р., копії яких надав позивач, та видаткова накладна № 53 від 06.10.2017 р., рахунок на оплату № 53 від 06.10.2017 р., товарно-транспортна накладна № 53 від 06.10.2017 р., копії яких надав позивач, викликають сумнів щодо їх достовірності.

23.10.2018 р. від третьої особи ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс дійсно був укладений договір факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. на підставі відступлення права грошової вимоги за зобов'язанням, зокрема, по договору поставки № 170112 від 29.06.2017 р. Жодного погашення існуючої заборгованості за вказаним договором факторингу відповідач не здійснював. Грошові кошти у рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. не надходили. 20.08.2018 р. між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс укладений договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. Таким чином, сума заборгованості за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. підлягає сплаті позивачу. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.12.2018 р. представник позивача зазначив, що договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. та відповідне повідомлення про розірвання отримані відповідачем 22.10.2018 р. та саме з цієї дати відповідач мав здійснити погашення заборгованості на користь позивача та з цієї дати у позивача виник обов'язок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпротехсервіс ЛТД (постачальник за договором, позивач) та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (замовник, відповідач) укладений договір поставки № 170112, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору.

У розділі 3 договору сторони врегулювали ціну договору. У відповідності до п. 3.1 договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 07.08.2017 р.), ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 3458451,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 576408,50 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору (п. 3.2).

За умовами п. 4.2 договору № 170112, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару за цим договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Відповідно до пункту 3.5 договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами підписані, зокрема, специфікація № 1 (додаток до договору № 1), а також додаткові угоди від 13.07.2017 р. № 1, від 07.08.2017 р. № 2, якими договір доповнено специфікаціями №№ 2, 3, відповідно.

Згідно умов специфікації № 1, яка покладена у підставу позову, сторонами визначено, зокрема, найменування товару (прокат сталевий гарячекатаний круглий), його код, марку, кількість, ціну за одиницю, суму, а також загальну суму по специфікації - 973580,00 грн. з ПДВ.

Укладення між сторонами у справі вказаних договору, додаткових угод та специфікацій визнано відповідачем у письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов вказаного вище договору та специфікації № 1 позивачем поставлено Приватному акціонерному товариству "Запорізький електровозоремонтний завод" (відповідач) товар (прокат сталевий гарячекатаний круглий), що підтверджується актами приймання-передачі та видатковими накладними:

- № 5 від 29.06.2017 р. на суму 418825,80 грн. (акт приймання-передачі від 29.06.2017 р. № 5), оплачено згідно з платіжним дорученням № 8095 від 13.07.2017 р. на суму 418825,80 грн.;

- № 8 від 12.07.2017 р. на суму 378948,90 грн. (акт приймання-передачі від 12.07.2017 р. б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 9057 від 09.08.2017 р. на суму 378948,90 грн.;

- № 12 від 20.07.2017 р. на суму 82070,00 грн. (акт приймання-передачі від 20.07.2017 р. б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 9813 від 29.08.2017 р. на суму 82070,00 грн.;

- № 14 від 02.08.2017 р. на суму 273836,88 грн. (акт приймання-передачі від 02.08.2017 р. б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 10558 від 11.09.2017 р. на суму 273836,88 грн.;

- № 17 від 15.08.2017 р. на суму 253274,88 грн. (акт приймання-передачі від 15.08.2017 р. № 6), оплачено згідно з платіжним дорученням № 10757 від 18.09.2017 р. на суму 111598,23 грн., згідно з платіжним дорученням № 10823 від 19.09.2017 р. на суму 141676,65 грн.;

- № 31 від 23.08.2017 р. на суму 57779,10 грн. (акт приймання-передачі від 23.08.2017 р. № 7), оплачено згідно з платіжним дорученням № 11137 від 22.09.2017 р. на суму 57779,10 грн.;

- № 39 від 01.09.2017 р. на суму 93767,52 грн. (акт приймання-передачі від 01.07.2017 р. № 8), оплачено згідно з платіжним дорученням № 12553 від 27.10.2017 р. на суму 93767,52 грн.;

- № 41 від 07.09.2017 р. на суму 86680,44 грн. (акт приймання-передачі від 07.09.2017 р. № 9), оплачено згідно з платіжним дорученням № 12552 від 27.10.2017 р. на суму 86680,44 грн.;

- № 43 від 07.09.2017 р. на суму 247874,22 грн. (акт приймання-передачі від 07.09.2017 р. № 10), оплачено згідно з платіжним дорученням № 11722 від 04.10.2017 р. на суму 47874,22 грн., згідно з платіжним дорученням № 11251 від 26.09.2017 р. на суму 200000,00 грн.;

- № 46 від 15.09.2017 р. на суму 311576,10 грн. (акт приймання-передачі від 15.09.2017 р. № 11), оплачено згідно з платіжним дорученням № 13034 від 08.11.2017 р. на суму 256489,68 грн., згідно з платіжним дорученням № 12554 від 27.10.2017 р. на суму 55086,42 грн.;

- № 53 від 06.10.2017 р. на суму 372863,82 грн. (акт приймання-передачі від 06.10.2017 р. б/н);

- № 58 від 31.10.2017 р. на суму 398966,05 грн. (акт приймання-передачі від 31.10.2017 р. б/н);

- № 10 від 14.07.2017 р. на суму 183278,18 грн. (акт приймання-передачі від 14.07.2017 р. б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 9484 від 16.08.2017 р. на суму 183278,18 грн.

В актах приймання-передачі міститься посилання на договір № 170112 від 29.06.2017 р. та відповідні видаткові накладні, на підставі яких здійснюється передання товару, та вказано, що до акту додаються оригінали відповідних рахунків-фактур. Поставка товару відповідачу підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

У платіжних дорученнях, згідно з якими відповідачем здійснювалася оплата поставленого товару, у призначенні платежу вказано про здійснення оплати за договором № 170112 від 29.06.2017 р. та міститься посилання на номер та дату видаткової накладної, за якою здійснювався платіж.

Відповідач не заперечив факт отримання товару за переліченими вище видатковими накладними, крім видаткової накладної № 53 від 06.10.2017 р., оскільки у нього в наявності є видаткова накладна № 53 від 05.10.2017 р. Зазначив, що ним не здійснено оплату товару за видатковими накладними № 53 від 05.10.2017 р. на суму 372863,82 грн. та № 58 від 31.10.2017 р. на суму 398966,05 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що належним виконанням грошових зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. є здійснення платежів фактору, згідно договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2018 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (третя особа у справі) був укладений договір факторингу № 16-03/18-1, за умовами якого позивач (клієнт) відступає третій особі (фактору) за плату своє право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) за договорами, укладеними між клієнтом та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (далі - боржник), а саме, зокрема, за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (далі - основний договір 3). Право вимоги за основними зобов'язаннями відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості (як строкової, так і простроченої) за основними зобов'язаннями; право вимоги неустойки, пені, штрафів та інших платежів, передбачених умовами основних зобов'язань. Загальна сума вимоги за основним договором 3 - 771829,87 грн. - заборгованість за основним боргом. Фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними зобов'язаннями, у тому числі сплати штрафних санкцій з моменту укладення цього договору. Право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладення сторонами даного договору (п.п. 1.1, 1.2, 1.2.3, 1.3, 3.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право позивача на передачу грошових вимог у спірних правовідносинах договором поставки № 170112 не обмежено.

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. згідно з договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р., надіславши йому письмове повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 1603 від 16.03.2018 р.

Представник відповідача у письмовому відзиві вказав, що мав здійснювати погашення заборгованості факторові, такий обов'язок виник з моменту підписання договору факторинга.

20.08.2018 р. між ТОВ Дніпротехсервіс ЛТД та ТОВ Фінансова компанія Контракт Плюс укладений (підписаний) договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. Даний договір про розірвання, згідно з пунктом 4, вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. (п. 3).

За приписами ч.ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначив позивач у судовому засіданні 18.12.2018 р., договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. та відповідне повідомлення про розірвання отримані відповідачем 22.10.2018 р.

Відтак, саме з цієї дати відповідач був обізнаний про необхідність здійснення погашення заборгованості на користь позивача та з цієї дати у позивача виник обов'язок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У письмовому повідомленні (вих. № 20/08 від 20.08.2018 р.) позивач повідомив відповідача про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. та зазначив, що у зв'язку з цим сума заборгованості за договором поставки підлягає сплаті ТОВ Дніпротехсервіс ЛТД .

Згідно з описом вкладення у цінний лист дане повідомлення та копія договору про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 р. направлені відповідачу 22.10.2018 р. та отримані останнім 22.10.2018 р.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали дійсної справи не містять доказів виконання боржником основного зобов'язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу.

Отже, основне зобов'язання боржника за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 р. не було припинено на момент розірвання договору факторингу, і з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором № 170112 та видатковими накладними №№ 53, 58 належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними №№ 53, 58 у загальній сумі 771829,87 грн.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 771829,87 грн. обґрунтованими та доведеними.

Стосовно заяви відповідача щодо того, що акти приймання-передачі по договору поставки № 170112 від 29.06.2017 р., копії яких надав позивач, та видаткова накладна № 53 від 06.10.2017 р., рахунок на оплату № 53 від 06.10.2017 р., товарно-транспортна накладна № 53 від 06.10.2017 р., копії яких надав позивач, викликають сумнів щодо їх достовірності суд зазначає таке.

Вказана заява відповідача подана на підставі ст. 80 ГПК України та мотивована тим, що додані до позовної заяви копії актів приймання-передачі відсутні у його розпорядженні, усупереч нормам статуту відповідача (п. 13.35) підписані однією посадовою особою. Відповідач також зазначив, що у нього в наявності є видаткова накладна № 53 від 05.10.2017 р. та відповідні документи до неї (рахунок, ТТН), а не видаткова накладна № 53 від 06.10.2017 р., на яку посилається позивач.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно частини одинадцятої даної статті, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідач письмово заявив, що докази (перелічені вище) викликають сумнів щодо їх достовірності, при цьому клопотання щодо виключення їх з числа доказів не заявив. Також відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо вказаних доказів (на предмет встановлення їх достовірності), не було надано відповідного експертного висновку.

Суд враховує, що відповідач не заперечив отримання товару на суму 372863,82 грн. Оригінали видаткової накладної № 53 від 06.10.2017 р. на суму 372863,82 грн., рахунок на оплату № 53 від 06.10.2017 р., товарно-транспортна накладна № 53 від 06.10.2017 р. та акти приймання-передачі по договору поставки № 170112, надані позивачем, оглядалися судом у судовому засіданні 20.11.2018 р., про що зазначено у відповідній ухвалі господарського суду та протоколі судового засідання від 20.11.2018 р.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності у його розпорядженні актів-приймання передачі по договору № 170112 та підписання актів однією посадовою особою з боку відповідача виходячи з такого.

За умовами ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (ст. 664 ЦК).

Згідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За приписами 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно п.п. 5.12, 5.5 договору поставки № 170112 підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. Право власності на товар переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної.

Умовами договору поставки № 170112 визначені реквізити актів приймання-передачі та передбачена умова, за якої акт вважається не підписаним, - якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором.

Як слідує з матеріалів справи, акти приймання-передачі щодо поставки товару за видатковими накладними №№ 53, 58 підписані з боку ПрАТ ЗЕРЗ представником та підпис цієї особи скріплений круглою печаткою товариства-відповідача.

Відтак, дані акти вважаються підписаними згідно з умовами п. 4.2 договору поставки № 170112. Суд також враховує, що інші акти приймання-передачі, копії яких долучені до матеріалів справи, та які підписані з боку відповідача однією особою, оплачені відповідачем. Крім того, п. 6.1.3 договору встановлений обов'язок замовника (відповідача) підписати та скріпити печаткою отримані акти приймання-передачі товару. Листування з боку відповідача щодо направлення йому актів приймання-передачі щодо спірної поставки у матеріалах дійсної справи відсутнє.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 31243,78 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.2.1 договору сторонами погоджено, що замовник у разі порушення строків оплати отриманого товару сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Враховуючи умови п. 4.2 договору поставки № 170112 останнім днем оплати товару за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. є 15.02.2018 р. (90-й банківський день), за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. останнім днем оплати товару є 12.03.2018 р. (90-й банківський день).

Згідно з розрахунком позивача останній нараховує пеню за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. за період із 16.02.2018 р. за 186 днів прострочки, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. за період із 13.03.2018 р. за 161 день прострочки.

Оскільки між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс 16.03.2018 р. був укладений договір факторингу № 16-03/18-1, та відповідач, відповідно, був зобов'язаний здійснити оплату товару на користь позивача до 15.03.2018 р. включно, пеню слід нараховувати за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. за період із 16.02.2018 р. по 15.03.2018 р. включно, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. за період із 13.03.2018 р. по 15.03.2018 р. включно.

Зробивши перерахунок пені судом встановлено, що у межах вказаного вище періоду пеня за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. становить 2359,77 грн., за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. пеня становить 278,73 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума пені 2638,50 грн. У стягненні 28605,28 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10979,69 грн. та інфляційних втрат у сумі 12622,64 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує 3% річних за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. за період із 16.02.2018 р. за 186 днів прострочки, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. за період із 13.03.2018 р. за 161 день прострочки.

Враховуючи викладене вище, оскільки у період із 16.03.2018 р. відповідач мав здійснити оплату за товар фактору, а не позивачу, 3% річних слід нараховувати: за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. за період із 16.02.2018 р. по 15.03.2018 р. включно, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. за період із 13.03.2018 р. по 15.03.2018 р. включно.

За вказані періоди згідно з перерахунком суду сума 3% річних за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 р. становить 858,10 грн., за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 р. - 98,38 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 956,48 грн. 3% річних, у стягненні 10023,21 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.

Враховуючи укладення договору факторингу та зобов'язання відповідача сплатити суму поставки фактору починаючи з 16.03.2018 р., отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу 22.10.2018 р., враховуючи заявлений позивачем період стягнення інфляційних втрат (по липень 2018 р.), суд відмовляє у стягненні 12622,64 грн. інфляційних втрат у зв'язку з необґрунтованістю.

Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Інфляційних втрат за період із листопада 2018 р. (враховуючи отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу 22.10.2018 р.) позивач до стягнення не заявив, згідно приписів ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 11631,37 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» задольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» (51900, м. Кам'янське Дніпропетровської області, вул. Широка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40992947) 771829 (сімсот сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 87 коп. основного боргу, 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 50 коп. пені, 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 48 коп. - 3% річних, 11631 (одинадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 37 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 21 грудня 2018 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко