Постанова

від 15.05.2019 по справі 908/1751/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2019 м.Дніпро Справа № 908/1751/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: Якименко Є.П., довіреність №10 від 15.02.2019, адвокат;

від відповідача: Мальчев В.Є., довіреність №9747 від 20.11.2018, адвокат;

від третьої особи: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.12.2018 у справі №908/1751/18 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст рішення складений 21.12.2018)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» , м.Кам'янське, Дніпропетровська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , м. Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» , м. Київ

про стягнення 826 675 грн. 98 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» (надалі - ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» ) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (надалі - ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ) на свою користь 771 829 грн. 87 коп. основного боргу, 31 243 грн. 78 коп. пені, 10 979 грн. 69 коп. 3% річних та 12 622 грн. 64 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2018 у справі №908/1751/18 (суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено частково; з ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» стягнуто 771 829 грн. 87 коп. основного боргу, 2 638 грн. 50 коп. пені, 956 грн. 48 коп. 3% річних та 11 631 грн. 37 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» подало апеляційну скаргу, якою просить Центральний апеляційний господарський суд в частині стягнення з відповідача 771 829 грн. 87 коп. основного боргу та 11 631 грн. 37 коп. судового збору його скасувати; прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 771 829 грн. 87 коп. основного боргу; стягнути з відповідача на користь позивача 54 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права (ст. ст. 11, 526, 653, 1077, 1082 Цивільного кодексу України) і процесуального права (ст. 236 Господарського процесуального кодексу України), з підстав неповного з`ясування та не доведеності обставин, що мають значення для справи, які Господарський суд Запорізької області визнав встановленими.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновком місцевого господарського суду щодо переходу до позивача права вимоги за договором поставки №170112 від 29.06.2017 після розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018, оскільки на момент розірвання останнього, право вимоги вже перейшло до фактора (п. 3.1. договору).

На думку апелянта, ані договором від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018, а ні законом (ст. 653 Цивільного кодексу України) не передбачено переходу права вимоги за договором поставки та повернення того, що було виконане за зобов`язанням по вказаному договору факторингу, у тому числі повернення права вимоги за договором поставки від фактора до клієнта (позивача у справі).

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Третя особа на виклик суду не з`явилась, відзив на апеляційну скаргу не надала, про час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» (постачальник, позивач) та ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник, відповідач) укладений договір поставки №170112 від 29.06.2017 (надалі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

Згідно п. 1.2 договору поставки найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки (у редакції додаткової угоди № 2 від 07.08.2017) ціна (сума, загальна вартість) договору становить 3 458 451 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 576 408 грн. 50 коп. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до договору.

Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до договору (п. 3.2 договору поставки).

За умовами п. 4.2 договору поставки замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі повинен бути скріплений печатками сторін, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається непідписаним.

Відповідно до п. 10.1 договору поставки він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно специфікації №1 до договору поставки сторонами визначено, зокрема, найменування товару (прокат сталевий гарячекатаний круглий), його код, марку, кількість, ціну за одиницю, суму, а також загальну суму по специфікації - 973 580 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору поставки та специфікації №1 до нього позивачем поставлений відповідачу товар (прокат сталевий гарячекатаний круглий), що підтверджується актами приймання-передачі та видатковими накладними:

- № 5 від 29.06.2017 на суму 418 825 грн. 80 коп. (акт приймання-передачі від 29.06.2017 № 5), оплачено згідно з платіжним дорученням № 8095 від 13.07.2017 на суму 418 825 грн. 80 коп.;

- № 8 від 12.07.2017 на суму 378 948 грн. 90 коп. (акт приймання-передачі від 12.07.2017 б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 9057 від 09.08.2017 на суму 378 948 грн. 90 коп.;

- № 12 від 20.07.2017 на суму 82 070 грн. (акт приймання-передачі від 20.07.2017 б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 9813 від 29.08.2017 на суму 82 070 грн.;

- № 14 від 02.08.2017 на суму 273 836 грн. 88 коп. (акт приймання-передачі від 02.08.2017 б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 10558 від 11.09.2017 на суму 273 836 грн. 88 коп.;

- № 17 від 15.08.2017 на суму 253 274 грн. 88 коп. (акт приймання-передачі від 15.08.2017 №6), оплачено згідно з платіжним дорученням № 10757 від 18.09.2017 на суму 111 598 грн. 23 коп., згідно з платіжним дорученням № 10823 від 19.09.2017 на суму 141 676 грн. 65 коп.;

- № 31 від 23.08.2017 на суму 57 779 грн. 10 коп. (акт приймання-передачі від 23.08.2017 № 7), оплачено згідно з платіжним дорученням № 11137 від 22.09.2017 на суму 57 779 грн. 10 коп.;

- № 39 від 01.09.2017 на суму 93 767 грн. 52 коп. (акт приймання-передачі від 01.09.2017 № 8), оплачено згідно з платіжним дорученням № 12553 від 27.10.2017 на суму 93 767 грн. 52 коп.;

- № 41 від 07.09.2017 на суму 86 680 грн. 44 коп. (акт приймання-передачі від 07.09.2017 № 9), оплачено згідно з платіжним дорученням № 12552 від 27.10.2017 на суму 86 680 грн. 44 коп.;

- № 43 від 07.09.2017 на суму 247 874 грн. 22 коп. (акт приймання-передачі від 07.09.2017 № 10), оплачено згідно з платіжним дорученням №11722 від 04.10.2017 на суму 47 874 грн. 22 коп., згідно з платіжним дорученням №11251 від 26.09.2017 на суму 200 000 грн.;

- № 46 від 15.09.2017 на суму 311 576 грн. 10 коп. (акт приймання-передачі від 15.09.2017 № 11), оплачено згідно з платіжним дорученням № 13034 від 08.11.2017 на суму 256 489 грн. 68 коп., згідно з платіжним дорученням № 12554 від 27.10.2017 на суму 55 086 грн. 42 коп.;

- № 53 від 06.10.2017 на суму 372 863 грн. 82 коп. (акт приймання-передачі від 06.10.2017 б/н);

- № 58 від 31.10.2017 на суму 398 966 грн. 05 коп. (акт приймання-передачі від 31.10.2017 б/н);

- № 10 від 14.07.2017 на суму 183 278 грн. 18 коп. (акт приймання-передачі від 14.07.2017 б/н), оплачено згідно з платіжним дорученням № 9484 від 16.08.2017 на суму 183 278 грн. 18 коп.

В актах приймання-передачі міститься посилання на договір № 170112 від 29.06.2017 та відповідні видаткові накладні, на підставі яких здійснюється передання товару, та вказано, що до акту додаються оригінали відповідних рахунків-фактур. Поставка товару відповідачу підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

У платіжних дорученнях, згідно з якими відповідачем здійснювалася часткова оплата поставленого товару, у призначенні платежу вказано про здійснення оплати за договором № 170112 від 29.06.2017 та міститься посилання на номер та дату видаткової накладної, за якою здійснювався платіж.

Позивач, пославшись на те, що відповідачем не здійснено оплату товару за видатковими накладними №53 від 06.10.2017 на суму 372 863 грн. 82 коп. та №58 від 31.10.2017 на суму 398 966 грн. 05 коп., просить суд стягнути з останнього основний борг в розмірі 741 829 грн.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 4.2. договору вбачається, що сторонами визначений строк оплати отриманого товару - протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Виходячи з умов п. 4.2 договору, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що граничний строк виконання відповідачем грошових зобов`язань за поставку товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення умов договору не сплатив кошти за товар протягом встановленого в договорі строку, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар на загальну суму 771 829 грн. 87 коп. грн. Вказана сума боргу відповідає фактичним обставинам справи та на момент розгляду справи в суді першої інстанції не сплачена.

Оскільки відповідач не надав місцевому господарському суду доказів погашення заборгованості, суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 771 829 грн. 87 коп. основного боргу.

Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для зворотного переходу права грошової вимоги від третьої особи, якій відступлено право грошової вимоги за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 до позивача після розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018, оскільки на момент розірвання зазначеного договору факторингу право вимоги вже перейшло до фактора, а договором від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 не передбачено переходу права вимоги за договором поставки від фактора до клієнта (позивача у справі), колегія суддів відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт плюс» (третя особа у справі) укладено договір факторингу №16-03/18-1, за умовами якого позивач (клієнт) відступає третій особі (фактору) за плату своє право грошової вимоги за певними зобов`язаннями, в тому числі за договором поставки №170112 від 29.06.2017 з усіма додатками до нього, що є його невід`ємними частинами. Загальна сума права вимоги за основним зобов`язанням за договором поставки №170112 від 29.06.2017 становить 771 829 грн. 87 коп. грн. (пп. 1.1.3. і пп. 1.2.3.).

Право вимоги за основними зобов`язаннями відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості (як строкової, так і простроченої) за основними зобов`язаннями, право вимоги неустойки, пені, штрафів та інших платежів, передбачених умовами основних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 згідно з договором факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018, надіславши йому письмове повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 1603 від 16.03.2018.

Представник відповідача у письмовому відзиві вказав, що мав здійснювати погашення заборгованості факторові, такий обов`язок виник з моменту підписання договору факторинга.

20.08.2018 між ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт Плюс» укладений договір про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018. Даний договір про розірвання, згідно з пунктом 4, вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями за договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 (п. 3).

За приписами ч.ч. 2-4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У письмовому повідомленні (вих. № 20/08 від 20.08.2018) позивач повідомив відповідача про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 та зазначив, що у зв`язку з цим сума заборгованості за договором поставки підлягає сплаті ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» .

Згідно з описом вкладення у цінний лист дане повідомлення та копія договору про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 направлені відповідачу 22.10.2018.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, я вірно вказано судом першої інстанції, з дати розірвання договору факторингу, позивач знов набув право вимоги до відповідача по сплаті боргу за договором поставки в сумі 771 829 грн. 87 коп.

Апеляційний господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що під час дії договору факторингу відповідачем не вчинялось дій з погашення заборгованості за договором поставки на користь фактора, тобто зобов`язання відповідача за договором поставки не припинилось та в повному обсягу належить позивачу. Відсутні в матеріалах справи і докази виконання сторонами договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018 щодо передання фактором грошових коштів клієнту.

Не містить заборон щодо розірвання сторонами укладених договорів факторингу і чинне законодавство України, а наслідком розірвання спірного договору факторингу, виходячи з його правової природи та обставин справи, є повернення сторін у первісний стан, тобто повернення позивачу права вимоги за договором поставки не суперечить ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов`язання, переданого за договором факторингу, ані фактору, ані позивачу.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що основне зобов`язання боржника за договором поставки № 170112 від 29.06.2017 не було припинено на момент розірвання договору факторингу, та з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором та видатковими накладними №№53 від 06.10.2017 та №58 від 31.10.2017 належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар за вищезазначеними видатковими накладними у загальній сумі 771 829 грн. 87 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 771 829 грн. 87 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заяви відповідача щодо того, що акти приймання-передачі по договору поставки №170112 від 29.06.2017, видаткова накладна №53 від 06.10.2017, рахунок на оплату № 53 від 06.10.2017, товарно-транспортна накладна № 53 від 06.10.2017 , копії яких надав позивач, викликають сумнів щодо їх достовірності, слід зазначити, що вказана заява відповідача подана на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що додані до позовної заяви копії актів приймання-передачі відсутні у його розпорядженні, усупереч нормам статуту відповідача (п. 13.35) підписані однією посадовою особою. Відповідач також зазначив, що у нього в наявності є видаткова накладна № 53 від 05.10.2017 та відповідні документи до неї (рахунок, ТТН), а не видаткова накладна № 53 від 06.10.2017 , на яку посилається позивач.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідач письмово заявив, що докази (перелічені вище) викликають сумнів щодо їх достовірності, при цьому клопотання щодо виключення їх з числа доказів не заявив. Також відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо вказаних доказів (на предмет встановлення їх достовірності), не було надано відповідного експертного висновку.

Як зазначалося вище, правовідносини, які склалися між сторонами у даній справі, випливають з договірних відносин (договору поставки), при цьому, місцевим господарським судом досліджено зміст п. 4.2. договору поставки, яким передбачено, що в актах приймання-передачі товару за цим договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо він не скріплений печатками сторін за договором, вважається непідписаним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 11.3. договору поставки акти приймання-передачі товару за цим договором, які оформлені у відповідності до абз. 2 п. 4.2. договору, не є первинними документами. Натомість поставка товару та отримання її відповідачем (інформація про господарську операцію) підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-супровідною документацією, а саме: видатковими накладними, які у відповідності до п. 5.5. договору є первинними документами.

Згідно з п. 5.12. договору поставки, підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, первинні документи підтверджують факт отримання відповідачем продукції за договором поставки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.1. договору поставки сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови п. 4.2 договору поставки останнім днем оплати товару за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 є 15.02.2018, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 є 12.03.2018.

Згідно з розрахунком позивача, пеня нарахована за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 за період із 16.02.2018 за 186 днів прострочки, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 за період із 13.03.2018 за 161 день прострочки.

Оскільки між ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт плюс» 16.03.2018 був укладений договір факторингу № 16-03/18-1, та відповідач, відповідно, був зобов`язаний здійснити оплату товару на користь позивача до 15.03.2018 включно, пеню слід нараховувати за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 за період із 16.02.2018 по 15.03.2018 включно, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 за період із 13.03.2018 по 15.03.2018 включно.

У межах вказаного вище періоду пеня за видатковою накладною №53 від 06.10.2017 становить 2 359 грн. 77 коп., за видатковою накладною №58 від 31.10.2017 - 278 грн. 73 коп.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача загальна сума пені 2 638 грн. 50 коп.; у стягненні 28 605 грн. 28 коп. пені відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10 979 грн. 69 коп. та інфляційних втрат у сумі 12 622 грн. 64 коп.

Позивач нараховує 3% річних за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 за період із 16.02.2018 за 186 днів прострочки, за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 за період із 13.03.2018 за 161 день прострочки.

Враховуючи викладене вище, оскільки у період із 16.03.2018 відповідач мав здійснити оплату за товар фактору, а не позивачу, 3% річних слід нараховувати: за видатковою накладною №53 від 06.10.2017 за період із 16.02.2018 по 15.03.2018 включно, за видатковою накладною №58 від 31.10.2017 за період із 13.03.2018 по 15.03.2018 включно.

За вказані періоди сума 3% річних за видатковою накладною № 53 від 06.10.2017 становить 858 грн. 10 коп., за видатковою накладною № 58 від 31.10.2017 - 98 грн. 38 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача місцевим господарським судом правомірно стягнуто загальну суму 956 грн. 48 коп. 3% річних, у стягненні 10 023 грн. 21 коп. 3% річних відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю.

Приймаючи до уваги укладення договору факторингу та зобов`язання відповідача сплатити суму поставки фактору починаючи з 16.03.2018, отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу 22.10.2018, враховуючи заявлений позивачем період стягнення інфляційних втрат (по липень 2018), місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні 12 622 грн. 64 коп. інфляційних втрат у зв`язку з необґрунтованістю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростували.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» .

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.12.2018 у справі №908/1751/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 16.05.2019).