Ухвала

від 28.11.2018 по справі 12/299

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 12/299

Провадження № 12-236гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для перегляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Управління) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року (судді Станік С. Р.,Тищенко А. І., Гончаров С. А.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (суддя Головатюк Л. Д.), які прийняті за наслідками розгляду заяви фізичної особи -підприємця (далі - ФОП) Черепанової Людмили Іванівни про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва та видачу дубліката наказу за позовом ФОП Черепанової Л. І. до Закритого акціонерного товариства Охорона-Комплекс (далі - ЗАТ Охорона-Комплекс ) про стягнення 1 543 951 грн,

В С Т А Н О В И Л А:

Господарський суд міста Києва рішенням від 6 квітня 2007 року у справі № 12/299 позов ФОП Черепанової Л. І. до ЗАТ Охорона-Комплекс задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 1 543 951 грн збитків, 15 439, 76 грн державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11 873 грн витрат на послуги адвоката. Київський апеляційний господарський суд постановою від 7 червня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2007 року, рішення місцевого господарського суду у справі змінив: відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на послуги адвоката у сумі 11 873 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. На виконання вказаного рішення 4 липня 2007 року видано відповідний наказ.

У травні 2016 року до суду від ФОП Черепанової Л. І. надійшла заява про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва, а саме стягувач просив: замінити боржника його правонаступниками - Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Управлінням Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а також видати стягувачу дублікат судового наказу зі справи № 12/299. На обґрунтування заяви ФОП Черепанова Л. І. посилається на ліквідацію ЗАТ Охорона-Комплекс за рішенням його акціонерів та невиконання ліквідаційною комісією ЗАТ Охорона-Комплекс у межах процедури ліквідації товариства наказу Господарського суду міста Києва від 4 липня 2007 року. Заява розглядалася судами неодноразово.

За наслідком нового розгляду Господарський суд міста Києва ухвалою від 14 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року, заяву ФОП Черепанової Л. І. задовольнив частково: замінив боржника у справі № 12/299 за наказом від 4 липня 2007 року з ЗАТ Охорона-Комплекс на його правонаступника - Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві; постановив видати ФОП Черепановій Л. І. дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 4 липня 2007 року у справі № 12/299 (далі - Наказ).

У липні 2017 року Управління подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року у справі № 12/299, у якій просило скасувати зазначені судові рішення та відмовити у задоволенні заяви ФОП Черепанової Л. І.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що скаржник у касаційній скарзі оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції, оскільки касаційну скаргу серед інших доводів обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву ФОП Черепанової Л. І., всупереч приписам статті 20 ГПК України задовольнили вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - виникнення відповідальності засновників ЗАТ Охорона-Комплекс за його зобов'язаннями та правонаступництва засновників цього товариства, проте до повноважень господарського суду не належить установлення фактів, що мають юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України, дійшла висновку, що підстави такої передачі відсутні, з огляду на таке.

Статтею 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів; станом на час звернення ФОП Черепанової Л. І. з позовом у цій справі підвідомчість справ господарським судам визначалася статтею 12 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

За змістом положень глави 6 Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається судами загальної юрисдикції. У судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

У касаційній скарзі скаржник, серед іншого, дійсно вказав, що встановлення факту, який має юридичне значення - правонаступництва засновників ЗАТ Охорона - Комплекс , є порушенням судами правил предметної юрисдикції з огляду на вимоги статті 20 ГПК України.

Однак саме по собі посилання у касаційній скарзі до норм процесуальних кодексів, які регулюють питання юрисдикції, не є остаточним та визначальним для висновку про оскарження судових рішень саме з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Правила судової юрисдикції розмежовують компетенцію органів судової влади здійснювати правосуддя відповідно до встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин, суб'єктів чи видів спорів.

Таким чином, порушенням господарськими судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції є розгляд судами справи, яка до їх визначеної законодавством компетенції не належить.

Як убачається з матеріалів справи, предметом касаційного перегляду у цьому випадку є судові рішення (ухвала та постанова), якими вирішено питання процесуального правонаступництва - заміни сторони (боржника) на стадії виконавчого провадження та видачі дубліката Наказу, тобто процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах, які врегульовано розділом V ГПК України та Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Однак касаційна скарга не містить жодних посилань на те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції іншого суду, ніж господарський, чи на те, що питання заміни сторони у виконавчому провадженні, розпочатому на виконання рішення господарського суду у цій справі, як і питання видачі дубліката Наказу, слід розглядати в іншій юрисдикції за межами відповідного судового провадження.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив поза увагою, що за доводами касаційної скарги Управління, суди попередніх інстанцій вийшли за межі юрисдикції, надаючи оцінку доказам у спорі за заявою щодо заміни сторони у виконавчому провадженні та видачі копії Наказу, прийнявши подану заяву до розгляду та здійснивши її розгляд по суті.

Отже, доводи скаржника не стосуються юрисдикції спору чи юрисдикції розгляду заяви з процесуальних питань виконання судового рішення у господарській справі, а вказують на порушення, допущені судами попередніх інстанцій при розгляді цієї заяви по суті. Такі доводи мають бути розглянуті судом касаційної інстанції в контексті встановлення обставин дотримання/порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства, а саме глави 5 розділу І ГПК України щодо належності, допустимості доказів та їх оцінки,статті 52 ГПК України, розділу V ГПК України щодо підстав та порядку здійснення правонаступництва в господарському процесі, зокрема на стадії виконавчого провадження.

Таким чином, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла помилкового висновку про те, що Управління оскаржило ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Відтак, справу слід повернути відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Керуючись статтями 233-235, 301, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

Справу № 12/299 разом із касаційною скаргою Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року повернути для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Копію цієї ухвали надіслати скаржнику й іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко О. С. Ткачук В. С. Князєв В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України ухвалу оформлено суддею Рогач Л. І.