Окрема думка

від 28.11.2018 по справі 12/299

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 12/299

Провадження № 12-236гс18

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В. щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, постановленої за наслідком перевірки наявності підстав для перегляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (далі - УДСО при ГУМВС України в місті Києві, скаржник) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року, які прийняті за наслідками розгляду заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва та видачу дубліката наказу у справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства Охорона-Комплекс (далі - ЗАТ Охорона-Комплекс ) про стягнення 1543951,00 грн.

У травні 2016 року від ФОП ОСОБА_4 надійшла заява про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва, а саме стягувач просив: замінити боржника його правонаступниками - УДСО при ГУМВС України в місті Києві та УДСО при УМВС України в Черкаській області, а також видати стягувачу дублікат судового наказу зі справи № 12/299. В обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_4 посилається на обставини ліквідації ЗАТ Охорона-Комплекс за рішенням акціонерів цього товариства та невиконання ліквідаційною комісією ЗАТ Охорона-Комплекс у межах процедури ліквідації товариства наказу Господарського суду міста Києва № 12/299 від 4 липня 2007 року. Суди розглядали заяву неодноразово.

За наслідком нового розгляду Господарський суд міста Києва ухвалою від 14 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року, заяву ФОП ОСОБА_4 задовольнив частково; за наказом від 4 липня 2007 року замінив боржника у справі № 12/299 із ЗАТ Охорона-Комплекс на його правонаступника - УДСО при ГУМВС України в місті Києві; постановив видати ФОП ОСОБА_4 дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 4 липня 2007 року у справі № 12/299.

У липні 2017 року УДСО при ГУМВС України в місті Києві звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року у справі № 12/299, у якій просило скасувати зазначені судові рішення та відмовити в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4

Касаційну скаргу, зокрема, серед інших доводів, обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву ФОП ОСОБА_4, всупереч приписам статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року , задовольнили вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме виникнення відповідальності засновників ЗАТ Охорона-Комплекс за його зобов'язаннями та правонаступництва засновників цього товариства, проте до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З огляду на наведені вище доводи скаржника, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що скаржник у касаційній скарзі оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою від 1 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 12/299 за касаційною скаргою УДСО при ГУМВС України в місті Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки скаржник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

28 листопада 2018 року ВеликаПалата Верховного Суду постановила ухвалу, якою справу № 12/299 разом з касаційною скаргою УДСО при ГУМВС України в місті Києвіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2018 року повернуто для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстав для такої передачі немає.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала тим, що касаційна скарга не містить жодних посилань на те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції іншого суду, ніж господарський, чи що питання заміни сторони у виконавчому провадженні, розпочатому на стадії виконання рішення господарського суду, слід розглядати в іншій юрисдикції.

ВеликаПалата Верховного Судудійшла висновку про те, що скаржник не ставив питання порушення судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, лише вказав на вихід судами за межі господарської юрисдикції, а отже, підстави для передачі справи на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, передбачені частиною шостою статті 302 ГПК України, відсутні.

Вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно наведених вище висновків, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року.

Статтею 45 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів встановлено, що Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, одним із головних завдань якого є здійснення касаційного перегляду судових рішень з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Статтею 303 ГПК України в чинній редакції врегульовано порядок передачі справи на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду.

Так, відповідно до цієї статті питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 302 цього Кодексу. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд ВеликоїПалати.

Підстави для передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 302 ГПК України в чинній редакції, за приписами частини шостої якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Отже, достатньою підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є посилання скаржника у доводах на порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції та наведення відповідних підстав в обґрунтуванні ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник обґрунтовує свої доводи про скасування судових актів посиланням на порушення судами приписів статті 20 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, щодо предметної юрисдикції господарського суду стосовно вимоги позивача про заміну боржника у справі про стягнення збитків. При цьому скаржник зазначає, що за наслідками розгляду заяви суди фактично встановили факт, що має юридичне значення,- факт виникнення відповідальності засновників ЗАТ Охорона-Комплекс за його зобов'язаннями та правонаступництва засновників цього товариства, проте до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Разом з тим ні частиною шостою статті 303 ГПК України, якою передбачено право на повернення (передачу) Великою Палатою Верховного Суду справи відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) лише за відсутності підстав для передачі такої справи на її розгляд, ні частиною шостою статті 302 цього Кодексу, якою унормовано передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції (що, на мою думку, і є такою підставою, на яку послався в ухвалі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, обґрунтовуючи передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду), не передбачено право суду робити правові висновки щодо обґрунтованості та доведеності доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій правил предметної чи суб'єктної юрисдикції на стадії прийняття справи до свого розгляду. Так само не унормовано й можливості повернення (передачі) касаційної скарги на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду після прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи до свого розгляду, коли остання вже висловилася стосовно наявності таких підстав в ухвалі від 1 жовтня 2018 року.

Таким чином, визнавши достатніми підстави для прийняття до розгляду справи № 12/299 за касаційною скаргою УДСО при ГУМВС України в місті Києві, на мою думку , Велика Палата Верховного Суду мала розглянути справу за касаційною скаргою по суті, а не повертати справу № 12/299для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суддя Великої Палати Верховного Суду С. В. Бакуліна