Рішення

від 10.12.2018 по справі 160/7991/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Справа № 160/7991/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі Дубовик Г.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ виробничо-комерційна фірма Портал І (надалі - позивач) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державна служба з питань праці (надалі - відповідач) в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці за №ДН1336/247/АБ/ТД-ФС/585 від 02.10.2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І ЄДРПОУ 31251310, у розмірі 223380,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/7991/18 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач дійшов помилкових висновків про те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та фізичними особами містять ознаки трудового договору, а також про наявність відповідальності за неповідомлення контролюючого органу про прийняття на роботу нових працівників та всупереч положенням Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України застосував штраф в розмірі 223380,00 грн. За своїм змістом укладені між підприємством та фізичними особами договори підряду є цивільно-правовими договорами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 р. відкрито спрощене провадження з викликом сторін на 28.11.2018 р. о 10:00 год.

ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

ОСОБА_4 з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

ОСОБА_4 з ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

23.11.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач повідомив про порушення позивачем норм трудового законодавства, виявлених під час інспекційного відвідування. У зв'язку із чим до позивача було застосовано штраф.

У судове засідання 28.11.2018 р. прибули уповноважені представники сторін та свідок. У зв'язку із необхідністю надати додаткові докази по справі, у судовому засіданні оголошено перерву до 11:30 год 10.12.2018 р.

У судове засідання 10.12.2018 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представниками позивача була надана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої наполягають на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У період з 07.09.2018 р. по 10.09.2018 р. інспектором праці ОСОБА_5 (службове освідчення №247), відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295, у присутності директора ТОВ ВКФ Портал І ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування ТОВ ВКФ Портал І (код ЄДРПОУ 31251310) за юридичною адресою:49000, м.Дніпро, просп. Праці, буд.10-А

За результатами інспекційного відвідування був складений ОСОБА_4 інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 10.09.2018 р. №ДН1336/247/АВ (надалі - ОСОБА_4 інспекційного відвідування).

Актом інспекційного відвідування зафіксовані порушення ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме до роботи було допущено 2 особи (ОСОБА_6, ОСОБА_7В.) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами інспекційного відвідування винесено Припис про усунення виявлених порушень № ДН1336/247/АВ/П від 11.09.2018 р., яким позивача зобов'язано у строк до 14.09.2018 р. письмово проінформувати управління з питань праці про усунення порушення, надалі вимог законодавства дотримуватись постійно.

02.10.2018 р. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1336/247/АВ/ТД-ФС/585, якою на ТОВ ВКФ Портал І (код ЄДРПОУ 31251310) накладено штраф у розмірі 223380,00 грн., який підлягає сплаті протягом 1 місяця з дня прийняття постанови до Державного бюджету України.

Отже, предметом дослідження даної справи є правомірність застосування до позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, застосованого ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Постановою про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1336/247/АВ/ТД-ФС/585 від 02.10.2018 р.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року (надалі - Закон №877) та Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (надалі - Порядок № 390).

Так, Закон №877 визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного закону.

ОСОБА_4 з ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Статтею 259 КЗпП передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці.

В п.1 цього Положення, зокрема, зазначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

У п.2 цього Положення вказано, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Таким чином, на законодавчому рівні визначений державний орган - Державна служба України з питань праці (Держпраці), який у відповідності до вимог Закону України Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877-V та ст. 259 Кодексу законів про працю України здійснює держаний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (надалі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп. пп. 1, 3 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

Відповідно до пп. 3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Суд зазначає, що порядок проведення інспекційного відвідування та припис позивачем не оскаржується.

Судом встановлено, що позивачем в ході провадження своєї підприємницької діяльності було укладено 2 Договори підряду:

-від 01.02.2018 р. з гр. ОСОБА_6;

-від -01.08.2018 р. з гр. ОСОБА_7.

ОСОБА_4 Договорі підряду від 01.02.2018 р. ТОВ ВКФ Портал І (Замовник) в особі директора ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 (Підрядник) уклали договір про таке:

Розділ 1. Предмет договору, п.1.1. Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи (надати послуги): електротехнічні та електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи, електротехнічні випробування та вимірювання електрообладнання в строк з 01.02.2018 р. до 28.02.2018 р. п.1.2.1 Замовник надає Підряднику завдання, у якому вказуються детальні вимоги до виконуваних робіт (наданих послуг).

Розділ 2. Розмір і порядок оплати, п.2.1. За виконану роботу Замовник сплачує Підряднику винагороду з розрахунку 2850,00 грн. в місяць, але не менше 50% від мінімальної заробітної плати.

Розділ 3. Відповідальність сторін. п.3.1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством України.

Розділ 6. Строк дії договору, п.6.1. договір діє з 01.02.2018 р. до 28.02.2018 р.

ОСОБА_4 приймання - передачі робіт від 28.02.2018 р., ОСОБА_6 (Підрядник) виконав наступний обсяг робіт: електротехнічні та електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи, електротехнічні випробування та вимірювання електрообладнання в строк з 01.02.2018 р. до 28.02.2018 р.

Крім того, суд звертає увагу, що Наказом від 28.02.2018 р. №9 ОСОБА_6 прийнятий на посаду інженера з налагодження й випробувань з окладом 3800,00 грн. з 01.03.2018 р.

ОСОБА_4 умов Договору підряду від 01.08.2018 р. ТОВ ВКФ Портал І (Замовник) в особі директора ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7 (Підрядник) уклади договір про таке:

Розділ 1. Предмет договору. п.1.1. Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати роботи в якості електрослюсаря (надати послуги) в строк з 01.08.2018 р. до 15.08.2018 р. п.1.2.1 Замовник надає Підряднику завдання, у якому вказуються детальні вимоги до виконуваних робіт (наданих послуг).

Розділ 2. Розмір і порядок оплати. п.2.1 За виконану роботу Замовник сплачує Підряднику винагороду з розрахунку 4200,00 грн. в місяць, але не менше 50% від мінімальної заробітної плати.

Розділ 3. Відповідальність сторін. п.3.1. Сторони несуть матеріальну

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством України.

Розділ 6. Строк дії договору. п.6.1. Договір діє з 01.08.2018 р. до 15.08.2018 р.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст.2 КЗпП України).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

ОСОБА_4 зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати електротехнічні та електромонтажні роботи (надавати послуги).

В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Як вбачається зі змісту трудових угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Крім того, відповідальність виконавця послуг не була передбачена в трудових угодах та додаткових угодах.

ОСОБА_4 показів допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 з яким було укладено Договір підряду від 01.02.2018 р., підрядник виконував обсяг роботи поставлений замовником, пройшов інструктаж та отримав спецодяг; на питання суду та представника відповідача чому з підприємством одразу не було укладено трудового договору повідомив, що не пам'ятає, можливо з огляду на сімейні обставини та великого обсягу роботи; наразі офіційно працевлаштований на ТОВ ВКФ Портал І , працює повний робочий день та отримає заробітну плату.

Трудовим договором (стаття 21 КЗпП) є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Укладення цивільно - правового договору позбавляє права найманого працівника на державні гарантії, які передбачені трудовим законодавства, у тому числі право на одержання щорічної відпустки, тощо.

ОСОБА_8 Мінпраці від 26.12.2003 року №06/1-4/200 Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду визначено, що відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується вплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі: за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального' результату. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Предмет будь-якого цивільно - правового договору не може бути визначений інакше як конкретний результат праці або виконання певного завдання замовника. В даному випадку замовник на відміну від трудового договору сплачує не робочий процес, а результат цього процесу.

Основним критерієм відмінності цивільно-правового договору від трудового є те, що перший укладається заради досягнення результатів праці, а другий регулює сам процес праці.

Схема розмежування цивільно-правових і трудових договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) така:

якщо фізична особа взяла на себе обов'язок виконати роботу і передати замовникові результат роботи - це договір підряду або інший цивільно-правовий договір;

якщо ж громадянин виконує роботи під керівництвом іншої сторони, що прийняла на себе обов'язок організовувати працю, одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт - це трудовий договір.

У тексті цивільно - правового договору обов'язково повинні міститися:

опис та вичерпний перелік робіт, які зобов'язується виконати виконавець;

терміни, в які виконавець зобов'язується виконати даний обсяг роботи;

умови та строки оплати за даним договором.

Відповідно до ст.23 КЗпП України: Трудовий договір може бути:

безстроковим, що укладається на невизначений строк;

на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівників та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

При цьому, неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт, а також робіт, які мають постійний характер виконання.

Зі змісту Договорів підряду від 01.02.2018 р. та від 01.08.2018 р. вбачається, що предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, в зазначених договорах не визначено обсяг виконуваної роботи, а лише вказано зміст та суть роботи. Робота носить постійний характер, а саме: виконання обов'язків інженера з налагодження й випробувань (працівник ОСОБА_6, вказана посада зазначена у штатному розписі підприємства код за КП, - 2149.20) та електрослюсаря (працівник ОСОБА_7, вказана посада зазначена у штатному розписі підприємства за КП -7241); праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності ТОВ ВКФ Портал І - Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (основний вид діяльності ТОВ ВКФ Портал І за видом діяльності 33.14 та електромонтажні роботи за видом діяльності 43.21); отримання фізичними особами плати за виконану ними роботу здійснюється щомісячно на підставі акту прийому - здачі робіт (п.2.2 договорів). При цьому, згідно акту приймання - передачі робіт за договором від 28.02.2018 р. ОСОБА_6 (Підрядник) виконав електротехнічні та електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи, електротехнічні випробування та вимірювання електрообладнання в строк з 01.02.2018 р. до 28.02.2018 р. тобто, результат праці відсутній. Фактично, оплата здійснюється за відпрацьований місяць (п.2.1 договорів), в яких зазначено, що винагорода складає з розрахунку певної суми на місяць, але не менше 50% від мінімальної заробітної плати, а не за певний результат праці, що характерно для виплати заробітної плати та передбачено вимогами ст.94 КЗпП, статтею 24 ЗУ № 108, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця та ст. 115 КЗпП України; відсутній результат праці, працівники виконували електротехнічні та електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи, електротехнічні випробування та вимірювання електрообладнання та роботи електрослюсаря, тобто, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору, який згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку; фізична особа несе матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань (п.3.1 договорів). Така позиція характерна для укладення трудового договору та міститься в п. 6 частини 1 статті 134 КЗпП України, відповідно до якої на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Слід зазначити, що загальні підстави і умови матеріальної відповідальності визначені ст.130 КЗпП України.

Так, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків , при цьому законодавець чітко визначив у ст. 138 КЗпП України, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 КЗпП України, тобто у розумінні КЗпП України, матеріальна відповідальність має бути при трудових відносинах.

ОСОБА_8 із специфікою роботи, послуги з електротехнічних та електромонтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт, електротехнічних випробувань та вимірювань електрообладнання, а також послуги електрослюсаря повинні виконувати штатні працівники ТОВ ВКФ Портал І за причиною того, що дані роботи мають постійний характер виконання, відсутній певний результат праці та передбачена матеріальна відповідальність.

Таким чином, за спірними Договорами підряду особи фактично виконували обов'язки інженера з налагодження й випробувань (ОСОБА_6О.) та електрослюсаря (ОСОБА_7В.), тобто між сторонами існували трудові відносини.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що на виконання Припису про усунення порушень № ДН1336/247/АВ/П від 11.09.2018 р. позивачем 14.09.2018 р. до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було надано пояснення про виконання Припису. Так, фізичну особу ОСОБА_6 було прийнято до штату згідно штатного розкладу Інженером з налагодження й випробувань (наказ №9 від 28.02.2018 р.), стосовно фізичної особи ОСОБА_7 повідомлено, що він загинув. До пояснень, серед іншого, додані відомості про нарахування єдиного внеску.

Отже, виконуючи припис позивач фактично визнав порушення, виявлені під час інспекційного відвідування.

У Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів У країни встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно- правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, доводи позивача в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 із змінами (надалі - Порядок №509).

Відповідно до частини 3 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів, штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків передбачена відповідальність фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (30х3723,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час застосування штрафу)х2=223380,00 грн).

Підсумовуючи вищенаведене, Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1336/247/АБ/ТД-ФС/585 від 02.10.2018 р. винесена уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з урахуванням норм Порядку №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 КЗпП України.

Крім того, дії відповідача та оскаржуване рішення відповідають вимогам Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом № 1985-IV ( 1985-15 ) від 08.09.2004 ), якою в своїй діяльності керуються інспектори Держпраці при виконанні своїх повноважень.

ОСОБА_8 із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

ОСОБА_8 ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

ОСОБА_8 з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваної постанови доведена.

При цьому судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій та рішень відповідача за результатами інспекційного відвідування та правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Портал І до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 грудня 2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 17.12.18 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_9 ОСОБА_9 ОСОБА_10