Рішення

від 11.12.2018 по справі 812/234/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/234/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафу за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафу за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з такими позовними вимогами:

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 18.10.2017 № 002379130 про застосування до КП «Лисичанськміськсвітло» штрафу у розмірі 10472,95 грн та пені в сумі 317,08 грн за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» отримало податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 № НОМЕР_1 ГУ ДФС у Луганській області про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10472,95 грн та пені в сумі 317,08 грн, застосованих за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Не погоджуючись із вказаним Рішенням, позивач направив на адресу ДФС України скаргу на оскаржуване Рішення за № 345 від 31.10.2017. 27 грудня 2017 року позивач отримав від відповідача Рішення про результати розгляду скарги № 30532/6/99-99-11-02-02-25 від 19.12.2017, яким зазначену скаргу позивача залишено без задоволення. КП «Лисичанськміськсвітло» не погоджується з податковим повідомленням рішенням від 18.10.2017 № НОМЕР_1 ГУ ДФС у Луганській області та з Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 30532/6/99-99-11-02-02-25 від 19.12.2017.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 22.02.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.03.2018.

Ухвалою суду від 12.03.2018 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18.

Ухвалою суду від 30.11.2018 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 грудня 2018 року.

12 лютого 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву

Відповідач позов не визнав, надіслав суду відзив, у якому зазначив, що сума єдиного внеску, яка своєчасно ненарахована та/або несплачена у строки, встановлені законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ст. 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф в розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Згідно ч.16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Також відповідач зазначив, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, е сертифікат Торгово-промислової палати України. Згідно ч. З ст. 11 Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо посилань позивача на положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" як на підставу звільнення від відповідальності вважав їх безпідставними з посиланням на те, що вказані положення втратили чинність через виключення аналогічної норми із Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог

Представник позивача у судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази суд встановив таке.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» є юридичною особою, код 03339816, та є платником єдиного внеску.

Рішенням ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 18.10.2017 до Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску 10472,95 грн, у розмірі 317,08 грн (а.с. 7, 69).

Рішенням ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 190/1302 від 25.03.2016 Комунальному підприємству «Лисичанськміськсвітло» за несвоєчасну сплату єдиного внеску нараховано пеню у розмірі 9775,06 грн (а.с. 8).

Позивач, не погодившись з рішенням № НОМЕР_2 від 11.12.2017 про застосування фінансових санкцій, подав до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скаргу від 31.10.2017 № 345, яку ДФС України розглянуто та прийнято рішення від 19.12.2017 № 30532/6/99-99-11-02-02-25 про відмову у задоволенні скарги. Рішення обґрунтовано тим, що положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" втратили чинність згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким внесено зміни Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". З матеріалів справи вбачається, що скаржником належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за січень-квітень 2016 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку (а.с. 9-10).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем № НОМЕР_1 від 18.10.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 № 2464).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VIIЗаконом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Лисичанськ.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.

Доводи відповідача стосовно обов'язкового звернення позивача до податкового органу з заявою щодо звільнення його від виконання своїх обов'язків згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є безпідставними, оскільки приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, така умова для звільнення від відповідальності також відсутня у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.

Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який щодо спірних відносин є загальними.

Таким чином, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2464.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення № НОМЕР_1 сформовано 18.10.2017, а рішення № 190/1302 сформовано 25.03.2016 з посиланням на статтю 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначає заходи впливу та стягнення.

При цьому в обох рішеннях визначено період застосування фінансових санкцій та нарахування пені, а саме за період з 22.02.2016 по 02.06.2016 та з 20.11.2012 по 29.02.2016. Таким чином відповідачем двічі нараховано пеню позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.02.2016 по 29.02.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що в провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа № 812/689/16 за позовом комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі за текстом - Відповідач, ДПІ у м. Лисичанську), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення ДПІ у м. Лисичанську від 25.03.2016 № 190/1302 про застосування до КП "Лисичанськміськсвітло" штрафу у розмірі 78548,94 грн. та пеню у розмірі 9 775,06 грн. за період з 20.11.2012 по 29.02.2016, всього у сумі 88 324,00 грн. за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне рахування) єдиного внеску.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 25.03.2016 №190/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» штрафу у розмірі 30421,77 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 6115,59 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 (а.с. 104-107).

Зазначена постанова набрала законної сили 06.12.2017.

Таким чином, нарахування пені позивачу за період з 22.02.2016 по 29.02.2016 є протиправним.

Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірного рішення.

Суд зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Зазначена справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року №812/292/18 (№Пз/9901/22/18) за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 291 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 30 березня 2018 року №812/292/18 (№ Пз/9901/22/18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Луганській області № НОМЕР_2 від 18.10.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску за період з 22.02.2016 по 02.06.2016.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн (платіжне доручення № 29 від 19.01.2018) (а.с. 3).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафу за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18 жовтня 2017 року № 002379130 про застосування до Комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" штрафу у розмірі 10472 грн. 95 коп. та пені в сумі 317 грн. 08 коп. за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, 93400, вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.) на користь Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» (93120, вул. Круглова, 2-а, м. Лисичанськ, Луганська обл., код ЄДРПОУ 03339816) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3