Рішення

від 20.12.2018 по справі 420/5624/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5624/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ Фінансова група Промзв'язок до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Фінансова група «Промзв'язок» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2018 року №0034521404, № НОМЕР_1.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою від 05.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 09.07.2018 по 13.07.2018 року ГУ ДФС в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова група Промзв'язок .

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області було складено акт від 20.07.2018 року № 000575/15-32-14-04/33720519 Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова група Промзв 'язок з питань повноти обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні періоди 2015-2018 роки .

Висновками наведеного акту перевірки було встановлено порушення ТОВ Фінансова група Промзв'язок : пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1. п. 266.2, п. 266.3.1., пп. 266.3.3., п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1405941, 84 грн. та пп 266.7.5 ст 266 ПК України - не надано до контролюючих органів податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015 - 2018 роки.

09.08.2018 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 680 грн. та № НОМЕР_1 про донарахування грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1457211, 57 грн. (1165769,25 грн. - за основним зобов'язанням, 291442, 32 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, позивач зазначає, що він є власником нерухомого майна, яке належить до будівель промисловості, а отже в розумінні пункту "є" підпункту 266.2.2. статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Окрім того, вказав на некоректність посилання відповідача на код виду економічної діяльності (КВЕД) для віднесення того чи іншого підприємства до промислових, оскільки такий код не є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. За вказаних умов, позивач не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, отже у ТОВ Фінансова група Промзв'язок відсутній і обов'язок з подання податкової звітності. З наведених підстав, позивач вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень та просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

У судове засідання 10.12.2018 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

20.11.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, що сама лише наявність виробничих приміщень у позивача, які останнім здаються в оренду, не дає підстав для віднесення такої будівлі до категорії "будівель промисловості", оскільки дане підприємство не є промисловим підприємством. Відтак, норми пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не застосовуються до об'єктів нерухомості позивача.

У судове засідання 10.12.2018 року представник відповідача прибув, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.07.2018 № 4770 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фінансова група Промзв'язок , код ЄДРПОУ 33720519 , проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова група Промзв'язок , код ЄДРПОУ 33720519, з питань повноти обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015-2018 роки.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ Фінансова група Промзв'язок складено акт від 20.07.2018 №000575/15-32-14-04/33720519 З питань повноти обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015-2018 роки та винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 680 грн. та № НОМЕР_1 про донарахування грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1457211, 57 грн. (1165769,25 грн. - за основним зобов'язанням, 291442, 32 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказаною податковою перевіркою встановлено порушення ТОВ Фінансова група Промзв'язок пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1. п. 266.2, п. 266.3.1., пп. 266.3.3., п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1405941, 84 грн. та пп 266.7.5 ст 266 ПК України - не надано до контролюючих органів податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015 - 2018 роки.

Видами економічної діяльності позивача є : Код КВЕД 27.33 Виробництво електромонтажних пристроїв;Код КВЕД 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну;Код КВЕД 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань;Код КВЕД 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів;Код КВЕД 17.11 Виробництво паперової маси;Код КВЕД 17.12 Виробництво паперу та картону;Код КВЕД 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури;Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.;Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи;Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.;Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;Код КВЕД 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у.;Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності від 28.05.2009 року № 22867733 позивачу на праві приватної власності (704/1000) належить нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди які знаходиться за адресою вул. Комарова Космонавта, буд. 10, м. Одеса. Згідно Договору купівлі-продажу від 03 квітня 2009 року, вказані будівлі та споруди складаються з виробничого корпусу літ. Б , загальною площею 12902,1 кв.м.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 за №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 (надалі по тексту також - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1. та 266.3.3. пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

За змістом підпункту 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми Податкового кодексу України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2. буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Буквальний аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому, законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду у справах №806/2676/17 (провадження К/9901/28719/18) від 15.05.2018 року та №823/1702/16 (провадження №К/9901/40145/18) від 02.10.2018 року.

В силу вимог підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 за №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який, в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Отже, суд вказує на те, що використаний у статті 266 Податкового кодексу України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель, що експлуатуються промисловими підприємствами різних галузь. Отже, не лише цільове призначення нежитлової будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 за №530 (надалі по тексту також - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В свою чергу, представником позивача не заперечувалось, що ТОВ Фінансова група Промзв'язок не є промисловим підприємством та в своїй господарській діяльності лише надає в оренду нерухомість розташовану за адресою вул. Комарова Космонавта, буд. 10, м. Одеса - виробничого корпусу літ. Б , загальною площею 12902,1 кв.м.

Разом з тим, судом під час розгляду справи не було встановлено, що позивачем провадиться діяльність, яка відноситься до діяльності промислових підприємств, що може бути підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що ТОВ Фінансова група Промзв'язок не є промисловим підприємством, а наявність у позивача тільки виробничих приміщень не є підставою для застосування до спірних відносин пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки належне позивачу нерухоме майно, в розумінні вказаної норми не є будівлями промисловості.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №806/2461/17 (провадження №К/9901/27759/18) від 15.05.2018 року.

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року №0034511404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1457211, 57 грн. прийнято відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 47.1.1. пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170,00 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що позивачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року №0034521404, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 680,00 гривень. Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовані до відповідача, у зв'язку з неподанням податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протягом 2015-2018р.

Таким чином, визначена податковим органом сума штрафних санкцій 680,00 гривень, відповідає пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Суд критично оцінює твердження позивача відносно незастосування при перевірці строку давності при нарахуванні податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки згідно п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України строк давності не застосовується, якщо платником податків податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є не обґрунтованими, а відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ТОВ Фінансова група Промзв'язок до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2018 року №№0034521404, 0034511404- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане суддею 20.12.2018 року.

Суддя Корой С.М.

.