Рішення

від 13.12.2018 по справі 372/358/16-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/358/16-ц

Провадження № 2-65/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

08.02.2016 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи, яку зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме дві земельні ділянки, які покійний заповів позивачу. Дані земельні ділянки належали ОСОБА_4 на підставі дублікатів державних актів. Для отримання відповідних свідоцтв він звернувся до державного нотаріуса щоб оформити спадщину на земельні ділянки, однак йому було відмовлено, оскільки відсутні оригінали дублікатів державних актів, а також рекомендовано звернутися з даним питанням до суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31.03.2017 ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Крім того, ОСОБА_2 24.04.2007 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, треті особи Обухівська районна державна нотаріальна контора Київської області, Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області.

Ухвалою суду від 13.12.2018 зустрічну позовну заяву залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача по зустрічному позову в судове засіданні.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання на 02.11.2018 та 13.12.2018 не з'явилася хоча повідомлялась належним чином, за адресою вказаною в позовній заяві, що підтверджується відповідним повідомленням про доставку повістки, які були отримані відповідачем 26.09.2018 та 10.11.2018 відповідно, заяв чи клопотань про поважність неявки в судові засідання не надала.

В судове засіданні представник відповідача Старобезрадичівська сільська рада не з'явився направивши суду клопотання про слухання справи в відсутності представника, при винесені рішення покладаються на розсуд суду, заперечень не мають.

Враховуючи повторну неявку відповідачів, суд вважає можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Верховного Суд від 12.09.2018 по цивільній справі №372/2951/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Київській області, Обухівська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нечинним, було встановлено наступні фактичні обставини справи.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Київській області, Обухівська районна державна нотаріальна контора та просила визнати нечинним заповіт, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори 02 листопада 2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 3062.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, за життя якого було складено чотири заповіти, якими спадкодавець розпорядився щодо належної йому земельної ділянки - паю, розташованого на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. 26 травня 2006 року та 02 листопада 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт на користь сусіда ОСОБА_1, а 17 серпня 2006 року і 15 квітня 2011 року - на її користь. 11 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом, на підставі якої державним нотаріусом було заведено спадкову справу. 10 жовтня 2011 року вона звернулася до Обухівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 15 квітня 2011 року. Однак ні вона, ні відповідач не отримали свідоцтва про право на спадщину. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року було визнано недійсним заповіт від 15 квітня 2011 року, складений на її користь. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року було відновлено дію заповіту від 02 листопада 2006 року, складеного на користь ОСОБА_1 12 листопада 2014 року вона звернулася до Обухівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за законом. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з ненаданням документів, які б підтверджували родинні стосунки з померлим. Протягом 2014-2015 років тривав судовий розгляд справи за її позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту від 02 листопада 2006 року недійсним. У даній справі було постановлено рішення на користь ОСОБА_1 та відмовлено їй у визнані заповіту від 02 листопада 2006 року недійсним. 14 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 02 листопада 2006 року, однак постановою державного нотаріуса від 14 листопада 2015 року № 1723/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з наданням ним анульованих правовстановлюючих документів на спадкове майно. Оскільки в заповіті на користь відповідача зазначена земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта серії НОМЕР_5 від 05 травня 2006 року, який за заявою ОСОБА_4 був анульований рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 119, а на час смерті заповідача спірна земельна ділянка належала йому на підставі дублікатів державних актів серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_3 від 15 січня 2008 року, то незалежно від результатів розгляду інших справ, заповіт від 02 листопада 2006 року є нечинним, тому не може бути підставою для здійснення спадкування відповідачем.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року у складі судді Потабенко Л. В. в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано заповіт, складений 02 листопада 2006 року ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 та посвідчений державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3062, нечинним.

Постановою Верховного Суду Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року скасовано, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року посилання на сплив позовної давності як правову підставу відмови в позові.

В решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року залишити в силі.

Верховний Суд мотивував свою рішення тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про визнання заповіту, складеного 02 листопада 2006 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, нечинним, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що заповідане відповідачу майно відрізняється від ознак предмета спору. В дійсності у вказаному заповіті йдеться саме про земельні ділянки, належні спадкодавцю на праві власності, які він заповів ОСОБА_1, із зазначенням їх кадастрових номерів, що збігаються з кадастровими номерами, вказаними у дублікатах державних актів, виданих взамін втраченого державного акта, на який міститься посилання у заповіті. За таких обставин втрата спадкодавцем правовстановлюючого документа не потягнула за собою припинення його права власності на спірне майно і не може бути підставою для висновку про нечинність заповіту.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 2,70 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 (кадастрові номери НОМЕР_1 - ділянка № 1 та НОМЕР_2 - ділянка № 2).

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 119 у зв'язку з втратою державного акта на право приватної власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 05 травня 2006 року вирішено анулювати вказаний державний акт та видати дублікат державного акта на ім'я ОСОБА_4

02 листопада 2006 року ОСОБА_4 було складено заповіт, яким належні йому на підставі державного акта серії НОМЕР_5 земельні ділянки він заповів ОСОБА_1 Вказаний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 3062.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 24 листопада 2006 року № 1079 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із складання дубліката державного акта на право власності на земельну частку (пай) площею 2,70 га ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

15 січня 2008 року ОСОБА_4 отримав дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 0,5300 га та дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 площею 2,1700 га, що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, виданим виконавчим комітетом Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, актовий запис № 7.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту позов задоволено. Визнано заповіт, складений 15 квітня 2011 року ОСОБА_4, посвідчений секретарем Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та зареєстрований у реєстрі за № 38, недійсним. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 не підписував зазначений заповіт, а його зміст не відповідав волі останнього.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання заповітів, складених 26 травня 2006 року та 02 листопада 2006 року на користь ОСОБА_1, недійсними відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що на час складання оспорюваних ОСОБА_2 заповітів на користь ОСОБА_1 померлий не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 30 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року змінено, вилучено з мотивувальної частини рішення висновок суду наступного змісту: Отже ні позивач, ні відповідач ОСОБА_1 не можуть спадкувати майно ОСОБА_4 за заповітом, оскільки чинні заповіти на їх користь відсутні . В решті рішення залишено без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що на порушення норм процесуального права місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом спору було визнання недійсними заповітів, а не питання про права сторін на спадкування майна. Ці обставини не досліджувалися судом та не були предметом розгляду, тому суд не вправі був робити висновки з цього приводу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, позов ОСОБА_1 до Обухівської районної державної нотаріальної контори, Головного управління юстиції в Київській області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання заповіту таким, що не був скасований новим, визнання заповіту таким, що діє, визнання права на спадкування за заповітом, задоволено. Визнано заповіт від 02 листопада 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 3062, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,70 га, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, державний акт серії НОМЕР_7, виданий Обухівською районною державною адміністрацією 05 травня 2006 року, кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_1, таким, що не був скасований заповітом від 15 квітня 2011 року, складеним секретарем Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та зареєстрованим за № 38. Визнано таким, що діє заповіт від 02 листопада 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі зад № 3062. Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за заповітом від 02 листопада 2006 року, посвідченим державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за № 3062. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що судовими рішеннями від 31 липня 2012 року та від 20 листопада 2013 року встановлено, що ОСОБА_4 не складав та не підписував заповіт від 15 квітня 2011 року на користь ОСОБА_2, який зареєстрований за № 38 секретарем Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на земельну ділянку (пай) загальною площею 2,7 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в КСП Колос , даний заповіт складався іншою особою, тобто не було волевиявлення заповідача на скасування попереднього заповіту та складання нового, а тому діє заповіт, складений 02 листопада 2006 року на користь ОСОБА_1 як останній дійсний (законний) заповіт.

12 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Обухівської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай) площею 2,70 га, яка знаходиться на території Старобезрадичівської сільської ради та належала ОСОБА_4

Листом від 13 листопада 2014 року № 1474/02-14 завідувач Обухівської районної державної нотаріальної контори повідомив ОСОБА_2 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом неможливо, оскільки заявником не надано документів, які б підтверджували її родинні стосунки з померлим, згідно з якими вона відноситься до категорії спадкоємців за законом. Одночасно роз'яснено, що видача їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно також неможлива, так як заповіт від імені ОСОБА_4, посвідчений Старобезрадичівською сільською радою від 15 квітня 2011 року за реєстровим № 38, в судовому порядку визнаний недійсним.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Головне Управління юстиції в Київській області, Обухівська районна державна нотаріальна контора, Старобезрадичівська сільська рада, про визнання заповіту від 26 травня 2006 року недійсним, відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_4 під час вчинення заповіту був не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що він перебував у стані, який би свідчив про його недієздатність на цей момент. Недоведеним є також і факт відсутності у ОСОБА_4 під час складання заповіту паспорта громадянина України.

14 листопада 2015 року державний нотаріус Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою відмовив ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Обухівською районною державною нотаріальною конторою Київської області 02 листопада 2006 року за реєстровим № 3062 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4

Згідно з листами Головного управління юстиції у Київській області від 01 серпня 2016 року та від 30 вересня 2016 року, наданими за публічним запитом ОСОБА_2, заповіт в частині земельної ділянки, державний акт на право власності на яку анульовано, є нечинним.

Згідно ч.4,5 ст.82 ЦПК України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підтверджується відповідними рішеннями судів, що заповіт від 02 листопада 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 3062, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,70 га, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, державний акт серії НОМЕР_7, виданий Обухівською районною державною адміністрацією 05 травня 2006 року, кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_1 не був скасований заповітом від 15 квітня 2011 року, складеним секретарем Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та зареєстрованим за № 38. Визнано таким, що діє заповіт від 02 листопада 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі зад № 3062. Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за заповітом від 02 листопада 2006 року, посвідченим державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за № 3062.

Також в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів права ОСОБА_2 на спадкування після померлого 25.04.2017 ОСОБА_4

Згідно статті 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а згідно статті 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, тим самим після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року до складу спадщини вийшло право власності на земельні ділянки ( паї), які він отримав відповідно до розпорядження Обухівської районної адміністрації №1079 від 24 листопада 2006 року

Згідно заповіту від 02 листопада 2006 року ОСОБА_4 заповів земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 - розташованих в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,70 га ОСОБА_1

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого виконавчим комітетом Старобезрадичівської сільської ради 27 квітня 2011 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року

Спадкоємцями , згідно статті 1222 ЦК України, за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, таким є позивач по справі, що підтверджується копіями документів, в зв'язку з чим суд вважає, що позивач є належною особою та спадкоємцем за законом, і її звернення до суду є правомірним .

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти; не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, а як вбачається з матеріалів справи позивач прийняв спадщину, що визнається та не спростовується відповідачем по справі, тим самим позивач набув право на спадкове майно.

Згідно статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а тому суд вважає, що позивачі набувши право на спадкове майно набули на нього правомірно право власності, так як це відповідає законодавству України і на час розгляду справи відсутнє будь-яке рішення суду, вказуючи на незаконність набуття позивачами права власності, а тому суд, для захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати його власником майна в порядку спадкування.

Відповідно Постанови державного нотаріуса Обухівської державної нотаріальної контори від 14.11.2015 року ОСОБА_1 відмовлено в оформлені права на спадщину на земельні ділянки, що належали померлому ОСОБА_4, в зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (а.с.27-28).

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України , передбачено, що право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях . Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, встановивши місце і час відкриття спадщини, коло спадкоємців, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна, суд вважає доведеними під час розгляду спору посилання позову на порушення законних прав та інтересів позивача, тому суд приходить до висновку про можливість судового захисту прав позивача шляхом визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5,15,76-81,264-265 ЦПК України, ст.ст. 1216,1218 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,53 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 2,17 га, кадастровий номер НОМЕР_1 - розташованих в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано та виготовлено 21.12.2018

Суддя О.Б. Тиханський