Рішення

від 10.12.2018 по справі 509/2035/17

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/2035/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Бокоч С.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_7 сільська рад Овідіопольського району Одеської області,

про розподіл майна,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 сільська рад Овідіопольського району Одеської області, про розподіл майна, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14,02.2017 року між ним та ОСОБА_2 був розірваний шлюб.

В період шлюбу у них з відповідачами є однокімнатна квартира в АДРЕСА_1, його доля складає 1/4 частину, яка згідно оцінки складає 58055 грн.

В зв'язку з тим, що квартира не може бути реально виражена, він претендує на грошову компенсацію.

У період шлюбу на ОСОБА_2 виданий держаний акт на земельну ділянку в розмірі 0,1120 га по вул.Лісової, 19 в с.Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області для будівництва житлового будинку.

Відповідно до будівельного технічного паспорту Овідіопольського РБТІ на вказаній земельній ділянці без дозволу на будівництво та проекту фактично побудований житловий будинок, який за висновком спеціалістів відповідає вимогам державних будівельних норм.

Відповідачі по квартирі це його колишня дружина та їх діти.

В зв'язку з тим, що йому належить грошова компенсація за 1/4 частину квартири при спільній частковій власності то необхідно припинити право власності на вказану ним долю. Таким чином відповідачі повинні йому компенсувати його частину власності у вигляді грошової компенсації. Він згоден уступити свою долю в квартирі, якщо відповідач ОСОБА_2 уступить йому свою частину будівлі 1/2 частину на земельній ділянці по вул.Лісовій, 19 в с.Кароліно-Бугаз у його користь.

Будівля побудована у період шлюбу та є спільним майном подружжя.

На підставі викладеного, з посиланням на ст.ст.355-358, 364-365, 375, 377 ЦК України, ст.ст.60, 61 СК України, ст.ст.81, 1163 ЗК України він просить суд постановити рішення про поділ майна подружжя з визнанням за ним права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів будівлі № 19 по вул.Лісовій в с.Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області та земельної ділянки з припиненням права власності на 1/2 частину земельної ділянки по держакту на ім'я ОСОБА_2. Стягнути з відповідачів грошову компенсацію в сумі 58055 грн. за його частину квартири № 82 житлового будинку № 1 по вул.Чорноморській с.Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області з припиненням за ним права власності на його частину квартири з моменту отримання грошової компенсації. Стягнути витрати згідно квитанцій судового збору, юридичну допомогу та інші з відповідачів на його користь.

09.10.2017 року представником позивача до суду було подано уточнення та доповнення позовних вимог у якому він зазначив, що позов у відношенні квартири є сумісним майном (загальна часткова власність) оскільки придбана в порядку приватизації. Квартира розташована у багатоповерховому будинку та не може бути реально виражена. Таким чином, виділ долі загального майна можливий в грошовій компенсації.

Позивача позов підтримав та просить суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та просить суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та просить суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою, відповідно до якої позов підтримує та просить розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами по справі, 22.01.1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюбу, який розірвано рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.02.2017 року.

В позовній заяві ОСОБА_8 зазначає, що майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є:

- однокімнатна квартира № 82, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Кароліно-Бугаз, вул.Чорноморська, буд. 1;

- земельна ділянка, загальною площею 0,1120 на, що знаходиться за адресою: с.Кароліно-Бугаз, вул. Лісова, 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5123781500.02.002.0757;

- будівля (будівельні матеріали), що знаходиться за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул. Лісова, 19.

Як вбачається з досліджених судом письмових доказів однокімнатна квартира № 82, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул.Чорноморська, буд. 1 знаходиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та набута на підстава розпорядження органу приватизації.

Земельна ділянка, загальною площею 0,1120 га, що знаходиться за адресою: с.Кароліно-Бугаз, вул.Лісова, 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5123781500.02.002.0757 набута ОСОБА_2 у власність в порядку приватизації на підставі рішення 12 сесії V скликання Кароліно-Бугазської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20 липня 2007 року №904.

Відповідно до ст.61 CK України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші Доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.п.4, 5 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Позивач звернувся до суду з позовом про розподіл майна подружжя, отже предметом спору може бути лише майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, однокімнатна квартира №82, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Кароліно-Бугаз, вул.Чорноморська, буд. 1 є приватною спільною сумісною власністю ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а земельна ділянка, загальною площею 0,1120, що знаходиться за адресою с. Кароліно-Бугаз, вул. Лісова, 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5123781500.02.002.0757 - особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не може бути предметом поділу майна подружжя.

Позивач разом з вимогами щодо поділу спільної сумісної власності подружжя заявляє вимогу щодо майна, що є особистою приватною власністю - однокімнатної квартири №82, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Чорноморська, буд. 1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4; ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а саме: про виділ у натурі частки із спільного майна (отримання грошової компенсації вартості його частки).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, які можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватись на підставі укладеного між усіма співвласниками договору. Такий висновок випливає з норми ч.1 ст.358 ЦК, яка чітко встановлює засади здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників. І лише у разі виникнення між співвласниками спору справа про виділ вирішується судом.

Позивачем не надано суду жодного доказу щодо неможливості виділення в натурі його частки вищезазначеної квартири, в зв'язку з чим суд вважає вимогу про стягнення з відповідачів на його користь грошової компенсації за 1/4 частину квартири безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Позивачем було віднесено будівлю (будівельні матеріали), що знаходиться за адресою: с.Кароліно-Бугаз, вул. Лісова, 19 до майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В підтвердження того, що зазначена будівля (будівельні матеріали) є спільної сумісної власності подружжя позивач зазначає лише те, що вона була зведена в період шлюбу.

Належність позивачу будівлі (будівельних матеріалів) або її частини, що знаходиться за адресою: с.Кароліно-Бугаз, вул.Лісова, 19 на земельній ділянці, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2, повинна бути доведена певними доказами (чеки, квитанції, що підтверджують фінансову участь у будівництві, акти виконаних робіт та інше).

Проте, на підтвердження того, що будівля (будівельні матеріали) або її частина, що знаходиться за адресою: с. Кароліно-Бугаз, вул.Лісова, 19 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя позивач не надав суд жодного доказу.

Відповідно до ч.1-2 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

З огляду на вищевикладене, право власності на збудовану будівлю (будівельні матеріали) презюмується за власником земельної ділянки.

Як зазначено відповідачем ОСОБА_2 зазначена будівля збудована на особисті кошти ОСОБА_2, яка працювала в магазині (офіційно працевлаштована була в період 2011-2013 року) та отримувала пенсію по інвалідності, що підтверджено відповідними довідками (а.с.225-226).

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд приймає до уваги висновки Верховного Суду України, що висловлені у постанові ВСУ від 25 листопада 2015 року у справі №6-2333цс15, згідно яких статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Позивачем, як вже зазначив суд, не надано суду жодного доказу на спростування твердження відповідача, в зв'язку з чим суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про поділ майна подружжя.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки визначені ст. 354 ЦПК України до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Овідіопольський районний суд Одеської області.

Повне рішення складено 21.12.2018 року.

Суддя А.І.Бочаров