Постанова

від 17.12.2019 по справі 509/2035/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3571/19

Номер справи місцевого суду: 509/2035/17

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря - Маслова Р.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кароліно-Бугазька сільська рада Овідіопольського району Одеської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року у складі судді Бочарова А.І.

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кароліно-Бугазька сільська рада Овідіопольського району Одеської області про розподіл майна подружжя з визнанням за ним права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів будівлі АДРЕСА_1 та земельної ділянки з припиненням права власності на 1/2 частину земельної ділянки по держакту на ім`я ОСОБА_2 ; стягнення з відповідачів грошової компенсації в сумі 58055 грн. за частину квартири позивача АДРЕСА_2 з припиненням за ним права власності на частину квартири з моменту отримання грошової компенсації; стягнення витрат на судовий збір, юридичну допомогу та інше з відповідачів на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачами є його колишня дружина та їх діти. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.02.2017 між ним та ОСОБА_2 був розірваний шлюб. У нього з відповідачами є однокімнатна квартира в АДРЕСА_3 , його доля складає 1/4 частину, тобто згідно оцінки 58055 грн. У період шлюбу на ОСОБА_2 виданий держаний акт на земельну ділянку в розмірі 0,1120 га по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Відповідно до будівельного технічного паспорту Овідіопольського РБТІ на вказаній земельній ділянці без дозволу на будівництво та проекту фактично побудований житловий будинок, який за висновком спеціалістів відповідає вимогам державних будівельних норм. В зв`язку з тим, що йому належить грошова компенсація за 1/4 частину квартири при спільній частковій власності, необхідно припинити право власності на вказану ним долю. Таким чином, відповідачі повинні йому компенсувати його частину власності у вигляді грошової компенсації. Він згоден уступити свою долю в квартирі, якщо ОСОБА_2 уступить йому свою Ѕ частину будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 -Бугаз. Будівля побудована у період шлюбу та є спільним майном подружжя.

09.10.2017 позивач надав до суду уточнення та доповнення позовних вимог, в якому зазначив, що позов щодо квартири є сумісним майном (загальна часткова власність), оскільки придбане в порядку приватизації. Квартира розташована у багатоповерховому будинку та не може бути реально виражена. Таким чином, виділ частки загального майна можливий в грошовій компенсації.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у визнанні за ним права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів будівлі (будинку), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, виділеній для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, і 1/2 частину даної земельної ділянки та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що на земельній ділянці знаходиться будівля, що є спільною сумісною власністю, як будматеріали. Судом не з`ясовано, яку саме суму заробітної плати і пенсії за вказаний період отримала ОСОБА_2 і яку суму витратила на будівництво будівлі та чим це підтверджується. Тягар доказування лежить на тому з подружжя, який заперечує факт належності майна, придбаного за час шлюбу, до спільної сумісної власності. Суд не врахував, що ОСОБА_1 з 30.08.2010 є пенсіонером за віком і мав самостійний дохід у вигляді пенсії, що також була спільною сумісною власністю подружжя, яка витрачалась на потреби сім`ї і будівництво будинку. Позов визнаний відповідачем - ОСОБА_4 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області, що також не враховано судом.

29.05.2019 ОСОБА_2 надала суду відзив на скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а рішення - залишити без змін.

У судовому засіданні 17.12.2019 представник позивача та позивач підтримали апеляційну скаргу, а представник відповідача та відповідач просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 22.01.1983 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.02.2017.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1120 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5123781500:02:002:0757, її власником є ОСОБА_2 на підставі рішення 12 сесії V скликання Кароліно-Бугазської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20 липня 2007 року №904.

Станом на 11.04.2017 КП Овідіопольське РБТІ виготовило технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно зі звітом про оцінку майна №АР-170526-01 оціночна (ринкова) вартість 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 71315,00 грн.

Відповідно до експлікації приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку, акту перевірки житлових умов заявника ОСОБА_1 від 19.10.2017, загальна площа будинку 47,2 кв.м., житлова - 31,5 кв.м.

Відповідно до повідомлення КП Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації №18 від 12.04.2017 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинно збудованим.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання права на будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку, суд виходив з того, що вимоги позивача є недоведеними, а в частині відмови в задоволенні права власності на земельну ділянку вважав її об`єктом особистої власності відповідача.

Однак, погодитися з такими висновками можливо лише частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 CK України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п.п.4,5 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.ч.3,4 ст. 368 ЦК України,майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1,2 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з ч.1,5 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки земельна ділянка, загальною площею 0,1120 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була набута в порядку приватизації, то не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки саме її як одноособового власника зазначено у Державному акті.

Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, ґрунтуються на законі і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до довідки Чорноморського об`єднаного управління ПФУ від 29.05.2018 ОСОБА_2 отримувала пенсію по інвалідності з листопада 2017 року по квітень 2018 року, а відповідно до довідки від 27.05.2018 з 2011 по 2013 роки працювала в ФОП ОСОБА_5 .

Позивач є пенсіонером за віком, тобто також отримував самостійний дохід у вигляді пенсії.

Будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була зведена ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в період шлюбу, оскільки Державний акт на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 05.05.2008, технічний паспорт виготовлений КП Овідіопольське РБТІ станом на 11.04.2017, шлюб укладений у 1983 році, а розірваний 14.02.2017, отже з`явилася у період спільного проживання подружжя. За доводами ОСОБА_2 та відповідно висновками суду побудована за кошти у вигляді пенсії та заробітної плати, однак вони, у відповідності до закону, відносяться до спільного майна подружжя, що залишилося поза увагою суду.

Висновки про неналежність позивачу будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку через ненадання доказів - чеків, квитанцій, що підтверджують фінансову участь у будівництві, акти виконаних робіт та інше, зроблені без врахування того, що і ОСОБА_2 таких доказів не надала.

Неможливо погодитися й з висновком суду першої інстанції щодо того, що право власності на збудовану будівлю (будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку) презюмується за власником земельної ділянки, оскільки вкладені грошові кошти та праця того з подружжя, хто не є власником земельної ділянки, надають йому право на частину збудованого (будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку), а тягар доказування придбання майна за рахунок особистих коштів покладається на сторону, яка на такі підстави посилається.

Таким чином, ОСОБА_2 не довела, хоча обов`язок доказування цієї обставини у даному випадку покладений на неї, що будівля (будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є лише її власністю.

За змістом вищезазначених норм права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що джерелом набуття будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку, оскільки будинок зведений самочинно і в експлуатацію не введений, були спільні сумісні кошти та спільна праця подружжя.

Суд першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 в зазначеній частині, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України

, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку скасувати, визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржене.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи будинку скасувати.

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 02.01.2020.

Головуючий:

Судді: