Рішення

від 04.12.2018 по справі 523/6698/18

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6698/18

Провадження №2/523/3385/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Дяченко В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Правди Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Північтранс , про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості та зобов'язання вчиняти певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з уточненим позовом та з вимогами про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача, на її користь, заборгованості по виплаті грошового відшкодування втраченого заробітку, станом на 31.05.2018 року, в розмірі 47099 гривень, а також, стягнення з відповідача, на її користь, інфляційні витрати грошового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1907,01 грн., та трьох відсотків річних в сумі 949,41 грн., починаючи з 01.03.2018 року, за весь час прострочення на дату стягнення (виплати) грошового відшкодування.

Позов мотивується тим, що 22.05.2008 року, ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси, по цивільній справі №2-2/08, про відшкодування заподіяної шкоди, затверджено мирову угоду укладену 22.05.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Північтранс .

Відповідно до зазначеної мирової угоди, ВАТ Північтранс зобов'язується перерахувати на рахунок ОСОБА_1, довічно, щомісячно, втрачений заробіток в розмірі середньомісячної заробітної плати у галузі Промисловість на підставі довідки державної служби статистики. Пунктом 5 зазначеної мирової угоди визначено, що ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня, на підставі довідки державної служби статистики про середню заробітну плату у галузі Промисловість .

Протягом десяти років відповідач належним чином виконував умови мирової угоди, проте в лютому 2018 року не зробив щорічне корегування втраченого заробітку на підставі довідки державної служби статистики, а починаючи з березня 2018 року взагалі припинив щомісячні виплати грошового відшкодування чим не виконав пункти 3, 5 мирової угоди.

Станом на травень 2018 року заборгованість відповідача становить 47099 грн., з яких:

-24206 грн. - сума недоотриманого відшкодування за період з січня 2017 року по лютий 2018 року (середньомісячна заробітна плата у галузі Промисловість у 2017 році 7631 грн. - 5902 грн. у 2016 році = 1729 грн. х 14 місяців = 24206 грн.);

-22893 грн., сума недоотриманого відшкодування за період з березня по травень 2018 року (7631 грн.х3 місяці = 22893 грн.).

Затверджена мирова угода є правочином, який має бути виконаний відповідно до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України. Прострочення виконання зобов'язання тягне за собою відповідальність згідно ст. 625 ЦК України, а саме, стягнення з відповідача інфляційних витрат грошового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, починаючи з 01.03.2018 року, за весь час прострочення на дату стягнення (виплати) грошового відшкодування.

Представник відповідача проти позову заперечує у повному обсязі, надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивач порушила умови п.5 мирової угоди та надала довідку Держкомстату України, для корегування суми втраченого заробітку, лише 05.02.2018 року (довідка за 2017 рік в розмірі 7631,00 грн.).

При цьому, на сайті ГУ статистики в Одеській області є інформація щодо середньомісячної заробітної плати по галузі Промисловість за 2017 рік у розмірі 6541,00 грн.

Середньомісячна заробітна плата по галузі Промисловість за 2016 рік - 5442,00 грн., і згідно наказу №99 від 18.04.2017 року позивачу було зроблено коригування і розмір виплати з 01.01.2017 року становив 5902,00 грн. на місяць.

Розмір безпідставно отриманих грошових коштів позивачем від відповідача, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року становить 5520,00 грн. (5902,00 - 5442,00=460,00грн. х 12 міс. = 5520,00 грн.).

Крім іншого, у відповідача виник сумнів щодо достовірності довіреності за якою діяв представник позивача під час звернення від її імені до відповідача для отримання інформації та грошових виплат.

У відповіді на відзив позивач вказує на причину подання довідки державної служби статистики лише 05.02.2018 року, а саме, що ГУ статистики повідомило позивача, що зазначена інформація буде оприлюднена 30.01.2018 року. Після отримання довідки - 02.02.2018 року позивач подав довідку відповідачу наступного робочого дня - в понеділок 05.02.2018 року. Отже, подання зазначеної довідки 05.02.2018 року сталося внаслідок непереборної сили.

Також, у відповіді на відзив вказано про розбіжності у розмірі середньомісячної заробітної плати по галузі Промисловість , зазначена відповідачем інформація стосується статистичної інформації щодо Одеської області а не галузі Промисловість вцілому по Україні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22.05.2008р. між ВАТ "Північтранс" та ОСОБА_1, які були сторонами у справі № 2-2/08 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Північтранс" про відшкодування шкоди, укладено мирову угоду.

ВАТ "Північтранс" зобов'язується переховувати на рахунок ОСОБА_1 довічно, щомісячно втрачений заробіток у розмірі 1271,07 грн. (враховуючи березень та квітень місяці 2008 року) та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі "Промисловість" (пункт 3 мирової угоди).

Відповідно до пункту 5 мирової угоди, ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі "Промисловість", не звертаючись з позовом до суду, а надаючи керівництву ВАТ "Північтранс" необхідні довідки (а.с.10).

Ухвалою суду від 22.05.2008р. було затверджено Мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ВАТ "Північтранс", згідно якої:

-ВАТ "Північтранс" зобов'язується переховувати на рахунок ОСОБА_1 довічно, щомісячно втрачений заробіток у розмірі 1271,07 грн. (враховуючи березень та квітень місяці 2008 року) та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі "Промисловість".

-ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі "Промисловість", не звертаючись з позовом до суду, а надаючи керівництву ВАТ "Північтранс" необхідні довідки (а.с.7-9).

Ухвала набрала законної сили 28.05.2008р.

В матеріалах справи знаходяться відомості щодо виплат щомісячного грошового відшкодування від ПАТ "Північтранс" на користь позивача, а саме: видаткові касові ордери від 15.01.2015р., 13.02.2015р. на суму 4059,53 грн.; видатковий касовий ордер від 10.03.2015р. на суму 3809,04 грн.,; видаткові касові ордери від 10.03.2015р., 16.04.2015р., 14.05.2015р., 12.06.2015р., 15.07.2015р., 12.08.2015р., 15.09.2015р., 13.10.2015р., 10.11.2015р., 11.12.2015р., 12.01.2016р., 10.02.2016р., 15.03.2016р., на суму 4 377,20 грн.; видатковий касовий ордер від 08.04.2016р. на суму 18022 грн., видаткові касові ордери від 16.05.2016р., 09.06.2016р., 05.07.2016р., 08.08.2016р., 08.09.2016р., 04.10.2016р., 02.11.2016р., 06.12.2016р., 12.01.2017р., 08.02.2017р., 10.03.2017р., 11.04.2017р., 26.05.2017 р. на суму 5230 грн.; видатковий касовий ордер від 16.08.2017р. на суму 21066 грн., видатковий касовий ордер від 16.08.2017р. на суму 8064 грн., видаткові касові ордери від 13.09.2017р., 10.10.2017р., 08.11.2017р.,08.12.2017р.12.01.2018р., 08.02.2018р. на суму 5902 грн. (а.с.122-141).

Згідно відповіді № 07-09/128 від 01.02.2018р. Головного управління статистики в Одеській області - середньомісячна заробітна плата у розрахунку на одного штатного працівника по Україні по галузі Промисловість у 2017 році склала 7631 грн. (а.с.13).

Згідно виписки по рахунку клієнта № 684160-2018/0515 в період з 28.03.2018р. по 15.05.2018р. виплати відсутні (а.с.14).

В матеріалах справи містяться листи-відповідь ПАТ "Північтранс" на звернення ОСОБА_2, згідно яких:

-Товариство здійснило корегування суми втраченого заробітку за 2014 та 2015рр., сума коштів, що підлягає виплаті становить 4377,20 грн. (лист № 361 від 09.04.2015р. (а.с.15));

-Товариство здійснило корегування суми втраченого заробітку за 2015 та 2016рр., сума коштів, що підлягає виплаті становить 5230 грн. (лист № 196 від 14.03.2016р. (а.с.16));

-Товариство здійснило корегування суми втраченого заробітку за 2016 та 2017рр., сума коштів, що підлягає виплаті становить 5902 грн. (лист № 366 від 18.04.2016р. (а.с.17));

Отже, судом встановлено, що сторони добросовісно виконували умови мирової угоди з 2008 року по лютий 2018 року, однак спір виник з приводу порядку коригування суми втраченого заробітку на кожний наступний рік на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі "Промисловість".

Згідно ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обовязків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до положень ЦК України:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина перша та друга статті 509 ЦК України);

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України);

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина перша - третя, п'ята та шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі за № 6-274цс15, у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Отже, відповідно до умов мирової угоди, яка визнана судом, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати грошові кошти на користь позивача та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість (п.3 мирової угоди від 22.05.2008 року).

Однак, з лютого 2018 року дане зобов'язання відповідачем не виконується.

Посилання відповідача на порушення строків надання позивачем довідки Держкомстату, відповідно до строку визначеному пунктом 5 мирової угоди - безпідставні, так як це є правом позивача, тоді як пунктом 3 мирової угоди визначено обов'язок саме відповідача коригувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість . Мировою угодою не визначено порядку отримання довідки Держкомстату України - самостійно чи з наданням її позивачем, однак визначено обов'язок на її підставі робити коригування, а це зобов'язання яке необхідно виконувати. Також не визначено порядок звільнення відповідача від коригування суми виплати через неподання вчасно позивачем довідки Держкомстату. Крім іншого, посилання відповідача на визначення розміру середньомісячної заробітної плати по галузі Промисловість по Одеській області а не галузі Промисловість вцілому по Україні - не відповідає умовам мирової угоди.

В зв'язку з цим, станом на 31.05.2018р. у відповідача виникла заборгованість в розмірі 47 099 грн. Дана сума вирахована наступним чином: 24206 грн.- сума недоотриманого відшкодування (середньомісячна заробітна плата у 2017р. - 7631 грн. = 7631 х 14 міс. = 24206 грн.) та 22893 грн. - сума недоотриманого відшкодування з 01 березня по 31 травня 2018р. (7631 грн. х 3 міс. = 22893 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність примусового стягнення основного боргу в розмірі 47099 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113цс14).

Суд погоджується з розрахунком трьох відсотків річних та інфляційних втрат, виконаним позивачем, оскільки він виконаний відповідно до вимог законодавства (а.с.161-164).

Розрахунок заборгованості грошового відшкодування, яка утворилось за період 01.03-31.05.2018р. з урахуванням втрат завданих інфляцією за період з 01 березня по 31 жовтня 2018 року.

Інфляційні втрати:

-станом на 31.03.2018р. 24 206 грн. х 101,1 % = 24472,27

-станом на 30.04.2018р. (24472,27 грн. + 7631 грн.) х 100,8% = 32360,10 грн.

-станом на 31.05.2018р. (32360,1 грн. + 7631грн.) х 100% = 39991,10 грн.

Тобто сума втрат завданих інфляцією за період 01.03-31.05.2018р.становить 523,10 грн., яка розраховується наступним чином сума яка утворилась з урахуванням індексу інфляції з відніманням суми як б утворилась без урахування індексу інфляції за відповідний період [39991,10 грн. - (24206грн. на 01.03.18р + 7631грн. за березень + 7631грн. за квітень)] = 523,10 грн.

-за період з 01.06.2018 - 31.10.2018р. (47099 грн. +523,1 грн.) х [100% 99,3% х 100% х 101,9% х 101,7%] / 100% = 49006,41 грн.

Сума інфляційних втрат становить 1907,10 грн.

Розрахунок 3 % річних від заборгованості простроченої виплати грошового відшкодування, яка утворилась у період 01.03-31.05.2018р. за період з 01 березня по 31 жовтня 2018 року.

- за березень 2018року.

24 206 грн. х 3% / 365 дня х 31 день = 61,68 грн.

- за квітень 2018 року.

(24206 грн. + 763 1 грн. + 61,68 грн.) = 31898,68 грн. х 3% / 365 дня х 30 днів = 78,65 грн.

- за травень 2018 року.

(31898,68грн. + 7631 грн. + 78,65) = 39608,33 грн. х 3% / 365 дня х 31 день = 100,92 грн.

Отже 3%- річних від суми заборгованості грошового відшкодування, яка склалась у період з 28.02.2018р по 31.05.2018р. становить 241,25 грн. (61,68+78,65+100,92).

-за період з 01.06.2018 по 31.10.2018р.

(47099 грн. + 241,25 грн.) = 47340,25 грн. х 3%/ 365 дня х 182 дня = 708,16 грн.

Загалом сума 3% річних від суми простроченого грошового відшкодування, яке утворилось у період 28.02-31.10.2018 року станом на 31.10.2018 року складають 949,41 грн.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судові витрати віднести на рахунок держави відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України (позивач є інвалідом 2-ї групи).

Керуючись ст.ст. 5,6,10,263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Північтранс , про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості та зобов'язання вчиняти певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства Північтранс , код ЄДРПОУ 05523553, на користь ОСОБА_1, реєстраційна облікова картка платника податків НОМЕР_1, грошову суму в розмірі 49955,51 гривень, з яких - заборгованість по виплаті грошового відшкодування втраченого заробітку, станом на 31 травня 2018 року, в розмірі 47 099 (сорок сім тисяч дев'яносто дев'ять) гривень, інфляційні витрати в розмірі 1907,10 гривень, 3 % річних в розмірі 949,41 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня виготовлення повного рішення.

Повний текс рішення виготовлено 13.12.2018 року.

Суддя: