Постанова

від 02.10.2019 по справі 523/6698/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3511/19

Номер справи місцевого суду: 523/6698/18

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черевка П.М.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Північтранс на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 04 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Північтранс про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості та зобов`язання вчиняти певні дії,

встановив:

У травні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, просила про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача на її користь заборгованості по виплаті грошового відшкодування втраченого заробітку станом на 31.05.2018 року в розмірі 47099 гривень, а також стягнення з відповідача на її користь інфляційних витрат грошового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1907,01 грн. та трьох відсотків річних в сумі 949,41 грн., починаючи з 01.03.2018 року за весь час прострочення на дату стягнення (виплати) грошового відшкодування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22.05.2008 року по цивільній справі №2-2/08 про відшкодування заподіяної шкоди затверджено мирову угоду, укладену 22.05.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Північтранс .

Відповідно до зазначеної мирової угоди, ВАТ Північтранс зобов`язується перерахувати на рахунок ОСОБА_1 , довічно, щомісячно, втрачений заробіток в розмірі середньомісячної заробітної плати у галузі Промисловість на підставі довідки державної служби статистики. Пунктом 5 зазначеної мирової угоди визначено, що ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня, на підставі довідки державної служби статистики про середню заробітну плату у галузі Промисловість .

Протягом десяти років відповідач належним чином виконував умови мирової угоди, проте в лютому 2018 року не зробив щорічне корегування втраченого заробітку на підставі довідки державної служби статистики, а починаючи з березня 2018 року, взагалі припинив щомісячні виплати грошового відшкодування, чим не виконав пункти 3, 5 мирової угоди.

Позивач вважала, що затверджена мирова угода є правочином, який має бути виконаний відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України. Прострочення виконання зобов`язання тягне за собою відповідальність згідно зі ст.625 ЦК України, а саме, стягнення з відповідача інфляційних витрат грошового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних, починаючи з 01.03.2018 року, за весь час прострочення на дату стягнення (виплати) грошового відшкодування.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 04 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості та зобов`язання вчиняти певні дії - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Північтранс , код ЄДРПОУ 05523553, на користь ОСОБА_1 , реєстраційна облікова картка платника податків НОМЕР_1 , грошову суму в розмірі 49955,51 гривень, з яких - заборгованість по виплаті грошового відшкодування втраченого заробітку станом на 31 травня 2018 року в розмірі 47099 гривень, інфляційні витрати в розмірі 1907,10 гривень, 3 % річних в розмірі 949,41 гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Північтранс , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2018 року та прийняте нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме стягнути з ПАТ Північтранс на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 17706,00 грн. як суму недотриманого відшкодування за березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року у відповідності до вимог мирової угоди, затвердженою ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22.05.2018 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з п.5 мирової угоди позивач залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку за кожний наступний рік до 30 січня на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловості , не звертаючись з позовом до суду, а надаючи керівництву ПАТ Північтранс необхідні довідки. Однак позивачем не було подано заяву про корегування суми або довідку Держкомстату України до 30 січня та відповідно до п.5 Мирової угоди позивач має право корегувати суму втраченого заробітку лише на кожний наступний рік, а не за попередній. Крім цього, відповідач вважає, що невиконання умов мирової угоди позивачем не покладає додаткових обов`язків на нього.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 22.05.2008 р. між ВАТ Північтранс та ОСОБА_1 , які були сторонами у справі № 2-2/08 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Північтранс про відшкодування шкоди, укладено мирову угоду.

ВАТ Північтранс зобов`язується переховувати на рахунок ОСОБА_1 довічно, щомісячно втрачений заробіток у розмірі 1271,07 грн. (враховуючи березень та квітень місяці 2008 року) та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість (пункт 3 мирової угоди).

Відповідно до пункту 5 мирової угоди ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість , не звертаючись з позовом до суду, а надаючи керівництву ВАТ Північтранс необхідні довідки.

Ухвалою суду від 22.05.2008р. було затверджено Мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ВАТ Північтранс , згідно з якою:

-ВАТ Північтранс зобов`язується переховувати на рахунок ОСОБА_1 довічно, щомісячно втрачений заробіток у розмірі 1271,07 грн. (враховуючи березень та квітень місяці 2008 року) та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість .

- ОСОБА_1 залишає за собою право довічно корегувати суму втраченого заробітку на кожний наступний рік до 30 січня на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість , не звертаючись з позовом до суду, а надаючи керівництву ВАТ Північтранс необхідні довідки.

В матеріалах справи знаходяться листи-відповідь ПАТ Північтранс на звернення ОСОБА_2 , відомості щодо виплат щомісячного грошового відшкодування від ПАТ Північтранс на користь позивача та видаткові касові ордери.

Отже, судом першої інстанції вірно було встановлено, що сторони добросовісно виконували умови мирової угоди з 2008 року по лютий 2018 року, однак спір виник з приводу порядку корегування суми втраченого заробітку на кожний наступний рік на підставі довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість .

Але, як вбачається з матеріалів справи та згідно з випискою по рахунку клієнта № НОМЕР_2 в період з 28.03.2018р. по 15.05.2018р. виплати відсутні.

Згідно зі ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до положень ЦК України:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина перша та друга статті 509 ЦК України);

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України);

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина перша - третя, п`ята та шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі за № 6-274цс15, у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Отже, відповідно до умов мирової угоди, яка визнана судом, відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати грошові кошти на користь позивача та корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість (п.3 мирової угоди від 22.05.2008 року). Однак, з лютого 2018 року дане зобов`язання відповідачем не виконується.

В зв`язку з цим, станом на 31.05.2018р. у відповідача виникла заборгованість в розмірі 47099 грн. Дана сума вирахувана наступним чином: 24206 грн. - сума недоотриманого відшкодування (середньомісячна заробітна плата у 2017р. - 7631 грн. = 7631 х 14 міс. = 24206 грн.) та 22893 грн. - сума недоотриманого відшкодування з 01 березня по 31 травня 2018р. (7631 грн. х 3 міс. = 22893 грн.).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113цс14).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач порушила строки надання довідки Держкомстату відповідно до строку, визначеному пунктом 5 мирової угоди, колегія суддів вважає безпідставними, так як це є правом позивача, тоді як пунктом 3 мирової угоди визначено обов`язок саме відповідача корегувати розмір втраченого заробітку відповідно до довідки Держкомстату України про середню заробітну плату у галузі Промисловість . Мировою угодою не визначено порядку отримання довідки Держкомстату України - самостійно чи з наданням її позивачем, однак визначено обов`язок на її підставі робити корегування, а це зобов`язання яке необхідно виконувати. Також не визначено порядок звільнення відповідача від корегування суми виплати через неподання вчасно позивачем довідки Держкомстату. Крім іншого, посилання відповідача на визначення розміру середньомісячної заробітної плати по галузі Промисловість по Одеській області, а не галузі Промисловість в цілому по Україні - не відповідає умовам мирової угоди.

Крім цього, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Також суд зазначає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення немає.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Північтранс - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Північтранс , код ЄДРПОУ 05523553, на користь ОСОБА_1 , реєстраційна облікова картка платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , судові витрати у сумі - 3025,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.10.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко

А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький