Постанова

від 17.12.2018 по справі 820/1865/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1865/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 р., (повний текст складено 17.08.2018 р., суддя Єгупенко В.В.) по справі № 820/1865/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" (далі - позивач, ТОВ фірма "Автофастера") звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.04.2017 року №0000121405 та №0000111405.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 року задоволено позов.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 року адміністративний позов ТОВ фірма "Автофастера"до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.04.2017 року №0000121405 та №0000111405.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ТОВ фірма "Автофастера" судовий збір у сумі 38306,17 грн. 17 коп.

За наслідками апеляційного та касаційного оскарження зазначеного рішення ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2017р. по справі № 820/1865/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.05.2018 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 року у справі № 820/1865/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ фірма "Автофастера", не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов

В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив докази по справі, послався на вирок суду, не надавши йому правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначило, що суд першої інстанції всебічно дослідив докази по справі та дійшов правомірного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 22.02.2017р. по 28.02.2017р. відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ фірми «Автофастера» , за результатами якої складено Акт від 07.03.2017р. №853/20-40-14-05-19/30591431 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Автофастера» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «АмніІнвест", ТОВ «Венера Інвестмент» за період 01.01.2015р. по 31.12.2016р.» .

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, абзацу дев'ятнадцятого п. 201.10 ст.201 ПК України (в редакції що діяла до 01.01.2017р.), п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1 п. 4, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №996 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), з 01.02.2016р. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016р. №21, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, внаслідок чого ТОВ фірма «Автофастера» занижено податку на додану вартість до сплати на загальну суму 2042995 грн. 00 коп.

- пп. «а» п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, абзацу дев'ятнадцятого п. 201.10 ст.201 ПК України (в редакції що діяла до 01.01.2017р.), п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1 п. 4, п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №996 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), внаслідок чого перевіркою зменшено рядок 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларації з податку на додану вартість за листопад 2015р. (№9255895502 від 17.12.2015р.) на суму 19502 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 44-107).

24.04.2017 р. відповідачем складено податкові повідомлення-рішення:

- №0000121405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 2553743 грн. 75 коп. (за податковим зобов'язанням - 2042995,00 грн., за штрафними санкціями - 510748,75 грн.).

- №0000111405, яким встановлена сума завищення від'ємного значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 19502 грн.

Підставою для збільшення податкових зобов'язань підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Амні Інвест", ТОВ «Венера Інвестмент» , оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2016 року ( справа № 761/31309/16-к) директора і засновника ТОВ «Венера Інвестмент» , ТОВ «Амні Інвест» визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України, тому видані від імені останніх первинні документи не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій, а отже й бути підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Скасовуючи попередні рішення по цій справі Верховний Суд зазначив, що судом не було з'ясовано в межах якого кримінального провадження , відповідно до п.ю78.1.11 п.781 ст.78 ПК України проведена перевірка.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 21.02.2017 року № 613, підставою проведення перевірки стала ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 27.01.2017 року № 1 -кс/756/173/17 по справі № 756/1206/17 щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Автофастера» (податковий номер 30591431) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Амні Інвест» , ТОВ «Венера Інвестмент» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в рамках кримінального провадження № 32016100050000044 від 01.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст. 205 КК України, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1, ст.75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів (т. 1 а.с. 35).

Підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено пп. 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим Вступна частина акту перевірки.

Пунктом 36 Підрозділу 10 Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм діяли положення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Враховуючи, що кримінальне провадження розпочато після 01.09.2015р., та п.89.9 ст.86 ПК України скасовано, право на прийняття податкового повідомлення- рішення податковим органом визначалося п.86.8 ст.86 ПК України.

Згідно зазначеної норми податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Щодо висновків суду про безтоварність спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи рішення суд першої інстанції не досліджував спірні господарські правовідносини позивача з його контрагентами, не надавав оцінку наданих позивачем доказів, а обмежився лише наявністю вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2017р. у справі № 761/31309/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 , ч.2 ст.205 , ч.3 ст.358 КК України.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2015 року між позивачем та ТОВ «Амні Інвест» укладено договір поставки №95, згідно якого позивач придбав у ТОВ «Амні Інвест» запчастини та експлуатаційні матеріали. Зазначений договір від імені контрагента підписано ОСОБА_1

01.12.2015 року між позивачем та ТОВ «ОСОБА_2 інвестмент» укладено договір поставки №99, згідно якого позивач придбав у ТОВ «ОСОБА_2 інвестмент» запчастини та експлуатаційні матеріали. Зазначений договір від імені контрагента підписано директором ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 128).

На підтвердження факту виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку, акти приймання-передачі автомобілів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, накази, журнал реєстрації довіреностей за 2014 - 2017 р.р. (т. 1 а.с.167-169,175 , т.4 193-195, 217-219, т.5 а.с. 6-8, т. 9 а.с. 128-131, 133,135- 137, 154-156).

Зберігання товару отриманого від ТОВ «АмніІнвест» та ТОВ «Венера Інвестмент» здійснювалось у складських приміщеннях підприємства позивача за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 15, які перебувають у користуванні позивача на підставі договорів оренди з ПАТ «Рембудкомплект» № 07 від 01.01.2013 р., № 01 від 01.01.2016р. (т. 9 а.с.108-110, 142-144 ).

Придбаний товар, використано позивачем в господарській діяльності шляхом часткової реалізації іншим суб'єктам господарювання, в підтвердження чого надано договори постачання, податкові, видаткові накладні.

Від подальшої реалізації атозапчастин позивачем отримано прибуток у розмірі 268 000 грн, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за рахунком № 631 (т. 4 а.с.37).

Частина товару зберігається на складі, що підтверджується описом номенклатури та кількості товару (т. 8 а.с.2-43).

Таким чином позивачем доведено, що господарські операції по придбанню та продажу товару, отриманого від ТОВ «Амні Інвест» та ТОВ «Венера Інвестмент» , спричинили зміни майнового стану та зміни у структурі зобов'язань підприємства позивача.

Отже, надані докази підтверджують здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Щодо доводів податкового органу та суду першої інстанції про те, що правом користування податковою вигодою у вигляді податкового кредиту позивач не наділений, оскільки документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, видані контрагентами ТОВ «Амні Інвест» та ТОВ «Венера Інвестмент» , щодо яких вироком у кримінальній справі встановлено фіктивне підприємництво, колегія суддів зазначає наступне.

В підтвердження зазначеного податковим органом надано вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.2016 року (справа № 761/31309/16-к), яким встановлено факт створення ТОВ «Амні Інвест» та ТОВ «Венера Інвестмент» з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та яким директора та засновника ТОВ «Венера Інвестмент» та ТОВ «АмніІнвест» ОСОБА_1 визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише у питанні, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, з метою звільнення від доказування, адміністративний суд має розглядати справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи.; стосовно такої особи (правові наслідки дій чи бездіяльності якої розглядаються) ухвалений вирок; такий вирок є обов'язковим виключно в питаннях, чи були здійснені дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. по справі № 813/1766/17, 27.02.2018 року по справі № 802/1853/16-а, 19.09.2018р. по справі № 809/2438/15.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не досліджувався вирок, не з'ясовано чи містить він посилання на вчинення господарської операцій ОСОБА_1 з позивачем.

Наявний в справі вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.2016р. у справі №761/31309/16-к винесений відносно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42016100050000130 від 09.08.2016р., проте як позапланова перевірка проведена у зв'язку з розслідуванням по іншому кримінальному провадженню, а саме № 320161000500000044 від 01.06.2017р.

Доводи відповідача в судовому засіданні, що кримінальне провадження № 42016100050000130 від 09.08.2016 року є виділеним із кримінального провадження 32016100050000044 від 01.06.2016 року є недоведеними, оскільки податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

Колегія суддів зазначає, що вирок щодо ОСОБА_1 не містить будь-яких презюмуючих обставин відносно взаємовідносин позивача з ТОВ "Амні Інвест" та ТОВ " Венера Інвестмент", в ньому відсутнє будь-яке посилання на визнання неправомірними дій ОСОБА_1 щодо складання та підписання первинних документів по взаємовідносинам між ТОВ «Венера Інвестмент» , ТОВ «Амні Інвест» з ТОВ фірмою «Автофастера» , вироком не було встановлено обставини нереальності або незаконності операцій з купівлі-продажу товару, що відбувалися між позивачем та його контрагентами.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 була не є єдиним учасником ТОВ «Венера Інвестмент» та ТОВ «АмніІнвест» , володіла лише 50% статутного капіталу кожного товариства.

Крім ОСОБА_1 засновниками ТОВ «Венера Інвестмент» є ОСОБА_3, а ТОВ «АмніІнвест» - ОСОБА_4, які підписували деякі первинні документи при здійсненні господарської діяльності позивача з вказаними контрагентами, проте відповідачем не надано жодних доказів того, що з приводу зазначених осіб наявні будь-які кримінальні провадження, та вироки, що набрали законної сили, а також доказів не здійснення ними господарської діяльності по взаємовідносинам з позивачем.

Оцінка діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як засновників, директорів контрагентів позивача вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.2016р. не надавалася.

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду України від 03.03.2016р. у справі № 5-347кс15, згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Встановлення такої преюдиції суперечить передбаченим ст.7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності , презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.7 ,17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості, а також відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже визнання особою винуватою у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України з урахуванням індивідуального характеру відповідальності, презумпцію невинуватості, не призводе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами.

Таким чином, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області є неправомірними та підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови, якою позов ТОВ фірма "Автофастера" задовольнити, скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 6,7 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги, що підтверджується платіжними дорученнями.

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 95765 грн. 42 коп.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 по справі № 820/1865/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.04.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Автофастера" витрати зі сплати судового збору у розмірі 95765 грн. 42 коп. (дев'яносто п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 21.12.2018 року