Постанова

від 20.12.2018 по справі 808/1277/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №808/1277/16

адміністративне провадження №К/9901/53539/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду складі судді Прасова О.О. від 26 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Шальєвої В.А., Білак С.В. від 16 травня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Група Омега до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство Група Омега (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області; далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 вересня 2015 року №0003131500.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є передчасним та безпідставним, оскільки винесено на підставі неузгоджених грошових зобов'язань.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0003131500.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки єдиною підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення був висновок Інспекції про те, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року позивачем не враховано результатів попередніх перевірок, за результатами яких прийнято податкові повідомлення-рішення, обставини незакінчення процедури судового оскарження таких податкових повідомлень-рішень та, відповідно, неузгодження визначених ними грошових зобов'язань виключали правові підстави для їх врахування позивачем при складанні податкової звітності за червень 2015 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, адже Товариство при формуванні податкової звітності за червень 2015 року не враховано результатів попередніх перевірок, у яких контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, чим порушено пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та підпункти 5.5.7, 5.5.8, 5.5.9 пункту 5.5 статті 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966. Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у поданому письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією у період з 19 по 20 серпня 2015 року проведено камеральну перевірку поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20 серпня 2015 року №109/15/33811202, в якому зазначено, що Товариством при заповненні показників декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року не враховано висновки попередніх перевірок, які викладені в актах №870/08-31-22/33811202 від 28 листопада 2014 року, №77/15/33811202 від 19 червня 2015 року, №104/15/33811202 від 13 серпня 2015 року, у яких контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, чим порушено пункт 200.4 статті 200 ПК України та підпункти 5.5.7, 5.5.8, 5.5.9 пункту 5.5 статті 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та поточного звітного податкового періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), у сумі 426027,00 грн. Також, у висновках акту перевірки вказано на те, що у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства за червень 2015 року сума від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів та поточного звітного податкового періоду, повинна складати 748216,00 грн.

На підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0003131500, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 426027 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42602,70 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 цього Кодексу).

За змістом положень пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно із пунктом 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином права та обов'язки платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого грошового зобов'язання та його узгодження.

При цьому податкове законодавство не містить заборони на декларування від'ємного значення та включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов'язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 лютого 2018 року по справі №808/4423/15 та від 03 травня 2018 року по справі №808/1278/16.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, Інспекцією була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №870/08-31-22/33811202 від 28 листопада 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року: №0001092200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11020865 грн. - за основним платежем, та 2538353,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001102200, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10508474 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 по справі №808/665/15 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0001092200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 9655865 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2197103,25 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0001102200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9208474 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою ж Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №808/665/15 задоволено апеляційну скаргу Інспекції, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - скасовано в частині задоволення адміністративного позову та прийнято в цій частині нову постанову про відмову задоволення позовних вимог Товариства.

Крім того, 19 червня 2015 року Інспекцією проведено камеральну перевірку з питань достовірності формування суми непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, за результатами якої складено акт №77/15/33811202.

На підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року №0002101500, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 11367523 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №808/4423/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року №0002101500.

Також 13 серпня 2015 року податковим органом проведено камеральну перевірку щодо достовірності формування суми непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, за результатами якої складено акт перевірки №104/15/33811202.

Як зазначено судами, відповідачем не надано доказів складення податкового повідомлення-рішення на підставі акта камеральної перевірки №104/15/33811202 від 13 серпня 2015 року.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини того, що на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та проведення її камеральної перевірки процедура судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 19 грудня 2014 року №0001092200 та №0001102200, від 10 липня 2015 року №0002101500 не була завершена та визначені ними грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтоване неврахування позивачем висновків вказаних актів перевірки та податкових зобов'язань, нарахованих податковим органом на їх підставі, у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Недоведеність податковим органом порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України зумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у даній справі.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду