Постанова

від 20.12.2018 по справі 482/684/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №482/684/17

адміністративне провадження №К/9901/23659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №482/684/17

за позовом ОСОБА_2 до Новоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про перерахунок грошового утримання судді у відставці, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Новоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Новоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправними протоколу №683 від 25.10.2016 та розпорядження в частині встановлення йому довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання з 13.10.2016 призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 8 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та нечинними протокол № 683 від 25.10.2016 і розпорядження Новоодеського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Миколаївської області в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на рівні 80 %, а не 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язано Новоодеське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Миколаївської області визначити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді, встановивши його в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши такий перерахунок починаючи з 13 жовтня 2016 року та зобов'язано виплатити недоотриману різницю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року змінено постанову суду першої інстанції, а саме викладено абзац 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: Компенсувати судові витрати ОСОБА_2 зі сплати судового збору згідно квитанції від 04.05.2017 №0.0.758325745.1 у сумі 640грн. за рахунок Державного бюджету України .

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 слід врахувати період проходження строкової військової служби (з 30 квітня 1985 року по 09 червня 1987 року), половину строку навчання на денній формі Одеського державного університету (з 20 серпня 1987 року по 14 липня 1992 року), а також періоди роботи на посаді стажиста на посаді слідчого прокуратури Новоодеського району Миколаївської області (з 12 серпня 1992 року по 16 серпня 1993 року), роботи на посаді слідчого прокуратури Новоодеського району Миколаївської області (з 17 серпня 1993 року по 08 грудня 1996 року), помічника прокурора (з 9 грудня 1996 року по 21 січня 2002 року).

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Новоодеське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Миколаївської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданих запереченнях позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Як встановлено, Указом Президента України № 101/2002 від 11.11.2002 позивача призначено на посаду судді Новоодеського районного суду Миколаївської області, а Постановою Верховної Ради України № 300-VІ від 22.05.2008 обрано суддею цього ж суду безстроково.

Згідно Постанови Верховної Ради України № 1600-VIII від 22.09.2016 позивача звільнено з посади судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у зв'язку з виходом у відставку і, у відповідності до наказу в.о. голови Новоодеського районного суду Миколаївської області № 33к від 12.10.2016, відраховано зі штату Новоодеського районного суду Миколаївської області.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до УПФ України в Новоодеському районі Миколаївської області із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

З 13.10.2016 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків розміру суддівської винагороди на час звільнення у відставку. До стажу роботи на посаді судді Гажи О.П. зараховані періоди роботи: на посаді судді місцевого Новоодеського районного суду з 10.12.2002 по 30.06.2007; на посаді заступника голови Новоодеського районного суду з 01.07.2007 по 21.05.2008; на посаді судді місцевого Новоодеського районного суду з 22.05.2008 по 28.05.2013; на посаді голови Новоодеського районного суду з 29.05.2013 по 12.10.2016. Отже, загальний стаж на посаді судді становить 13 років 10 місяців 4 дні.

Не погоджуючись із визначеним відповідачем розміром щомісячного грошового утримання, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зі скаргою, в якій посилався на чинне законодавство та наявність підстав для отримання довічного грошового утримання у розмірі 90%.

Згідно розпорядження від 15.12.2017 №122653 загальний страховий стаж позивача становить 31 рік 9 місяців 2 дні, з якиз 13 років 10 місяців 4 дні - на посаді судді та 2 роки 2 місяці 3 дні - військова служба.

Листом №324-Г-01 від 07.04.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи судді періодів роботи на прокурорських посадах та посадах слідчих.

Вважаючи таке рішення Пенсійного органу необґрунтованим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та робота на прокурорських посадах підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII (далі - Закон № 2862-XII; який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Закон № 2453-VI, який прийнято та діяв на час роботи позивача суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів .

Положеннями підп. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Щодо стосується зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалось вище, за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується, зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до роз'яснення поняття прокурор , яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям прокурор слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, оскільки за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття прокурор міститься у ст. 56 Закону № 1789-XII, що стосується поняття "слідчий", то його необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення ст. 43 Закону № 2862-ХІІ в цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.

За таких обставин посада "стажист слідчого" не охоплюється поняттям слідчого , враховуючи аналогію за посадою прокурора, визначення якого міститься у ст. 56 Закону № 1789-XII, тому законних підстав для зарахування періодів роботи з 12.08.1992 по 17.08.1993 (1 рік 6 днів) на посаді стажиста слідчого до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (13 років 10 місяців 3 дні), календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць 10 днів), половину строку навчання у вищому учбовому закладі (2 роки 5 місяців 12 днів), роботу на прокурорських посадах (8 років 5 місяців 7 днів, з урахуванням виключеного періоду роботи стажистом слідчого - 1 рік 6 днів).

А відтак стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 26 років 10 місяців 2 дні, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, суди не врахували, що період роботи позивача на посаді стажиста слідчого не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, проте інші періоди зарахували правильно та вірно визначили, що позивач з урахуванням зарахованого стажу має право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Окрім цього, колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат за рахунок Держави через звільнення органів ПФУ від сплати судового збору з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, процесуальний закон не ставить в залежність наявність обставин звільнення від сплати судового збору суб'єктом владних повноважень - наявності у нього обов'язку відшкодувати стороні (у даному випадку позивачу, який не звільнений від сплати судового збору) здійснені нею судові витрати, оскільки таке стягнення здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

За наведених вище обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні в мотивувальній частині щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, періоду роботи останнього на посаді стажиста слідчого Новоодеського району Миколаївської області (з 12 серпня 1992 року по 16 серпня 1993 року).

Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Новоодеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року скасувати.

Постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 8 серпня 2017 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи ОСОБА_2, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, періоду роботи останнього на посаді стажиста слідчого Новоодеського району Миколаївської області (з 12 серпня 1992 року по 16 серпня 1993 року).

В решті постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 8 серпня 2017 року - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду