Ухвала

від 18.12.2018 по справі 804/859/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/859/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Шальєва В.А. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року по справі №804/859/18 за позовом Приватного підприємства «Укравтодизель» до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування наказу №295-п від 19.01.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі №804/859/18 адміністративний позов Приватного підприємства «Укравтодизель» до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування наказу №295-п від 19.01.2018 року задоволено частково.

18.05.2018 року Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області повернуто скаржнику у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

18.09.2018 року Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі №804/859/18.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

11 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області втретє подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі №804/859/18.

До повторної апеляційної скарги пред'являються вимоги статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, як до нової апеляційної скарги.

Ознайомившись з поданою апеляційною скаргою, вважаю, що остання не відповідає вимогам встановленим КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні 19 квітня 2018 року.

Копію оскаржуваного судового рішення отримано відповідачем 26.06.2018 року.

Проте апеляційна скарга подана відповідачем 11 грудня 2018 року, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого ст.295 КАС України.

В апеляційній скарзі Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Клопотання обґрунтовано поданням апеляційної скарги від 18.05.2018, та 18.09.2018 року та їх поверненням.

Розглянувши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, обставини, на які посилається позивач є суб'єктивними та пов'язані з неналежною організацією роботи суб'єкта владних повноважень.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії” Суд звертав увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу”.

У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…”.

Тобто, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, неспроможність позивача належним чином організувати фінансування витрат на оплату судового збору, обґрунтовано не визнана судом апеляційної інстанції поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Також суд зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі”, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у п. 40 та у п. 41 справи “Пономарьов проти України” Європейський Суд з прав людини зазначив, що “… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків”.

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу “належного урядування” та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.05.2018 року у справі № 804/2979/17.

Таким чином, зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно ч. 1-2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, 15.12.2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ” від 03.10.2017 р. №2147-VIII, яким внесено зміни в Закон України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року №3674-VI (далі Закон України “Про судовий збір”) та, зокрема, змінено ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної інстанції скарги на рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України про судовий збір якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України про «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної інстанції скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При поданні до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем розмір ставок судового збору становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762,00 грн.)

Таким чином, оскільки при поданні адміністративного позову сплаті підлягала сума судового збору в розмірі 3524,00 грн.(1762,00*2=3524,00 за кожну вимогу немайнового характеру), то при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції її заявник з урахуванням положень ч.4 ст.6 Закону України «Про судовий збір» повинен сплатити судовий збір в розмірі 2643,00 грн. (150%* 1762,00=2643,00).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином Головному управлінню ДФС України у Дніпропетровській області необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі №804/859/18 у розмірі 2643,00грн.

Зазначені обставини вказують на невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального законодавства, а тому згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням особі, яка звернулась з апеляційною скаргою строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням Державної фіскальної служби у України у Дніпропетровській області в клопотанні про поновлення пропущеного строку.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року по справі №804/859/18 - залишити без руху.

Запропонувати апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

- заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку підтверджені належними доказами.

- надати суду належні докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду у справі за позовом немайнового характеру за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 34317206081005, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: *;101;____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)).

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного подання до суду.

В разі невиконання вимог цієї ухвали, апеляційна скарга повертається апелянту.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскаржена не підлягає.

Суддя                                                                      В.А. Шальєва