Рішення

від 18.12.2018 по справі 303/5832/17

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 303/5832/17

2/303/137/18

рядок ст.зв. - 58

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого судді Довжанин В.М.

секретар Фозекош І.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи Лалівська сільська рада Мукачівського району, Управління державної архітектурної будівельної інспекції України в Закарпатській області про знесення самочинно збудованих будівель та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, треті особи: Лалівська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, управління державно - архітектурної будівельної інспекції України в Закарпатській області про знесення самочинно збудованих будівель та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 03 січня 2016 року помер її чоловік ОСОБА_5 і відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 2016 року вона стала правонаступником земельної ділянки за кадастровим номером 2122785001:02:001:0008, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, площею 1,1278 га., розташованої за адресою: с.Лалово, Мукачівського району та земельної ділянки за кадастровим номером 2122785001:02:001:0007 площею 0,1200 га., цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: с.Лалово, Мукачівського району. Одна, на даний час відповідач ОСОБА_4 без погодження із нею, як власницею земельних ділянок, без оформлення права оренди, самовільно та в порушення вимог Закону розмістив на її земельних ділянках будівлю «Баню» , з якої систематично зливає фекалії та інші забруднюючі суміші на її територію, чим спричиняє значну шкоду, а саме відбувається погіршення поверхневого ґрунтового покриву. Також зазначає, що земля погіршується і відсутністю резервуарів по змиву відходів із діючого кафе вищевказаного підприємця, так як відходи від роботи, кафе, найманими працівниками відповідача скидуються на її землі. Факт наявності постійних несанкціонованих стоків підтверджується Висновком Державної Екологічної Інспекції у Закарпатській області. Так, 04 жовтня 2017 року працівниками Державної Екологічної Інспекції у Закарпатській області перевіркою у кафе «Світанок» , в якому здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_4 під час візуального обстеження території виявлено септик-відстійник, в якому наявні 2 труби, одна з яких виведена в сторону сусідньої земельної ділянки, а також виявлено наявність відстійної ями, у яку відведено стічні господарсько-побутові води від діяльності кафе, відведення стічної води від лазні-сауни відсутнє. З метою усунення порушення, підприємця ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення - штраф та видано припис щодо ліквідації відвідної труби, направленої в сторону сусідньої ділянки. Також, зазначає, що на її (ОСОБА_1) території, окрім будівлі «Бані» розташовано ряд інших будівель, які порушують межі належних їй земельних ділянок. Так, згідно проведеної геодезичної зйомки та винесення в натурі меж земельних ділянок за кадастровими номерами 2122785001:02:001:0007, 2122785001:02:001:0008, які належать їй та здійснення геодезичних замірів місця знаходження будівель та споруд, які належать ОСОБА_4 встановлено ряд грубих порушень землекористування. Згідно горизонтального плану земельної ділянки, виготовленого спеціалістами ДП «Закарпатгеодезцентр» за результатами проведених робіт встановлено, що ОСОБА_4 самовільно використовує без погодження із нею земельну ділянку загальною площею 0,0208 га., з яких 0,0033 га із земельної ділянки за кадастровим номером 2122785001:02:001:0007 та 0,0175 га із земельної ділянки за кадастровим номером 2122785001:02:001:0008. Крім того, факт самовільної побудови будівель та споруд на її земельній ділянці підтверджується приписом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області. Зокрема, згідно отриманої відповіді за №1007-1.18/1101 від 28 серпня 2017 року Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області зазначено, що посадовою особою даного органу державного контролю 15 лютого 2017 року з виїздом за адресою: с.Лалово, автодорога Куровичі - Мукачево (поворот в напрямку с.Пістрялово) проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено Акт, яким встановлено факт самовільного будівництва, протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушення вимог містобудівного законодавства з терміном виконання до 31 грудня 2017 року. Також, за результатами проведеної перевірки ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч.7 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тому на підставі вищенаведеного вона (ОСОБА_1Т.) звертається до суду та просить винести рішення про усунення перешкод в користуванні нею земельними ділянками за кадастровими номерами 2122785001:02:001:0007 та 2122785001:02:001:0008, шляхом відновлення становища даної земельної ділянки, яке існувало до порушення, а саме: знесення самочинно збудованих будівлі «Баня» та 4 бесідок, громадянином ОСОБА_4, за його рахунок та зобов'язати ОСОБА_4 вжити заходи щодо припинення зливу відходів, які утворюються внаслідок його діяльності, на територію земельних ділянок за кадастровими номерами 2122785001:02:001:0007, 2122785001:02:001:0008, а судові витрати покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Лалівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Третя особа - представник Управління державної архітектурної будівельної інспекції України в Закарпатській області у судове засідання не з'явився.

Заслухавши думки учасників, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено , що відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 від 14 вересня 2016 року та зареєстрованого в реєстрі № 2091, спадкоємцем в 1/1 частці майна ОСОБА_5, який помер 03 січня 2016 року, є його дружина ОСОБА_1. Спадщина, на яку у вказаній частці видано це свідоцтво складається, з: земельної ділянки за кадастровим номером - 2122785001:02:001:0007, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,1200 га., яка розташована за адресою: с.Лалово, Мукачівського Району Закарпатської області (а.с.7) , що також стверджується копією ОСОБА_3 про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 45079476 від 14 вересня 2016 року (а.с.9) та копією Інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 68274400 від 16 вересня 2016 року (а.с.10), та копією ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-2101554342016 від 27 вересня 2016 року (а.с.13-17).

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_6 від 14 вересня 2016 року та зареєстрованого в реєстрі № 2092, спадкоємцем в 1/1 частці майна ОСОБА_5, який помер 03 січня 2016 року, є його дружина ОСОБА_1. Спадщина, на яку у вказаній частці видано це свідоцтво складається, з: земельної ділянки за кадастровим номером - 2122785001:02:001:0008, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства площею 1,1278 га., яка розташована за адресою: с.Лалово, Мукачівського Району Закарпатської області (а.с.8) , що також стверджується копією ОСОБА_3 про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 45080695 від 14 вересня 2016 року (а.с.11) та копією Інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 68278813 від 16 вересня 2016 року (а.с.12), та копією ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-2101554312016 від 27 вересня 2016 року (а.с.18-22).

З копії Листа за № 2179/02 Державної Екологічної Інспекції у Закарпатській області від 09 жовтня 2017 року вбачається, що 04 жовтня 2017 року Держекоінспекцією у Закарпатській області з виїздом на місце - с.Лалово, мукачівського району Закарпатської області, проведено позапланову перевірку, якою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здійснює діяльність з обслуговування кафе «Світанок» в с.Лалово, вул. Кринична, 258 (автодорога Куровичі-Мукачево, поворот в напрямку с.Пістрялово). Територія кафе включає споруду кафе, господарські споруди, альтанки, споруду лазні-сауни (не готову до експлуатації). Під час проведення перевірки підприємцем представлено Договір від 04 вересня 2017 року укладений з ПП ОСОБА_7 на предмет виконання робіт по плановому вивезенню рідких нечистот з об'єкта замовника (кафе «Світанок» ) та товарно-транспортна накладна про вивезення рідних нечистот. Договір укладений на термін до 03 вересня 2018 року. Під час візуального обстеження території виявлено септик - відстійник, в якому наявні 2 труби, одна з яких виведена в сторону сусідньої земельної ділянки. В ході проведення перевірки виявлено наявність відстійної ями, у яку відведено стічні господарсько-побутові води від дільності кафе, відведення стічної води від лазні - сауни відсутнє. З метою усунення порушення підприємцю видано припис щодо ліквідації відвідної труби, направленої в сторону сусідньої ділянки. За виявлене порушення фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 0,850 тис. грн.. (а.с.28).

Відповідно до Листа за № 1007-1.18/1108 Управління Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Закарпатській області від 28 серпня 2017 року, посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, на підставі звернення ОСОБА_1, 15 лютого 2017 року з виїздом на місце за адресою: с.Лалово, автодорога Куровичі-Мукачево (поворот в напрямку с.Пістрялово) проведено позапланову перевірку. За результатами перевірки складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, видано припис про усунення порушення вимог законодавства з терміном виконання до 31 грудня 2017 року та притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.7 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.29-30).

З копії Листа за № 556 наданого Директором ДП «Закарпатський геодезичний центр» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14 листопада 2017 року вбачається, що згідно адвокатського запиту № 9 від 07 серпня 2017 року в серпні місяці було виконано винос в натуру земельних ділянок з кадастровими номерами 2122785001:02:001:0007 та 2122785001:02:001:0008. По наявній інформації в ДП «Закарпатгеодезцентр» , а саме обмінні файли на ці ділянки у форматі in4 виконані у 2008 році. Однак, на початку 2016 року в обмінних файлах цих ділянок виконавцем робіт були виявлені технічні помилки в плановому розміщенні. Тому ТОВ «ТРЕГЕР» в березні 2016 року змінив планове розміщення вказаних вище ділянок, а працівники ДП «Закарпатгеодезцентр» винесли в натуру земельні ділянки станом на 2008 рік (а.с.83, 84).

Дані обставини також підтвердив допитаний у судовому засіданні у якості свідка представник ТОВ ТРЕГЕР ОСОБА_8

08 травня 2018 року управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, яким встановлено, що ОСОБА_1 володіє земельними ділянками 0,12 га та 1,1278 га за кадастровими номерами 2122785001:02:001:0007 та 2122785001:02:001:0008 в Мукачівському районі с.Лалово Закарпатської області. Вказані земельні ділянки межують з земельною ділянкою ОСОБА_4 площею 0,0694 га., кадастровий номер 2122785001:02:001:0004, яку він використовує з листопада 2005 року для обслуговування кафе (комерційне використання). Надано Договір оренди земельної ділянки від 07 липня 2005 року, передача земельної ділянки в оренду здійснювалася під час розробки проекту відведення на підставі дозволу Лалівської сільської ради від 02 вересня 2004 року за №135/02-11. У відділі Держгеокадастру в Мукачівському районі представлено технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2122785001:02:001:0004, у якій є Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2006 року. На даний час ОСОБА_4 використовує вказану земельну ділянку на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЗК №007879від 26 лютого 20078 року. Земельна ділянка використовується за цільовим призначенням на якій розташована будівля кафе та літні бесідки. Земельна ділянка огороджена по периметру. ОСОБА_4 стверджує, що будівля та огорожа знаходяться в межах його земельної ділянки переносилися з 2005 року, відколи ділянка була взята в оренду. Також вказані земельні ділянки межують із земельною ділянкою за кадастровим номером 2122785000:10:105:0003 загальною площею 0,0181 га. цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель закладів побутового обслуговування якою користується за вказаним цільовим призначенням ОСОБА_4 на підставі Договору оренди від 01 березня 2018 року, проект відведення для якого розроблявся на підстав рішення Лалівської сільської ради від 05 квітня 2016 року за №67. Даний проект затверджений рішенням 19 сесії 7 скликання Лалівської сільської ради від 22 лютого 2018 року за №237. Станом на 07 травня 2018 року земельні ділянки кадастрові номери 2122785001:02:001:0007 та 2122785001:02:001:0008по периметру не огороджені. Межові знаки встановлення яких затверджено Наказом №376 від 18 травня 2010 року Державним Комітетом України із земель ресурсів, які б показували в натурі (на місцевості) замкнуті контури земельних ділянок відсутні. Щодо зміщення земельних ділянок ОСОБА_1 директор ДП «Закарпатгеодезцентр» ОСОБА_9 у листі від 14 листопада 2017 року за №556 надав інформацію, що обміні файли на земельні ділянки у форматі in4 виконані у 2008 році. Однак на початку 2016 року в обмінних файлах земельних ділянок виконавцем робіт були виявлені технічні помилки в плановому розміщенні. ТОВ «ТРЕГЕР» в березні 2016 року змінив планове розміщення вказаних ділянок, а працівники «Закарпагеодезцентр» винесли в натуру земельні ділянки станом на 2008 рік. За належне виконання документації із землеустрою несуть відповідальність розробники документів відповідно до статті 28 Закону України «Про землеустрій» . Для виявлення переносу земельних ділянок потрібно встановити межі земельної ділянки і натурі (на місцевості) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) пропонується робити в присутності представників Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Управління з контролю використанням та охороною земель, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок та представників сільської ради с.Лалово (а.с.136-138).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № 143950412 від 05.11.2018 року, земельна ділянка, кадастровий номер № 2122785000:10:105:0003, площею 0,0181 га , призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, в с. Лалово, Мукачівського району, на автодорозі Мукачево- Куровичі, поворота на с.Пістрялов, знаходиться на праві оренди земельної ділянки в ОСОБА_4, строк дії: 01.03.2067 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільського господарського призначення від 02.11.2018 року, в реєстрі № 2812. ( а.с. 169-172).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № 143779851 від 02.11.2018 року, земельна ділянка, кадастровий номер № 2122785000:10:105:0003, площею 0,0181 га , призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, в с. Лалово, Мукачівського району, на автодорозі Мукачево- Куровичі, поворота на с.Пістрялово, на праві приватної власності належить ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільського господарського призначення від 02.11.2018 року, в реєстрі № 2812 ( а.с. 169-172).

Відповідно до договору оренди землі від 01.03.2018 року, Лалівська сільська рада Мукачівського району надає в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер № 2122785000:10:105:0003, площею 0,0181 га , призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, в с. Лалово, Мукачівського району, на автодорозі Мукачево- Куровичі, поворота на с.Пістрялово ( а.с. 174-181).

Згідно до рішення Лалівської сільської ради Мукачівського району від 22.02.2018 року № 237 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду , було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер № 2122785000:10:105:0003, площею 0,0181 га, в оренду ОСОБА_4А; надати в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку строком на 49 років для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування в с. Лалово, Мукачівського району, на автодорозі Мукачево- Куровичі, поворота на с.Пістрялово ( а.с. 183).

Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду 29.09.2017 року, визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нежитлові споруди - прибудова до кафе літ.-А', лазня-сауна літ.-Б, склад - Літ.-Г, які розміщені за адресою: с.Лалово, б/н (автодорога Куровичі-Мукачево), Мукачівського району Закарпатської області. Рішення набуло законної сили. ( а.с. 205).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У статті 41 Конституції України закріплено норму, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України , власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 319 (зокрема у пунктах 1,2,3,5,7) Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуванні та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визначається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав , захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК ).

Пунктом 11 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

У свою чергу у статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України , суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, і таке право набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них, а Держава, у свою чергу, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України , громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до статті 183 Земельного кодексу України, завданням землеустрою є, зокрема, встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно приписів статті 184 Земельного кодексу України , землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Як передбачено в статті 198 цього Кодексу, кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» , затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 , технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути ... акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно пункту 3.12 та пункту 3.13 даної Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Межі вкраплених у земельну ділянку інших земельних ділянок встановлюються та закріплюються межовими знаками в тому самому порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав , захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Пунктом 11 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача також вказувала на те, що у позивача підсутні правові підстави для звернення до суду з такими вимогами, оскільки жодних перешкод у користуванні земельною ділянкою не вчиняється.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відтак, особа може звернутися до суду за захистом свого права не в будь-який спосіб, а в порядку та у формі, встановлених нормами ЦПК України та ЦК України, зокрема, заява повинна містити чітко сформульоване прохання (позовні вимоги), відповідне обґрунтування таких вимог, що лише і дає можливість належно вирішити такі вимоги по суті.

В той же час зі змісту та заявлених підстав позову вбачається, що він ґрунтується лише на формальних підставах, проте не зазначено та не встановлено в судовому засіданні, які саме інтереси позивача порушує ОСОБА_4 мирно володіючи своїм майном. Таким чином суд приходить до висновку, що жодних перешкод чи будь-яких інших незручностей, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_1 у зв'язку з користуванню земельною ділянкою, судом не встановлено.

Крім того, судом також враховується і наступне. Як роз'яснено в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30.03.2012 року, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають також у випадках порушення прав і особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). Разом з тим, в цьому пункті також роз'яснено, що відповідно до положень статті 38 Закону N 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів приписів усунення порушень та їх виконання, на час розгляду судом цивільної справи, не встановлено.

Суд звертає увагу на зміст статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Нормою статті 80 Цивільного процесуального кодексу України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також враховуючи те, що в судовому засіданні не доведено факту порушення зі сторони відповідача цивільного права чи інтересу позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 208, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 106, 107, 116, 118, 125, 126, 152, 158, 198 ЗК України, ст.ст. 15, 319, 321, 376, 386, 391, 372, 376 ЦК України суд,-

у хвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи Лалівська сільська рада Мукачівського району, Управління державної архітектурної будівельної інспекції України в Закарпатській області про знесення самочинно збудованих будівель та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 грудня 2018 року.

Головуючий В.М. Довжанин