Рішення

від 22.12.2018 по справі 320/5514/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 року № 320/5514/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність позивача щодо невнесення змін до постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати від 31.08.2001 №186 та зобов`язати його вчинити такі дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у постанові відповідача про продовження раніше призначеної страхової виплати від 31.08.2001 №186, міститься некоректна інформація, а саме - розмір втраченого заробітку щомісячної страхової виплати становить 99,63 грн, замість належного - 225,70 грн. У зв`язку із цим, 16.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок страхових виплат, надавши коригуючи довідку ВО "Київський радіозавод", згідно якої сума відшкодування втраченого заробітку становить саме 225,70 грн. Однак, Броварським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області було відмовлено позивачу у перерахунку страхових виплат, посилаючись на відсутність підстав для перерахунку, передбачених статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що на думку позивача є протиправним.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що 31.08.2001 ВО "Київський радіозавод" передав до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків особову справу позивача, в якій була наявна довідка про розмір втраченого заробітку, у відповідності до якої, сума відшкодування втраченого заробітку становила 99,63 грн, тому страхові виплати здійснювались йому, виходячи із такої суми.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, 02.05.1982 був прийнятий слюсарем - до Виробничого об'єднання Київський радіозавод , що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 28.08.1961 (а.с.10-16).

Як убачається з акту про нещасний випадок на виробництві від 28.05.1985 №30, 27.05.1985 позивач під час роботи на ВО Київський радіозавод на посаді слюсаря каркасно-зварювального цеху №105 отримав травму (пошкодження лівого ока) від нещасного випадку на виробництві (а.с. 36).

30 вересня 1985 року, згідно акту медичного освідування МСЕК №138, позивачу було встановлено 35% втрати загальної працездатності та 50% - професійної працездатності на період з 25.09.1985 року по 01.10.1986 року (а.с.37).

З трудової книжки позивача встановлюється, що 01.10.1985 року ОСОБА_1 було переведено з каркасно-зварювального цеху на посаду комплектувальника виробів та інструменту згідно наказу №5299 від 31.10.1985.

У подальшому, 11.04.1986 позивач звернувся до ВО Київський радіозавод із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с.34).

При повторному огляді, 28.10.1986 згідно акту освідування МСЕК №151 позивачу було встановлено 35% втрати загальної працездатності та 50% - професійної працездатності на період з 25.09.1986 по 25.09.1987 (а.с.38)

13 жовтня 1987 року, згідно акту освідування МСЕК №117, ОСОБА_1 було встановлено 50% втрати професійної працездатності з 25.09.1987 року - безстроково (а.с.39).

Надалі, Виробничим об'єднанням Київський радіозавод було прийнято наказ від 21.10.1987 №6524/п, яким встановлено здійснити виплату працівнику цеху №105 ОСОБА_1 у відшкодування шкоди по 80 руб. 59 коп. в місяць із розрахунку 50 % втрати професійної працездатності із середнього заробітку 256 руб. 87 коп. (заробітна плата до отримання каліцтва) за мінусом пенсії по інвалідності у розмірі 47 руб. 84 коп. Платежі здійснювати з 01 жовтня 1987 року і безстроково (а.с.91).

11 травня 1992 року Виробничим об'єднанням Київський радіозавод було прийнято наказ Про перерахунок розміру відшкодування шкоди, нанесеної працівникам інвалідністю або іншим пошкодженням здоров'ю, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків №2077/к, яким визначено головному бухгалтеру Сому Н.Я.: здійснювати щомісячні виплати сум на відшкодування шкоди, з 01.05.1992; здійснити перерахунок сум на відшкодування шкоди, виплачених за січень-квітень 1992 року; здійснити індексацію сум виплачених на відшкодування шкоди.

З позовної заяви убачається, та не заперечувалось відповідачем, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 №569 Про реорганізацію державного підприємства Виробниче об'єднання Київський радіозавод було постановлено Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії разом із робочою групою провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі підприємств згідно з додатком.

Судом встановлено, що 24.07.2001 ВО Київський радіозавод було передано особову справу позивача до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві, про що було складено акт прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві №02/13.

У подальшому, 31.08.2001 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області, особову справу позивача було передано Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області у Броварському районі, про що свідчить акт прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві №18 (а.с.31).

Згідно з довідкою від 24.07.2001, доданою до особової справи позивача, розмір втраченого заробітку (щомісячної страхової виплати) ОСОБА_1, становив 99,63 грн. (а.с.44).

31 серпня 2001 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві по Броварському району Київської області було прийнято постанову про продовження раніше призначеної страхової виплати №186, якою ОСОБА_1 продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової або повної непрацездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 99,63 грн (а.с. 48).

Встановлено проводити платежі з 01 серпня 2001 року і довічно.

Судом встановлено, що позивач звертався до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області із заявою в порядку Закону України Про звернення громадян від 24.02.2016, у якій просив перевірити достовірність відомостей, зазначених у відповідній довідці про середню заробітну плату (на підставі якої визначається щомісячна виплата, яку отримує позивач у зв'язку з трудовим каліцтвом), в тому числі шляхом звірення бази даних ОСОБА_1 персоніфікованого обліку Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації; скласти акт перевірки достовірності відомостей, зазначених у вказаній довідці про середню заробітну плату; здійснити перерахунок призначених виплат на підставі перевірених даних.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області у листі від 20.03.2016 №13/133 відмовило позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що на момент передачі справи ОСОБА_1 було відомо про розмір втраченого заробітку, а також те, що позивач не заперечував проти того, що станом на 01.04.2001 йому були проведені відповідні виплати.

Згодом, отримавши, коригуючу довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну допомогу та соціальну допомогу та інших страхових виплат, сума відшкодування втраченого заробітку у якій становить 225,70 грн, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку виплати відшкодування шкоди (а.с. 20).

Однак, отримав відмову у перерахунку страхової виплати, оформлену листом від 31.07.2018 №594, яка вмотивована тим, що відповідач сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року з часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати. Вказав, що перерахунок розміру страхових виплат, здійснюється з підстав, передбачених статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка не підлягає розширеному тлумаченню, отже підстави для перерахунку виплат позивачу, - відсутні (а.с. 21).

Не погоджуючись із такою позицією Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 розділу І Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 №472 (далі Правила №472, які були чинні у період з 01.07.1993 по 11.07.2001) власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Відповідно до п.4 Правил №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 №2694-XII (який набрав чинності з 24.11.1992) власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

21 грудня 2000 року Верховною Радою України було прийнято Закон України Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності №2180-III, який набрав чинності 01.01.2001.

Так, відповідно до п.1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 №1105-XIV (в редакції Закону №2180-ІІІ) цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1105 передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.

Статтею 21 Закону №1105 встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону №1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Отже, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, суд дійшов висновку про те, що у період з 01.07.1993 до 31.03.2001 виплата щомісячної страхової суми втраченого заробітку у зв'язку з втратою працездатності, відносилась до повноважень підприємств, установ та організацій, на якому відповідна особа отримала каліцтво.

Проте, з 01.04.2001 відшкодування такого виду страхових виплат перейшло до повноважень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Так, здійснення вказаного повноваження передбачало передачу підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати.

Як зазначалось судом вище, матеріали особової справи ОСОБА_1 було передано ВО "Київський радіозавод" до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі у Київській області.

Верховним судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 грудня 2015 року, зроблено правовий висновок, який полягає у тому, що особам, постраждалим на виробництві до 1 квітня 2001 року, Фонд платить страхові виплати й надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, які підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі виплати й послуги, або коли таке право було встановлено в судовому порядку.

Отже, у цьому конкретному випадку, документом, який підтверджував право позивача на страхові виплати станом на дату передачі особової справи потерпілого, була довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат, згідно якої, сума відшкодування втраченого ОСОБА_1 заробітку становила 99,63 грн.

Проте, разом з цим, колишнім роботодавцем позивача, а саме ВО "Київський радіозавод" оформлено корегуючу довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну допомогу та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, в якій, у зв`язку із допущеною помилкою, змінено суму відшкодування втраченого заробітку та зазначено - 225,70 грн.

Суд зазначає, що погоджується із твердженнями відповідача про вичерпні підстави для перерахунку розміру страхових виплат, передбачені статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", однак, звертає увагу і на відсутність заборонювальної норми щодо перерахунку таких виплат у випадку коригування відомостей у довідці, необхідність яких, виникла з незалежних від застрахованої особи обставин.

Крім цього, предметом даного спору є не тільки здійснення перерахунку, а і внесення змін у постанову відповідача, яка оформлена на основі недостовірної, помилкової інформації.

До того ж, на зосередження уваги заслуговує той факт, що страхові виплати особам, особові справи яких надійшли до Фондів соціального страхування від установ, підприємств, організацій, виплачуються на підставі документів, наданих саме відповідними установами, підприємствами та організаціями, тобто, первинно призначались не Фондом, а самим роботодавцем, який і самостійно скоригував показник суми відшкодування втраченого позивачем заробітку.

Вказана обставина, свідчить про необґрунтованість і безпідставність неприйняття відповідачем коригуючої довідки та невнесення на її підставі змін до постанови від 31.08.2001 №186, що призвело до порушення прав позивача на належне відшкодування шкоди, заподіяної його здоров`ю, з підстав, навіть незалежних від нього.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свої дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 16.10.2018 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області щодо невнесення змін до постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1 від 31.08.2001 №186 у частині розміру відшкодування втраченого потерпілим заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності з 99,63 грн на 225,70 грн, згідно поданої корегуючої довідки на 24.07.2001.

Зобов`язати Броварське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області внести зміни до постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1 від 31.08.2001 №186 у частині розміру відшкодування втраченого потерпілим заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності з 99,63 грн на 225,70 грн, згідно поданої корегуючої довідки на 24.07.2001 та провести відповідний перерахунок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (код ЄДРПОУ 21680654) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.