Постанова

від 18.12.2018 по справі 815/266/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/266/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М. Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018р. ТОВ "МСІТ СЕРВІС" звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9.01.2018р. за №0001001407, №0000991407, №0000981407.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в період з 1.01.2014р. по 31.12.2016р. ГУ ДФС в Одеській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "МСІТ СЕРВІС" з питань дотримання податкового, валютного, та іншого законодавства. За результатами перевірки складено АКТ за №1892/15-32-14-07/3571319 від 15.12.2017р., у висновках якого встановлено заниження податку на прибуток за 2014-2016р. на суму 1 547 375грн., заниження податку на додану вартість за 2014-2016р. на загальну суму 1 636 557грн.

На підставі встановлених порушень, посадовими особами ГУ ДФС 9.01.2018р. прийнято податкові повідомлення-рішення за №0001001407, №0000991407, №0000981407.

Товариство зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності, є надуманими, суб'єктивними та такими, що не підтверджуються жодними реальними фактичними даними, а дії та рішення податкового органу є незаконними, та підлягають скасуванню. У зв'язку з чим звернувся в суд із відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду, з ухваленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством. В свою чергу платник податків не довів правомірність формування витрат і податкового кредити та реальність господарських операцій зі своїми контрагентами.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, перевірки наданих доказів, належної їх оцінки, у зв'язку із чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ТОВ МСІТ СЕРВІС (ідентифікаційний код юридичної особи 35713194) зареєстровано як юридична особа 11.06.2008р. та взято на податковий облік. Станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області (т.1 а.с.13-14,18). ТОВ МСІТ СЕРВІС у період, що перевірявся було, зокрема, платником податком податку на додану вартість та платником податку на прибуток (а.с.18). У відповідності до плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок на ІУ квартал 2017р. та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №5810 від 10.11.2017р. (т.1 а.с.15), проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ МСІТ СЕРВІС , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2014р. по 31.12.2016р. Перевірка розпочалась та проведення з дотриманням податкового законодавства.

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області 15.12.2017р. складено акт за №1892/15-32-14-07/35713194 (т.1 а.с.16-122) із додатками до нього (т.1 а.с.123-149), у висновках якого вказано на порушення:

1) п.2 ст.3, ст.4, п.6. ст.8, ч.5 ст. 9 ЗУ №996-XIV від 16.07.1999р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , із змінами та доповненнями, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, п.п.5, 6, 7, 8, 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. N246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999р. за N751/4044, із змінами та доповненнями, п.п.8, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. N92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000р. за N288/4509, із змінами та доповненнями, п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000р. N181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000р. за N487/4708, із змінами та доповненнями, п.2, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29 листопада 1999р. N290, зареєстрованого у Мінюсті України 14 грудня 1999р. за N860/4153, із змінами та доповненнями, п.3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013р. за №336/22868. п.6, пп.9.4 п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, пп.138.3.1 п.138.3, пп.138.5.1, пп.138.5.2 п.138.5, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10, пп.138.12.1, пп.138.12.2 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 1547375 грн., т.ч. за 2014 рік - 8159 грн., за 2015 рік - 451674 грн., за 2016 рік - 1087542 грн.;

2) п.44.1, ст..44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету суму 1636557 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2014р. - 6461грн., грудень 2014р. - 5055грн., січень 2015р. - 15322грн., лютий 2015р. - 48251грн., березень 2015р. - 84719грн., квітень 2015р. - 41795грн., травень 2015р. - 34235грн., червень 2015р. - 32500грн., липень 2015р. - 24720грн., серпень 2015р. - 38673грн., вересень 2015р. - 6520грн., жовтень 2015р. - 65313грн., листопад 2015р. - 67142грн., грудень 2015р. - 44591грн., січень 2016р. - 16490грн., лютий 2016р. - 94787грн., березень 2016р. - 90840 грн., квітень 2016р. - 5289грн., травень 2016р. - 24602грн., червень 2016р. - 71780грн., липень 2016р. - 200279грн., серпень 2016р. - 174581грн., вересень 2016р. - 129195грн., жовтень 2016р. - 168 020грн., листопад 2016р. - 48398грн., грудень 2016р. - 96999грн.

У висновках акту перевірки також вказано, що згідно п.121.1. ст.121 ПК України (із змінами та доповненнями), незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу.

На підставі виявлених та встановлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області 9.01.2018р. прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001001407 форми "Р", товариству за порушення вимог законодавства, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1934219 грн., з яких: 1547375 грн. - за податковими зобов'язаннями, 386844 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.152);

- податкове повідомлення-рішення №0000991407 форми "Р", яким товариству за порушення п.44.1, ст..44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2037620 грн., з яких: 1630096 грн. - за податковими зобов'язаннями, 407524грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.151);

- податкове повідомлення-рішення №0000981407 форми "ПС", яким товариству за порушення п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 510 грн.

Прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, отримані позивачем 9.01.2018р.

Основними підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що у наданих до перевірки первинних документах, а саме актах виконаних робіт не встановлено фактичний час і місце проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не встановлено номенклатуру та вагу товару, його власника та фактичного замовника робіт, не встановлено номери та вагу контейнерів, не надавались заявки на проведення ТЄО. В ЄРДР зареєстровані кримінальні провадження в яких вказувалось, що певними особами створені підприємства, у тому числі і контрагенти позивача, які відносяться на думку контролюючого органу до фіктивних. Крім того, на думку податкового органу до перевірки не були надані деякі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Перевіряючи правомірність та обгрунтованність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням доводів, з якими позивач пов'язує їх незаконність, судова колегія виходить з наступного.

Спірні правовідносини щодо формування витрат та податкового кредиту з ПДВ визначені Податковим Кодексом України, ЗУ 9 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. N246.

Відповідно до п.2 ст.3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями з змінами та доповненнями) - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначено в п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За правилами п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України закріплено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2, 138.4, 138.6 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Отже, вищенаведені норми податкового законодавства чітко визначають порядок формування платником податку витрат та вказують які первинні документи такі витрати підтверджують.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

1) між ТОВ МСІТ СЕРВІС та ТОВ Транспортна компанія Бласко 1.01.2015р. укладено договір про надання послуг від №01/01/2015-ТЭО про надання транспортно-експедиційного обслуговування. На підтвердження надання таких послуг надано Податкову накладу, акти виконаних робіт та платіжні документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі, свідоцтво платника ПДВ;

2) що між позивачем та ТОВ Транстрейдгруп ЛТД 27.02.2015р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування від №27/02/15-ТЭО. На підтвердження надання таких послуг надано Податкову накладу, акти виконаних робіт та платіжні документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі, свідоцтво платника ПДВ;

3) між позивачем та ТОВ НВО Стройбетон 27.05.2015р. укладено договір про надання послуг №27/02/2015-002 на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт. На підтвердження факту надання послуг, до перевірки було надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. До 30.06.2017р. постачальник послуг був платником ПДВ;

4) між позивачем та ТОВ Трансстрой Карго 29.06.2015р. укладено договір №29/06/2015-002 про надання послуг. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. До 26.06.2017р. підприємство було платником ПДВ;

5) між ТОВ МСІТ СЕРВІС та ТОВ Аустер-Николаев 30.07.2015р. укладено наступні договори: №30/07/2015-002 про надання послуг; №30/07/15-ТЭО про надання транспортно-експедиторського обслуговування. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. До 31.01.2017р. підприємство було платником ПДВ;

6) між ТОВ МСІТ СЕРВІС та ТОВ АРТ СВІТ СТАР укладено наступні договори підряду: 30.09.2015р. №30/09/2015, 1.11.2015р. №01/11/2015, 1.12.2015р. №01/12/2015. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

7) між позивачем та ТОВ Укрлайф ЛТД 29.09.2015р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

8) між позивачем та ТОВ ТД Смарт 1.01.2016р. укладено договір транспортно-експедиторське обслуговування №01/06/16-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство до 4.12.2017р. було платником ПДВ;

9) між ТОВ МСІТ СЕРВІС та ТОВ ЛІМАРК 1.02.2016р. укладено договір про надання послуг №01/02/2016-002. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

10) між позивачем та ТОВ Трейд-Комплект 23.02.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №23/02/16-ТЭО, 15.02.16р. укладено договір підряду №15/02/2016. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Свідоцтво ПДВ було анульоване тільки 31.10.2017р.;

11) між позивачем та ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД 31.03.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №31/03/16-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, та документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Свідоцтво ПДВ було анульоване тільки 27.07.2017р.;

12) між позивачем та ТОВ Енергобуд Карго укладено 31.05.16р. договір про надання послуг №31/05/2016-002, 25.07.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №25/07/2016-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

13) між ТОВ МСІТ СЕРВІС та ТОВ Стейл плюс 29.06.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №29/06/2016-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

14) між ТОВ МСІТ СЕРВІС та ТОВ КК Контракт 22.08.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №22/08/2016-ТЭО, 14.09.2016р. укладено договір про надання послуг №14/09/2016-002. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

15) між позивачем та ТОВ МОСТОЛ 29.08.16р. укладено договір про надання послуг №29/08/2016-002, 29.08.16р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №29/08/2016-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

16) між позивачем та ТОВ Формат Бридж 28.11.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №28/11/2016-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ;

17) між позивачем та ТОВ Універсальна компанія Базіс 25.11.2016р. укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №25/11/2016-ТЭО. На підтвердження факту виконання робіт до перевірки надано податкову накладну, акти виконаних робіт, документи, які підтверджують розрахунки у безготівковій формі. Підприємство є платником ПДВ.

Надаючи правову оцінку наданим до матеріалів справи документам, а також первинним документам дослідженим під час апеляційного розгляду, судова колегія вважає, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку відповідають вимогам діючого законодавства та відображають факт надання послуг. З урахуванням часу, місця або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних умов для виконання робіт або послуг, економічної діяльності постачальника послуг, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, факт реальності наданих послуг та реальності господарських операцій знайшов своє підтвердження.

Судова колегія вважає за необхідним також зазначити, що достатньою та необхідною правовою підставою для визнання господарських операцій такими, що дійсно відбулися, є одночасна сукупність наступних умов: 1) підтвердження їх товарності відповідними первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та містять інформацію про зміст та обсяг операції і рух товарів; 2) факт використання суб'єктом господарювання придбаних товарів у його господарській діяльності; 3) наявність ділової мети, розумних економічних причин, економічного ефекту в результаті господарської діяльності.

Виходячи з наведеного, судовою колегією встановлено, що ТОВ МСІТ СЕРВІС правомірно сформував витрати по господарських операціях з вищенаведеними контрагентами.

Що стосується правомірності формування податкового кредиту, судова колегія вважає зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Як вже вище вказувалось, на підтвердження факту виконання господарських операцій позивачем надано, як до перевірки, так і до суду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку. З урахуванням з'ясованих та встановлених обставин під час апеляційного розгляду справи, судова колегія вважає, що за результатами фінансово-господарської діяльності за період, який перевірявся, було встановлено, що ТОВ МСІТ СЕРВІС придбало вказані послуги та товар, а також надало послуги з оренди техніки та складів.

Надавши оцінку предмету та умовам договорів і первинним документам, складеним під час виконання операцій за ними, апеляційний суд вважає, що постачання позивачу товарів і послуг наведеними контрагентами, за вказаними договорами повністю відповідає вимогам діючого законодавства та не спростовує їх надання.

Що стосується посилань податкового органу в акті перевірки про здійснення контрагентами позивача господарської діяльності поза межами правового поля, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, аналітичні висновки контролюючого органу щодо фіктивності цих контрагентів, акти перевірок контрагентів позивача та на ланцюг правовідносин контрагентів позивача з іншими особами (їх контрагентами), припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, то колегія суддів вважає, що вказані доводи є неприйнятними через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст.242 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Доводи контролюючого органу щодо порушення кримінальних проваджень колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки податковим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.73,74 КАС України доказів, які б підтверджували, що у рамках досудового слідства у межах вказаних проваджень встановлено беззаперечні докази фіктивності спірних операцій позивача з його контрагентами та, взагалі, що такі провадження стосуються господарської діяльності позивача, а також не надано відповідних процесуальних документів.

Більш того, положеннями ст.61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015р. у справі за №2а-14377/12/2670, в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі №813/1974/17, висновки яких відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають безальтернативному врахуванню судами.

Що стосується посилань податкового органу на фіктивний статус контрагентів позивача, та на думку судової колегії суб'єкт владних повноважень мав би довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору.

У контексті дослідження даного питання, слід відзначити, що на момент вчинення спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами вони були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діючі підприємства та перебували на обліку в податкових органах як платники податків і апелянт взагалі не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів згідно з приписами ст.184 ПК України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2018р. по справі за №814/3520/13-а.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009р. (2009р., заява №3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції уваги не вказані обставини не звернув, належної оцінки не дав та дійшов помилкового висновку про те, що надані до перевірки та суду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку не підтверджують реальність господарських операцій позивача з переліченими контрагентами.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову про задоволення вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія вважає також за необхідним вирішити питання щодо повернення судового збору, сплаченого позивачем при звернення до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018р.. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9.01.2018р.

- №0001001407 форми "Р", яким ТОВ МСІТ СЕРВІС збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1934219 грн., з яких: 1547375 грн. - за податковими зобов'язаннями, 386844 грн. - за штрафними (фінансовими):

- №0000991407 форми "Р", яким ТОВ МСІТ СЕРВІС збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2037620грн., з яких: 1630096 грн. - за податковими зобов'язаннями, 407524грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями:

- №0000981407 форми "ПС", яким ТОВ МСІТ СЕРВІС застосовано штрафну санкцію (штраф) у розмірі 510 грн.

Стягнути із ГУ ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС (65003, м.Одеса, вул.Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 35713194) судовий збір у розмірі 148 963, 1грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2018р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв