Постанова

від 21.12.2018 по справі 826/19769/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Справа № 826/19769/16

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Чупріти Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА

до Головного управління Держгеокадастру

у Київській області,

треті особи, які не заявляють

самостійні вимоги

на предмет спору : ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА (далі - позивачі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, які розташовані в межах Шпитківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровими номерами з НОМЕР_2 по НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року в адміністративній справі № 826/19769/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, позов було задоволено та зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, які розташовані в межах Шпитківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровими номерами з НОМЕР_2 по НОМЕР_1 включно.

Крім того, вказаним рішенням суду першої інстанції відповідачу було встановлено строк десять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про її виконання та попереджено про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року на керівника - начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмилу Олександрівну накладено штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 35 240,00 грн. за неподання звіту про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року в адміністративній справі № 826/19769/16, а також встановлено відповідачу новий строк для подання звіту - до 16 травня 2018 року.

Позивач звернувся з клопотанням про повторне накладення на відповідача штрафу, яке вмотивовано тим, що відповідач не виконав рішення суду та не подав звіт про його виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року в задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його клопотання, наполягаючи на тому, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року й досі не виконана, що спірна державна реєстрація не скасована, що лист відповідача, який суд визнав доказом виконання рішення суду, вже подавався відповідачем при розгляді першого клопотання позивача про накладення штрафу і був визнаний судом таким, що не підтверджує факту виконання рішення суду, а також, що наразі триває виконавче провадження з приводу виконання вказаної постанови суду, у межах якого державним виконавцем також встановлено її невиконання і вже неодноразово застосовано до відповідача відповідні заходи впливу, які до позитивного результату не призвели.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів судового контролю.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін та наполягає на тому, що рішення суду ним виконано в повному обсязі і підстави для повторного накладення штрафу відсутні.

Від позивача надійшла відповідь на зазначений відзив, в якій він наголошує на тому, що рішенням суду відповідача було зобов'язано саме скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, а не перенести їх до архівного шару, тому вчинення таких дій не свідчить про його виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами з НОМЕР_2 по НОМЕР_1, тобто ті, реєстрація яких була скасована судовим рішенням у цій справі, відповідачем перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи.

Крім того суд дійшов висновку, що за позивачем зареєстровані в Державному земельному кадастрі інші земельні ділянки, які опосередковано утворилися з вищезазначених земельних ділянок, що вказує на припинення їх існування.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законом України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 5 Закону № 3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

У пп. 4 п. 31 Порядку № 1051 визначено, що документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є поземельні книги.

Аналогічна норма закріплена в ч. 1 ст. 18 Закону № 3613-VI.

Пунктами 51, 60, 61 Порядку № 1051 передбачено, що внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора.

У ч. 4 ст. 25 Закону № 3613-VI визначено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У свою чергу, пунктами 138-161 Порядку № 1051 регламентовано процедуру виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Отже, законодавством розмежовано порядок скасування записів в Державному земельному кадастрі, зокрема на підставі рішення суду, та порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру.

При цьому, процедура скасування записів в Державному земельному кадастрі на підставі рішення суду передбачає внесення відповідних записів, згідно з вимогами пункту 61 Порядку № 1051.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що відповідачем не було внесено до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) відповідних записів про скасування державної реєстрації земельних ділянок, які розташовані в межах Шпитківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровими номерами з НОМЕР_2 по НОМЕР_1 включно та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року не виконано.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що перенесення відомостей про вказані земельні ділянки до архівного шару Національної кадастрової системи без виконання саме вищенаведеної процедури скасування записів у ДЗК та здійснення реєстрації за позивачем у ДЗК інших земельних ділянок не надає достатніх та необхідних підстав для висновку про повне і належне виконання зазначеного судового рішення.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що листом відповідача (вх. 91130/18 від 10.09.2018 р.) та доданими до нього документами /Т.3 а.с.1а-250, Т. 4 а.с.1-13/ не підтверджено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у даній справі, а саме лише перенесення відомостей про вказані земельні ділянки до архівного шару Національної кадастрової системи вказує на застосування відповідачем процедури виправлення помилок, визначеної пунктами 138-161 Порядку № 1051, а не скасування записів в в ДЗК в розумінні чинного законодавства.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що право позивача, на захист якого ним було подано позов у цій справі та яке визнано судом порушеним і для відновлення його й ухвалено судове рішення у цій справі, не є реалізованим без повного та належного виконання такого рішення суду.

Тож, невжиття відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень всіх належних і необхідних заходів для виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року фактично нівелює мету правосуддя, порушує основоположний конституційний принцип обов'язковості судового рішення та конвенційні засади, зокрема ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і ставить позивача в юридичну невизначеність.

При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі Brumarescu v. Romania та від 24 липня 2003 року по справі Ryabykh v. Russia Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

У рішенні віл 30 листопада 2006 року по справі Красношапка проти України ЄСПЛ зазначив, що виконавче провадження є другим етапом у провадженні, оскільки право, яке відстоювалось, фактично не реалізовано до виконання.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У сукупності з вищевстановленими обставинами справи, колегія суддів, повно та всебічно перевіряючи всі обставини даної справи, які мають значення для вирішення питання щодо виконання відповідачем рішення суду у даній справі, звертає увагу й на те, що виконавче провадження № 56589025, яке здійснюється УДВС ГТУЮ у м. Києві за постановою суду у цій справі також не звершено через невиконання відповідачем як боржником своїх обов'язків та застосування державним виконавцем відповідних заходів реагування та впливу.

Враховуючи всі вищевстановлені обставини та наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем повторно не виконано рішення суду та не подано звіту про його виконання, а лист за вх. № 91130/18 від 10.09.2018 р. з доданими до нього документами /Т.3 а.с.1а-250, Т. 4 а.с.1-13/ не можна вважати звітом, який би підтверджував повне та належне виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у даній справі.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення клопотання позивача і накладення на відповідача штрафу в порядку та розмірі, визначеному у ч. 7 ст. 382 КАС України, а саме в подвійному розмірі штрафу, накладеного на керівника - начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмилу Олександрівну ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року, тобто: 35240,00 х 2 = 70480,00 грн. шляхом стягнення 35240,00 грн. на користь позивача та 35240,00 грн. - до Державного бюджету України зі встановленням відповідачу нового строку для подання звіту - до 21 січня 2019 року.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини даної справи, що мають значення для правильного вирішення клопотання позивача, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про накладення на відповідача в особі його керівника штрафу за повторне невиконання судового рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року - скасуванню, клопотання позивача - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року - скасувати.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА про повторне накладення на відповідача штрафу - задовольнити.

Накласти на керівника - начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; код ЄДРПОУ 39817550) Приходько Людмилу Олександрівну штраф у розмірі 70 480 грн. (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) за повторне невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року у справі № 826/19769/16 та за неподання звіту про її виконання.

Половину штрафу у розмірі 35 240,00 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛА ВІЛЛА (код ЄДРПОУ 39326566), а іншу половину у розмірі 35 240,00 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) - на користь Державного бюджету України (УК у Печерському районі/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34312206081055).

Встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області новий строк - до 21 січня 2019 року для подання звіту про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у справі № 826/19769/16.

Попередити керівника - начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Приходько Людмилу Олександрівну про те, що з наступного дня після набрання даним судовим рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 21 грудня 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: