Постанова

від 20.12.2018 по справі 817/852/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Львів№ 857/1473/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Болюк Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Західінвест на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі № 817/852/18 (рішення ухвалене о 12:22 год. у м. Рівне судом у складі головуючого судді Друзенка Н.В., повний текст рішення виготовлено 25 червня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Західінвест до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВО Західінвест (далі - ТзОВ НВО Західінвест ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 і № НОМЕР_4.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що господарські операції з контрагентами ТзОВ Кепітал-тайм , ТзОВ Д-Карбо , ТзОВ Агропромінвест К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн документально підтверджені та є реальними. ТзОВ НВО Західінвест не повинне нести відповідальність за дії або бездіяльність своїх контрагентів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_1, яким ТзОВ НВО Західінвест зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 1786,00 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № 000882401, яким ТзОВ НВО Західінвест зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року на 98330,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 24583,00 грн.; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення ТзОВ НВО Західінвест суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 495292,00 грн., в тому числі на 418358,00 грн. за податковими зобов'язаннями і на 76934,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), у задоволенні решти вимог, що стосуються податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 (1713583,00 грн., в тому числі 1370867,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 342716,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) - відмовлено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_3 в частині збільшення ТзОВ НВО Західінвест суми грошового зобов'язання з податку на додатну вартість на 200237,00 грн., в тому числі на 133491,00 грн. за податковими зобов'язаннями і на 66746,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), у задоволенні решти вимог, що стосуються податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_3 (84617,00 грн., в тому числі 56411,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 28206,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) - відмовлено. Також суд присудив ТзОВ НВО Західінвест за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді пропорційної суми сплаченого судового збору, а саме 12276,50 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що господарські операції з ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн документально підтверджені та є реальними. Відповідач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, неправильно оцінив договори про надання транспортно-експедиційних послуг, укладених ним із ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн та зміст послуг. Стверджує, що на підставі даних договорів зазначені контрагенти надавали такі послуги, як планування та оптимізація маршруту, надання посередницьких послуг з пошуку вагонів, контроль та стеження за рухом вантажів тощо. Посилання суду першої інстанції на відсутність відомостей про вказаних контрагентів у залізничних накладних, на переконання позивача, є безпідставним, оскільки ці підприємства не були вантажовідправниками чи вантажоодержувачами, а зміст послуг, що надавались ними, мав інший характер і не передбачав їх відповідальності за здійснення перевезень. Крім того, на думку позивача, залізнична накладна взагалі не є документом з питань оподаткування і її зміст не передбачає зазначення всього ланцюга постачальників. Також позивач наголошує, що надані цими підприємствами транспортно-експедиційні послуги відповідно до законодавства не підлягають ліцензуванню. Весь ланцюг постачання встановлюється шляхом співставлення договірних відносин контрагентів шляхом проведення, в тому числі зустрічної перевірки контрагентів, що не було здійснено. А викладені в акті перевірки посилання на аналіз податкової інформації щодо цих контрагентів є безпідставним, а твердження відповідача про нереальність господарських операцій з ними є припущеннями, не підтвердженими жодними доказами. При цьому, товариство не повинне нести відповідальність за дії або бездіяльність третіх осіб - свої контрагентів. Крім того, позивач наголошує, що не наділений законом правом витребувати у контрагента документи з метою доведення, хто саме виконував прийняті ним послуги або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення в частині, оскарженій позивачем, прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Відповідно до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд переглядає справу в межах вимог та доводів апеляційної скарги ТзОВ НВО Західінвест , тобто лише в частині відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ НВО Західінвест зареєстроване як юридична особа 01 квітня 2015 року, взяте на облік платників податків 02 квітня 2015 року та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01 червня 2015 року № 397223617160.

В період з 06 до 25 листопада 2017 року на підставі наказу від 26 жовтня 2017 року № 1721 та направлень від 03 листопада 2017 року № 1533/17-00-14-01, № 1534/17-00-14-01 і № 1535/17-00-14-01 посадові особи ГУ ДФС у Рівненській області провели планову виїзну документальну перевірку ТзОВ НВО Західінвест (код ЄДРПОУ 39722368) з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства та законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2015 року до 30 червня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 01 грудня 2017 року 1385/17-00-14-01/39722368, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення (в частині, що є предметом розгляду у справі): пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1789225,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 110623,00 грн., за 2016 рік в сумі 699922,00 грн., за І півріччя 2017 року в сумі 978680,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в сумі 1786,00 грн.; підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу III Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 189902,00 грн., в тому числі за грудень 2015 року на суму 123519,00 грн., за лютий 2016 року на суму 9972,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 45866,00 грн., за грудень 2016 року на суму 10545,00 грн., та завищено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за січень 2016 року на суму 98330,00 грн.

Не погодившись з такими висновками контролюючого органу, позивач подав заперечення, проте за результатами його розгляду висновки акта перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року: № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 1786,00 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2208875,00грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 1789225,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 419650,00 грн.; № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 284854,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 189902,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 94952,00 грн.; № НОМЕР_4, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року на 98330,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24583,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак скарга позивача залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що ТзОВ НВО Західінвест не надано доказів, які б підтвердили фактичне здійснення господарських операцій із придбання у ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн транспортно-експедиційних послуг. Разом з тим суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно визначив позивачу грошові зобов'язання за результатами господарських операцій щодо придбання товарів у за договорами поставки, укладеними з ТзОВ Кепітал Тайм і ТзОВ Д-Карбо .

При цьому, враховуючи, що у даному апеляційному провадженні розглядається лише апеляційна скарга ТзОВ НВО Західінвест , якою оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення та висновки суду першої інстанції щодо реальності господарських взаємовідносин між позивачем та ТзОВ Кепітал Тайм і ТзОВ Д-Карбо судом не оцінюються.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість у перевіреному періоді по взаємовідносинах з ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром та ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн , з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У пункті 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 цієї ж статті, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, за змістом положення пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановив суд, 31 жовтня 2016 року між ТзОВ Агропромінвест-К (Експедитор) і TзOB НВО Західінвест (Підприємство) укладено Договорі транспортно-експедиторського обслуговування № 31/10-1, відповідно до розділу 1 якого (предмет договору) Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Підприємства виконати або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажу залізничним транспортом та/або автомобільним транспортом. На виконання умов даного Договору Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Підприємства договори перевезення вантажу, договори про організацію перевезень вантажів, оговори оренди (подачі, користування) рухомого складу, інші договори та супутні та допоміжні послуги. Транспортне експедирування за цим Договором полягає у організації перевезень вантажів Підприємства у міжнародному та внутрішньому сполученнях. Експедитор виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, які полягають у транспортно-експедиторському обслуговуванні і включають в себе в тому числі, але не виключно наступні послуги: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, організація перевезень вантажів залізничним транспортом, включаючи розрахунок ставок, тарифів, провізних платежів тощо; здійснення розрахунків з портами, залізницями, іншими третіми особами за організацію перевезення, перевалку, зберігання вантажів, подачу і користування рухомим складом; підготовка вантажу до перевезення, укладання вантажу у справну тару, групування вантажів; здійснення огляду рухомого складу на предмет відповідності їх придатності під навантаження заявленим вантажем; представлення інтересів Підприємства під час навантаження/розвантаження та приймання товару за кількістю і якістю, а саме: проведення перевірки маси, кількості місць, і якісного стану вантажу (Експедитор за фактом приймання/відпуску вантажу складає висновок); наданні інших допоміжних та супутніх транспортно-експедиційних послуг; здійснення контролю за просуванням вантажу; надання інформації про ринок послуг з перевезення та/або організації перевезення вантажу, тарифах і режимах роботи транспортних компаній; надання консультацій перевезення та/або організації перевезення вантажу.

Сторони погодили, що орієнтовна вартість послуг за цим договором складає: по організації перевезень вугілля: 112 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) за тону, по організації перевезень вапняку: 70 грн., у тому числі ПДВ за тону. Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2017, а у частині взаєморозрахунків - до повного завершення.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов цього Договору, а саме надання Експедитором послуг на суму 849900,00 грн., ПДВ 169980,00 грн., та оплати їх вартості позивач надав суду копії наступних документів: акту надання послуг від 28 листопада 2016 року № 18; звіту Експедитора за листопад 2016 року з додатками, в яких зазначено, що на виконання умов Договору від 31 жовтня 2016 року № 31/10-1 експедитор надавав послуги транспортно-експедиторського супроводження вантажу, а саме: вугілля марки ГСШ 0-13 зі станції відправлення Соснівка до станції Калуш (Калуська ТЕЦ) в кількості 3347 тонн; вугілля марки Ж зі станції відправлення Соснівка до станції Калуш (Калуська ТЕЦ) в кількості 4179 тонн; вугілля марки ГЖПСШ 0-13 зі станції відправлення Соснівка до станції Калуш (Калуська ТЕЦ) в кількості 980 тонн; вапняк фракції 40-80 зі станції відправлення Гуменци до станції Лещиновка (Агрофірма Добробут ) в кількості 269,19 тонн; вапняк фракції 80-120 зі станції відправлення Гуменци до станції Віли (ТзОВ Новооржівський СХЗ ) в кількості 402,2 тонн; переадресація вагонів - вапняк фракції 80-120 зі станції відправлення Гуменци до станції Глобино (ТзОВ Цукорагропром ) в кількості 402,2 тонн; та додаткові послуги щодо супроводження вугілля; виписаних ТзОВ Агропромінвест-К податкових накладних від 28 листопада 2016 року № 75 та № 76 на суму 849900,00 грн. та ПДВ в сумі 169980,00 грн.; банківських виписок, згідно з якими розрахунки за надані послуги проведено в сумі 617300 грн., а станом на 30 червня 2017 року кредиторська заборгованість позивача становила 402580,00 грн.

28 вересня 2016 року між ТзОВ Укрвентпром (Експедитор) та TзOB НВО Західінвест (Підприємство) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 28/09-1, відповідно до якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Підприємства виконати або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажу залізничним транспортом та/або автомобільним транспортом. Умови розділу 1 цього Договору (предмет договору) є такими ж, що й у Договорі від 31 жовтня 2016 року № 31/10-1, укладеному позивачем з ТзОВ Агропромінвест-К , зміст якого описано вище. Сторони погодили, що орієнтовна вартість послуг за цим договором складає: по організації перевезень вугілля: 51,00 грн., у тому числі ПДВ за тону, по організації перевезень вапняку: 76,50 грн., у тому числі ПДВ за тону. Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а у частині взаєморозрахунків - до повного завершення.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов цього Договору, а саме надання Експедитором послуг на суму 409213,59 грн., ПДВ 81842,72 грн., та оплати їх вартості позивач надав суду копії наступних документів: акту надання послуг від 31 жовтня 2016 року № 31; звіту Експедитора за жовтень 2016 року з додатками, в яких зазначено, що на виконання умов Договору послуги по транспортуванню товарів надавались між наступними станціями: вугілля в кількості 3897 тонн: відправник ТзОВ Енергопромхолдинг станція Соснівка; одержувач Калуська ТЕС станція Калуш; вугілля в кількості 335,5 тонн: відправник ПП ПС Компанія станція Горняк, Львів з/д, одержувач Калуська ТЕС станція, Калуш; вапняк в кількості 885,1 тонн: відправник: ТзОВ Укрпром-Буд , станція Гуменці; одержувач: МЧ Одеська з/д станція Джулинка; вапняк в кількості 1084 тонн: відправник ТзОВ Укрпром-Буд , станція Гуменці, одержувач АПК Савинська, станція Савинці; вапняк в кількості 407,4 тонн: відправник ТзОВ Укрпром-Буд , станція Гуменці; одержувач Агрофірма Добробут , станція Лещиновка; вапняк в кількості 1220,17 тонн: відправник ТзОВ Укрпром-Буд , станція Гуменці, одержувач ТзОВ Новооржицький цукровий завод , станція Лещиновка; виписаної ТзОВ Укрвентпром податкової накладної від 31 жовтня 2016 року № 147 на загальну суму 491056,31грн., в тому числі ПДВ 81842,72 грн.; банківської виписки, згідно з якою розрахунки проведено в сумі 491056,31 грн.;

30 листопада 2016 року між ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн (Експедитор) та ТзОВ НВО Західінвест (Підприємство) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 11/16-тео, відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Підприємства виконати або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажу залізничним транспортом та/або автомобільним транспортом. Умови розділу 1 цього Договору (предмет договору) є такими ж, що й у Договорі від 28 вересня 2016 року, укладеному позивачем з ТзОВ Укрвентпром , і Договорі від 31 жовтня 2016 року № 31/10-1, укладеному позивачем з ТзОВ Агропромінвест-К , зміст яких описано вище.

Сторони погодили, що орієнтовна вартість послуг за цим договором складає: по організації перевезень вугілля: 76,00 грн., у тому числі ПДВ, за тону, по організації перевезень вапняку: 71,00 грн., у тому числі ПДВ, за тону. Додатковою угодою від 30 грудня 2016 року № 1 до Договору внесено зміни в частині вартості послуг, а саме по організації перевезень вугілля: 170,00 грн., у тому числі ПДВ, за тону.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а у частині взаєморозрахунків - до повного завершення.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов цього Договору, а саме надання Експедитором послуг на суму 5143008,33 грн., ПДВ 1028601,67 грн., та оплати їх вартості позивач надав суду копії наступних документів: акту надання послуг від 29 грудня 2016 року № 44; звіту Експедитора від 29 грудня 2016 року з додатками, в яких зазначено, що на виконання умов Договору послуги по транспортуванню товарів надавались між наступними станціями: вугілля в кількості 1740 тонн: відправник ПАТ Львівська вугільна компанія , станція Соснівка; одержувач Калуська ТЕС, станція Калуш; вугілля в кількості 5145 тонн: відправник ПАТ Шахта Надія , станція Соснівка; одержувач Калуська ТЕС станція Калуш; вугілля в кількості 1974 тонни: відправник ПАТ ЗВЗ , станція Соснівка; одержувач Калуська ТЕС, станція Калуш; вапняк в кількості 611,42 тонни: відправник ТзОВ Укрпром-Буд , станція Гуменці, одержувач ПАТ Іллінецьких СГЗ , станція Сорока; вапняк в кількості 273,05 тонни: відправник ТзОВ Укрпром-Буд , станція Гуменці; одержувач, МЧ Одеська з/д станція Джулинка; виписаних ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн податкових накладних від 31 березня 2017 року № 192 та від 28 квітня 2017 року № 224 на загальну суму 6171610 грн., в тому числі ПДВ 1028601,67грн.; банківських виписок, згідно з якими розрахунки проведено в сумі 5415486 грн., станом на 30 червня 2017 року кредиторська заборгованість становить 756124 грн.

Оцінюючи реальність зазначених вище господарських операцій TзOB НВО Західінвест з ТзОВ Агропромінвест К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн , суд зазначає таке.

Як зазначено вище, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають оформлятись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. На підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою транспортно-експедиційних послуг, які були надані на виконання умов зазначених вище договорів, позивач, на думку суду, повинен надати документи, які свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та розкривають зміст цих послуг, їх кількісні та якісні характеристики.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 23 квітня 2001 року № 229, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2011 року за № 490/5681, після укладення між Укрзалізницею та експедиторською організацією договору про перевезення вантажів залізницями України Укрзалізниця визначає і надає експедитору єдиний цифровий код, який проставляється при заповненні перевізних документів.

Згідно з пунктом 3.1 цієї Інструкції єдиний цифровий код експедитора використовується для проведення централізованих розрахунків (включаючи складання рахунків) за перевезення вантажів, для інформаційного забезпечення, а також для ведення оперативного обліку щодо даних експедитора на базі електронного обміну даними між підрозділами залізниць.

Відповідно до норм розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082, на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за встановленою формою. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені у відповідні графи. Зокрема, у графі 7 Заяви відправника вказуються заяви відправника, обов'язкові для залізниці: провідник вантажу (прізвище, ім'я, по батькові, серія та номер паспорта), швидкість доставки (вантажна, велика), інші заяви (повноваження провідника вантажу, заяви на випадок виникнення перешкод під час перевезення тощо), відмітки Охорона МВС , Охорона відправника , У супроводі фахівця .

Проте, як було встановлено податковим органом під час перевірки позивача та зафіксовано в акті перевірки, у залізничних накладних, наданих до перевірки, якими підтверджено перевезення вантажу, а також відповідно до інформації стосовно перевезень вантажів по підприємству позивачу, отриманої з електронних систем філії Головний інформаційно-обчислювальний центр ПАТ Укрзалізниця , інформація про ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром та ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн як експедиторів відсутня, а зазначено, що експедитором є TзOB НВО Західінвест .

Також відповідно до інформації, наданої в листі ПАТ Українська залізниця від 21 грудня 2017 року № 9754/10/17-00, ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром та ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн не зареєстровані в Єдиній електронній картотеці клієнтів ПАТ Українська залізниця .

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що TзOB НВО Західінвест всупереч вимогам частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів, які б підтвердили б фактичне здійснення господарських операцій із придбання ним у ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром та ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн транспортно-експедиційних послуг.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що акти виконаних робіт і звіти експедиторів не є достатніми документами, які підтверджують надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки вони містять тільки загальну назву послуг (транспортно-експедиційні послуги), а додатки до звітів містять лише кількісні характеристики вантажів та маршрути їх слідування. Водночас ці документи не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, а саме не дають можливості ідентифікувати, які конкретно послуги надавались експедиторами (зважаючи, що у зазначених вище договорах передбачено значний перелік дій, які може вчиняти експедитор на виконання своїх зобов'язань) та які саме особи здійснювали безпосереднє надання послуг (працівники підприємств чи інші наймані особи), не дозволяють перевірити правильність формування цін на послуги. Будь-яких інших доказів, крім описаних вище, які б підтвердили факт надання ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром та ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн транспортно-експедиційних послуг, позивачем не надано.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що зазначені вище контрагенти надавали такі послуги, як планування та оптимізація маршруту, надання посередницьких послуг з пошуку вагонів, контроль та стеження за рухом вантажів тощо, суд вважає необґрунтованими і відхиляє, оскільки позивач не надав жодних належних доказів на їх підтвердження, зокрема, письмових пропозицій експедиторів та схем маршрутів транспортування вантажів TзOB НВО Західінвест , документів та інформації щодо пошуку підприємств-перевізників, цін на їхні послуги та їх порівняння, розрахунків витрат на перевезення, доказів здійснення огляду рухомого складу на предмет відповідності їх придатності під навантаження заявленим вантажем, проведення перевірки маси, кількості місць і якісного стану вантажу (не надано висновків експедиторів за фактом приймання/відпуску вантажу) тощо.

Твердження позивача про те, що відсутність відомостей про вказаних контрагентів у залізничних накладних не спростовує факту надання ними транспортно-експедиційних послуг, оскільки ці підприємства не були вантажовідправниками чи вантажоодержувачами, а зміст послуг, що надавались ними, мав інший характер і не передбачав їх відповідальності за здійснення перевезень, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки обов'язковість зазначення у залізничній накладній інформації про провідника вантажу безпосередньо передбачена Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податковий кредит та витрати у перевірених податкових періодах за результатами господарських операцій з ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром та ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн TзOB НВО Західінвест сформувало з порушенням вимог законодавства.

Разом з тим, дослідивши відомості акта перевірки, надані позивачем первинні документи щодо господарських операцій із вказаними контрагентами та інші матеріали справи, суд встановив, що сума грошового зобов'язання з податку на прибуток та відповідні суми штрафних санкцій, визначені TзOB НВО Західінвест податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2, обчислені відповідачем помилково та суперечать висновкам акту перевірки.

Так, згідно з даними акта перевірки від 01 грудня 2017 року № 1385/17-00-14-01/39722368 TзOB НВО Західінвест відображено в бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання транспортно-експедиційних послуг: у ТзОВ Агропромінвест-К в листопаді 2016 року на загальну суму 1019880,00 грн., в тому числі сума без ПДВ 849900,00 грн., ПДВ 169980,00 грн.; у ТзОВ Укрвентпром в жовтні 2016 року на загальну суму 491056,31 грн., в тому числі сума без ПДВ 409213,59 грн., ПДВ 81842,72 грн.; у ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн на загальну суму 6171610,00 грн., в тому числі сума без ПДВ 5143008,33 грн., ПДВ 1028601,67 грн. (612083,30 грн. і ПДВ 122416,70 грн. ПДВ за 2016 рік та 4530925,03 грн. і 906184,97 грн. ПДВ за І півріччя 2017 року - відповідно), всього без ПДВ 6402121,92 грн. (аркуші акту перевірки 18, 26, 33). Наведені суми узгоджуються з даними податкової звітності TзOB НВО Західінвест з податку на прибуток і з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди та первинними документами, оформленими за результатами господарських операцій з ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн .

Однак у висновках акту перевірки по вказаних контрагентах зазначено інші суми заниження TзOB НВО Західінвест доходів внаслідок включення до складу витрат відповідних періодів сум без ПДВ за результатами господарських операцій з даними підприємствами, а саме: по ТзОВ Агропромінвест-К на 1009679,00 грн., по ТзОВ Укрвентпром 445189,84 грн., по ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн 6161066,00 грн., всього 7615934,84 грн. (аркуші акту перевірки 25-26, 33, 43).

Дослідивши зміст акта перевірки та інші матеріали справи, зокрема, первинні документи, оформлені за результатами господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, суд вважає, що зазначені висновки контролюючого органу є безпідставними, не підтверджені жодними доказами та суперечать змісту самого акта перевірки. Представник відповідача в судовому засіданні також не надав жодних обґрунтувань та доказів щодо даних сум.

Проте не підтверджені документально суми були враховані контролюючим органом при визначенні TзOB НВО Західінвест грошових зобов'язань з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2.

Враховуючи вказану відповідачем суму завищених позивачем витрат відповідних податкових періодів у розмірі 7615934,84 грн., наданий відповідачем розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, встановлену статтею 136 Податкового кодексу України ставку податку на прибуток у розмірі 18 відсотків та встановлений статтею 127 цього Кодексу штраф за ненарахування податків платником податків у розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню, ГУ ДФС у Рівненській області збільшило TзOB НВО Західінвест суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в результаті її заниження за наслідками господарських операцій з ТзОВ Агропромінвест-К , ТзОВ Укрвентпром і ТзОВ Техно-Сервіс Корпорейшн в загальному розмірі 1713585,00 грн., з них 1370868,00 грн. за податковим зобов'язанням і 342717,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Разом з тим, враховуючи, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено завищення TзOB НВО Західінвест витрат за наслідками господарських операцій із зазначеними контрагентами в сумі 6402121,92 грн., суд приходить до висновку, що сума податкового зобов'язання по цих господарських операціях повинна становити 1152382,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції 288095,50 грн., всього грошове зобов'язання 1440477,50 грн.

Таким чином, різниця між фактично визначеною контролюючим органом і документально підтвердженою сумою грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств становить 273107,50 грн. (1713585,00 грн. - 1440477,50 грн.), в тому числі 218486,00 грн. (1370868,00 грн. - 1152382,00 грн.) за податковим зобов'язанням і 54621,50 грн. (342717,00 грн. - 288095,50 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення TзOB НВО Західінвест грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 273107,50 грн., в тому числі 218486,00 грн. за податковим зобов'язанням і 54621,50 грн. грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що суд першої інстанції визнав протиправним і скасував дане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення ТзОВ НВО Західінвест суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 495292,00 грн., в тому числі на 418358,00 грн. за податковими зобов'язаннями і на 76934,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), заниженого згідно з висновками відповідача внаслідок включення до складу витрат сум сплачених контрагентам ТзОВ Кепітал-тайм , ТзОВ Д-Карбо . Як зазначено вище, в цій частині оскаржуване рішення не переглядається.

Однак, як зазначено вище, суд першої інстанції неправильно визначив протиправно збільшену позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток вказаним податковим повідомленням-рішенням, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині часткового задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2.

Враховуючи скасування судом першої інстанції цього податкового повідомлення-рішення у зазначеній вище частині (495292,00 грн., в тому числі на 418358,00 грн. за податковими зобов'язаннями і на 76934,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та встановлення судом факту протиправності даного повідомлення-рішення в частині в частині збільшення TзOB НВО Західінвест грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 273107,50 грн. (218486,00 грн. за податковим зобов'язанням і 54621,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 підлягає скасуванню в частині збільшення ТзОВ НВО Західінвест грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 768399,50 грн, в тому числі 636844,00 грн. за податковим зобов'язанням і 131555,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також в даному випадку суд вважає можливим та необхідним відповідно до частини другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки відповідач допустив грубе порушення вимог законодавства, нарахувавши позивачу грошове зобов'язання без жодних підстав, а суд першої інстанції не перевірив правильності такого нарахування.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення у згаданій частині та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Також суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3, 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються, зокрема, із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Заявлені TзOB НВО Західінвест позовні вимоги є вимогами майнового характеру і ціна позову становить 2616642,00 грн.

За подання позовної заяви та апеляційної скарги TзOB НВО Західінвест сплатило судовий збір в розмірі 39249,63 грн. і 58874,45 грн. відповідно, всього 98124,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 12 березня 2018 року № 1162 та від 16 липня 2018 року № 1252. Судовий збір сплачений позивачем в розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір .

Суд зазначає, що судом першої інстанції скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення ТзОВ НВО Західінвест суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 495292,00 грн.

В свою чергу суд скасував дане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 768399,50 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в скасованій частині нового рішення, суд приходить до висновку, що на користь TзOB НВО Західінвест слід додаткового стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Рівненській області частину сплаченого позивачем судового збору, пропорційну до задоволеної частини позовних вимог, за виключенням вже стягнутої суми судом першої інстанції, що становить 10244,15 грн. (98124,08 грн. х 10,44% (частка ціни позову, що відповідає сумі грошового зобов'язання 273107,50 грн.).

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Західінвест задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі № 817/852/18 - скасувати в частині часткового задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 грудня 2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю НВО Західінвест грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 768399 (сімсот шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок, в тому числі 636844 (шістсот тридцять шість вісімсот сорок чотири) гривні 00 копійок за податковим зобов'язанням і 131555 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривня 50 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО Західінвест (м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, 2 поверх, код ЄДРПОУ 39722386) судові витрати на оплату судового збору в сумі 10244 (десять тисяч двісті сорок чотири) гривні 15 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року