Постанова

від 20.12.2018 по справі 910/15285/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа№ 910/15285/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 20.12.2018,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Техдорбуд

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст складено 20.06.2018)

у справі №910/15285/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техдорбуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Теххімуніверсал ЛТД

про зобов'язання повернути транспортний засіб

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Техдорбуд (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Теххімуніверсал ЛТД (далі, відповідач) про стягнення 700 000,00 грн. попередньої оплати, 922 500,00 грн. неустойки та зобов'язання відповідача повернути належний позивачу на праві власності транспортний засіб - автомобіль DAF , державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного із позивачем Договору від 22.05.2015 про надання послуг з переобладнання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/15285/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі №910/15285/16 скасовано, справу №910/15285/16 передано на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи зазначені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно дослідити умови договору підряду, укладеного між сторонами, зокрема щодо характеру та обсягу робіт, що є предметом договору, строків їх виконання та передавання робіт; наявність або відсутність порушення сторонами господарського зобов'язання, їх наслідки, умови договору, визначені пунктами 2.1.2. та 3.4.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України у редакції станом на дату прийняття постанови судом касаційної інстанції вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 прийнято справу №910/15285/16 до свого провадження суддею Літвіновою М.Є.

Під час нового розгляду в місцевому господарському суді позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 08.02.108, у якій просив суд зобов'язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1. Дана заява була прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядались у розрізі вказаної заяви.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/15285/16 (суддя Літвінова М.Є.) у задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача повернути транспортний засіб автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю законодавчо визначених підстав для повернення спірного транспортного засобу позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (із урахуванням заяви від 29.08.2018 про виправлення, у тому числі, описки в прохальній частині апеляційної скарги), відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/15285/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 700 000, 00 грн. боргу, 922 500, 00 грн. неустойки та зобов'язати відповідача повернути позивачу транспортний засіб - автомобіль DAF , державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вірно трактував норми закону, не об'єктивно дослідив наявні в справі докази, не вірно оцінив пояснення представників сторін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд не взяв до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 11.04.2017 у даній справі;

- суд не взяв до уваги, що позивач, як на підставу для повернення йому транспортного засобу, посилався не лише на норми статті 391 Цивільного кодексу України, а й на положення договору та норми Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини підряду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/15285/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Техдорбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/15285/16; роз'яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

12.09.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем було порушено зобов'язання за договором у частині здійснення передплати в повному обсязі (замість 60% ціни Договору сплачено 57%). Водночас, відповідач належним чином виконав роботи за договором та встановив обладнання, що підтверджується сертифікатом відповідності серія ВГ №UA1.066.0039094-16 від 14.11.2016. Норми статей 1212 та 391 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про повернення транспортного засобу, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 завершено підготовчі дії у справі №910/15285/16, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Техдорбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/15285/16 призначено до розгляду на 04.10.2018.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/15285/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018 справу №910/15285/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М., розгляд справи призначено на 06.11.2018.

У судове засідання 06.11.2018 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 розгляд справи №910/15285/16 відкладено на 20.12.2018.

У судове засідання 20.12.2018 з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення суду в даній справі без змін.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.05.2015 між ТОВ Техдорбуд (замовник) і ТОВ Теххімуніверсал ЛТД (виконавець) укладено Договір про надання послуг з переобладнання (далі, Договір), за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується виготовити і встановити обладнання для ямкового ремонту Олекса зі своїх матеріалів та виконати роботу з переобладнання автомобіля/шасі замовника, а замовник - прийняти та оплатити її.

Відповідно до умов пункту 1.2. Договору найменування робіт, їх обсяг, ціна та загальна вартість робіт вказуються в специфікаціях (додатках) до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 2.1. Договору оплата здійснюється в два етапи: часткова оплата в розмірі 60% вартості робіт, передбачених у відповідній специфікації (додатку), сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору, на підставі рахунку-фактури, виставленого виконавцем; оплата в розмірі 40% від вартості робіт, передбачених у відповідній специфікації (додатку), сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту готовності переобладнаних автомобілів до видачі, що підтверджується листом, отриманим замовником від виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

У пункті 3.1. Договору передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботу, передбачену пунктом 1.1. Договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту здійснення попередньої оплати робіт; виконання робіт виконавцем оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт та переобладнання автомобілів.

Положеннями пункту 3.2. Договору встановлено, що за закінченням робіт виконавець повинен передати разом з переобладнаними автомобілями сертифікати відповідності та/або свідоцтва на автомобілі, які повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, та витратні документи.

Згідно пункту 3.4. Договору переобладнаний виконавцем автомобіль представник замовника приймає по комплектності у відповідності з актом прийому-передачі і вимогами, що ставляться до такого автомобіля.

У пункті 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

За приписами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач отримав автомобіль DAF , реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання від 27.05.2015.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначав, що на виконання умов Договору перерахував відповідачу в якості попередньої оплати за договором суму 700 000,00 грн., що відповідачем не заперечувалось.

У свою чергу, відповідач роботи за вказаним Договором не виконав, а тому зобов'язаний повернути відповідачу автомобіль DAF , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як на правову підставу для повернення вказаного автомобіля позивач посилається на норми статей 1212 Цивільного кодексу України та 391 Цивільного кодексу України. Також, позивач зазначає, що такий обов'язок виник у відповідача в силу умов укладеного сторонами Договору.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про повернення позивачу спірного автомобіля з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз даної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Однак, вказана правова норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку відповідач прийняв майно на підставі Договору та засвідчив факт передачі складенням відповідного акту. Даний Договір не визнаний недійсним, а відтак підстава набуття майна також не відпала.

Наявність між сторонами зобов'язальних відносин виключає можливість пред'явлення позову про повернення майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилань позивача на норми статті 391 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як уже зазначалося, відповідач отримав автомобіль DAF , реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі Договору для його переобладнання від 22.05.2015 №б/н.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують право власності позивача на спірне майно (автомобіль), що витребовується. Положення чинного законодавства гарантують захист права власності виключно власнику такого майна або особі, яка користується майном на праві господарського відання чи оперативного управління.

Крім того, автомобіль DAF переданий відповідачу для здійснення відповідних робіт, а не у власність чи користування.

Згідно доказів, наявних у матеріалах справи, спірний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_3 (директор ТОВ Техдорбуд ), докази на підтвердження передачі даного автомобіля в користування ТОВ Техдорбуд або внесення його в статутний капітал вказаного Товариства у матеріалах справи відсутні.

Наданий позивачем до матеріалів справи договір про надання послуг з переобладнання від 18.05.2015 №б/н (том 1, а.с. 79) не є доказом, що підтверджує право позивача на користування спірним майном. При цьому, колегія суддів зазначає, що вказаний договір в цілому критично оцінюється судом, оскільки що за відомостями технічного паспорту на автомобіль DAF , реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1, а.с. 80), автомобіль був зареєстрований за нинішнім власником (ОСОБА_3) лише 22.05.2015.

Стосовно посилання позивача на умови Договору як на підставу для повернення автомобіля колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, пункту 3.4. останнього, після виконання передбачених Договором робіт Товариство з обмеженою відповідальністю Теххімуніверсал ЛТД мало повернути переобладнаний автомобіль позивачу за актом приймання-передачі.

Водночас, судом встановлено наступне.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 2.1. Договору оплата здійснюється в два етапи: часткова оплата в розмірі 60% вартості робіт, передбачених у відповідній специфікації (додатку), сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору, на підставі рахунку-фактури, виставленого виконавцем; оплата в розмірі 40% від вартості робіт, передбачених у відповідній специфікації (додатку), сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту готовності переобладнаних автомобілів до видачі, що підтверджується листом, отриманим замовником від виконавця, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Таким чином, відповідно до вказаного пункту Договору позивач мав перерахувати відповідачу до 27.05.2015 (включно) 738 000 грн. (60% від 1 230 000 грн. повної вартості робіт).

У свою чергу, позивачем на виконання вказаного пункту Договору перераховано відповідачу 700 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 29.05.2015 №28 на суму 250 000,00 грн.; від 10.06.2015 №42 на суму 120 000,00 грн.; від 26.06.2016 №45 на суму 330 000,00 грн.

Отже, в порушення умов підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Договору позивачем протягом місяця з дати підписання Договору здійснено часткову попередню оплату робіт відповідача, а саме 57% від повної вартості робіт.

Тим не менше, відповідач приступив до виконання робіт, передбачених Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем виконано обумовлені Договором роботи та отримано у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України сертифікат відповідності серія ВГ, зареєстрований в реєстрі за №UA1.066.0039094-16, термін дії з 14.11.2016 до 13.11.2017, продукція: обладнання для ямного ремонту Олекса (том 2, а.с. 166).

У жовтні 2017 року відповідач шляхом направлення Акту про надані послуги (виконані роботи) звернувся до позивача із вимогою про його підписання. Вартість виконаних робіт згідно акту 1 230 000,00 грн. Докази направлення вказаного акту на адресу позивача містяться у матеріалах справи (том 2, а.с. 167-168).

Факт отримання вказаного акту відповідачем не заперечується та підтверджується, зокрема, листом директора ТОВ Техдорбуд на адресу відповідача (том 2, а.с. 125-126).

У вказаному листі на адресу відповідача позивач повідомив, що вважає за необхідним складення двостороннього акту приймання-передачі автомобіля із встановленим на нього обладнанням та встановлення якості виконаних робіт.

При цьому, колегія суддів зазначає, що попри наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження виконання робіт за Договором зі сторони відповідача, про що вказано вище, позивач не надав конкретних заперечень щодо якості виконаних робіт (стаття 853 Цивільного кодексу України).

Під час нового розгляду, з метою виконання вказівок суду касаційної інстанції, було призначено судову технічну експертизу для встановлення відповідності якості та повноти виконаних робіт умовам Договору, встановлення наявності чи відсутності дефектів виконаних робіт. Разом з тим, проведення зазначеної експертизи не було здійснено у зв'язку з відсутністю необхідних спеціалістів, що у подальшому стало підставою для подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність у матеріалах справи сертифікату відповідності серії ВГ №UA1.066.0039094-16, яким підтверджується факт виконання відповідачем робіт за Договором, направлення відповідачем позивачу акту виконаних робіт, від підписання якого останній відмовився, та нездійснення позивачем попередньої оплати робіт у повному обсязі, відсутні передбачені пунктом 3.4. Договору підстави для повернення автомобіля позивачу.

Поруч із цим, колегія суддів звертає увагу на положеннями статті 856 Цивільного кодексу України, якою передбачено право замовника притримати результат робіт у разі несплати замовником встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду.

Усі інші доводи та міркування скаржника взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог та, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем у даній справі не доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Техдорбуд є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техдорбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/15285/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/15285/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15285/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.12.2018.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко