Рішення

від 12.12.2018 по справі 903/849/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2018 р. Справа № 903/849/17 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/849/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Турбо» , м.Луцьк

до дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м. Луцьк

про стягнення 465 158,21 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 03.03.2017р.),

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат (довіреність № 31 від 20.02.2018р.),

в с т а н о в и в:

06.11.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю «Діалог-Турбо» звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення із дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 507 042,16 грн., з них: 404 742,75 грн. заборгованості, 75027,69 грн. пені, 21105,06 грн., збитків, завданих інфляцією та 6166,66 грн. процентів річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.12.2017р. позовні вимоги було задоволено; постановлено стягнути із дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Турбо» 507 042,16 грн., з них: 404 742,75 грн. заборгованості, 75 027,69 грн. пені, 21 105,06 грн. збитків, завданих інфляцією, 6 166,66 грн. процентів річних та 7 605,64 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2017р. у справі №903/849/17 було задоволено частково: рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2017р. у справі №903/849/17 скасовано в частині стягнення з дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пені; прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у стягненні з дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пені; в решті рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2017р. у справі №903/849/17 було залишено без змін.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.07.2018 року касаційну скаргу дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволено частково: постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року та рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2017 року у справі № 903/849/17 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 року справу розподілено судді Якушевій І.О.

Ухвалою суду від 27.08.2018р. було прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.09.2018р.

10.09.2018р. від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 10.09.2018р., в яких позивач зазначив, що заборгованість відповідача становить 404 742,75 грн. Вважає, що позовна давність не пропущена. В додаткових поясненнях позивач просив суд позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 75 027,69 грн. залишити без розгляду, збільшив позовні вимоги в частині стягнення збитків, завданих інфляцією та процентів річних. Просив суд стягнути із відповідача 465 158,21 грн., з них: 404 742,75 грн. заборгованості, 43 836,37 грн. збитків, завданих інфляцією, 16 579,09 грн. процентів річних.

Порівнюючи вимоги, заявлені до стягнення в позовній заяві (507 042,16 грн.), із вимогами, заявленими до стягнення в додаткових поясненнях № б/н від 10.09.2018р. (465 158,21 грн.), позивач зменшив розмір позовних вимог.

В судове засідання 12.09.2018р. відповідач не з'явився. Факт належного повідомлення про відповідача про розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301642987563 від 31.08.2018р.

11.09.2018р. від відповідача надійшли пояснення № 1562 від 11.09.2018р., в яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що вважає його безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2018р. та у письмових поясненнях від 12.09.2018р. повідомив суд, що в додаткових поясненнях було допущено помилку: в розрахунку процентів річних в п'ятому рядку таблиці було помилково зазначено період нарахування - 25.10.2017р.-01.11.2017р.; просив суд вважати правильним період з 25.10.2017р. - 10.09.2018р.

В судовому засіданні 12.09.2018р. представник позивача звернувся до суду із заявою про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 75 027,69 грн. Просив суд провадження по справі в частині стягнення пені закрити.

Ухвалою суду від 12.09.2018р. було закрито провадження у справі № 903/849/17 в частині стягнення пені в розмірі 75 027,69 грн. та відкладено підготовче засідання на 03.10.2018р.

В судове засідання 03.10.2018р. представник відповідача не з'явився. Факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301643060560 від 21.09.2018р.

Представник позивача в поясненнях від 01.10.2018р. зазначив, що твердження відповідача про відсутність у ОСОБА_3 «Діалог-Турбо» права вимоги заборгованості від ДП «Волинський облавтодор» є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 03.10.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 22.11.2018р. включно; відкладено підготовче засідання на 24.10.2018р.

22.10.2018р. через відділ документального забезпечення та контролю суду представник позивача на виконання ухвали суду від 03.10.2018р. супровідним листом подав оригінал договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014р. для огляду в судовому засіданні та копії банківських виписок з рахунку ПП «Ремо» .

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання додаткових доказів та пояснень по справі.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання не заперечив.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року з метою забезпечення відповідачу права на захист, судом було відкладено підготовче засідання на 07.11.2018 року, встановлено відповідачу строк для подачі суду додаткових пояснень та доказів по справі.

Відповідач додаткових пояснень та доказів по справі не подав, представник відповідача в судове засідання 07.11.2018 року не з'явився.

Ухвалою суду від 07.11.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2018р.

В судовому засіданні 21.11.2018 року було оголошено перерву до 12.12.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.07.2018р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не надавалась будь-яка правова оцінка договору цесії, яким позивачем обґрунтовано свої вимоги, тому висновки судів про наявність у ТОВ "Діалог-Турбо" права вимоги до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі зазначеного договору цесії є передчасними та такими, що не відповідають вимогам щодо обґрунтованості судового рішення.

Зазначив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, надати належну правову оцінку договору цесії у сукупному зв'язку з договором № 30, встановити наявність чи відсутність у ПП "Ремо" дійсної вимоги до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на час укладення договору цесії з ТОВ "Діалог-Турбо", всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Зазначив, що розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, повинен здійснити господарському суду, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи 10.03.2006 року між приватним підприємтсвом "Ремо" як постачальником та дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" як покупцем було укладено договір поставки №30.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця щебеневу продукцію (щебінь різних фракцій), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах договору.

Поставка продукції по даному договору визначається сторонами за додатковими заявками покупця на протязі десяти днів (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар по ціні, яка узгоджується сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка здійснюється автотранспортом постачальника, продукцію постачальник зобов'язаний передати покупцю по накладній; датою поставки продукції вважається дата, вказана на накладній (п. 4.1, п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату товару на протязі 45 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. Якщо до закінчення строку дії жодна із сторін у письмовій формі не заявить про своє бажання його розірвати, договір вважається продовженим на невизначений термін. При цьому кожна із сторін має право розірвати договір за умови проведення остаточних взаєморозрахунків (п. 10.5 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору поставки приватним підприємтсвом "Ремо" було передано відповідачу товар - щебінь різних фракцій та відсів, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000048 від 17.08.2010р., №РН-0000052 від 26.08.2010р., №РН-0000055 від 31.08.2010р., № Р-0000064 від 30.09.2010р., №РН-0000072 від 29.10.2010р. на загальну суму 2 087 351,93 грн.

Доказів, які б свідчили про те, що в період передачі товару за згаданими видатковими накладними між сторонами укладався інший договір поставки, не подано. За договором поставки №30 від 10.03.2006р. постачальник зобов'язувався передати у власність покупця щебеневу продукцію (щебінь різних фракцій), а покупець - прийняти і оплатити його на умовах договору. За згаданими видатковими накладними відповідачу передавався щебінь, кошти відповідач перераховував за щебінь. Відтак, незважаючи на те, що у згаданих видаткових накладних відсутнє посилання на договір поставки №30 від 10.03.2006р., суд дійшов висновку про те, що товар передавався на підставі договору №30 від 10.03.2006р.

09.12.2014р. між приватним підприємтсвом "Ремо" як цедентом і товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо" як цесіонарієм було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно п. 1 якого приватне підприємство "Ремо" відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо" прийняло право вимоги до ДП "Волинський облавтодор" щодо часткового погашення боргу на суму 460 742,75 грн. за договором № 30 від 10.03.2006р.

За змістом статей 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).

Судом було оглянуто оригінал договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014 року (а.с.143, т.2). В пункті 1 договору від 09.12.2014 року чітко зазначено про те, що відступається право вимоги за договором №30 від 10.03.2010 року. Договір підписано керівниками підприємств, скріплено печатками. Доказів на підтвердження доводів про те, що в цей договір було односторонньо позивачем внесено зміни після укладення договору в частині умови про те, яка вимога відступається, відповідач суду не подав.

Згідно з п. 2 договору про відступлення права вимоги право вимоги від цедента до цесіонарія переходить з моменту укладення цього договору, внаслідок чого цедент втрачає право вимоги від ДП "Волинський облавтодор" повернення боргу в розмірі вказаному в п. 1 договору та втрачає право уступати третім особам зазначене право вимоги, що є предметом цього договору.

За уступку права вимоги за цим договором цесіонарій сплачує цеденту кошти в сумі 460 742,75 грн.

Оплата здійснюється у строк до 31.12.2016р. грошовими коштами або в іншому порядку за погодженням між сторонами (п. 4 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами (п. 5 договору). Про набуття права вимоги, що є предметом цього договору, цесіонарій бере на себе зобов'язання повідомити ДП "Волинський облавтодор", та надати відповідні докази (п. 6 договору).

Згідно з поясненнями представника позивача, на виконання умов договору про відступлення права вимоги ОСОБА_3 "Діалог-Турбо" надіслало ДП "Волинський облавтодор" повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні з проханням погасити борг в сумі 460 742,75 грн.

Отже, як вбачається із вищевикладеного, новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо" перейшли права первісного кредитора - приватного підприємтсва "Ремо" за договором поставки № 30 від 10.03.2006р.

Та обставина, що в п. 3 договору про відступлення права вимоги передбачено, що цедент передає цесіонарію оригінали документів, які засвідчують права вимоги боргу від ДП "Регіон-Інвест", в зазначеному розмірі за вказаним договором, не спростовує факту укладення договору та не змінює його правової природи.

Дослідивши зібрані у справі докази, надавши правову оцінку договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014 року у зв'язку з договором № 30 від 10.03.2010 року, суд дійшов висновку про те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 09.12.2014 року вимога ПП "Ремо" до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про погашення боргу на суму 460742,75 грн. була дійсною з огляду на наступне.

Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема, положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.

За змістом ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Відповідна правова позиція наведена й у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 911/2445/14 та від 17.06.2015 у справі № 911/2044/14.

Договір про відступлення права вимоги від 09.12.2014р. є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Із доданих представником позивача доказів вбачається, що відповідач на користь приватного підприємства "Ремо" перераховував кошти за отриману продукцію згідно з договором поставки № 30 від 10.03.2006р. включно до 09.12.2014 року, коли ПП "Ремо" відступило право вимоги до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ТзОВ Діалог Турбо .

21.05.2010р. приватне підприємство "Ремо" оплатило отриманий товар на суму 70 000 грн., 25.06.2010р. на суму 140 000 грн., 29.09.2010р. на суму 100 000 грн., 09.06.2011р. на суму 20 000 грн., 20.05.2011р. на суму 40 000 грн., 29.04.2011р. на суму 60 000 грн., 08.04.2011р. на суму 80 000 грн., 21.02.2011р. на суму 100 000 грн., 17.01.2011р. на суму 100 000 грн., 11.07.2011р. на суму 100 000 грн., 28.07.2011р. на суму 50 000 грн., 02.08.2011р. на суму 30 000 грн., 12.08.2011р. на суму 30 000 грн., 18.08.20111р. на суму 250 000 грн., 30.08.2011р. на суму 200 000 грн., 14.10.2011р. на суму 40 000 грн., 19.01.2012р. на суму 50 000 грн., 27.01.2012р. на суму 20 000 грн., 09.02.2012р. на суму 50 000 грн., 16.02.2012р. на суму 50 000 грн., 22.03.2012р. на суму 100 000 грн., 31.05.2012р. на суму 50 000 грн., 17.08.2012р. на суму 10 000 грн., 17.09.2012р. на суму 20 000 грн., 05.02.2013р. на суму 20 000 грн., 29.03.2013р. на суму 50 000 грн., 26.04.2013р. на суму 20 000 грн., 04.07.2013р. на суму 10 000 грн., 11.09.2013р. на суму 20 000 грн., 09.10.2013р. на суму 10 000 грн.,28.01.2014р. на суму 5 000 грн., 05.02.2014р. на суму 5 000 грн., 02.06.2014р. на суму 5 000 грн., 06.08.2014р. на суму 5 000 грн., 28.10.2014р. на суму 5 000 грн., 10.02.2015р. на суму 2000 грн., 13.05.2015р. на суму 5 000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку приватного підприємства Ремо та звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку ПП Ремо (призначення платежу: За щебінь по дог. № 30 від 10.03.2006р. ) (а.с. 82-122, том-2),

Згідно з актом звірки по рахунку(ах) за 01.01.2014р.-08.12.2014р.р. заборгованість ДП Волинський облавтодор станом на 08.12.2014 року становила 460 742,75 грн.. (а.с. 123, том-2). Як зазначено на акті, його сформовано 09.12.2014 о 30:31:21. Акт звірки підписано представниками обох сторін, скріплений печатками. Підписавши акт звірки, відповідач визнав наявність у нього станом на 08.12.2014 року, тобто за день до укладення договору відступлення права вимоги, несплаченої заборгованості ПП Ремо .

Отже, станом на 09.12.2014р.- день укладення договору про відступлення права вимоги між ПП Ремо та ОСОБА_3 Діалог-Турбо , вимога ПП "Ремо" до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" була дійсна, оскільки не була виконана, що підтверджується доданими представником позивача до матеріалів справи копіями видаткових накладних, копіями банківських виписок ПП Ремо , копією акту звірки між ПП Ремо та ДП Волинський облавтодор .

Крім цього, з доданої представником позивача копії журнал-ордеру і відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 10.03.10-31.12.14 (а.с.58, т.2) вбачається, що відповідачем регулярно, починаючи з 12.04.2010 року і по 09.12.2014 року, коли було укладено договір відступлення права вимоги, здійснювалось перерахування коштів ПП Ремо в рахунок оплати вартості переданого товару.

Відповідно до ст. ст. 256, 264 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 4.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Згідно з п. 4.4.1. вищезазначеної постанови у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Перерахування відповідачем коштів ПП Ремо в рахунок оплати вартості переданого товару впродовж червня 2010 - жовтня 2014 років, підписання ним в грудні 2014 року акту звірки свідчить про переривання перебігу позовної давності, а відтак й існування вимоги на час укладення договору уступки права вимоги, оскільки за таких обставин на час укладення договору відступлення права вимоги 09.12.2014 року строк позовної давності за вимогою до відповідача не сплив.

Перераховуючи кошти ПП Ремо , відповідач у рядку Призначення платежу посилався на договір №30 від 10.03.2006р., що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ПП Ремо (а.с.82-122, т.2).

Відповідач здійснював перерахування коштів і ОСОБА_3 Діалог-Турбо , що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ОСОБА_3 Діалог-Турбо (а.с.124-138, т.2), витягом з журналу-ордеру і відомості по рахунку 3771 Розрахунки з іншими дебіторами за 01.12.14-30.06.18 (а.с.59, т.2).

В рядку Призначення платежу відповідач зазначав За щебінь згідно договору №30 від 10.03.2014р. , За договором про відступлення права вимоги перед ПП Ремо згідно договору №32 від 09.12.14р. .

Оглядом оригіналу договору уступки права вимоги від 09.12.2014р. встановлено, що договір немає номера.

Та обставина, що в рядку Призначення платежу відповідач зазначав За договором про відступлення права вимоги перед ПП Ремо згідно договору №32 від 09.12.14р. , не спростовує факту перерахування коштів відповідачем ОСОБА_3 Діалог-Турбо - новому кредитору, оскільки доказів на підтвердження того, що було 09.12.2014р. було укладено ще один договір уступки права вимоги - №32 і що кошти перераховувались за іншим договором відступлення права вимоги, відповідач суду не подав. Судом встановлено укладення 09.12.2014р. одного договору уступки права вимоги - між ПП Ремо і ОСОБА_3 Діалог-Турбо . Чому саме при перерахуванні коштів відповідач посилався на договір №32 від 09.12.14р. представник відповідача в судовому засіданні пояснити не зміг.

Крім цього, в матеріалах справи міститься акт звірки по рахунках 377 від 03.10.2017р. за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017р., який підписаний товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо" та дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с.19, т.1). Згідно з актом обороти за вказаний період становлять 460 742,75, сальдо станом на 30.09.2017р. - 414 742,75 грн., зазначено, що в результаті взаєморозрахунків встановлено остаточне сальдо на 30.09.2017р. в сумі 414 742,75 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо".

З акту звірки вбачається, що державним підприємством "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" частково сплачено ОСОБА_3 "Діалог-Турбо" грошові кошти в сумі 46 000 грн.

Також державним підприємством "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 10000 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 25.10.2017р., де в графі "Призначення платежу" зазначено: За договором про відступлення права вимоги перед ПП "Ремо" зг. дог. №32 від 09.12.2014р. (а.с. 20, т.1).

Такими діями державне підприємство "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" визнало існування зобов'язань перед ОСОБА_3 "Діалог-Турбо" за договором поставки від 10.03.2006р.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язків, взятих на себе згідно з договором поставки № 30 від10.03.2006р., що призвело до виникнення заборгованості, товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо" було направлено на адресу відповідача вимогу від 06.10.2017р. про оплату заборгованості, в якій товариство просило відповідача оплатити в семиденний термін з моменту отримання вимоги заборгованість в розмірі 417 742,75 грн. та штрафні санкції. Факт надіслання підтверджується копією фіскального чека від 11.10.2017р., копією опису вкладення (а.с.44, т.1).

Відповіді на вимогу дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не надало.

Відповідач заборгованість в розмірі 404 742,75 грн. за договором поставки не сплатив в повному обсязі, що призвело до звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо" з позовом до суду.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 404 742,75 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманої продукції підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 404 742,75 грн. заборгованості.

Згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 10.09.2018р. (а.с.54- 57, т.2) позивач просить також стягнути з відповідача 16 579,09 грн. процентів річних за період з 06.05.2017р. по 01.11.2018р., 43 836,37 грн. збитків, завданих інфляцією, за період з 06.05.2017р. по 01.11.2017р.

Проценти річних та збитки, завдані інфляцією, нараховані позивачем на підставі ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні.

Умови договору про відступлення права вимоги не змінюють зобов'язання (зокрема, в частині оплати), яке виникло на підставі основного договору.

Як зазначено в листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" до нового кредитора в тому числі переходять в повному обсязі і субсидіарні права. Якщо предмет зобов'язання є подільним (наприклад, зобов'язання по сплаті грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За договором про відступлення права вимоги від 09.12.2014 року до позивача перейшли права первісного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав. Договір не містить обмежень (застережень) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів річних та інфляційних на суму основного боргу за період після передачі права вимоги.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, з нього на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України слід стягнути проценти річних в розмірі 16 579,09 грн. за період з 06.05.2017р. по 01.11.2018р. та збитки, завдані інфляцією, в розмірі 43 836,37 грн. за період з 06.05.2017р. по 01.11.2017р.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.07.2018 року зазначив , що розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, повинен здійснити господарському суду, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки за результатами нового судового розгляду рішення прийнято судом не на користь відповідача, то понесені ним витрати на оплату судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.11, 512, 513, 514, 526, 527, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Турбо» (43006, м. Луцьк, вух. Вахтангова, 2, код ЄДРПОУ 32649928) 404 742 грн. 75 коп. заборгованості, 43 836 грн. 37 коп. збитків, завданих інфляцією, 16 579 грн. 09 коп. процентів річних, 6 977 грн. 38 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 22.12.2018 року.

Суддя І. О. Якушева