Постанова

від 27.03.2019 по справі 903/849/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Справа №903/849/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Саврій В.А.,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (посвідчення №1012 від 16.03.18);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №31 від 20.02.18);

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Волинської області від 12 грудня 2018 року, суддя Якушева І.О., м. Луцьк, повний текст виготовлено 22 грудня 2018 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-Турбо"

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 465 158,21 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року, ТОВ "Діалог-Турбо" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 507 042,16 грн., з яких: 404 742,75 грн. - основна заборгованість за Договором поставки №30, 75 027,69 грн. - пені, 21105,06 грн. - інфляційних втрат та 6166,66 грн. - 3% річних. (т.1 а.с.3-5)

12 грудня 2018 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "Діалог-Турбо" до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 465 158,21 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 404 742,75 грн. - заборгованості, 43 836,37 грн. - інфляційних втрат, 16 579,09 грн. - 3% річних і 6 977,38 грн. - судового збору. (т.2 а.с.170-174)

ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки права вимоги спірних коштів у позивача виникло на підставі Договору про відступлення права вимоги від 09 грудня 2014 року, за яким ПП "Ремо" відступило ТОВ "Діалог-Турбо" право вимоги від ДП "Волинський облавтодор" за Договором №30 від 10 березня 2010 року на суму 460 742,75 грн., проте підприємство не укладало даний Договір у 2010 року, а даний Договір був підписаний 10 березня 2006 року, тому ПП "Ремо" передало позивачу вимогу по неіснуючому договору.

Також, вказує що видаткові накладні, згідно яких нібито виник борг, не мають жодного відсилання на Договір №30 і, відповідно, позивачем не доведено на підставі чого саме виник борг.

Акт звірки взаєморозрахунків не є доказом підтвердження наявності боргу, так як такі обставини повинні доказуватись первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Підприємство не було повідомлено належним чином про переуступку вимоги боргу.

За Договором №30 від 10 березня 2006 року усі поставки відбувались в 2010 році, тому на момент звернення до суду пройшов трирічний строк давності.

Крім того, Договором про відступлення права вимоги право на вимогу стягнення інфляційних втрат та 3% річних ПП "Ремо" не передавалось.

ТОВ "Діалог-Турбо" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач на користь ПП "Ремо" перераховував кошти за отриману за Договором поставки №30 від 10 березня 2006 року продукцію, включно до 09 грудня 2014 року і заборгованість по оплаті за отриману продукцію відповідача перед постачальником, станом на 08 грудня 2014 року, становила 460 742,75 грн.

Перераховуючи кошти ПП "Ремо", відповідач у рядку "Призначення платежу" посилався на Договір №30 від 10 березня 2006 року.

Після укладання Договору про відступлення права вимоги між ПП "Ремо" та ТОВ "Діалог-Турбо", кредиторські вимоги ПП "Ремо" перейшли до позивача. ДП "Волинський облавтодор" був повідомлений про заміну кредитора і здійснював перерахування коштів на користь вже ТОВ "Діалог-Турбо", як нового кредитора, у період з 09 грудня 2014 року по 25 жовтня 2017 року на загальну суму 56 000,00 грн.

Щодо строку позовної давності, то суд вірно встановив, що перерахування відповідачем коштів ПП "Ремо" в рахунок оплати вартості переданого товару впродовж червня 2010 року по жовтень 2014 року, підписання ним в грудні 2014 року акту звірки вказує про переривання перебігу позовної давності та про наявність у відповідача погасити існуючу заборгованість.

13 і 27 лютого 2019 року, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрити апеляційне провадження за скаргою ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та призначено її до розгляду на 27 березня 2019 року.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи і заперечення, викладені у апеляційних скаргах.

Колегія суддів, заслухавши доводи представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

10 березня 2006 року, між ПП "Ремо", як постачальником, та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як покупцем, було укладено Договір поставки №30, згідно умов якого постачальник зобов'язується за додатковими заявками покупця передати на протязі десяти днів у власність покупця щебеневу продукцію (щебінь різних фракцій), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах договору. (т.1 а.с.9-11)

Відповідно до п.3.1 Договору поставки №30, покупець оплачує поставлений постачальником товар по ціні, яка узгоджується сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка здійснюється автотранспортом постачальника, продукцію постачальник зобов'язаний передати покупцю по накладній; датою поставки продукції вважається дата, вказана на накладній (п.4.1, п.4.2 Договору поставки №30).

Пунктом 5.1 Договору №30 передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату товару на протязі 45 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п.7.1 Договору поставки №30, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Договір поставки №30 набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. Якщо до закінчення строку дії жодна із сторін у письмовій формі не заявить про своє бажання його розірвати, договір вважається продовженим на невизначений термін. При цьому кожна із сторін має право розірвати договір за умови проведення остаточних взаєморозрахунків (п.10.5 Договору поставки №30).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов Договору поставки №30, ПП "Ремо" було поставлено і передано відповідачу товар - щебінь різних фракцій та відсів на загальну суму 2 087 351,93 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-0000048 від 17 серпня 2010 року (на 461 567,81 грн., без замовлення);

- №РН-0000052 від 26 серпня 2010 року (на 77 769,90 грн., без замовлення);

- №РН-0000055 від 31 серпня 2010 року (на 389 643,34 грн., без замовлення);

- №Р-0000064 від 30 вересня 2010 року (на 996 932,74 грн., без замовлення);

- №РН-0000072 від 29 жовтня 2010 року (161 438,14 грн., рахунок-фактура №СФ-0000006 від 01 лютого 2010 року). (т.1 а.с.12-16)

Крім того, згідно Журналу-ордеру і відомістю по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 10 березня 2010 року - 31 грудня 2014 року, ПП "Ремо" поставило відповідачу у період з 26 квітня 2010 року по 26 квітня 2012 року товару загальної вартості 3 856 743,46 грн. (т.1 а.с.58)

Відповідачем, у період з 30 квітня 2010 року по 28 жовтня 2014 року, у виконання умов Договору поставки №30 від 10 березня 2006 року, було перераховувало ПП "Ремо" кошти за отриману продукцію з призначенням платежу: "за щебінь згідно дог. №30 від 10.03.2006р." у загальній кількості 3 396 000,71 грн. (Журнал-ордеру і відомістю по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 10 березня 2010 року - 31 грудня 2014 року, виписки по рахунку), а саме: 30 квітня 2010 року на суму 100 000,00 грн.; 21 травня 2010 року ПП "Ремо" - на 70 000 грн.; 25 червня 2010 року - на 140 000 грн.; 07 липня 2010 року - на 30 000 грн.; 08 липня 2010 року - на 16 000 грн.; 20 липня 2010 року - на 150 000 грн.; 20 серпня 2010 року - на 80 000 грн.; 10 вересня 2010 року - на 350 00 грн.; 29 вересня 2010 року - на 100 000 грн.; 27 жовтня 2010 року - на 450 000 грн.; 17 січня 2011 року - на 400 000 грн.; 21 лютого 2011 року - на 100 000 грн.; 08 квітня 2011 року - на 80 000 грн.; 29 квітня 2011 року - на 60 000 грн.; 20 травня 2011 року - на 40 000 грн.; 09 червня 2011 року - на 20 000 грн.; 11 липня 2011 року - на 100 000 грн.; 28 липня 2011 року - на 50 000 грн.; 02 серпня 2011 року - на 30 000 грн.; 12 серпня 2011 року - на 30 000 грн.; 18 серпня 2011 року - на 250 000 грн.; 30 серпня 2011 року - на 200 000 грн.; 14 жовтня 2011 року - на 40 000 грн.; 19 січня 2012 року - на 50 000 грн.; 27 січня 2012 року - на 20 000 грн.; 09 лютого 2012 року - на 50 000 грн.; 16 лютого 2012 року - на 50 000 грн.; 22 березня 2012 року - на 100 000 грн.; 31 травня 2012 року - на 50 000 грн.; 17 серпня 2012 року - на 10 000 грн.; 17 вересня 2012 року - на 20 000 грн.; 05 лютого 2013 року - на 20 000 грн.; 29 березня 2013 року - на 50 000 грн.; 26 квітня 2013 року - на 20 000 грн.; 04 липня 2013 року - на 10 000 грн.; 11 вересня 2013 року - на 20 000 грн.; 09 жовтня 2013 року - на 10 000 грн.; 28 січня 2014 року - на 5 000 грн.; 05 лютого 2014 року - на 5 000 грн.; 10 лютого 2014 року - на 5 000 грн.; 02 червня 2014 року - на 5 000 грн.; 06 серпня 2014 року - на 5 000 грн.; 28 жовтня 2014 року - на 5 000 грн. (т.2 а.с.58-122)

09 грудня 2014 року, між ПП "Ремо" і ДП "Волинський облавтодор" було підписано акт звірки по рахунку(ах) за 01 січня 2014 року - 08 грудня 2014 року, згідно якого станом на 08 грудня 2014 року заборгованість відповідача становила 460 742,75 грн. ОСОБА_2 звірки підписано представниками обох сторін, скріплений печатками. (т.2 а.с.123)

09 грудня 2014 року, між ПП "Ремо", як цедентом, і ТОВ "Діалог-Турбо", як цесіонарієм, було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ПП "Ремо" відступило, а ТОВ "Діалог-Турбо" прийняло право вимоги від ДП "Волинський облавтодор" щодо часткового погашення боргу на суму 460 742,75 грн. за договором №30 від 10 березня 2006 року. (т.2 а.с.17)

За уступку права вимоги за цим договором цесіонарій сплачує цеденту кошти в сумі 460 742,75 грн. Оплата здійснюється у строк до 31 грудня 2016 року грошовими коштами або в іншому порядку за погодженням між сторонами (п.4 Договору про відступлення права вимоги).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Про набуття права вимоги, що є предметом цього договору, цесіонарій бере на себе зобов'язання повідомити ДП "Волинський облавтодор", та надати відповідні докази (п.5,6 Договору про відступлення права вимоги).

Доказів на підтвердження того, що в цей договір було односторонньо позивачем внесено зміни після його укладення в частині умови яка вимога відступається, відповідачем суду не надано.

09 грудня 2014 року, на виконання умов Договору про відступлення права вимоги, ТОВ "Діалог-Турбо" надіслало ДП "Волинський облавтодор" повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні по Договору №30 від 10 березня 2006 року, з проханням погасити борг в сумі 460 742,75 грн. (т.1 а.с.18, 80)

У період з 13 січня 2014 року по 12 червня 2017 року відповідач сплатив на користь ТОВ "Діалог-Турбо" 46 000 грн., що підтверджується, зокрема журналом-ордером і відомістю по рахунку 3771 Розрахунки з іншими дебіторами за 01 грудня 2014 року по 30 червня 2018 року. і виписками по рахунку. (т.2 а.с.59, 127-138)

03 жовтня 2017 року, між ТОВ "Діалог-Турбо" та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" було складено акт звірки по рахунках 377 за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, згідно якого сальдо становить 414 742,75 грн. на користь ТОВ "Діалог-Турбо", а ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за даний період сплачено коштів у розмірі 46 000 грн. (т.1 а.с.19)

06 жовтня 2017 року, ТОВ "Діалог-Турбо", згідно копії фіскального чека від 11 жовтня 2017 року та опису вкладення, направило відповідачу вимогу про оплату заборгованості, в якій просило оплатити в 7-денний термін з моменту отримання вимоги заборгованість в розмірі 414 742,75 грн. та штрафні санкції. (т.1 а.с.41-44)

25 жовтня 2017 року, ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перераховано позивачу кошти в розмірі 10 000 грн. /копія банківської виписки, де у графі "Призначення платежу" зазначено: "За договором про відступлення права вимоги перед ПП "Ремо" зг. дог. №32 від 09 грудня 2014 року"/. (т.1 а.с.20)

06 листопада 2017 року, ТОВ "Діалог-Турбо" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 507 042,16 грн., де: 404 742,75 грн. - основна заборгованість за Договором поставки №30; 75 027,69 грн. - пені; 21105,06 грн. - інфляційних втрат та 6166,66 грн. - 3% річних. (т.1 а.с.3-5)

12 грудня 2017 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 507 042,16 грн., де: 404 742,75 грн. - основної заборгованості за Договором поставки №30, 75 027,69 грн. - пені, 21105,06 грн. - інфляційних втрат, 6166,66 грн. - 3% річних та 7 605,64 грн. - судового збору. (т.1 а.с.48-49)

20 лютого 2018 року, постановою Рівненського апеляційного господарського суду було частково скасовано дане рішення в частині стягнення з відповідача 75 027,69 грн. - пені та прийнято в цій частині нове рішення, яким цій частині позову відмовлено, в решті рішення - залишено без змін. (т.1 а.с.89-93)

13 липня 2018 року, постановою Верховного Суду було скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Волинської області від 12 грудня 2017 року, а справу - передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області. (т.2 а.с.36-44)

10 вересня 2018 року позивач надав додаткові пояснення в яких зазначив, що заборгованість відповідача становить 404 742,75 грн. і просив суд стягнути із відповідача 43 836,37 грн. - інфляційних втрат, 16 579,09 грн. - 3% річних, а позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 75 027,69 грн. залишити без розгляду, а всього 465 158,21 грн. (т.2 а.с.54-57)

12 вересня 2018 року, ухвалою господарського суду Волинської області було закрито провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 75 027,69 грн. та відкладено підготовче засідання на 03 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року, відповідачем складено акті звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2008 року по 24 жовтня 2018 року, згідно якого остаточне сальдо на користь позивача становить 404 742,75 грн. (т.2 а.с.141)

12 грудня 2018 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "Діалог-Турбо" до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 465 158,21 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 404 742,75 грн. - заборгованості, 43 836,37 грн. - інфляційних втрат, 16 579,09 грн. - 3% річних і 6 977,38 грн. - судового збору. (т.2 а.с.170-174)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

У відповідності зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ПП "Ремо" був укладений Договір поставки №30 від 10 березня 2006 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується за додатковими заявками покупця передати на протязі десяти днів у власність покупця щебеневу продукцію (щебінь різних фракцій), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах договору.

ПП "Ремо" виконало свої зобов'язання за договором у повному обсязі і поставило ДП "Волинський облавтодор" в період з 26 квітня по 26 квітня 2012 року щебеневої продукції на загальну суму 3 856 743,46 грн.

Дана обставина не заперечується відповідачем.

Доказів, які б вказували на те, що в період передачі товару між сторонами укладався інший договір поставки, відповідачем не надано.

Проте, ДП "Волинський облавтодор" прийнявши поставлений товар, свої зобов'язання щодо його оплати виконав не в повному обсязі і за період з 30 квітня 2010 року по 28 жовтня 2014 року провів оплату ПП "Ремо" за поставлену йому продукцію у розмірі 3 396 000,71 грн. (т.2 а.с.58-122)

Таким чином станом на 09 грудня 2014 року, у відповідача перед ПП "Ремо", відповідно до Договору поставки №30, утворилась заборгованість на суму 460 742,75 грн.

09 грудня 2014 року, між ПП "Ремо", як кредитором за Договором №30 від 10 березня 2006 року, та ТОВ "Діалог-Турбо", як новим кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ПП "Ремо" відступило, а ТОВ "Діалог-Турбо" прийняло право вимоги від ДП "Волинський облавтодор" щодо часткового погашення боргу на суму 460 742,75 грн. за Договором поставки №30 від 10 березня 2006 року.

Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції по даній справі, у постанові від 13 липня 2018 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не надавалась будь-яка правова оцінка Договору цесії, яким позивачем обґрунтовано свої вимоги, тому висновки судів про наявність у ТОВ "Діалог-Турбо" права вимоги до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на підставі зазначеного договору є передчасними та такими, що не відповідають вимогам щодо обґрунтованості судового рішення.

Також вказав, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно в повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази, надати належну правову оцінку договору цесії у сукупному зв'язку з договором №30, встановити наявність чи відсутність у ПП "Ремо" дійсної вимоги до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на час укладення договору цесії з ТОВ "Діалог-Турбо", всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На виконання зазначених обов'язкових вказівок, відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 09 грудня 2014 року, у відповідача перед ПП "Ремо", як первинним кредитором, утворилась заборгованість на суму 460 742,75 грн., відповідно до Договору поставки №30.

Докази, які б вказували на те, що між ПП "Ремо" дійсної вимоги до ДП "Волинський облавтодор" існували в період з 10 березня 2006 року по 09 грудня 2014 року, інші договори з поставки щебеневої продукції в матеріалах справи відсутні.

За приписами ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, ПП "Ремо" вправі було передати свої кредиторські вимоги до відповідача за Договором поставки №30 ТОВ "Діалог-Турбо", як новому кредитору, на існуючу суму заборгованості у 460 742,75 грн.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 цього Кодексу).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦКУ).

Підстави для заборони заміни кредитора, встановлені ст. 515 ЦКУ, в даному випадку відсутні.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що на підставі Договору цесії, укладеного між ПП "Ремо", як кредитором за договором №30, та ТОВ "Діалог-Турбо", як новим кредитором, у позивача виникло право вимоги до ДП "Волинський облавтодор" щодо стягнення боргу в розмірі 460 742,75 грн., який виник в результаті часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №30 від 10 березня 2006 року.

Договір про відступлення права вимоги від 09 грудня 2014 року є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався.

09 грудня 2014 року, ТОВ "Діалог-Турбо" повідомило ДП "Волинський облавтодор" про зміну кредитора у зобов'язанні по Договору №30 від 10 березня 2006 року та просило погасити борг в сумі 460 742,75 грн.

Щодо дійсності вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, то судова колегія зазначає, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги, між ПП "Ремо" і ДП "Волинський облавтодор" не існувало спору щодо розміру заборгованості по Договору поставки №30, що вбачається, зокрема, з акту звірки по рахунку(ах) за 01 січня 2014 року - 08 грудня 2014 року, згідно якого станом на 08 грудня 2014 року заборгованість відповідача перед ПП "Ремо" становила саме 460 742,75 грн.

Підписавши вказаний акт звірки, відповідач визнав і погодився про наявність у нього станом на 08 грудня 2014 року, тобто за день до укладення Договору відступлення права вимоги, несплаченої заборгованості ПП "Ремо" саме у розмірі 460 742,75 грн., право на вимогу якого у подальшому було відступлено позивачу.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зауважує, що не був належним чином повідомлений про переуступку права вимоги боргу позивачу, проте з матеріалів справи вбачається, що після укладення спірного Договору про відступлення права вимоги 09 грудня 2014 року, у період з 13 січня 2014 року по 12 червня 2017 року, ДП "Волинський облавтодор" перерахувало на користь ТОВ "Діалог-Турбо" 46 000 грн., а також, згідно банківської виписки від 25 жовтня 2017 року, відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 10 000 грн. з призначення платежу "За договором про відступлення права вимоги перед ПП "Ремо" зг. дог. №32 від 09 грудня 2014 року".

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що станом на 09 грудня 2014 року /день укладення Договору про відступлення права вимоги між ПП "Ремо" та ТОВ "Діалог-Турбо"/, вимога ПП "Ремо" до ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" була дійсна, оскільки не була виконана, що і підтверджується доданими представником позивача до матеріалів справи копіями видаткових накладних, копіями банківських виписок ПП "Ремо", копією акту звірки між ПП "Ремо" та ДП "Волинський облавтодор", а тому вимога позивача про стягнення відповідача коштів у розмірі 404 742,75 (460 742,75 - 56 000,00) грн. є правомірною і підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 43 836,37 грн. - інфляційних втрат за період з 06 травня 2017 року по 01 листопада 2017 року та 16 579,09 грн. - 3% річних за період з 06 травня 2017 року по 01 листопада 2018 року через неналежне виконання зобов'язання відповідача.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Причому, при відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні.

Умови укладеного Договору про відступлення права вимоги не змінюють зобов'язання (зокрема, в частині оплати), яке виникло на підставі основного договору, тому посилання відповідача на те, що Договором про відступлення права вимоги не передбачено передача права на вимогу стягнення інфляційних втрати та 3% річних колегією відхиляються як безпідставні, оскільки дане право позивачу надано законом, зокрема, ст. 625 ЦК України. Самим же Договором про відступлення права вимоги від 09 грудня 2014 року до позивача перейшли права первісного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав. Договір не містить обмежень (застережень) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів річних та інфляційних на суму основного боргу за період після передачі права вимоги.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, колегія суддів, здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зазначених позовних вимог 3% річних в розмірі 16 579,09 грн. за період з 06 травня 2017 року по 01 листопада 2018 року та інфляційних втрат у розмірі 43 836,37 грн. за період з 06 травня 2017 року по 01 листопада 2017 року, які підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо посилання відповідача на пропущення строків позовної давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 256, 264 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, згідно з п.4.4.1. постанови Пленум Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року, при дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що відповідач регулярно, починаючи з 12 квітня 2010 року і по 09 грудня 2014 року, коли було укладено Договір відступлення права вимоги, здійснював перерахування коштів ПП "Ремо" в рахунок оплати вартості отриманого товару, з призначенням платежів "договір №30 від 10 березня 2006 року" і пізніше після укладення Договору відступлення права вимоги, проводив у період з 13 січня 2014 року по 25 жовтня 2017 року сплату коштів зазначаючи, що сплата проводиться "За договором про відступлення права вимоги перед ПП "Ремо" зг. дог. №32 від 09 грудня 2014 року", а також наявними в матеріалах актами звірки, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку що строки позовної давності переривались через часткову сплату боргу боржником та інших дій, що вказували про визнання ним свого боргу, а тому на час розгляду спору не сплинули.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 12 грудня 2018 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/849/17 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.