Рішення
від 18.12.2018 по справі 918/568/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/568/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс"

про стягнення 294 555,67 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" про стягнення 294 555,67 грн., з яких: 135 000,00 грн. основний борг, 82 650,11 грн. пені, 12 034,60 грн. три відсотки річних, 64 870,96 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги аргументовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений у 2015 року природний газ, згідно договору №4056/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 29 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 29 вересня 2018 року відкрито провадження у справі №918/568/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 25 вересня 2018 року.

Підготовчі засідання неодноразово відкладалися.

12 жовтня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

16 жовтня 2018 року відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру пені, відповідно до змісту якої відповідач зазначає, що перебуває у складному матеріальному становищі, та згідно фінансових звітів не отримує прибутку.

17 жовтня 2018 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості, а саме платіжне доручення №6 від 16 жовтня 2018 року на суму 3000,00 грн..

01 листопада 2018 року відповідачем подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості, а саме: платіжного доручення №10 від 17 жовтня 2018 року на суму 200,00 грн., та №22 від 31 жовтня 2018 року на суму 300,00 грн.

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18 грудня 2018 року.

В судовому засіданні 18.12.2018 р. представник позивача підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд зменшити розмір пені.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, господарський суд прийшов до наступних висновків.

29 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" (відповідач, покупець) укладено договір №4056/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 163 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1.).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- ПДВ за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% 73,34 грн., всього з ПДВ 440,04 грн.

До сплати за 1 000 куб.м. природного газу 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).

В подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових угод, зокрема: №1 від 09 лютого 2015 року, №2 від 24 березня 2015 року, №3 від 30 квітня 2015 року, №4 від 29 травня 2015 року, №5 від 12 червня 2015 року, №6 від 20 липня 2015 року, №7 від 30 липня 2015 року, №8 від 20 жовтня 2015 року, №10 від 02 листопада 2015 року, №11 від 25 листопада 2015 року.

За умовою п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 6.3. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.

У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньокоштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Згідно з п. 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшлавід покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

За умовами п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснюватипоставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За п. 11. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2015 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 411 687,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року на суму 110 473,19 грн., від 28 лютого 2015 року на суму 63 977,65 грн., від 31 березня 2015 року на суму 56 214,86 грн. від 30 квітня 2015 року на суму 18 288,45 грн., 31 жовтня 2015 року на суму 24 756,79 грн., 30 листопада 2015 року на суму 60 791,67 грн., 31 грудня 2015 року на суму 77 184,66 грн. які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звернення позивача із позовом відповідачем не оплачено кошти за умовами Договору на загальну суму 135 000,00 грн., факт наявності якої відповідачем не спростовано.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 135 000,00 грн. відповідачем не були задоволені.

Разом з тим, як слідує з наданих відповідачем доказів часткової сплати заборгованості, а саме платіжного доручення №6 від 16 жовтня 2018 року на суму 3000,00 грн., платіжного доручення №10 від 17 жовтня 2018 року на суму 200,00 грн., та №22 від 31 жовтня 2018 року на суму 300,00 грн. відповідачем після відкриття провадження у справі частково оплачено основну заборгованість в розмірі 3 500,00 грн.

Враховуючи оплату відповідачем основної заборгованості, провадження у справі в частині вимог про стягнення 3 500,00 грн. основної заборгованості слід закрити.

Доказів оплати основної заборгованості в сумі 131 500,00 грн. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 131 500,00 грн. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач, керуючись пунктом 7.2. договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 82 650,11 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Щодо заперечень відповідача про невірність нарахування неустойки щодо невідповідності розрахунку позивача положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд зазначає, що позивачем нараховано пеню за шість місяців з моменту виникнення зобов'язання, тобто з дотриманням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

В поданому відзиві відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Враховуючи положення пункту 9.3. договору, та ст. 259 ЦК України суд приходить до висновку що в даному випадку позивачем не пропущено строк позовної давності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була частково погашена. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

В обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру пені відповідач зазначає про скрутне матеріальне становище відповідача, та на підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду фінансові звіти за попередні роки. При цьому як вбачається з матеріалів справи відповідач вчиняє дії щодо погашення наявної заборгованості.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Необхідно зауважити, що розмір нарахувань позивача до стягнення із відповідача - є надмірно великим.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 82650,11 грн., та стягнути її в сумі 41 325,05 грн.

Одночасно суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 41 325,06 грн. слід відмовити.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 12 034,60 грн. трьох відсотків річних та 64 870,96 грн. інфляційних втрат

Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд вважає, що наданих розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 12 034,60 грн. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що при обрахунку інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого у листопаді 2015 року товару позивачем невірно визначено суму інфляційних втрат, зокрема, за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2016 року позивачем нараховано на суму заборгованості що становила 60 791,67 грн. - 6 905,46 грн. інфляційних втрат. За період з 01 грудня 2016 року по 31 січня 2018 року позивачем на суму заборгованості що становить 57 815,34 грн. нараховано 10 622,07 грн., тоді як за обрахунком суду інфляційне збільшення заборгованості за вказаний період становить 9 488,73 грн., відтак в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 133,34 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Таким чином, до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 63 737,62 грн.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" в частині стягнення 131 500,00 грн. основної заборгованості, 41325,05 грн. пені, 63 737,62 грн. інфляційних втрат, 12 034,60 грн. трьох відсотків річних - є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 3 500,00 грн. основної заборгованості слід закрити.

В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 41 325,06 грн. пені та 1 133,34 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно. Так, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 4 352,06 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Поліщука 70, код ЄДРПОУ 38248105) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 131 500 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 41 325 (сорок одна тисяча триста двадцять п'ять) грн. 05 коп. пені, 63 737 (шістдесят три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 12 034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) грн. 60 коп. три відсотки річних, 4 352 (чотири тисячі триста п'ятдесят два) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 41 325 грн. 06 коп. та 1 133 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 500 грн. 00 коп. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "22" грудня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення18.12.2018
Оприлюднено23.12.2018
Номер документу78801327
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/568/18

Судовий наказ від 24.11.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 24.11.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 10.11.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 10.04.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Судовий наказ від 25.03.2019

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Постанова від 25.02.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 12.02.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 29.01.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 23.01.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Рішення від 18.12.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні