Постанова

від 25.02.2019 по справі 918/568/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Справа №918/568/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Родоман Т.О. (довіреність №14-136 від 20.07.2018 року)

відповідача: Бородавко А.П. (довіренсть від 11.01.2019 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 (суддя Бережнюк В.В., повний текст рішення складено 22.12.2018 року)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс"

про стягнення 294 555,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 р. у справі №918/568/18 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 131 500 грн. 00 коп. основного боргу, 41 325 грн. 05 коп. пені, 63 737 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 12 034 грн. 60 коп., 3% річних, 4 352 грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 41 325,06 грн. та 1 133,34 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить, рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 41 325,06 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача неустойку в сумі 41 325,06 грн., посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає що оскаржуване рішення прийняте з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при зменшенні розміру пені судпершої інстанції мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд першої інстанції повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.

Господарський суд Рівненської області при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського судувід 29.01.2019 року поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 25 лютого 2019 р. об 11:00 год.

08.02.2019 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 25.02.2019 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 41 325,06 грн. є необґрунтованим, а тому просить його скасувати в цій частині, а апеляційну скаргу - задоволити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та викладених в судовому засіданні пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 законним та обґрунтованим, а тому просить оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з мотивів викладених в відзиві на апеляційну скаргу та наданих в судовому засіданні пояснень.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" (відповідач, покупець) укладено договір №4056/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 163 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1.).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- ПДВ за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% 73,34 грн., всього з ПДВ 440,04 грн.

До сплати за 1 000 куб.м. природного газу 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).

В подальшому сторонами вносились зміни до договору шляхом укладення додаткових угод, зокрема: №1 від 09 лютого 2015 року, №2 від 24 березня 2015 року, №3 від 30 квітня 2015 року, №4 від 29 травня 2015 року, №5 від 12 червня 2015 року, №6 від 20 липня 2015 року, №7 від 30 липня 2015 року, №8 від 20 жовтня 2015 року, №10 від 02 листопада 2015 року, №11 від 25 листопада 2015 року.

За умовою п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 6.3. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.

У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньокоштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Згідно з п. 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшлавід покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

За умовами п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснюватипоставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За п. 11. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2015 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 411 687,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року на суму 110 473,19 грн., від 28 лютого 2015 року на суму 63 977,65 грн., від 31 березня 2015 року на суму 56 214,86 грн. від 30 квітня 2015 року на суму 18 288,45 грн., 31 жовтня 2015 року на суму 24 756,79 грн., 30 листопада 2015 року на суму 60 791,67 грн., 31 грудня 2015 року на суму 77 184,66 грн. які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Однак, оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, на час звернення позивача із позовом відповідачем не оплачено кошти за умовами Договору на загальну суму 135 000,00 грн., факт наявності якої відповідачем не спростовано.

З наданих відповідачем доказів часткової сплати заборгованості, а саме платіжного доручення №6 від 16 жовтня 2018 року на суму 3000,00 грн., платіжного доручення №10 від 17 жовтня 2018 року на суму 200,00 грн., та №22 від 31 жовтня 2018 року на суму 300,00 грн. відповідачем після відкриття провадження у справі частково оплачено основну заборгованість в розмірі 3 500,00 грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем основної заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 3 500,00 грн. основної заборгованості слід закрити.

Оскільки доказів оплати основної заборгованості в сумі 131 500,00 грн. відповідач суду не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 131 500,00 грн. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Розглянувши позовні вимоги, зокрема в частині стягнення пені в сумі 82 650,11 грн., господарський суд Рівненської області встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

16.10.2018 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені.

В обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру пені відповідач зазначив про скрутне матеріальне становище відповідача, та на підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду фінансові звіти за попередні роки.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що про необхдінсть зменшення розміру пені до 50% від заявленої суми 82 650,11 грн., та стягнути її в сумі 41 325,05 грн.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 654 цього ж Кодексу, зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пункт 1 статті 653 Цивільного кодексу України визначає, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №4056/15-БО-28 від 29.12.2014 року.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" про стягнення з Відповідача 131 500 грн. 00 коп. основного боргу, 82 650,11 грн. пені, 63 737 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 12 034 грн. 60 коп., 3% річних, у зв'язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов'язань.

Як вже зазначалося вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" здійснювалася часткова оплата за поставлений природний газ, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 16 жовтня 2018 року на суму 3 000,00 грн., платіжнимдорученням №10 від 17 жовтня 2018 року на суму 2 00,00 грн., та №22 від 31 жовтня 2018 року на суму 3 00,00 грн.

Також, відповідачем після відкриття провадження у справі частково оплачено основну заборгованість в розмірі 3 500,00 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що діями Відповідача щодо здійснення невчасної оплати за отриманий природний газ завдано збитки Позивачу.

Окрім того,, в матеріалах справи міститься фінансовий звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтеплосервіс" за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, перше півріччя 2018 року, з якого вбачається відсутність прибутку та наявність витрат, які перевищують доходи підприємства (а.с. 83 - 86).

Враховуючи, що судом першої інстанції було встановлено відсутність завданих збитків Позивачу зі сторони Відповідача, враховано майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, ступінь виконання Відповідачем зобов'язання, а також інші обставини які унеможливлювали належне виконання Відповідачем умов Договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені на 50% - до 41 325,06 грн.

Тобто, господарським судом Рівненської області було встановлено всі обставини, з'ясування яких передбачено ст. 233 ГК України.

А тому, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ГК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 41 325,06 грн. пені, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на п. 3 рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 41 325,06 грн. пені - залишити без задоволення.

2. Пункт 3. рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2018 року по справі №918/568/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 41 325,06 грн. пені - залишити без змін.

3. Справу №918/568/18 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "25" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Савченко Г.І.