Рішення

від 05.12.2018 по справі 570/4823/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4823/15-ц

Номер провадження 2/570/45/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1

позивачки ОСОБА_2

представника позивачки, адвоката ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У зв'язку з тим, що вона з 21 серпня 1994 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Рівненського районного суду від 16 червня 2015 року, за час шлюбу ними придбано як нерухоме, так і рухоме майно, яке після розірвання шлюбу не може добровільно розділити з відповідачем, позивачка звернулася з даним позовом до суду та просить поділити їх спільне майно і визнати за нею та відповідачем право власності за кожним на 1/2 ідеальної частки будинку № 30-Б, який знаходиться за адресою: вул.Млинівська, с.Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області, залишивши вказаний будинок в спільній частковій власності сторін, право власності на 1/2 ідеальної частки вищезгаданого будинку за ОСОБА_4 - припинити, судові витрати стягнути з відповідача.

30 грудня 2015 року позивачкою ОСОБА_2 була подана до суду заява про доповнення позовних вимог, якою вона доповнила позовні вимоги своєї первісної позовної заяви і просить із спільного сумісного майна подружжя виділити відповідачу по справі - ОСОБА_4 та визнати за ним право особистої приватної власності на сільськогосподарську техніку (трактор колісний ЮМЗ-6 1993 року випуску, об'єм двигуна - 4939; причіп 2 ПТС-4, 1992 року випуску) зареєстровану на відповідача по справі - ОСОБА_4, стягнувши з ОСОБА_4 на її користь кошти в розмірі 94500 гривень в якості грошової компенсації за припинення за нею права на 1/2 частку вищевказаної сільськогосподарської техніки (т.1 а.с.23-25).

Згідно заяви про доповнення та уточнення позовних вимог від 02 березня 2016 року (т.1 а.с.73-75), поданої позивачкою ОСОБА_2, остання збільшила та уточнила свої позовні вимоги і просила визнати за нею та відповідачем по справі право власності за кожним на 1/2 ідеальної частки будинку № 30-Б по вул.Млинівській в с.Дядьковичі Рівненського району Рівненської області та на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки, площею 0,17 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5624684100:02:008:0430, на якій будинок розташований, залишивши дані будинок та земельну ділянку в їхній спільній частковій власності. Право власності ОСОБА_4 на 1/2 ідеальної частки вказаних житлового будинку з надвірними будівлями та на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки, площею 0,17 га, на якій розташований житловий будинок - припинити. Із спільного сумісного майна подружжя виділити відповідачу по справі ОСОБА_4 та визнати за ним право особистої приватної власності на сільськогосподарську техніку (трактор колісний ЮМЗ-6, 1993 року випуску, об'єм двигуна - 4939; причіп 2 ПТС-4, 1992 року випуску), зареєстровану за відповідачем, стягнувши з ОСОБА_4 на її користь кошти в розмірі 94500 гривень в якості грошової компенсації за припинення за нею права на 1/2 частку вищевказаної сільськогосподарської техніки. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Згідно останньої заяви про зміну позовних вимог від 31 січня 2017 року, позивачка змінила позовні вимоги і просить стягнути з відповідача по справі - ОСОБА_4 на її користь вартість 1/2 частини відчуженої ним без її згоди сільськогосподарської техніки в сумі - 233255 гривень та судові витрати по справі покласти на відповідача (т.1 а.с.137-140).

В результаті поданих ряду заяв про зміну, уточнення та доповнення позовних вимог, на дату прийняття рішення, позовними вимогами залишаються визнання за позивачкою та відповідачем права власності за кожним на 1/2 ідеальної частки будинку № 30-Б, який знаходиться за адресою: вул.Млинівська, с.Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області, залишивши вказаний будинок в спільній частковій власності сторін, та на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки, площею 0,17 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5624684100:02:008:0430, на якій будинок розташований, залишивши дану земельну ділянку в їхній спільній частковій власності. Право власності ОСОБА_4 на 1/2 ідеальної частки житлового будинку № 30-Б по вул.Млинівська, с.Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області та на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки, площею 0,17 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624684100:02:008:0430, на якій вказаний будинок розташований - припинити. Стягнути з відповідача по справі - ОСОБА_4 на її користь вартість 1/2 частки відчуженої ним без її згоди сільськогосподарської техніки (2 трактори, комбайн, 2 причепи) в сумі - 233255 гривень та судові витрати по справі покласти на відповідача.

В судовому засідання позивачка ОСОБА_2, будучи допитаною за правилами свідка, позов підтримала і дала суду показання про те, що перебуваючи у шлюбі з відповідачем, який був укладений у 1994 році, вони побудували будинок з надвірними будівлями, рухоме майно, сільськогосподарську техніку. В 1995 році відповідачу було виділено земельну ділянку під будівництво. На даній земельній ділянці спочатку вони побудували хлів, гараж, времянку, а пізніше, десь у 1998-1999 році почали будувати будинок. В 2001 році будинок електрифікували. Після укладення шлюбу, проживали 5 років у времянці брата, 22 грудня 2001 року переселилися у свою времянку, а в грудні 2006 року перейшли проживати у будинок. За час шлюбу обоє працювали, вели господарство і за спільні кошти, спільними зусиллями, за допомогою батьків, як з однієї, так і з другої сторони, будували будинок. В позику гроші брали одного разу в сумі 800 доларів США, коли купували комбайн і не вистачало коштів на ремонт, більше коштів в позику не брали. Інших позичених коштів на придбання техніки або ж в будівництво будинку не вкладали, як і не вкладали коштів, отриманих внаслідок відчуження майна, яке було у власності когось із них до реєстрації шлюбу. Також за спільні кошти придбавалася сільськогосподарська техніка, автомобіль марки "ОСОБА_2 Транзит" придбаний у шлюбі і належить їм по дорученню. Проте на подвір'ї їх будинку всієї цієї техніки немає, так як вона знаходиться на подвір'ї будинку матері відповідача, по вул.Помірки, де на сьогодні проживає відповідач. Крім того, земельна ділянка, яка приватизована на ім'я відповідача, приватизовувалась за спільні кошти. Вирішити спір шляхом укладення мирової угоди, за якою дітям переписується будинок (по 1/2 частині за кожним), сільськогосподарська техніка залишається за відповідачем, а позивачка на майно не претендуватиме - відповідач відмовився. Тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду і з урахуванням заяв про уточнення, зміну та доповнення позовних вимог, просить позов задоволити.

Представник позивачки, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав і пояснив, що все спірне майно набуте за спільні кошти сторін та за допомогою їхніх батьків у період шлюбу сторін і являється спільною сумісною власністю подружжя. До розірвання шлюбу, право власності на домоволодіння зареєстровано не було, а зареєстровано через два тижні після розірвання шлюбу, тобто відповідач відчужив майно на свою користь, а згідно норм закону та судової практики, в такому випадку майно, яке складається із домоволодіння та земельної ділянки, на якому воно знаходиться, має бути поділено, як спільно нажите майно подружжя. Щодо сільськогосподарської техніки, зазначив, що у разі відчуження майна не на користь сім'ї - стягується компенсація. Так як суду не доведено того, що відповідачем придбавалася техніка за власні кошти, від продажу успадкованої ним квартири, з останнього слід стягнути компенсацію в розмірі 1/2 вартості сільськогосподарської техніки. З огляду на вищевикладене, просить позов задоволити повністю.

Відповідач ОСОБА_4М подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані, не підлягають до задоволення, оскільки у позивачки відсутнє цивільне право вимоги. Так, фактичні шлюбні відносини між ним і позивачкою припинені за 4 роки до констатації факту розірвання шлюбу судом, тобто сімейне життя між ними припинено ще у 2011 році. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) перебувала у його користуванні з 27 січня 1995 року на підставі рішення Дядьковицької сільської ради, при цьому письмової згоди на отримання даної земельної ділянки ОСОБА_2 не надавала. Крім того, зазначив, що житловий будинок № 30-Б, розташований по вул.Млинівській в с.Дядьковичі Рівненського району Рівненської області побудований ним за власні кошти. Повідомив також, що необґрунтованою є позовна вимога, щодо стягнення компенсації за відчуження сільськогосподарської техніки, оскільки права власності на техніку у позивачки не було, так як відсутні правовстановлюючі документи на її ім'я, а тому не може бути припинено право, яке не виникало і так як він не має у власності сільськогосподарської техніки, то позовна вимога в частині грошової компенсації за припинення за позивачкою права на 1/2 частки зазначеної сільськогосподарської техніки не може бути задоволена. З огляду на це, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. В судовому засіданні ОСОБА_4 позов не визнав, з мотивів, наведених вище, просить відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_5, в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, зазначених у поданих відповідачем запереченнях. Зазначила, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, які не підлягають до задоволення, як такі, що не відповідають нормам матеріального права. Крім того, пояснила, що право власності на спірне домоволодіння зареєстровано після розірвання сторонами шлюб. З наданих доказів, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що будівельні матеріали, на будівництво спірного будинковолодіння придбавалися саме відповідачем, про що свідчать видаткові накладні на будівельні матеріали, боргові розписки на ім'я відповідача, останній і зобов'язувався борг повернути, зобов'язань боргового характеру позивачка не мала. Земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок, була виділена відповідачу і ним приватизована, отже права на неї позивачка не має. В процесі придбання комбайну позивачка участі не брала, так як той придбавався за кошти, отримані від відчуження квартири у смт.Квасилів і частково від позики в сумі 1000 доларів у ОСОБА_6, зобов'язання щодо повернення такої позики виникало у відповідача та його покійного батька, позивачка в цьому участі не брала. Трактор колісний марки МТЗ-50, придбавався батьком відповідача, шляхом взаєморозрахунку, а саме, батько відповідача надав ОСОБА_7 автомобіль марки "Жигулі", а той в свою чергу надав трактор марки МТЗ-50. Позивачка участі при цьому не брала. Трактор ЮМЗ-6 та причіп придбавався батьком відповідача за 5000 доларів США, позивачка у цьому участі не брала. Також позивачка на техніці не працювала, участі в її ремонті не брала. З огляду на це, вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2М в повному обсязі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судовому засіданні показали, що сторони за час шлюбу, спільними зусиллями, з допомогою батьків, як позивачки так і відповідача, будували будинковолодіння, разом обробляли землю, вели спільне господарство, проте на кого зареєстроване майно і за чиї кошти все придбавалося їм не відомо.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що близько 20 років тому батько ОСОБА_4 купив у нього трактора МТЗ-50, а він у нього автомобіль марки "Жигулі", це було по взаєморозрахунку. Показав також, що трактор купувався для відповідача і розрахунок проводився саме батьком відповідача. По іншій сільськогосподарській техніці нічого не знає.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дала показання, що нею було придбано квартиру у відповідача за 3400 доларів США, оформивши при цьому договір дарування, оскільки оформлення такого роду правочину було дешевше. При купівлі квартири присутніми були відповідач і його брат, позивачки при цьому не було. Чи відповідач брав дозвіл у дружини на продаж квартири їй невідомо, оскільки всім оформленням документів займалася її мати.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що сторони будували будинок як подружжя, для себе, при цьому його на будівництво залучали досить часто. З будівельниками домовлявся відповідач, позивачка привозила їсти на будівництво. Показав також, що відповідачем було придбано у 2002 році комбайн за кошти, отримані від продажу квартири у смт.Квасилів. На ремонт комбайна позичав відповідачу кошти, які останні частково повернув, а частково відробляв комбайном. Трактор МТЗ-50 був придбаний у поганому стані, а трактор ЮМЗ-6 відповідач купив у його сусіда Федора, позивачка технікою не користувалася.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що його батько свого часу позичив відповідачу кошти в сумі 1000 доларів США. Доклавши до цієї суми кошти від продажу квартири, відповідач придбав комбайна. Коли його батько позичав гроші відповідачу, позивачка не була присутньою. Позичені кошти повертав відповідач. Придбаний трактор МТЗ-50 не був 2000 року випуску, був значно старіший. В кого придбавався трактор ЮМЗ-6 не знає, трактор МТЗ-50 - це трактор батька відповідача, яким користувався відповідач, його батько і брат. По питанню придбання причепів сказати нічого не може.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що після того як відповідач отримав земельну ділянку, почав будуватися, вона з чоловіком, як його батьки, багато чим допомагали в будівництві, купували цеглу, ліс, батько допомагав робочою силою. Повністю будинок побудували в 2015 році, але перебралися до будинку раніше. Показала також, що вони з чоловіком мали спадщину, свою хату чоловік продав і купив автомобіль "Жигулі", якого потім поміняв на трактора і причепа. Отриману у спадок квартиру у смт.Квасилів продали, доложили кошти, позичені у ОСОБА_6, і придбали комбайн. З боргами розраховувався відповідач сам, позивачка в цьому участі не брала. Трактор ЮМЗ-6 купував батько відповідача. Крім того, показала, що сторони вели господарство, більшість господарства тримали для себе, трохи продавали, крім цього сторони офіційно працювали.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показав, що допомагав будувати спірний будинок, також багато допомагав батько відповідача. Батька позивачки бачив на будівництві одного разу. Батьки відповідача купували багато будівельних матеріалів, щоб якісь будматеріали купували батьки позивачки - не бачив. Показав, що позичив батьку відповідача 2500 доларів США, на купівлю трактора, в результаті чого було придбано в кінці 2005 року колісний трактор ЮМЗ-6, за який було заплачено 5000 доларів США. Повертав позичені гроші батько відповідача. Позивачка на техніці не працювала, не бачив він її і на будівництві. Чи вели господарство сторони, чи продавали сільськогосподарську продукцію, сказати не може.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні дав показання, що після отримання відповідачем земельної ділянки, сторони почали там будуватися. На будівництві будинку більше допомагали батьки відповідача, допомагав старший брат відповідача, сам відповідач працював на службі "Швидкої допомоги" і займався сільським господарством, де працювала позивачка - не знає. Трактор МТЗ-50 з причепом поміняли на автомобіль "Жигуль", який належав батьку відповідача. Також на купівлю комбайна позичали кошти у ОСОБА_6, так як від продажу квартири коштів не вистачало, проте яка вартість комбайна, точно не знає. Позичені кошти, а саме 700 доларів США, повертав ОСОБА_6 відповідач. Крім того, показав, що допомагав відповідачу в період жнив, з ремонтом комбайна. Сторони займалися сільським господарством як для продажу, так і для власного вжитку, була корова, свині, птиця.

Суд, заслухавши пояснення сторін і їх представників, показання свідків дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 1994 року, який розірвано рішенням Рівненського районного суду від 16 червня 2015 року (справа № 570/258/15-ц) - (т.1, а.с.44-47).

Від шлюбу мають двох спільних дітей, синів - ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є повнолітніми, про що зазначено в довідці про склад сім'ї, копія якої знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с.10).

Під час шлюбу сторін, згідно з рішенням Дядьковицької сільської ради № 10 від 27 січня 1995 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,15 га в с.Дядьковичі для будівництва житлового будинку (т.1, а.с.53). Рішенням сесії сільської ради від 19 серпня 2011 року № 99 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою" ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а рішенням сесії сільської ради від 03 грудня 2012 року № 241 "Про затвердження технічної документації із землеустрою" ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1647 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Ці обставини підтверджуються листом Дядьковицької сільської ради № 67 від 01.02.2016 року (т.1, а.с.54). Дана земельна ділянка, кадастровий номер 5624684100:02:008:0430, знаходиться у власності ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2013 року, індексний номер 13579781 (т.1, а.с.56).

На вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями. Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради" на ім'я ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт від 17 липня 2012 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 30-Б по вул.Млинівській у с.Дядьковичі Рівненського району Рівненської області (т.1, а.с.6-8). В даному технічному паспорті зазначено 2005 рік побудови житлового будинку.

Право власності на дане домоволодіння, яке складається з: житлового будинку площею 124,2 кв.м, гаража, літньої кухні, жомової ями, вбиральні, замощення, огорож, воріт - зареєстровано за ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2015 року, індексний номер 43298299, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с.55, 9).

Дані докази суд вважає належними і допустимими. З них вбачається, що земельна ділянка була отримана ОСОБА_4 у період перебування його у шлюбі з позивачкою. На земельній ділянці сторонами під час шлюбу було побудовано житловий будинок, який згідно технічного паспорта має 2005 рік забудови. Слід відмітити, що технічний паспорт на домоволодіння виготовлений 17.07.2012 року, тобто у період перебування сторін у шлюбі. Право власності на будинок зареєстровано у вересні 2015 року, менше ніж через три місяці після розірвання шлюбу судом.

Під час шлюбу сторонами було придбано і інше майно.

Так, згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області № 09/556 від 24 березня 2016 року, за ОСОБА_4 станом на 24.03.2016 року зареєстрована одна одиниця техніки, а саме: причіп 2ПТС-4, 1987 року випуску, заводський номер б/н. Разом з тим, зазначено, що протягом 2006-2015 років ОСОБА_4 було зареєстровано та знято з обліку ще 4 одиниці техніки, а саме:

- трактор колісний МТЗ-50, 2000 року випуску, знято з обліку 15 квітня2015 року;

- комбайн зернозбиральний John Deere 330, 1972 року випуску, знято з обліку 17 квітня 2015 року;

- трактор колісний ЮМЗ-6, 1993 року випуску, знято з обліку 17 квітня 2015 року;

- причіп 2ПТС-4, 1992 року випуску, знято з обліку 17 квітня 2015 року

(т.1, а.с.141).

Інформація, яка міститься у вказаному листі, була надана інспекцією на вимогу суду. З вищевказаного листа вбачається, що сільськогосподарська техніка придбавалася та відчужувалася в період перебування сторін у шлюбі. Суд приймає до уваги даний доказ, оскільки вважає його належним і допустимим.

Згідно висновку експерта № 170823/1 від 26 вересня 2017 року середня ринкова вартість спецтехніки, а саме: трактора колісного МТЗ-50, 2000 року випуску, комбайна зернозбирального John Deere 330, 1972 року випуску, трактора колісного ЮМЗ-6, 1993 року випуску, причепа 2ПТС-4, 1992 року випуску, причепа 2ПТС-4, 1987 року випуску, складає 379110 гривень (т.1, а.с.218-236).

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А ст.16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і визначає, що способом захисту може бути визнання права.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Стаття 71 СК України передбачає, що є об'єкти права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають значення для справи. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.368, 369, 372 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільні сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Частина 4 статті 120 Земельного кодексу України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

У суду не виникло сумніву, що житловий будинок з надвірними будівлями № 30-Б по вул.Млинівська в с.Дядьковичі Рівненського району Рівненської області, загальною площею 124,2 кв.м, з господарськими будівлями належать ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя (по 1/2 частині кожному), оскільки цей будинок був побудований під час зареєстрованого шлюбу сторін. В період будівництва будинку сторони обоє офіційно працювали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, позивачка займалася веденням спільного господарства, вихованням їх спільних дітей, посильною працею приймала участь у будівництві будинку, готувала їжу будівельникам, тощо. Ці обставини не були спростовані під час розгляду справи судом, а, навпаки, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується земельної ділянки загальною площею 0,1647 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за вищевказаною адресою, і яка була виділена відповідачу ОСОБА_4, а потім передана у його власність, то суд, керуючись ст.57 СК України, не оспорюючи цих обставин, вважає, що оскільки визнається право власності за позивачкою ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку, то до неї має перейти і право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій цей будинок побудований.

Відповідно, право власності відповідача ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку і 1/2 частину земельної ділянки має бути припиненим.

Суд не може прийняти до уваги доводів відповідача та його представника про те, що земельна ділянка отримана у приватну власність особисто відповідачем, згоди на отримання цієї ділянки позивачка не давала, а отже не має на неї права, і що будинок був побудований за особисті кошти відповідача та за сприяння його батьків, оскільки відповідач ОСОБА_4 не надав суду відповідних доказів того, що будинок він будував за власні кошти.

А відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем надано суду видаткові накладні за 13, 14 листопада 2013 року та паспорт на бетонну суміш на його ім'я (т.1, а.с.59-60). Хоча ці документи видані на прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_4, але вони не підтверджують того, що бетонна суміш була придбана винятково за його кошти. Інших документів, які б стверджували, що будинок будувався виключно за кошти відповідача суду надано не було.

Реєстрація відповідачем права власності на будинок на своє ім'я після розірвання шлюбу, не може бути підставою того, що будинок не є спільною сумісною власністю подружжя. Як було встановлено судом, будинок будувався подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_2 для своєї сім'ї. Допомогу у будівництві будинку їм надавали батьки з обох сторін. Будинок було побудовано раніше, ніж в 2015 році, за технічним паспортом 2005 рік є роком його забудови і на той час він рахувався таким, що побудований без відповідних документів. Сторони тривалий час до розлучення проживали в будинку. Тобто, на час подачі позову, це був повноцінний житловий будинок.

Оскільки земельна ділянка була приватизована ОСОБА_4, то вона могла б бути його особистою приватною власністю. Але враховуючи, що на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя, то до позивачки має перейти право на частину земельної ділянки, яка відповідає її частці в житловому будинку.

Крім того, під час зареєстрованого шлюбу сторонами придбано і рухоме майно (сільськогосподарську техніку), яке, на думку суду, також є спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання відповідача і його представника на той факт, що сільськогосподарська техніка купувалася за кошти батька відповідача, за кошти, вилучені від продажу квартири у смт.Квасилів, на її придбання позичалися кошти, суд не може взяти до уваги з наступних підстав.

Будь яких доказів того, що батько відповідача купував сільськогосподарську техніку, суду надано не було. Користування технікою, яка була зареєстрована за відповідачем, його батьком чи братами не означає, що батько чи брати були власниками сільськогосподарської техніки.

В матеріалах справи є наявними два договори дарування квартири № 15, в будинку№ 44 по вул.Молодіжній в смт.Квасилів Рівненського району. Спочатку, 16.11.1993 року, ОСОБА_21 подарувала квартиру ОСОБА_4, який в свою чергу подарував цю квартиру ОСОБА_22 (т.1, а.с.57; т.2, а.с.18, 19). Отже відповідач подарував квартиру, а, відповідно, коштів за свій дар не отримував. Будь-яких належних доказів того, що договір дарування квартири визнано недійсним, нікчемним чи визнано, що то був договір купівлі-продажу відповідач суду не надав.

Що стосується наявних в матеріалах справи розписок про те, що ОСОБА_4 позичав у ОСОБА_23 певні суми коштів (т.1, а.с.80-83), а відповідно мав боргові зобов'язання по поверненню позики, то суд вважає, що ці розписками не є належними доказами у даній справі. У розписках за 2002, 2004, 2008 роки зазначено, що борг має повернутися до 02.02.2003 року, 01.09.2005 року та до 20.12.2008 року. Якщо допустити, що позичені суми витрачалися на будівництво будинку або придбання сільськогосподарської техніки, то сама позика бралася і гроші поверталися за час шлюбу сторін, тому не виключається, що борг віддавався зі спільних коштів подружжя. Позика, яка оформлена розпискою від 15.03.2014 року, містить повідомлення про те, що борг має бути повернутий до 01.04.2017 року. Але судом встановлено, що на час оформлення цієї розписки будинок вже був побудований, а техніка купувалася раніше. Докази, які б спростували ці висновки суду, в судовому засіданні не надавалися і вони не містяться в матеріалах справи. Крім того, жодна із розписок не містить вказівки про те, на які цілі позичалися кошти, тому суд не може визнати того, що позичені кошти пішли на будівництво будинку чи придбання сільськогосподарської техніки.

Враховуючи те, що рухоме майно (сільськогосподарська техніка) було відчужене відповідачем хоча і під час шлюбу, але без згоди на це позивачки, що передбачено ст.65 СК України, то позивачка має право на компенсацію 1/2 частини його реальної вартості, яка зазначена у висновку експерта, який знаходиться в матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачкою було обрано належний спосіб захисту своїх прав, позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, а тому підлягає до задоволення в частині визнання за позивачкою і відповідачем права власності на 1/2 ідеальної частки (за кожним) житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: № 30-Б по вул.Млинівська в с.Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області, і на 1/2 ідеальної частки (за кожним) земельної ділянки, площею 0,1647 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624684100:02:008:0430, залишивши вказаний будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку у спільній частковій власності сторін. Відповідно, право власності на 1/2 житлового будинку та земельної ділянки за ОСОБА_4 підлягає припиненню. Що стосується компенсації за сільськогосподарську техніку, то стягненню підлягає компенсація 1/2 частини вартості спільного майна подружжя (сільськогосподарської техніки), яка була відчужена ОСОБА_4 без згоди на це ОСОБА_2 Для стягнення компенсації враховується вартість сільськогосподарської техніки, визначена у висновку експерта. Тому в цій частині позов підлягає до задоволення частково.

Отже в цілому позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати, що документально підтверджені відповідними квитанціями, які долучені до матеріалів справи, мають бути стягнуті з відповідача.

Керуючись ст.ст.3, 5, 76, 77, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст.15, 16, 355, 368, 369, 372 ЦК України, ст.ст.89, 120 Земельного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 (одній/другій) ідеальної частки за кожним житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: № 30-Б по вул.Млинівська в с.Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області, залишивши вказаний будинок з господарськими будівлями у спільній частковій власності.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 (одній/другій) ідеальної частки за кожним земельної ділянки, площею 0,1647 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624684100:02:008:0430, залишивши вказану земельну ділянку у спільній частковій власності.

Право власності ОСОБА_4 на 1/2 (одну/другу) ідеальної частки житлового будинку з надвірними будівлями № 30-Б по вул.Млинівська, с.Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області і на 1/2 (одну/другу) ідеальної частки земельної ділянки, площею 0,1647 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5624684100:02:008:0430 - припинити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2:

- 1/2 (одну другу) частину вартості спільного майна подружжя (сільськогосподарської техніки), яка була відчужена ОСОБА_4, в сумі 189555 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок;

- судовий збір сплачений позивачкою згідно квитанції № 0.0.476553417.1 від 16 грудня 2015 року в сумі 4675 (чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп.;

- судовий збір сплачений позивачкою згідно квитанції № 0.0.483523518.1 від 29 грудня 2015 року в сумі 945 (дев'ятсот сорок п'ять) гривень 00 коп.;

- судовий збір сплачений позивачкою згідно квитанції № 0.0.496868360.1 від 27 січня 2016 року в сумі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 коп.;

- судовий збір сплачений позивачкою згідно квитанції № 0.0.516702634.1 від 09 березня 2016 року в сумі 825 (вісімсот двадцять п'ять) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського Апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серія МЮ № 388757, виданий 21 січня 2015 року Рівненським РВ УДМС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серія МЮ № 242748, виданий 19 жовтня 2010 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2018 року.

Суддя Остапчук Л.В.