Постанова

від 04.04.2019 по справі 570/4823/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року

м. Рівне

Справа № 570/4823/15-ц

Провадження № 22-ц/4815/404/19

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року (ухвалене у складі судді Остапчук Л.В.; повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

23 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 21 серпня 1994 року по 16 червня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

За період шлюбу ними за спільні кошти та спільною працею набуто нерухоме майно, зокрема, побудовано житловий будинок № 30 б, за адресою: вул. Млинівська, с. Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області та придбано сільськогосподарську техніку.

Просила суд, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, визнати за нею та відповідачем ОСОБА_4 право власності за кожним по 1/2 ідеальної частки будинку АДРЕСА_2, залишивши будинок у їх спільній власності; припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 ідеальної частки вказаного будинку; визнати за нею та ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/2 ідеальної частки земельної ділянки , площею 0,17 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житвлого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, на якій будинок розташований, залишивши дані будинок та земельну ділянку в їх спільній частковій власності; припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 ідеальної частки вказаної земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_4 на її користь вартість 1/2 частки відчуженої ним без її згоди сільськогосподарської техніки (трактора колісного МТЗ-50 2000 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_3 від 25.08.2010 року; комбайну зернозбирального John Deer 330 1972 р.в., заводський номер НОМЕР_4 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 від 08.10.2007 року, н.з. НОМЕР_6; трактора колісного ЮМЗ-6 1993 р.в. заводський номер НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 від 05.01.2006 року, н.з. НОМЕР_9; причепу 2ПТС-4 1992 р.в., заводський номер 1343 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 від 05.01.2006 року, н.з. НОМЕР_11; причепу 2ПТС-4 1987 р.в., номерний знак б/н) в сумі - 233255 гривень та судові витрати по справі покласти на відповідача.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 (одній/другій) ідеальної частки за кожним житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, залишивши вказаний будинок з господарськими будівлями у спільній частковій власності.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 (одній/другій) ідеальної частки за кожним земельної ділянки, площею 0,1647 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, залишивши вказану земельну ділянку у спільній частковій власності.

Право власності ОСОБА_4 на 1/2 (одну/другу) ідеальної частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 і на 1/2 (одну/другу) ідеальної частки земельної ділянки, площею 0,1647 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 - припинено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 (одну другу) частину вартості спільного майна подружжя (сільськогосподарської техніки), яка була відчужена ОСОБА_4, в сумі 189555 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, позивачкою було обрано належний спосіб захисту своїх прав.

18 січня 2019 року ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, ніколи не були об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки під час шлюбу сторін будинку як самостійного об'єкту нерухомого майна не існувало.

Право приватної власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 було зареєстроване 04 вересня 2015 року - після розірвання шлюбу між сторонами.

Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, перебувала у його користуванні з 27 січня 1995 року на підставі рішення № 10 Дядьковицької сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області.

Земельна ділянка знаходиться у його власності згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2013 року, індексний номер 13579781.

Надані ним докази - видаткові накладні на придбання будівельних матеріалів на прізвище ОСОБА_4 підтверджують, що ці матеріали купував саме він, а боргові розписки доводять, що грошові кошти бралися в позику саме ним.

Такі факти підтверджено показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

11 лютого 2019 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Цуняком В.Й. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду.

Вказує, що презумпція сумісності власності спірного нерухомого майна не спростована відповідачем.

Будинок було зведено у 2005 році, коли сторони перебували у шлюбі, що підтверджується відміткою у технічному паспорті.

Згідно ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України, якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні.

ОСОБА_4 не доведено факту придбання сількогосподарської техніки за особисті кошти.

Просить про залишення оскаржуваного рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення її без задоволення.

Судом встановлено, що з 21 серпня 1994 року по 16 червня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського районного суду від 16 червня 2015 року (справа № 570/258/15-ц (т.1, а.с. 44-47)).

Рішенням Дядьковицької сільської ради № 10 від 27 січня 1995 року ОСОБА_4 в с.Дядьковичі виділено земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва житлового будинку (т.1, а.с.53).

Рішенням сесії сільської ради від 19 серпня 2011 року № 99 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою" ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а рішенням сесії сільської ради від 03 грудня 2012 року № 241 "Про затвердження технічної документації із землеустрою" ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1647 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.54).

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_12, індексний номер 13579781 від 28.11.2013 року (а.с. 56).

На вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями. Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради" на ім'я ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт від 17 липня 2012 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 8-16).

Право власності на житловий будинок, площею 124,2 кв.м, зареєстровано за ОСОБА_4 18.08.2015 року (т. 1, а.с. 9), та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_13 від 04 вересня 2015 року, індексний номер 43298299 (т. 1, а.с. 55).

Окрім того, в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 було придбано сільськогосподарську техніку.

Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області № 09/556 від 24 березня 2016 року, за ОСОБА_4 станом на 24.03.2016 року зареєстрована одна одиниця техніки, а саме: причіп 2ПТС-4, 1987 року випуску, заводський номер б/н.

15.04.2015 року та 17.04.2015 року ОСОБА_4 знято з обліку 4 одиниці сільськогосподарської техніки: причіп, марки 2ПТС-4, 1992 року випуску, дата реєстрації 05.01.2006 року; трактор колісний ЮМЗ-6, 1993 року випуску, дата реєстрації 05.01.2006 року; комбайн зернозбиральний John Deere 330, 1972 року випуску, дата реєстрації 08.10.2007 року; трактор колісний МТЗ-50, 2000 року випуску, дата реєстрації 25.08.2010 року (т. 1, а.с. 141).

Уся відчужена ОСОБА_4 сільськогосподарська техніка, у кількості чотирьох одиниць, була придбана останнім в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

ОСОБА_4 не спростовано, за допомогою належних та допустимих доказів, спільності права власності на набуте ними з ОСОБА_3 в період шлюбу майно, як і не доведено, що таке майно, а саме житловий будинок, земельна ділянка, сільськогосподарська техніка, було придбано ним за особисті кошти.

У період перебування у шлюбі сторони обоє офіційно працювали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Договір дарування квартири АДРЕСА_1, копія якого наявна у матеріалах справи (т. 1 а.с. 57, т. 2 а.с. 18, 19) не є належним доказом на підтвердження факту набуття у власність спірного нерухомого майна ОСОБА_4 за особисті кошти, оскільки такий договір передбачає безоплатне відчуження майна, без отримання доходу.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що будинок не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так як під час шлюбу він як самостійний об'єкт нерухомого майна не існував не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинком з правового погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягати поділу між ними.

Аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368,372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток (постанова ВСУ від 11 червня 2012 р. у справі № 6-66ц11 та правова позиція Верховного суду України від 15.05.2013 р. у справі за № 6-37цс13).

Відповідно до роз"яснень, наведених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.91 р. із змінами "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

З матеріалів справи вбачається, що через два місяці після розірвання шлюбу - 18.08.2015 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на спірний житловий будинок, який фактично був зведений у період перебування сторін у шлюбі.

Частина 4 статті 120 Земельного кодексу України передбачає, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

З урахуванням вищезазначених положень закону, ОСОБА_3, як власнику 1/2 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами, належить 1/2 ідеальної частки земельної ділянки.

Висновком експерта № 170823/1 судової автотоварознавчої експертизи від 26.09.2017 року, що була проведена на підставі ухвали Рівненського районного суду від 02 червня 2017 року про призначення товарознавчої експертизи у справі, який відповідачем не спростований, встановлено, що середня ринкова вартість спецтехніки, а саме: трактора колісного МТЗ-50, 2000 року випуску, комбайна зернозбирального John Deere 330, 1972 року випуску, трактора колісного ЮМЗ-6, 1993 року випуску, причепа 2ПТС-4, 1992 року випуску, причепа 2ПТС-4, 1987 року випуску, складає 379110 гривень (т.1, а.с. 218-236).

Враховуючи, що рухоме майно: причіп, марки 2ПТС-4, 1992 року випуску, трактор колісний ЮМЗ-6, 1993 року випуску, комбайн зернозбиральний John Deere 330, 1972 року випуску, трактор колісний МТЗ-50, 2000 року випуску, було відчужене відповідачем хоча і під час шлюбу, але без згоди на це позивачки, що передбачено ст.65 СК України, а причіп 2ПТС-4, 1987 року продовжує перебувати у користуванні та розпорядженні відповідача, місцевим судом правомірно стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 1/2 частину вартості спільного нерухомого майна, що становить 189555 грн.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правомірно задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 05 квітня 2019 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: С.В. Боймиструк

С.О Гордійчук