Рішення

від 22.12.2018 по справі 2-290/2007

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-290/2007

Провадження № 2/629/169/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про розірвання договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про розірвання договору дарування, посилаючись на те, що він з відповідачем по справі знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 1989 року. Йому на праві приватної власності згідно договору дарування належав будинок, розташований за адресою: смт. Панютино, м. Лозова, Харківської області, вул. Комарова, б. 34, але в силу тяжких сімейних обставин він 22 січня 1997 року подарував спірний будинок відповідачу по справі, уклавши договір дарування. Згідно умов договору відповідач по справі повинна утримувати будинок в нормальному стані, але на теперішній час будинок прийшов в негідність, так як на протязі 10 років відповідач жодного разу не проводила поточний ремонт. Просить розірвати договір дарування житлового будинку, укладений 22 січня 1997 року між ним та відповідачем по справі, з тієї причини, що обдарований створює загрозу втрати дарунка, також просить визнати за ним право власності на спірний будинок з самочинно переобладнаною кімнатою, поклавши судові витрати на відповідача по справі.

12 липня 2018 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області замінений у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про розірвання договору дарування первісний відповідач - ОСОБА_3 замінена на належного відповідача - ОСОБА_2.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають в повному обсязі. У разі неявки відповідача не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить оголошення на офіційному сайті Судової влади про виклик відповідача в судове засідання, що міститься в матеріалах справи, причини неявки до суду не повідомив. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Третя особа Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області надіслала до суду лист про розгляд справи за відсутністю представника та винесення рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 1980 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і ОСОБА_6 був укладений Договір дарування в рівних долях цілого житлового будинку, який складається з сіней, кухні, 3 кімнат, загальною житловою площею 41,00 кв.м., що знаходиться в селищі Панютине по вул. Комарова, 34, та розташований на присадибній ділянці розміром 1200 кв.м. На зазначеній присадибній ділянці розташований один будинок, 2 сараї, льох, вбиральня, паркан.

Право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на вищевказаний житловий будинок в цілому було зареєстровано 29.03.1980 року у Лозівському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1566 в реєстровій книзі № 7.

27 вересня 1989 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією повторного свідоцтва по шлюб серія І-ВЛ № 047565, виданого 01.11.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 54.

22 січня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування жилого будинку за адресою: селище Панютине, Лозівського району, Харківської області, по вул. Комарова, буд. 34. Даний жилий будинок належав дарувальнику на підставі договору дарування від 08.02.1980 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.1996 року.

Право власності відповідача на вищевказаний житловий будинок було зареєстровано 28.02.1997 року у Лозівському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1566 в реєстровій книзі № 7 та підтверджується копією технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду від 16.12.1996 року, де зазначено, що власником будинку в цілому є ОСОБА_3, відповідач по справі.

06 травня 2008 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія І-ВЛ № 066712, виданого 06.05.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 94.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.627, 628 ЦК України).

За приписами ст.ст.717,719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність; договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо), - є прийняттям дарунка (ч.ч.1, 4 ст. 722 ЦК України).

09.01.2007 року до суду надійшла позовна заява про розірвання договору дарування від 22.01.1997 року, в якій позивач посилався на те, що ОСОБА_3 порушує умови договору.

В своїх запереченнях щодо позову ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, пояснювала, що ініціатором укладання договору дарування був саме позивач по справі, тому він був добре обізнаний про суть договору, він сам домовлявся в нотаріальній конторі про укладання договору, вона тільки приїхала та підписала вказаний договір. На той момент договір був укладений для того, щоб будинок не дістався його донці від першого шлюбу.

В подальшому, 19.04.2007 року позивачем була подана заява про відмову від позовних вимог та закриття провадження по справі.

Дана заява була прийнята судом та 19.04.2007 року була постановлена Лозівським міськрайонним судом Харківської області ухвала про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування.

Посилання позивача на те, що він у 2007 році не подавав до суду вищевказаний позов, спростовуються матеріалами цивільної справи, а саме протоколами судових засідань від 01.02.2007 року, від 15.02.2007 року, від 21.03.2007 року, від 04.04.2007 року та від 19.04.2007 року, в яких приймав участь позивач ОСОБА_1, заявляв клопотання про допуск до участі у справі свого представника, встановлювалась його особа.

19.04.2007 року саме в судовому засіданні була надана ним заява про закриття провадження по справі за його позовом.

Тобто, позивач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність на розгляді суду цивільної справи за його позовом, на той момент ухвалу суду про закриття провадження позивач не оскаржив і вона набрала законної сили.

Однак, 30 вересня 2013 року він звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним.

Під час розгляду справи позивач посилався на те, що він не читав тексту договору дарування житлового будинку від 22.01.1997 року, даний договір був вчинений ним в наслідок помилки.

18.12.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про визнання договору дарування недійсним ухвалено рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В рішенні суду зазначено, що відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Крім того, в рішенні зазначено, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду про захист своїх прав та інтересів, тому відповідач скористався своїм правом і заявив про застосування до позову строків позовної давності.

Вищезазначене рішення суду позивачем не оскаржене та набрало законної сили.

Проте, 15.08.2017 року позивач звернувся до Апеляційного суду Харківської області з апеляційною скаргою на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.04.2007 року та клопотанням про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 19.04.2007 року.

До апеляційної скарги позивач долучив висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 440 від 22.12.2016 року, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в рядку ОСОБА_8Н. в заяві від 19.04.2007 року, виконаний ОСОБА_1. Підпис від імені ОСОБА_1 в рядку ОСОБА_1М. в позовній заяві про розірвання договору дарування від 09.01.2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, був наданий акт обстеження домоволодіння по вул. Пугачова, 15 в смт. Панютине від 19.04.2017 року, де зазначено, що за вказаною адресою зараз мешкає ОСОБА_1, технічна документація на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по вул. Пугачова, 15 смт. Панютине представлена в повному обсязі та відповідає дійсності. З візуального огляду ремонт домоволодіння не проводився протягом тривалого часу, зі слів власника та свідків температура у зимовий період не перевищує 9 градусів, стіни повністю потріскалися. Тобто, будинок майже непридатний для проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.04.2007 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.12.2017 року задоволено клопотанням позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: смт. Панютине, м. Лозова, Харківської області, вул. Комарова, б. 34, який на даний час належить онуку відповідача по справі ОСОБА_2.

Виконання ухвали суду від 06.12.2017 року про накладення арешту підтверджується постановою ВП № 55384199 від 14.12.2017 року про закінчення виконавчого провадження.

Із копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3, відповідач по справі, померла 29 березня 2017 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія І-ВЛ ; 585182, виданим виконавчим комітетом Панютинської селищної ради м. Лозова Харківської області 30.03.2017 року. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_2. Спадкова справа була заведена за заявою ОСОБА_2 Інші спадкоємці відсутні. Отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.10.2017 року.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2018 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката ОСОБА_4 про заміну первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_2.

В матеріалах цивільної справи міститься акт обстеження домоволодіння, розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Комарова, буд. 34 від 05.09.2018 року, де зазначено, що власник ОСОБА_2 заперечував проти огляду житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. На підтвердження своїх прав на зазначений будинок надав для огляду комісії Свідоцтво на право спадщини за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9

Позивач у своєму позові посилається на те, що даний будинок має для нього велику немайнову цінність, оскільки це родовий будинок, який руйнується.

Положеннями ст. 727 ЦК України визначено умови розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.

Частина 2 зазначеної статті визначає право дарувальника вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що відносини дарування мають як правовий, так і моральний аспект, який проявляється у тому випадку, коли предметом договору дарування є речі, що мають для дарувальника не лише майнову, а й велику немайнову цінність, і йому буде не байдужа доля такої речі, яка передана в дарунок обдаровуваному.

Якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок, і таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка.

При розірванні договору дарування на вимогу дарувальника на підставі, що передбачена ч. 2 ст. 727 ЦК України, на яку посилалась позивач, визначальним є доведення обставин, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

Окрім того, право на розірвання договору дарування, передбачене ч. 2 ст. 727 ЦК України виникає з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає обов'язок кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень проти позову, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 2 ст. 77, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, і допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування.

Натомість доказів, які б підтверджували, що обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, та що цей дарунок має для дарувальника велику немайнову цінність позивачем не надано.

В укладеному договорі дарування жодні зобов'язання щодо утримання та збереження домоволодіння відсутні, тому посилання позивача на факт руйнування будинку суд не бере до уваги, так як на підтвердження даного факту жодного доказу позивачем не надано.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи міститься рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.12.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про визнання договору дарування недійсним про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Дане рішення не оскаржене і набрало законної сили.

Зі змісту даного рішення вбачається, що позивачем був пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, даний факт знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та не був спростований позивачем.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК).

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Жодних доказів в обґрунтування своїх доводів щодо підстав розірвання договору дарування позивачем не надано.

Враховуючи вище викладене, суд вважає необхідним відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про розірвання договору дарування.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 258, 261, 626, 717, 719, 727, 728 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області про розірвання договору дарування - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МН 212703, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 14.11.2001 року, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 15.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2421 від 19.12.2011 року, видане Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: м. Лозова, Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, 14.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії МН 884747, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 14.11.2006 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 34.

Третя особа - Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: м. Лозова, Харківська область, вул. Михайла Грушевського, 7.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2018 року.

Суддя Н.А.Смірнова