Постанова

від 21.12.2018 по справі 905/715/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/715/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісстар 7",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна",

на рішення господарського суду Донецької області

від 02.07.2018

у складі судді - Величко Н.В.,

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 26.09.2018

у складі колегії суддів: Попкова Д.О. (головуючий), Радіонової О.О., Стойки О.В.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісстар 7",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна",

про стягнення 443 643, 11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісстар 7" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" про стягнення заборгованості за договором від 02.10.2017 про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів у розмірі 443 643, 11 грн., з яких: 295 762, 07 грн. - основного боргу та 147 881, 04 грн. - штрафу за несвоєчасне здійснення оплати вартості наданих послуг.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2018 у справі № 905/715/18 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 02.10.2017 про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів у розмірі 443 643, 11 грн., з яких: 295 762, 07 грн. - основний борг та 147 881, 04 грн. - штраф. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт та наданих послуг за договором про надання робіт/послуг з технічного обслуговування ремонту автомобілів від 02.10.2017, що зумовило правомірність нарахування штрафу в розмірі 50 % від вартості більш ніж на 30 календарних днів неоплачених робіт/послуг.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 46 426, 87 грн. заборгованості за договором про надання робіт/послуг з технічного обслуговування ремонту автомобілів від 02.10.2017 та 23 213, 44 грн. штрафу за несвоєчасне здійснення оплати вартості таких наданих послуг/виконаних робіт, прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволені таких вимог, у зв'язку з чим викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісстар-7", м. Синельникове Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", с. Новоселидівка Мар'їнського району Донецької області про стягнення 443 643, 11 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (85610, Донецька область, Марїнський район, с. Новоселидівка, ідентифікаційний код 35833631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісстар-7" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, б.24/33, ідентифікаційний код 23494714) 249 335, 20 грн. заборгованості за договором про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 02.10.2017р., 124 667, 60 грн. штрафу та 5 610, 04 грн. судового збору за подання позовної заяви".

Постанова апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що арифметично вірною є заборгованість в сумі 249 335, 20 грн., оскільки позивач посилався на підписані сторонами без жодних зауважень акти виконаних робіт/наданих послуг № 1/14 від 06.10.2017 (на суму 172 090, 00 грн.) та № 1/15 від 09.10.2017 (на суму 77 245, 20 грн.) та відповідно належна до стягнення сума штрафу (після його перерахунку) становить 124 667, 60 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2018 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Також скаржником подано клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст.ст. 86, 91, ч. 1, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (докази відповідача не були досліджені повно, всебічно та об'єктивно), ст.ст. 99, 86 Господарського процесуального кодексу України (відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи), ст. 44, ч. 4 ст. 50 (відмолено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/715/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до провадження для здійснення перегляд рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду матеріали справи № 905/715/18. Відхилено клопотання скаржника про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 та зупинено виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі №905/715/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісстар-7" (виконавець) укладений договір про надання робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів чи їх складових частин, зокрема, автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у тому числі з використанням запасних частин та матеріалів виконавця.

Згідно з умовами п.п. 2.1.5 та 2.1.6 договору, після закінчення виконання робіт/надання послуг виконавець складає акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому зазначається вартість виконаних робіт (послуг) та використаних запасних частин, матеріалів виконавця та виписує замовнику рахунок на сплату робіт/послуг. Акт виконаних робіт/наданих послуг має бути підписаний замовником в день його складання виконавцем за умови прибуття замовника (його уповноваженого представника) на СТО. У іншому випадку, негайно після отримання його замовником за місцезнаходженням його керівного органу (печатки) і повернути на адресу виконавця.

Замовник розраховується з виконавцем за виконані роботи/послуги шляхом оплати ним рахунку виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт/наданих послуг (п.3.2 договору).

Відповідно до п.7.2 договору, у випадку прострочення виконання оплати замовником вартості виконаних за даним договором робіт/послуг останній сплачує виконавцю штраф в розмірі 30 % від суми неоплачених робіт/послуг та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

У випадку прострочення оплати замовником вартості виконаних за даним договором робіт/наданих послуг більш ніж на 30 календарних днів Замовник сплачує штраф в розмірі 50 % вартості неоплачених робіт/послуг та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем були здійснені відновлювальні/ремонтні роботи з заміною запасних частин транспортного засобу замовника марки HONDA CR-V з державним номером АН2104ЕТ, рік випуску 2008, ідентифікаційний номер VIN-SHSRE78708U021082, що підтверджується:

- актом виконаних робіт/наданих послуг № 1/14 від 06.10.2017 на суму 172 090, 00 грн. та специфікацією до нього від 02.10.2017, відповідно до яких було проведено ремонт ходової частини з заміною запасних частин на суму 9 800, 00 грн. з ПДВ та ремонт ДВС з заміною запасних частин на суму 17 300, 00 грн. з ПДВ, вартість запасних частин за специфікацією (додаток № 1) 144 990, 00 грн. з ПДВ;

- актом виконаних робіт/наданих послуг № 1/15 від 09.10.2017 на суму 77 245, 20 грн. та специфікацією до нього від 02.10.2017, відповідно до яких було проведено зняття та встановлення АКПП на суму 5 400, 00 грн. з ПДВ та ремонт АКПП на суму 27 000, 00 грн. з ПДВ, вартість запасних частин за специфікацією (додаток № 2) на суму 44 845, 20 грн. з ПДВ.

Вищезазначені акти виконаних робіт/наданих послуг були підписані представниками сторін без жодних зауважень. Сторони підтвердили, що не мають претензій одна до одної щодо об'єму, якості, ціни та строків виконання робіт.

Разом з цим, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав. При цьому, місцевим господарським судом зазначено про відсутність доказів звернення відповідача з претензією щодо проведення неякісного ремонту до позивача як виконавця робіт за вищезазначеним договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд загалом дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу, однак, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивачем були виконані роботи на загальну суму 249 335, 20 грн. (172 090, 00 грн.+77 245, 20 грн.), що підтверджується актами виконаних робіт/наданих послуг № 1/14 від 06.10.2017 та № 1/15 від 09.10.2017, які підписані представниками сторін без жодних зауважень, а отже сума прострочених відповідачем грошових зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, належних до стягнення в межах даної справи, становить саме 249 335, 20 грн., а не 295 762, 07 грн., як було визначено судом першої інстанції.

При цьому, апеляційною інстанцією зауважено, що в матеріалах справи відсутні належні докази причинного зв'язку між станом автомобіля, відображеному в акті огляду дорожньо-транспортного засобу № 1155 від 16.11.2017, та роботами, виконаними позивачем.

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що базою для нарахування виступає заборгованість в сумі 249 335, 20грн., здійснивши арифметично вірний перерахунок заявленого позивачем до стягнення штрафу, дійшов висновку, що належна до стягнення з відповідача сума такого штрафу становить 124 667, 60 грн., замість стягнутої місцевим судом та заявленої позивачем суми в розмірі 147 881, 04 грн.

Посилання скаржника на те, що оскаржувані судові рішення впливають на права та обов'язки колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" ОСОБА_6, однак його не було залучено до участі у справі, відхиляються колегію суддів, оскільки з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що у них вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки зазначеної особи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що судами попередніх інстанцій було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" та залишення рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2018 (в редакції постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018) та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2018 зупинено виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції підлягає поновленню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 332 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісстар 7" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2018 (в редакції постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 905/715/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я.Погребняк

Судді В.В.Білоус

Л.Й.Катеринчук