Постанова

від 20.11.2018 по справі 904/312/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 904/312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Метал"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича Ігоря Васильовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 25.04.2018

у складі колегії суддів: Подобєд І.М. (головуючий), Антонік С.Г., Дармін М.О.

у справі № 904/312/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Метал"

про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій в розмірі 137 524, 15 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.05.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича Ігоря Васильовича звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №904/312/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/312/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/312/18 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича Ігоря Васильовича на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. 24.01.2018 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича Ігоря Васильовича (далі - ПАТ "Сумихімпром", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Метал" (далі - ТОВ "Агро-Метал", відповідач) про стягнення 104 076 грн. попередньої оплати, 12 637, 80 грн. пені, 10 407, 60 грн. штрафу, 2 586, 28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 7 269 грн. інфляційних втрат, 3% річних на суму 547,47 грн. та 2 062, 87 грн. витрат на сплату судового збору.

5.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, як постачальник, у строк до 27.07.2017 не виконав перед позивачем-покупцем за договором поставки №27/1232 від 14.04.2014 зобов'язань щодо поставки товару, за який покупцем внесено передоплату в розмірі 70% його вартості на суму 104 076 грн., та направив 12.09.2017 на адресу покупця листа за №12/09-17 про відмову від поставки товару із зобов'язанням повернути передоплату на розрахунковий рахунок позивача; покупець направив 13.10.2017 на адресу постачальника вимогу №15-4326 про повернення попередньої оплати на суму 104 076 грн. та нарахував постачальнику штрафні санкції у вигляді пені на суму 12 637, 80 грн. за період з 27.07.2017 по 19.10.2017 та у вигляді штрафу на суму 10 407, 60 грн. за прострочення поставки товару понад 30 днів, а також 7 269 грн. інфляційних втрат за період з 25.05.2017 по 31.12.2017 та 3% річних за період з 20.11.2017 по 22.01.2018, розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також, зважаючи на обставини неповернення постачальником покупцю суми попередньої оплати у строк до 19.11.2017, позивач заявив до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 20.11.2017 по 22.01.2018 на суму 2 586, 28 грн. в порядку статті 536 ЦК України та частини 4 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. 21.02.2018 рішенням Господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг на суму 104 076 грн., пеню на суму 12 637, 80 грн., штраф на суму 10 407, 60 грн. та судовий збір на суму 1 906, 82 грн.; решті вимог відмовив.

6.1. Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з простроченням відповідача щодо виконання зобов'язання з повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 104 076 грн., внесеної покупцем на виконання договору поставки №27/1232 від 14.04.2014, з огляду на обставини відмови відповідача від виконання договірних зобов'язань з поставки товару позивачу, внаслідок чого покупцем застосовано до постачальника штрафні санкції у вигляді штрафу та пені, а також нараховано на суму внесеної покупцем попередньої оплати інфляційні втрати, 3% річних та проценти за користування чужими грошовими коштами.

6.2. Місцевий суд встановив, що 14.04.2014 сторони спору уклали договір поставки №27/1232, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору труби фторопластові в броні, перехідники, відводи, фторопластові вироби (листи, стержні, ФУМ) (далі - товар) згідно з додатками, що є невід'ємними частинами цього договору; договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині платіжних зобов'язань - до їх повного виконання (пункти 1.1., 8.1., 8.2. Договору).

6.3. Судом встановлено, що пунктом 5.2. сторони договору погодили, що порядок та строк оплати за поставлений товар визначаються у додатках, що є невід'ємними частинами цього договору.

6.4. Місцевий суд встановив обставини укладення позивачем та відповідачем додатка №5 від 10.05.2017 до договору поставки №27/1232 від 14.04.2014 на поставку товару на суму 148 680 грн.; на виконання пункту 4 додатка №5 до договору позивач, як покупець, оплатив на користь відповідача, як постачальника, 70% вартості товару на суму 104 076 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 24.05.2017 (т. 1, а.с. 21).

6.5. Судом встановлено погодження сторонами спору в пункті 5 додатка №5 від 10.05.2017 терміну поставки товару протягом 45 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати в розмірі 70% вартості товару (партії товару), що постачається; зважаючи на обставини здійснення позивачем попередньої оплати 24.05.2017, відповідач був зобов'язаний поставити товар не пізніше 27.07.2017.

6.6. Місцевим судом встановлено, що у погоджений в договірному порядку строк відповідачем поставки товару не здійснено, у зв'язку з чим позивач, як покупець, 13.10.2017 направив на адресу відповідача-постачальника вимогу №15-4326 про повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій, яку відповідач не виконав.

6.7. Судом встановлено обставини підписання між сторонами спору додаткової угоди №4 від 09.11.2017 про припинення дії додатка №5 від 10.05.2017 до спірного договору поставки з моменту вчинення додаткової угоди №4 від 09.11.2017 (т. 1, а.с. 19); за змістом пункту 2 додаткової угоди №4 від 09.11.2017 вбачається, що постачальник погодився повернути покупцю попередню оплату з урахуванням індексу інфляції у строк не більше 10 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди; пунктом 3 додаткової угоди №4 від 09.11.2017 передбачено обов'язок постачальника сплатити покупцю штрафні санкції, передбачені пунктом 6.2. договору поставки.

6.8. Судом встановлено, що за змістом пункту 6.2. договору поставки №27/1232 від 14.04.2014 вбачається погодження сторонами спору обов'язку постачальника сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару (партії товару) за кожен день прострочення у разі порушення строків постачання товару (партії товару), а за прострочення понад 30 днів - постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості непоставленого товару (партії товару) відповідно до статті 231 ГК України.

7. Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача внесеної позивачем попередньої оплати на суму 104 076 грн., місцевий суд виходив з того, що відповідач допустив прострочку поставки товару позивачу у встановлений договором поставки №27/1232 від 14.04.2014 строк, у зв'язку з чим в позивача, як покупця, виникло право вимоги до відповідача-постачальника щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар на суму 104 076 грн. в порядку частини 2 статті 693 ЦК України.

8. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій місцевий суд задовольнив з огляду на встановлені обставини порушення відповідачем строків поставки товару за договором №27/1232 від 14.04.2014 та нарахування йому позивачем штрафу на суму 10 407, 60 грн. та пені на суму 12 637, 80 грн. за період прострочення з 27.07.2017 по 19.10.2017 на підставі пункту 6.2. спірного договору поставки та статей 549, 610, 611 ЦК України; судом першої інстанції надано оцінку здійсненому позивачем розрахунку пені та штрафу як такому, що відповідає чинному законодавству, із правильним врахування періодів нарахувань та не містить арифметичних помилок.

9. Місцевим судом встановлено обставини нарахування позивачем відповідачу 3% річних в розмірі 547, 47 грн. за період з 20.11.2017 по 22.01.2018 на суму попередньої оплати 104 076 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 269 грн. за період червня-грудня 2017 року в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

9.1. Відмовляючи в позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідачу на суму внесеної позивачем попередньої оплати в розмірі 104 076 грн., місцевий суд виходив з того, що попередня оплата за договором поставки є авансовим платежем, обов'язок щодо повернення якого не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України, а тому застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яка передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних, є безпідставним.

10. Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 2 586, 28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 20.11.2017 по 22.01.2018, суд першої інстанції дійшов висновку, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення процентів в порядку статті 536 ЦК України необхідно дослідити чи передбачено умовами договору розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами і лише за погодження сторонами договору таких умов за наявності відповідних обставин застосувати положення статті 536 ЦК України.

10.1. Зважаючи на непогодження сторонами спору в договорі поставки №27/1232 від 14.04.2014 нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, місцевий суд відмовив в позові в частині стягнення з відповідача-постачальника процентів за користування грошовими коштами позивача-покупця, внесеними в якості попередньої оплати за поставку товару за спірним договором поставки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2018, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат на суму 7 269 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами на суму 2 586, 28 грн., 3% річних на суму 547,47 грн. та витрат на сплату судового збору на суму 156,05 грн. та просив в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник доводив порушення місцевим судом при розгляді позову в оскаржуваній частині положень статей 536, 625 ЦК України, частини 6 статті 231 та частини 4 статті 232 ГК України про застосування відповідальності до боржника у разі порушення виконання грошового зобов'язання та сплати боржником процентів за користування чужими грошовими коштами. Позивач зазначив про невідповідність фактичним обставинам справи висновків місцевого суду про відсутність підстав для нарахування на суму попередньої оплати інфляційних втрат з посиланням на те, що за своєю правовою природою попередня оплата є авансовим платежем та не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України; пунктом 6.2. договору поставки №27/1232 від 14.04.2014 передбачено обов'язок постачальника (відповідача) повернути покупцю (позивачу) суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції у разі порушення постачальником строків постачання товару за договором поставки; отже, обов'язок постачальника щодо сплати покупцю інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо повернення суми попередньої оплати погоджений сторонами в договірному порядку. Позивач доводив помилковість висновків місцевого суду про відмову у стягненні з відповідача 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати з 20.11.2017 по 22.01.2018, та доводив, що з 20.11.2017 у відповідача, як постачальника, який прострочив поставку товару, виникло грошове зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати, а тому до спірних правовідносин застосовуються приписи частини 2 статі 625 ЦК України про відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування 3% річних на суму попередньої оплати. Позивач аргументував правомірність нарахування ним процентів за користування відповідачем грошовими коштами, внесеними в якості попередньої оплати за поставку товару, яка не відбулася, на підставі пункту 6.1. договору поставки та приписів статті 536 ЦК України, частини 6 статті 231 та частини 4 статті 232 ГК України, а тому висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позову в цій частині з посиланням на обставини відсутності у спірному договорі умов щодо розміру процентів за користування чужими грошовими коштами є помилковими.

12. Постановою від 25.04.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" задовольнив частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2018 у справі №904/312/18 скасував в частині відмови у стягненні суми 7 269 грн. інфляційних втрат та прийняв в цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ "Агро-Метал" на користь ПАТ "Сумихімпром" 7 269 грн. інфляційних втрат; в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2018 у справі №904/312/18 залишив без змін; стягнув з ТОВ "Агро-Метал" на користь ПАТ "Сумихімпром" 109, 03 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, та 3 023, 75 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

13. Переглянувши справу, апеляційний суд погодився з повнотою дослідження доказів у справі місцевим судом та наданою їм оцінкою як таким, що доводять порушення відповідачем, як постачальником за договором поставки, строків поставки товару позивачу-покупцю, що зумовило реалізацію позивачем права на повернення суми попередньої оплати в розмірі 104 076 грн. в силу частини 2 статті 693 ЦК України та її стягнення з відповідача в судовому порядку у зв'язку з її неповерненням у погоджений сторонами спору строк; також, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем штрафних санкції у вигляді пені на суму 12 637, 80 грн. та штрафу на суму 10 407, 60 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором поставки №27/1232 від 14.04.2014.

14. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про правову природу зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу суми попередньої оплати за договором поставки як такого, що не є грошовим, що унеможливлює застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

Разом з тим, з посиланням приписи статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість нарахованої позивачем відповідачу суми інфляційних втрат за період з червня по грудень 2017 року в розмірі 7 269 грн., виходячи з погодження сторонами спору в пункті 6.2. договору поставки №27/1232 від 14.04.2014 про застосування до постачальника (відповідача) майнової відповідальності у вигляді повернення коштів, внесених покупцем (позивачем) як попередньої оплати за договором поставки, з урахуванням індексу інфляції, та невстановлення обставин визнання договору недійсним в цій частині.

З огляду на таке, апеляційний суд погодився з доводами позивача про те, що зобов'язання відповідача повернути позивачеві кошти з урахуванням індексу інфляції є таким, що прямо передбачене пунктом 6.2. договору поставки №27/1232 від 14.04.2014 та додатково погоджено сторонами за умовами додаткової угоди №4 від 09.11.2017 "Про припинення дії додатку №5 до договору поставки №27/1232 від 14.04.2014".

За таких обставин, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 25.05.2017 по 31.12.2017, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду від 21.02.2018 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 7 269 грн. інфляційних втрат та прийняв в цій частині нове рішення про задоволення позову.

15. Рішення місцевого суду від 21.02.2018 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами на суму 2 586, 28 грн. за період з 20.11.2017 по 22.01.2018 апеляційний суд залишив без змін, зважаючи на встановлені місцевим судом обставини відсутності у спірному договорі поставки №27/1232 від 14.04.2014 умов щодо нарахування відповідачу процентів за користування чужими грошовими коштами та їх розміру згідно статті 536 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

16. Скаржник доводив, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено помилкові висновки про відмову в позові в частині вимог про стягнення з відповідача-постачальника 2 586, 28 грн. процентів за користування грошовими коштами позивача, перерахованими в якості попередньої оплати за договором поставки №27/1232 від 14.04.2014, від виконання зобов'язань за яким відповідач відмовився, оскільки при нарахуванні зазначеної суми процентів позивач керувався пунктом 6.1. договору поставки, яким визначено, що сторони за спірним договором несуть відповідальність за порушення його умов в порядку, передбаченому цим договором та (або) чинним законодавством України, та застосував при нарахуванні процентів на суму попередньої оплати приписи статті 536 ЦК України, частини 6 статті 231 ГК України.

17. Скаржник аргументував, що зобов'язання сторін спору за договором поставки №27/1232 від 14.04.2014 припинилися у зв'язку з укладенням покупцем (позивач) та постачальником (відповідач) додаткової угоди №4 про припинення дії додатку №5 до договору поставки №27/1232 від 14.04.2014, пунктом 2 якої визначено нове (грошове) зобов'язання постачальника сплатити покупцю у строк до 19.11.2017 грошові кошти, внесені як попередню оплату за договором поставки, з урахуванням індексу інфляції.

18. Скаржник зазначив, що грошовим вважається будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондується обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, а тому обов'язок відповідача-постачальника сплатити на користь позивача-покупця кошти, внесені як попередню оплату за договором поставки, від виконання якого відповідач відмовився, є грошовим зобов'язанням, за порушення якого до відповідача-боржника застосовується відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних в порядку частини 2 статті 625 ЦК України. Отже, на думку позивача, судами безпідставно відмовлено у стягненні з відповідача 3% річних на суму 547,47 грн., нарахованих на суму попередньої оплати за період прострочення відповідача у її поверненні позивачу з 20.11.2017 по 22.01.2018.

Доводи інших учасників справи

19. Відповідач відзиву на касаційну скаргу позивача не надав.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 цієї статті).

Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 536 - за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частина 2 статті 536 - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина 2 статі 604 - зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частина 2 статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частини 1, 2 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 2 статті 693 - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частина 3 статті 693 - на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

21. Господарський кодекс України

Частина 6 статті 231 - штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 4 статті 232 - відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу позивача щодо доводів про порушення судами положень статей 536, 625 ЦК України, частини 6 статті 231, частини 4 статті 232 ГК України при розгляді позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими на суму попередньої оплати, внесеної позивачем.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

23. Спір у справі №904/312/18 виник між ПАТ "Сумихімпром" (позивач) та ТОВ "Агро-Метал" (відповідач) щодо правомірності нарахування позивачем у зв'язку з простроченням відповідача щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 104 076 грн., внесеної позивачем, як покупцем, за товар за договором поставки, від виконання якого відмовився відповідач-постачальник, та застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді стягнення 12 637, 80 грн. пені та 10 407, 60 грн. штрафу, 2 586, 28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 7 269 грн. інфляційних втрат та 547,47 грн. - 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами спору, є господарськими за своєю правовою природою та регулюються як нормами ЦК України, так і ГК України при визначенні відповідальності сторін за порушення договірних зобов'язань за спірним договором поставки, застосуванні штрафних санкцій (штрафу та пені) та стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом касаційної скарги вбачається, що позивач доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 ЦК України та 3% річних за невиконання зобов'язання з повернення суми попередньої оплати в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

24. Переглянувши прийняті у справі №904/312/18 судові рішення по суті спору в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд частково не погоджується з їх висновками з огляду на таке.

25. Спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки №27/1232 від 14.04.2014, укладеного між позивачем-покупцем та відповідачем-постачальником щодо поставки товару, на виконання пункту 5.2. якого позивач перерахував відповідачу попередню оплату на суму 104 076 грн., що становить 70% вартості товару, яку відповідач зобов'язався поставити позивачу відповідно до спірного договору поставки.

Відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу за №15-4326 від 13.10.2017 про повернення суми попередньої оплати та сплати штрафних санкції, яку відповідачем залишено без задоволення.

26. За змістом частини 2 статті 11 та частини 2 статті 604 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; сторони можуть в договірному порядку замінити первісне зобов'язання новим зобов'язанням, що за своєю суттю є новацією зобов'язань сторін первісного правочину, який припиняється з виникненням між сторонами нових зобов'язань на погоджених ними умовах.

Судами встановлено обставини укладення між сторонами спору додаткової угоди №4 від 09.11.2017 про припинення дії додатку №5 від 10.05.2017 до договору поставки №27/1232 від 14.04.2014, за умовами пункту 2 якої постачальник (відповідач) зобов'язався повернути покупцю (позивачу) попередню оплату з урахуванням індексу інфляції у строк не більше 10 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди.

Факт підписання сторонами спору 09.11.2017 додаткової угоди №4 до спірного договору поставки засвідчив новацію зобов'язань між покупцем та постачальником, що мало наслідком припинення їх зобов'язань за договором поставки №27/1232 від 14.04.2014 та виникнення нового зобов'язання, що зумовлює обов'язок постачальника повернути покупцю суму внесеної ним попередньої оплати за договором поставки та кореспондуюче йому право покупця вимагати від постачальника повернення суми попередньої оплати у погоджений в пункті 2 додаткової угоди №4 від 09.11.2017 строк -протягом 10 календарних днів з дати укладення цієї угоди, - до 19.11.2017.

Отже, у зв'язку з укладенням між сторонами спору додаткової угоди №4 від 09.11.2017 до спірного договору поставки у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поставки та відмовився від його виконання, виникло грошове зобов'язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений в договірному порядку строк.

27. Аналіз приписів частини 2 статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що відповідальність боржника за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування кредитором на суму основного боргу індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми настає у разі невиконання або несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання перед кредитором.

Отже, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, тому у разі прострочення боржника перед кредитором щодо виконання зобов'язання нараховуються 3% річних від простроченої суми згідно частини 2 статті 625 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

28. Відмовляючи в позові в частині стягнення 3% річних, нарахованих позивачем-покупцем на суму попередньої оплати за договором поставки, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що зобов'язання постачальника (відповідача) перед покупцем (позивачем) щодо повернення суми попередньої оплати не є грошовим за своєю правовою природою, а є авансовим платежем за договором поставки.

Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог про відмову у стягненні 3% річних на суму 547,47 грн., оскільки судами не досліджено обставин щодо заміни зобов'язань сторін за договором поставки №27/1232 від 14.04.2014 новим зобов'язанням постачальника (відповідача) щодо повернення суми попередньої оплати покупцю (позивачу) за спірним договором поставки на виконання вимог пункту 2 укладеної сторонами спору додаткової угоди №4 від 09.11.2017 до договору поставки №27/1232 від 14.04.2014, якою припинено дію додатка №5 від 10.05.2017, яким було визначено зобов'язання відповідача щодо поставки позивачу товару на суму 148 680 грн., 70% вартості якого внесено позивачем відповідачу в якості попередньої оплати на суму 104 076 грн.

Отже, місцевий та апеляційний суди дійшли помилкового висновку про правову природу зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повернення суми попередньої оплати як такого, що не є грошовим, та про незастосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

29. Разом з тим, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з постачальника 2 586, 28 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованими в період з 20.11.2017 по 22.01.2018 на суму попередньої оплати в розмірі 104 076 грн. в порядку статті 536 ЦК України.

Верховний Суд виходить із встановлених судами попередніх інстанцій обставин непогодження сторонами спору в договорі поставки №27/1232 від 14.04.2014 умов щодо розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, що виключає можливість їх стягнення з постачальника відповідно до статті 536 ЦК України.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

30. Доводи скаржника, зазначені в пункті 16 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до статті 300 ГПК України не належить до його компетенції. Такі доводи позивача спростовуються за змістом пункту 29 мотивувальної частини цієї постанови щодо застосування статті 536 ЦК України до спірних правовідносин.

Доводи скаржника згідно з пунктами 17-18 мотивувальної частини цієї постанови Суд визнав обґрунтованими відповідно до висновків, зазначених у пунктах 26-28 мотивувальної частини постанови, однак, за відсутності повного дослідження доводів позивача та належної оцінки доказів у справі на предмет правильності нарахування відповідачу 3% річних на суму попередньої оплати прийняти нове рішення касаційному суду не вбачається можливим, тому касаційна скарга задовольняється частково.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2018 з переданням справи на новий розгляд до місцевого суду в частині позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 547,47 грн. При новому розгляді справи судам належить забезпечити сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин новації зобов'язань між сторонами спору та, з урахуванням зазначених норм матеріального права та висновків касаційного суду у даній постанові про їх застосування, прийняти рішення про можливість задоволення позову в частині стягнення 3% річних в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

В. Судові витрати

32. У зв'язку із частковим скасуванням прийнятих судами рішень та переданням справи на новий розгляд, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича Ігоря Васильовича задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2018 у справі №904/312/18 скасувати в частині розгляду позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 547, 47 грн., справу №904/312/18 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В решті Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №904/312/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк