Постанова

від 06.12.2018 по справі 910/12501/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12501/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 27.08.2018

у складі колегії суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

у справі № 910/12501/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест"

про стягнення 343 921, 42 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 14.09.2018 через Київський апеляційний господарський суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №910/12501/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12501/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2018.

3. Ухвалою від 08.10.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/12501/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест" та ухвалив здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Венбест" у задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №910/12501/17.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промстройснаб" (далі - ТОВ "Промстройснаб", позивач) подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест" (далі - ТОВ "Венбест").

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. 28.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Промстройснаб" з вимогами до ТОВ "Венбест" про стягнення 343 921, 42 грн.

5.1. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих позивачу з вини водія відповідача в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Renault Duster (державний номер НОМЕР_1), що належить відповідачу, та Toyota Land Cruiser 150 (державний номер НОМЕР_2), в межах розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 31.05.2018 Господарський суд міста Києва позов ТОВ "Промстройснаб" до ТОВ "Венбест" задовольнив, стягнув з ТОВ "Венбест" на користь ТОВ "Промстройснаб" 343 921, 42 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 158, 82 грн.

6.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №759/2360/17 встановлено, що 01.02.2017 ОСОБА_4, керуючи автомобілем Renault Duster (державний номер НОМЕР_1), порушив пункти 2.3 (Б), 11.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser 150 (державний номер НОМЕР_2), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, у зв'язку з чим зазначеною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля Renault Duster (державний номер НОМЕР_1) є ТОВ "Венбест";

- відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу №103-201 від 03.04.2017, наданого оцінювачем ОСОБА_8 ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 26.09.2016, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №954 від 12.01.2004, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_5 від 01.11.2003, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_6 від 02.11.2016), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП складає 493 921, 42 грн.;

- з урахуванням рахунку №ВДиС-0019322 від 12.05.2017, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser 150 склала 624 351 грн.;

- цивільна відповідальність власника транспортного засобу Renault Duster застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5094872 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн., франшизи - 0 грн.;

- транспортний засіб Toyota Land Cruiser 150 належить на праві власності ТОВ "Промстройснаб", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААЕ 043160;

- 13.05.2017 позивач звернувся до ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою за вих. №06/05 про виплату страхового відшкодування в розмірі 150 000 грн.

- позивач на підставі статті 1194 ЦК України звернувся до місцевого суду з вимогами про стягнення з відповідача, як з власника транспортного засобу Renault Duster, державний номер НОМЕР_1, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 343 921 грн., що є різницею між фактичною шкодою (вартість відновлювального ремонту 493 921, 42 грн.) і страховою виплатою (150 000 грн.);

6.2. Рішення місцевого суду, з посиланням на статті 1166, 1187, 1191 ЦК України, мотивоване тим, що:

- у даному випадку відповідальним за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser 150 (державний номер НОМЕР_2), в межах розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою є ТОВ "Венбест" як особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо), володіє транспортним засобом;

- вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Венбест" різниці між розміром збитків (493 921, 42 грн.) і страховою виплатою (150 000 грн.), з урахуванням рахунку №ВДиС-0019322 від 12.05.2017 та звіту про оцінку колісного транспортного засобу №103-201 від 03.04.2017, визнано місцевим судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 343 921, 42 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 27.08.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Венбест" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/12501/17 змінив, стягнув з ТОВ "Венбест" на користь ТОВ "Промстройснаб" 302 892, 65 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 539 грн.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції, з посиланням на статті 1166, 1187, 1192 ЦК України, мотивована тим, що:

- апеляційний суд вважав висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз належним та достовірним доказом у справі, так як експерт попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 КК України, отже, в основу рішення та розрахунку належного відшкодування, а саме різниці між розміром збитків і страховою виплатою має бути покладена сума 452 892, 65 грн. (452 892, 65 грн. (вартість відновлювального ремонту, встановлена висновком експерта №19709/17-54 від 16.01.2018) і страховою виплатою (150 000 грн.), що дорівнює 302 892, 65 грн. Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Венбест" різниці між розміром збитків і страховою виплатою підлягають задоволенню в розмірі 302 892, 65 грн.;

- доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_4 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував службовим автомобілем не на виконання своїх трудових обов'язків та використовував автомобіль в особистих інтересах, а тому повинен нести особисту відповідальність за завдану з його вини шкоду, отже ТОВ "Венбест" не може і не зобов'язане відповідати за неправомірні дії водія ОСОБА_4, не прийняті до уваги судом, оскільки не спростовують наявних в матеріалах справи доказів та висновків суду, зроблених на підставі таких доказів про заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що належить відповідачу.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

8. Скаржник доводив, що у судових рішеннях повністю відсутній аналіз та обґрунтування відхилення правової позиції відповідача, а саме застосування статей 1172, 1188 ЦК України щодо встановлення особи, що повинна нести відповідальність та відшкодовувати шкоду, у ситуації та обставинах ДТП, що трапилась 01.02.2017. При цьому, скаржник зазначив, що за змістом статті 1187 ЦК України, суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, як на відповідній правовій підставі (будь-яке титульне володіння), так і без неї (безтитульне володіння), за виключенням умов, передбачених частиною 4 статті 1187 ЦК України, а шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (стаття 1188 ЦК України). Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Крім того, заступаючи на чергування 01.02.2017, ОСОБА_4 був зобов'язаний виконувати службові (трудові) обов'язки, які пов'язані лише із належним відпрацюванням та реагуванням на сигнали з ПЦС в зоні обслуговування об'єктів "Ірпінь" та не мав права самовільно розпоряджатись ввіреним йому автомобілем та на власний розсуд вибирати напрямок руху цим автомобілем в особистих цілях.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві ТОВ "Промстройснаб" на касаційну скаргу ТОВ "Венбест"зазначено, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю, у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частина 3 статті 1187 ЦК України). При цьому, водій ОСОБА_4 правомірно володів транспортним засобом відповідача під час дорожньо-транспортної пригоди, іншого ТОВ "Венбест" при розгляді справи не доведено. Крім того, враховуючи характер відносин, які склались між відповідачем і його працівником, останній може бути притягнутий до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 1172 - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 1 статті 1187 - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 статті 1187 - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 3 статті 1187 - особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Частина 4 статті 1187 - якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Частина 1 статті 1188 - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частина 1 статті 1191 - особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частина 1 статті 1192 - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

11. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 4 статті 74 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частина 1 статті 75 - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

13. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 01.02.2017 ОСОБА_4, керуючи автомобілем Renault Duster (державний номер НОМЕР_1), порушив пункти 2.3 (Б), 11.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser 150 (державний номер НОМЕР_2), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, у зв'язку з чим постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №759/2360/17 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

14. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. При цьому, враховуючи вимоги частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судами, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Renault Duster застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5094872 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., франшизи - 0 грн., страхувальник - ТОВ "Венбест".

Також, судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб Renault Duster (державний номер НОМЕР_1) належить ТОВ "Венбест".

Отже, враховуючи положення статті 1187 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідальним за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser 150 (державний номер НОМЕР_2), є ТОВ "Венбест".

Крім того, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Венбест" різниці між розміром збитків, визначених судовим експертом та страховою виплатою.

15. Верховний Суд не приймає доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій частини 1 статті 1172 ЦК України та аргументів щодо відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено самим скаржником у касаційній скарзі, що ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ТОВ "Венбест" та 01.02.2017 заступив на чергування, отже, шкоду завдано при виконанні ним трудових обов'язків.

При цьому, положення статті 1172 ЦК України не ставлять в залежність відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових відносин, з якістю та належністю чи неналежністю виконання ним зазначених трудових (службових) обов'язків.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо стягнення з ТОВ "Венбест" на користь ТОВ "Промстройснаб" відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Разом з тим, враховуючи доводи скаржника про встановлені ним обставин щодо неналежного виконання працівником ТОВ "Венбест" його службових обов'язків, Верховний Суд зазначає, що скаржник не позбавлений права звернутись з позовною заявою про відшкодування завданих збитків товариству до працівника в порядку регресу на підставі статті 1191 ЦК України.

16. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Доводи скаржника, зазначені в пункті 8 описової частини даної постанови, Верховний Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 13-16 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду від 27.08.2018 у справі №910/12501/17.

В. Судові витрати

19. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №910/12501/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков