Постанова

від 21.12.2018 по справі 653/687/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №653/687/14-а

адміністративне провадження №К/9901/4680/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє через представника - ОСОБА_2, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року (судді Кравченко К.В., Градовський Ю.М., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - Сільрада) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- скасувати рішення 42 сесії 6 скликання Сільради від 20 грудня 2013 року № 712 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Спірне рішення);

- зобов'язати відповідача розглянути на сесії Сільради питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду позивачу земельної ділянки площею 13782,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2;

- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 13782,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2;

- зобов'язати відповідача розглянути на сесії Сільради питання щодо надання позивачу дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду позивачу земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 площею 25000,0 кв.м. та АДРЕСА_3 площею 18509,0 кв.м.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належать три об'єкти нерухомого майна у АДРЕСА_2 - нежитлові будівлі гаражного комплексу, на АДРЕСА_1 - нежитлові будівлі господарського комплексу та на АДРЕСА_3 - нежитлові будівлі складського комплексу, в зв'язку з чим вона в силу приписів Земельного кодексу України (далі - ЗК) має право отримати у власність або в користування земельні ділянки під цими об'єктами. Однак відповідач неправомірно перешкоджає позивачу в реалізації такого права, безпідставно відмовляє у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за вказаними адресами.

Суди встановили, що приватний підприємець ОСОБА_1 на Херсонській товарній біржі Алмаз 26 липня 2005 року уклала договір купівлі-продажу № 78-А відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) ім. газети Голос України нерухоме майно в селі Стрілкове Генічеського району Херсонської області: складський комплекс на АДРЕСА_3, гаражний комплекс на АДРЕСА_2 та господарський комплекс на АДРЕСА_1.

Цей договір купівлі-продажу не був посвідчений у нотаріальному порядку.

Господарський суд Херсонської області рішенням від 20 жовтня 2005 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ ім. газети Голос України про визнання договору купівлі-продажу від 26 липня 2005 року дійсним та визнав за нею право власності на вищевказані об'єкти нерухомості.

09 березня 2006 року право власності на вказані об'єкти нерухомості було зареєстровано за позивачем Генічеським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджено копіями відповідних витягів з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №№10036808, 10036140, 10035581.

Отже, єдиним належним правовстановлюючим документом, на підставі якого у позивача виникло право власності на вищевказане нерухоме майно, було рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2015 року.

Вищий господарський суд України постановою від 13 вересня 2007 року рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2005 року скасував, а справу передав на новий розгляд. За результатами нового судового розгляду Господарський суд Херсонської області ухвалою від 27 листопада 2007 року припинив провадження у справі.

02 грудня 2013 року ОСОБА_1 через представника звернулася із заявою до Сільради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування, які знаходяться під об'єктами нерухомості, що перебувають у її власності.

Сільрада Спірним рішенням відмовила позивачу в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачка звернулася до суду з позовом про його скасування.

Генічеський районний суд Херсонської області постановою від 05 грудня 2014 року позов задовольнив частково.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що постанова Вищого господарського суду України від 13 вересня 2007 року, якою скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2005 року, що виступало правовстановлюючим документом для реєстрації за позивачкою права власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації припинення прав власності позивача на вказане нерухоме майно. Відсутність дійсного правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності позивачки на вказані об'єкти нерухомості, виключає правові підстави для отримання у власність чи користування земельних ділянок під вказаними об'єктами на підставі статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 120 ЗК. Той факт, що на момент вирішення цієї справи з Державного реєстру прав не було виключено запис про державну реєстрацію права власності позивача на вказані об'єкти нерухомості, наведеного вище висновку суду не спростовує, оскільки право власності виникає не з самого факту державної реєстрації, а на підставі правовстановлюючих документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Сільрада звернулась до адміністративного суду з відповідним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію за позивачем права власності на вказані об'єкти нерухомості. Херсонський окружний адміністративний суд у справі № 821/4068/14 постановою від 26 березня 2015 року скасував рішення Генічеського державного бюро технічної інвентаризації від 09 березня 2006 року про реєстрацію за ОСОБА_1 прав власності на вищевказане нерухоме майно.

ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і через представника звернулася із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Указує на те, що до моменту скасування державної реєстрації права власності, особа має право на мирне володіння своїм майном відповідно до приписів цивільного законодавства. На момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій реєстрація права власності не скасована.

У відзиві на касаційну скаргу Сільрада просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 вказаного закону рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, є підставою для державної реєстрації прав.

Відповідно до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, передбаченого Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (чинним на час проведення державної реєстрації об'єктів нерухомого майна), одним з правовстановлювальних документів, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Як встановили суди, ОСОБА_1 на товарній біржі 26 липня 2005 року уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна в селі Стрілкове Генічеського району Херсонської області. Цей договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. У зв'язку із цим ОСОБА_1 звернулася до суду і Господарський суд Херсонської області рішенням від 20 жовтня 2005 року її позов до ВАТ ім. газети Голос України про визнання договору купівлі-продажу від 26 липня 2005 року дійсним задовольнив та визнав за нею право власності на вищевказані об'єкти нерухомості.

09 березня 2006 року право власності на вказані об'єкти нерухомості на підставі судового рішення було зареєстровано за позивачем Генічеським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджено копіями відповідних витягів з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №№10036808, 10036140, 10035581.

Надалі Вищий господарський суд України постановою від 13 вересня 2007 року рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2005 року скасував, а справу передав на новий розгляд. За результатами нового судового розгляду ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27 листопада 2007 року провадження у справі припинено.

З огляду на встановлені обставини справи, Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність дійсного правовстановлювального документа, який би підтверджував право власності позивача на вищевказані об'єкти нерухомості, а тому виключає правові підстави для отримання позивачем у власність чи користування земельних ділянок під вказаними об'єктами нерухомості на підставі статей 377 ЦК та статті 120 ЗК.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко