Ухвала

від 06.12.2018 по справі 202/7118/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/336/18 Справа № 202/7118/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 ,яка дієв інтересахТОВ КВАНТІОРна ухвалу слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року, про задоволення Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 про арешт майна,-

ВСТАНОВИЛА:

До Дніпровськогоапеляційного суду надійшлаапеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 ,яка дієв інтересахТОВ КВАНТІОР наухвалу слідчогосудді Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від 09листопада 2018року,якою задоволеноклопотання слідчогоСУ ГУНПв Дніпропетровській ОСОБА_8 ,погоджене прокуроромвідділу прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_9 про арештмайна.

Накладено арешт на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (і.к. 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 по ТОВ «КВАНТІОР» (код 42378132), ТОВ «ЛІБРАНТ» (код 42377448), ТОВ «СОУРСЕЛ» (код 42339051), ТОВ "ТРУМАН ГРУПП" (код 42457219), ТОВ "СОМНІРЕКС" (код 42380576), ТОВ "КОММОН ГРУПП" (код 42338943), ТОВ "ТУРІНО" (код 42456828), ТОВ "ЛІБЕРТІ-ВАЙС" (код 42169941), ТОВ"МОНОКОМПАНІ" (код 42336141), ТОВ "ГІЛТОПС" (код 42372282), ТОВ "ЛАЙТКОН" (код 42457198), ТОВ "СПЕНДАУТ" (код 42379115) шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаним підприємствам, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що 09 листопада 2018 року активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (і.к. 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 по ТОВ «КВАНТІОР» (код 42378132), ТОВ «ЛІБРАНТ» (код 42377448), ТОВ «СОУРСЕЛ» (код 42339051), ТОВ "ТРУМАН ГРУПП" (код 42457219), ТОВ "СОМНІРЕКС" (код 42380576), ТОВ "КОММОН ГРУПП" (код 42338943), ТОВ "ТУРІНО" (код 42456828), ТОВ "ЛІБЕРТІ-ВАЙС" (код 42169941), ТОВ "МОНОКОМПАНІ" (код 42336141), ТОВ "ГІЛТОПС" (код 42372282), ТОВ "ЛАЙТКОН" (код 42457198), ТОВ "СПЕНДАУТ" (код 42379115) у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, визнано у кримінальному провадженні № 12018040660001806 - речовим доказом.

На підставі вище викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання є законним, обґрунтованим таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України та підлягає задоволенню, оскількивиникла необхідність у накладенні арешту на активи суми ліміту ПДВ, оскільки є реальна загроза знищення, переробки або приховування майна, що недопустимо та унеможливить подальше розслідування та прийняття законного рішення по кримінальному провадженню, тому слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт.

В апеляційній скарзі:

- адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, як пропущений з поважних причин, скасувати ухвалу слідчого судді, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 щодо підприємства ТОВ «КВАНТІОР» (код ЄДРПОУ 42378132)..

Вказує, що при винесенні вищевказаної ухвали ні захисник, ні представники підприємств присутні не були, копії ухвали підприємства не отримували, про арешт майна підприємства дізнались з бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень України. 21 листопада 2018 року представник підприємств подав клопотання та ознайомився з матеріалами справи, в межах якої винесена ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2018 року у справі № 202/7118/18.

Отже, вважає, що строк для апеляційного оскарження було пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Зазначає, що підставою арешту відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2018 року є забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та збереження речових доказів.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, на адміністративно-правову природу спеціальних рахунків СЕА ПДВ, які в силу вимог ст. 200-1.2 ПК України та п. 4 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 відкриваються, незалежно від волі окремо взятого платника податків автоматично в Казначействі на безоплатній основі й виключно на підставі реєстру відповідних платників, який ДФС надсилає Казначейству. Тобто, такі рахунки відкриваються з метою централізованого моніторингу й обліку суми податку, на яку платники ПДВ мають право зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також обліку сум податку сплачених при митному оформленні імпорту товару.

Вказує, що реєстраційний ліміт не є грошовими коштами або електронними грошима, адже відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 15.04.2001 року №2346-111 електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовими зобов`язаннями цієї, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Як наслідок, реєстраційний ліміт сум ПДВ не має обов`язкової ознаки речового доказу - матеріальності.

Таким чином, на думку адвоката, реєстраційна сума ліміту у СЕА ПДВ не є майном в розумінні ст. 170 КПК України, що унеможливлює накладення на такий об`єкт арешту, позаяк реєстраційні суми ліміту не відповідають критеріям речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України.

Реєстраційний ліміт сум ПДВ належать до нематеріального світу, тому, в силу своєї природи не може зберегти сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами.

Оскільки, посадові особи ТОВ «КВАНТЮР» не перебувають у статусі підозрюваних, обвинувачених та не є особами, які з силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, вважає, що арешт накладено без достатніх підстав.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040660001806 від 08.11.2018 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а отже не входять до переліку зазначених у ст. 96-3 КК України правопорушень, з якими КПК України пов`язує підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, для забезпечення якої, накладено арешт на майно ТОВ «КВАНТІОР».

Вказує, що ТОВ «КВАНТІОР»» здійснює законну господарську діяльність, знаходиться за місцем реєстрації, не має ознак фіктивності і сплачує усі передбачені законодавством податки та збори. На сьогоднішній день необгрунтований арешт призводить до того, що підприємство не може здійснювати господарську діяльність і належним чином виконувати свої зобов`язання перед своїми контрагентами, що призводить до матеріальних збитків.

Заслухавши суддю-доповідача, думку апелянта, яка підтримала свою апеляційну скаргу, дослідивши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді відповідно до ст. 395 КПК подається протягом п`яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідного судового рішення.

Колегією встановлено, що розгляд клопотання слідчого судом першої інстанції проведений без виклику апелянта, якому не було відомо про дату, час та місце слухання справи, тому колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали.

Апеляційним переглядом встановлено, що 08.11.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040660001808 внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, та в межах вказаного кримінального провадження слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на вищевказане майно.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року вищезазначене клопотання задоволено та накладено арешт нна активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (і.к. 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 по ТОВ «КВАНТІОР» (код 42378132), ТОВ «ЛІБРАНТ» (код 42377448), ТОВ «СОУРСЕЛ» (код 42339051), ТОВ "ТРУМАН ГРУПП" (код 42457219), ТОВ "СОМНІРЕКС" (код 42380576), ТОВ "КОММОН ГРУПП" (код 42338943), ТОВ "ТУРІНО" (код 42456828), ТОВ "ЛІБЕРТІ-ВАЙС" (код 42169941), ТОВ"МОНОКОМПАНІ" (код 42336141), ТОВ "ГІЛТОПС" (код 42372282), ТОВ "ЛАЙТКОН" (код 42457198), ТОВ "СПЕНДАУТ" (код 42379115) шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаним підприємствам, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. .

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак зазначених вимог закону слідчий, який вніс клопотання та слідчий суддя, який розглядав зазначене клопотання, не дотрималися, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Так, клопотання слідчого на містить відомостей, зазначених в ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, а саме, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Клопотання слідчого не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Також слідчий суддя, як і сам слідчий не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вказані обставини слідчим суддею залишились без належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дотримання вимоги пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що арешт у даному випадку могло бути накладено на гроші, які знаходяться на рахунках апелянта, або видаткові операції. Накладення арешту на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України кримінальним процесуальним законом не передбачено, тому колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя діяв всупереч вимогам закону та обрав такий спосіб накладення арешту, що не передбачений жодними чинними нормами, враховуючи недостатність доданих до клопотання слідчим доказів, що активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України та у кримінальному провадженні існує необхідність накладення на них арешту.

Отже, при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна слідчим та слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст. 370 КПК України, ч. 3 ст. 407 КПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вказана ухвала слідчого судді, - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою з наведеного вище, слід відмовити в задоволення клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити адвокату ОСОБА_7 ,в інтересахТовариства зобмеженою відповідальністюКВАНТІОР,строк наапеляційне оскарженняухвали слідчогосудді Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від09листопада 2018року проарешт майна.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 ,яка дієв інтересахТОВ КВАНТІОР,задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року про арешт майна, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 в частині накладення арешту на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 по ТОВ «КВАНТІОР» (код ЄДРПОУ 42378132), шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаним підприємствам, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4