Постанова

від 19.12.2018 по справі 903/667/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 903/667/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Даниленко Т.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача -2: згідно протоколу судового засідання від відповідача-3: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 міста Луцька та товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 03.07.2018 суддя Борисенко І.І. повний текст складений 20.07.2018 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансзахід" м. Луцьк, Волинська обл. до 1) Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 міста Луцька, с. Липини, Луцький р-н, Волинська обл. 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло", м. Луцьк, Волинська обл. 3) Волинської обласної ради, м. Луцьк, Волинська обл. провизнання недійсним договору оренди

За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзахід" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Волинської обласної психіатричної лікарні №1 (надалі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди котельні площею 242,9 кв. м., розташованої по вул. Теремнівська, 98, с. Липини, Луцького району, Волинської області, укладеного між відповідачами 27.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення оспорюваного правочину відбулося з порушенням вимог чинного законодавства щодо обов'язкового проведення конкурсу.

Позивач вважає, що укладення спірного договору не відповідає Законам України "Про оренду державного та комунального майна", "Про теплопостачання" та "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", у зв'язку з чим укладений між відповідачами договір оренди має бути визнаний недійсним.

Відповідачі проти позову заперечували, зазначаючи про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача. Зокрема, відповідачі вважають, що при укладенні спірного договору не було порушено вимоги чинного законодавства, а тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Зокрема, відповідач-1 наголошував на тому, що:

- позивачем пред'явлено позов до балансоутримувача майна та орендаря, а не до орендодавця - Волинської обласної ради;

- оскільки, загальна площа переданого в оренду майна психіатричною лікарнею перевищує 200 квадратних метрів, орендодавцем є Волинська обласна рада;

- договір оренди приміщення котельні Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 м. Луцька був укладений відповідно до Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та Положення про оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 13.05.201 № 4/46, зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 27.12.2011 № 8/40 та від 14.1.2012 № 13/61, яким передбачена процедура надання в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;

- зі змісту позову не вбачається порушення прав позивача;

- позивач не повідомляв про намір орендувати приміщення котельні;

- дія Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності не поширюється на відносини передачі в оренду приміщення котельні психіатричної лікарні.

Відповідач-2 в своїх запереченнях зазначав наступне:

- відповідач-2 не отримував у користування все приміщення котельні, а лише його частину;

- позивач не є стороною спірного правочину, а тому він не має право на звернення до суду з вимогою про визнання його недійсним;

- оспорюваний договір не порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.11.2017 до участі у розгляді справи співвідповідачем було залучено Волинську обласну раду (надалі-відповідач-3). Окрім того, справу № 903/667/17 надіслано Господарському суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 903/667/17 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву про доповнення підстав позову, в якій він просив суд визнати недійсним договір оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Волинської області від 27.04.2017, укладений між Волинською обласною радою, Волинською обласною психіатричною лікарнею № 1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло", за яким Волинська обласна психіатрична лікарня № 1 передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" приймає у строкове платне користування частину приміщення котельні, що розмішена за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Теремнівська, 98, корисною площею 242,9 кв.м.

Відповідач-1 у відзиві на заяву позивача зазначив про те, що відповідно до Статуту Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 м. Луцька, власником майна психіатричної лікарні є Волинська обласна рада. Психіатричній лікарні передано майно на праві оперативного управління, тобто вона є балансоутримувачем. Передача в оренду майна, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області здійснюється у відповідності до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також згідно до нормативно-правових актів Волинської обласної ради, а не до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", на який посилається позивач. За твердженням відповідача-1, позивач у 2017 році не подавав до психіатричної лікарні заяви про бажання укласти договір оренди, хоча мав можливість ознайомитись з оголошенням про намір передати котельню в оренду. До того ж, об'єктом трьохстороннього договору оренди від 27.04.2017 є лише приміщення котельні, а не котельня разом з котлами, обладнанням та іншим устаткуванням. Саме приміщення котельні (будівля) не може бути об'єктом теплопостачання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Волинської області від 27.04.2017, укладений між Волинською обласною радою, Волинською обласною психіатричною лікарнею № 1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло", за яким Волинська обласна психіатрична лікарня № 1 передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" приймає у строкове платне користування частину приміщення котельні, що розмішена за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Теремнівська, 98, корисною площею 242,9 кв.м.

Вирішено питання судових витрат.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. ст. 15, 16, 203, 2015 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, положення Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", зазначав про те, що укладання спірного договору оренди відбулося з порушенням порядку та підстав укладення такого договору, чим порушує права позивача, який був позбавлений можливості взяти участь в конкурсі та укласти відповідний договір оренди.

За висновком суду, приміщення котельні було передано в оренду з порушенням вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Волинська обласна психіатрична лікарня № 1 міста Луцька (надалі-скаржник 1) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 міста Луцька обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 191, 215, 216 ЦК України, положення Законів України "Про теплопостачання" та "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення.

Зокрема, заявник апеляційної скарги наголошував на наступному:

- приміщення котельні було правомірно передано в оренду на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- фінансування позивачем проведення оцінки котельні та обладнання, а також замовлення у виробника котлів для переобладнання котельні є виключно волевиявленням позивача;

- спірний договір не порушує права позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 903/667/17 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 міста Луцька на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2018.

Розпорядженням керівника апарату суду Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/3010/18 від 24.09.2018 у зв'язку з перебуванням суддів Чорної Л.В. та Тарасенко К.В. у відпустці, відповідно до п.п. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 903/667/17.

24.09.2018 судове засідання не відбулося у зв'язку з призначенням повторного автоматизованого розподілу судової справи № 903/667/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Сулім В.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 903/667/17 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Сулім В.В., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 міста Луцька на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Разіна Т.І., Сулім В.В. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2018.

Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17, товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" (надалі-скаржник 2) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог своє скарги, скаржник 2 зазначав наступне:

- позивачем не обґрунтовано, яким чином оскаржуваний договір порушує чи зачіпає його права та інтереси;

- судом не було встановлено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду;

- норми Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 у справі № 903/667/17 (суддя Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 було залишено без руху.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 903/667/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018, справу № 903/667/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 903/667/17 прийнято апеляційні скарги Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 міста Луцька та товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І. Задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17, а також об'єднано апеляційні скарги Волинської обласної психіатричної лікарні №1 міста Луцька та товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено на 14.11.2018.

12.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2 зазначав про її необґрунтованість та просив суд залишити скаргу без задоволення. Позивач вважає, що місцевим господарським судом було всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування судового рішення у даній справі відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзахід" зазначає про те, що оспорюваний ним договір укладено щодо майна комунальної власності і він безпосередньо зачіпає інтереси усіх осіб, які знаходять та здійснюють свою діяльність на території Волинської області, в тому числі і інтереси товариства позивача.

На думку позивача, порушення вимог законодавства, допущені при укладенні оспорюваного правочину, є передумовою для визнання його недійсним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача-3, розгляд справи № 903/667/ 17 було відкладено до 19.12.2018.

В судовому засіданні адвокати скаржників підтримали апеляційні скарги з викладених у ній підстав, просили суд апеляційні скарги задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні адвокат позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач-3 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача -3 до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідача-3 за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвокатів скаржників та адвоката позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 06.04.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзахід" звернулося до Волинської обласної психіатричної лікарні №1 із Заявою щодо надання в оренду приміщення котельні, з метою встановлення нових твердопаливних котлів, та надання послуг по постачанню пари та гарячої води.

Після отримання листа відповідач-1 звернувся до Волинської обласної ради (надалі - відповідач-3) з проханням надати дозвіл на оренду.

27.04.2015 від відповідача-3 надійшов лист, в якому повідомлялося про те, що він не заперечує проти передачі зазначеного нежитлового приміщення в оренду.

14.04.2015 в газеті "Волинь" було опубліковано оголошення про намір здати в оренду приміщення котельні. Аналогічна інформація була розміщена на веб-сайті відповідача-3 і у 10-денний термін після опублікування оголошення до відповідача-1 надійшло 4 заяви від різних юридичних осіб (серед них і позивач), які виявили бажання укласти договір оренди.

Оскільки надійшло більше ніж одна заява, відповідач-1 повинен був оголосити конкурс намір про проведення конкурсу, але керуючись Листом (вказівкою) голови облдержадміністрації від 21.05.2015 № 3200/50/2-15 щодо призупинення процесу передачі об'єктів тепло генерації закладів обласної комунальної власності в оренду, відповідач-3 повідомив відповідача-1 про таке призупинення (лист від 10.06.2015 № 1064/65/2-15). Особам, які виявили бажання укласти договір оренди приміщення котельні було надіслано листи повідомлення про зупинення процесу оренди. Позивач був повідомлений про вищевказані обставини листом від 28.05.2015 № 3103/2-26.15.

У 2017 році відповідач-1 розпочав нову процедуру передачі приміщення котельні в оренду з розміщенням аналогічного оголошення на офіційному веб-сайті відповідача-3.

Відповідач-1 наголошує на тому, що лише одна юридична особа, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" (надалі - відповідач-2) виявила бажання укласти договір оренди, у зв'язку з чим відповідно до п. 3.7 Положення про оренду, конкурс на передачу майна в оренду відповідачем-1 не проводився.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.04.2017 між Волинською обласною радою (надалі - орендодавець), Волинською обласною психіатричною лікарнією № 1 м. Луцька (надалі-балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" (надалі-орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області (надалі - договір).

За умовами договору (п.п. 1.1-1.4) останній регулює цивільно-правові відносини орендодавця, блансоутримувача і орендаря, пов'язані з передачею в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, міст області. Балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області - частину приміщення котельні (далі - майно, що розміщене за адресою: Волинська область, Луцький район, село Липини, вул. Теремнівська, 98, корисною площею 242,9 кв.м., що знаходиться на балансі Волинської обласної психіатричної лікарні № 1 м. Луцька (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою 530 769 грн. 00 коп. Майно здається в оренду з метою надання послуг з виробництва та постачання теплової енергії. Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі - методики), затвердженої рішенням обласної ради від 13.05.2011 №4/46 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди майна і становить на дату укладання договору 6 634 грн. 61 коп. (п. 3.1 договору).

Позивач вважає, що договір було укладено з порушенням встановленої законодавством процедури, зокрема не було проведено конкурс.

На думку позивача, укладення спірного договору не відповідає вимогам низки Законів, зокрема Законам України "Про оренду державного та комунального майна", "Про теплопостачання" та "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", що є безумовною підставою для визнання укладеного між відповідачами договору недійсним.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису наведеної статті правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як було встановлено судом, передача в оренду котельні площею 242,9 кв.м. розташованих по вул. Теремнівська, 98 в с. Липини, Луцького району, Волинської області відповідачу-3 відбулось за результатами вивчення попиту на оренду цього об'єкту, без проведення конкурсу.

Відповідачі наголошували в своїх поясненнях на тому, що спірний договір було укладено на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Натомість, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, укладання договору оренди котельні, що перебуває у комунальній власності, лише на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не відповідає приписам чинного законодавства.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання", який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

В ст. 1 названого Закону визначено, що сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам, і до об'єктів у сфері теплопостачання відносяться теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовується для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплової мережі.

Особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, особливості оренди та концесії таких об'єктів визначає Закон України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", відповідно до ст. 2 якого дія цього Закону поширюється в тому числі на відносини, пов'язані з передачею в оренду чи концесію цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання , водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Відповідач-1 є комунальним закладом, засновником якого є відповідач-3, тобто в даному випадку на відносини з передачі в оренду котельні відповідача-1 поширюються положення Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

В ст.ст. 5-7 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" врегульовані питання відносно ініціативи з передачі об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення в оренду чи концесію, організаційно-технічної підготовки об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення до передачі в оренду чи концесію,а також конкурсу на право отримання в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до положень наведених статей, процедура передачі в оренду об'єктів у сфері теплопостачання комунальної власності включає в себе подання заяви про передачу об'єкта у сфері теплопостачання відповідній раді, визначеній статтею 3 цього Закону, для розгляду на черговій сесії ради. За результатами розгляду заяви рада приймає рішення про пропозицію передачі об'єкта у сфері теплопостачання в оренду або про відмову в його передачі. У разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду об'єкта у сфері теплопостачання, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду . Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію .

Організаційно-технічна підготовка об'єкта до передачі відповідно в оренду включає проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі такого об'єкта, впорядкування і відновлення технічної та будівельної документації щодо такого об'єкта, визначення вартості об'єкта шляхом здійснення незалежної оцінки, при ньому видом вартості визначається ринкова вартість, виділення земельної ділянки, закріпленої за об'єктом, у натурі (на місцевості). Окрім того орган, уповноважений управляти комунальним майном, готує: інструкцію для заявників (у тому числі інформацію і вимоги щодо порядку проведення конкурсу, розроблення та оформлення заявок, інформацію про процедурні питання); інформацію про оголошення конкурсу; проект конкурсної документації, що включає: інструкцію для претендентів (у тому числі інформацію і вимоги щодо розроблення та оформлення конкурсних пропозицій, іншу інформацію (документи) для підготовки пропозицій про виконання умов конкурсу, інформацію стосовно об'єкта оренди, що має я статися в заяві для надання згоди органу Антимонопольного комітету України на отримання об'єкта в оренду; інформацію щодо умов конкурсу; істотні умови договору оренди.

Орган, уповноважений управляти комунальним майном, погоджує умови конкурсу нейтральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Після завершення підготовки об'єкта у сферах теплопостачання, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду відповідна рада, визначена статтею 3 цього Закону, своїм рішенням: затверджує конкурсну документацію; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи; оголошує конкурс; визначає розмір реєстраційного внеску для участі в конкурсі.

На підставі висновків конкурсної комісії відповідна рада, визначена у статті 3 цього Закону, не пізніше ніж протягом місяця приймає рішення про переможця конкурсу, про що конкурсна комісія не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня прийняття рішення повідомляє переможця. Протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про визначення переможця конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції проекту договору відповідна рада укладає з ним договір оренди. Орендодавцем у договорі виступає відповідна рада.

Надані суду пояснення та докази свідчать про те, що після надхождення листа відповідача-2 від 06.02.2017 з пропозицією передачі йому в оренду котельні, відповідач-3 з цього приводу ніякого рішення не приймала і визначені законодавством організаційно-технічна підготовка котельні до передачі в оренду не проводилась.

Тобто, не проводилась інвентаризація основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі котельні, впорядкування і відновлення технічної та будівельної документації щодо котельні, не визначалась його ринкова вартість, не виділялась земельна ділянка, закріплена за котельнею, у натурі (на місцевості).

Також орган, уповноважений управляти комунальним майном, не підготував інструкцію для заявників (у тому числі інформацію і вимоги щодо порядку проведення конкурсу, розроблення та оформлення заявок, інформацію про процедурні питання), інформацію про оголошення конкурсу, проект конкурсної документації, що включає: інструкцію для претендентів (у тому числі інформацію і вимоги щодо розроблення та оформлення конкурсних пропозицій, іншу інформацію (документи) для підготовки пропозицій про виконання умов конкурсу, інформацію стосовно об'єкта оренди, що має міститися в заяві для надання згоди органу Антимонопольного комітету України на отримання об'єкта в оренду; інформацію щодо умов конкурсу; істотні умови договору оренди.

Відповідач-3, як орган, уповноважений управляти комунальним майном, не погоджував умови конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Відповідач-3 не приймав рішення про затвердження конкурсної документації, утворення конкурсної комісії, затвердження її складу та порядку роботи, оголошення конкурсу, визначення розміру реєстраційного внеску для участі в конкурсі. Відповідно конкурс з визначення переможця для укладення договору оренди котельні не проводився і рішення про визначення такого переможця конкурсу відповідачем-3 не приймалось.

Наведені обставини свідчать про те, що при укладені спірного договору відповідачами не було дотримано передбачений законодавством порядок передачі об'єкту теплопостачання, що перебуває в комунальній власності.

Заперечення з цього приводу, викладені в апеляційних скаргах, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Посилання заявників апеляційної скарги на те, що внаслідок укладення оспорюваного правочину не були порушені права позивача судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки з метою укладення договору оренди котельні у 2015 році позивач фінансував проведення оцінки котельні та обладнання, замовив у виробника котли для переобладнання цієї котельні і мав намір взяти участь в конкурсі з визначення переможця для укладення договору оренди цієї ж котельні та у 2016-2017 роках звертався до голови Волинської обласної ради та до головного лікаря лікарні з пропозицією передати в оренду котельні Волинської обласної психіатричної лікарні № 1. Натомість внаслідок порушення порядку та підстав укладення договору, позивач був позбавлений можливості взяти участь в конкурсі та укласти договір оренди цієї ж котельні.

Відносно посилань скаржників на те, що в даному випадку передача майна здійснювалася відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та згідно з нормативно-правовими актами Волинської обласної ради (відповідача-3), а не до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" дія цього Закону поширюється в тому числі на відносини, пов'язані з передачею в оренду чи концесію цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Наведене свідчить про те, що дія названого Закону поширюється на відносини, пов'язані з передачею в оренду чи концесію як цілісних майнових комплексів підприємств, так і самостійно їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" визначає, що об'єктом у сфері теплопостачання є теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовується для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж.

Як було встановлено судом, Законом України від 10.10.2013 №640-VII/640-18/ було внесено зміни до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" і з 10.11.2013 положення цього закону поширюється не тільки на об'єкти централізованого теплопостачання, а на усі об'єкти теплопостачання.

Відповідачі посилалися на те, що позивач у 2017 році не подавав до відповідача-1 заяв про бажання укласти договір оренди, тоді як він мав можливість ознайомитись з оголошенням про намір передати котельню в оренду. Окрім того, об'єктом трьохстороннього договору оренди від 27.04.2017 є лише приміщення котельні, а не котельня разом з котлами, обладнанням та іншим устаткуванням. Саме приміщення котельні (будівля) не може бути об'єктом теплопостачання.

Натомість дане твердження відповідачів суперечить п. 1.3 договору, в якому зазначено, що майно здається в оренду з метою надання послуг з виробництва та постачання теплової енергії.

Відносно наявності заяв від позивача щодо волевиявлення до укладення договору оренди, то судом було встановлено, що позивач направляв відповідачу-3 лист № 19216-2 від 19.02.2016 з проханням надати в оренду котельню Волинської психіатричної лікарні №1, терміном на 5 років, з правом продовження оренди, що підтверджується резолюцією на листі. Вказаний лист відповідачем-3 було отримано 19.02.2016.

Пізніше позивач повторно звернувся з листом № б/н від 22.05.2017 до голови Волинської обласної ради з проханням надати в оренду котельню Волинської психіатричної лікарні №1, терміном на 5 років, з правом продовження оренди, що підтверджується резолюцією на листі, лист отримано 22.05.2017 Грисуюк Ю.Є. представником відповідача-3.

Згодом листом від 27.07.2017 № 1391/35/7-17 відповідач-3 повідомив, що передача в оренду відповідачу-2 котельні площею 242,9 кв. м. розташованих по вул. Теремнівська, 98 в с. Липини, Луцького району, Волинської області, відбулось за результатами вивчення попиту на оренду цього об'єкту, без проведення конкурсу.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у редакції 18.05.2012 № 253 було внесено зміни до Методичних рекомендацій з питань організації конкурсу щодо передачі в оренду чи концесію об'єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, та укладення відповідних договорів, які були розроблені для органів місцевого самоврядування з метою надання роз'яснень щодо застосування норм чинного законодавства при організації ними конкурсу щодо передачі в оренду чи концесію об'єктів водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, та укладанні відповідних договорів.

В п. 6 названих Методичних рекомендацій визначено, що відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи цесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення. Що перебувають у комунальній власності поняття "об'єкти централізованого водо-, теплопостачанняі водовідведення" включає в тому числі майнові комплекси структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачем тепла.

Наведене дає можливість дійти висновку про те, що приміщення котельні відповідача-1 є об'єктом централізованого теплопостачання, оскільки маючи необхідне обладнання достатнє для здійснення діяльності по наданню послуг, пов'язаних з постачанням споживачем тепла, а відтак передача в оренду вказаного об'єкта повинно відбуватися на конкурсних засадах.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст.ст. 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані суду пояснення та докази у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач-3, як орган місцевого самоврядування, не вчиняв дій з прийняття рішення щодо пропозиції з передачі в оренду котельні, проведення організаційно-технічної підготовки котельні до передачі в оренду, оголошення конкурсу на право отримання котельні в оренду, що в свою чергу свідчить про не проведення (відсутність) процедури з підготовки та організації конкурсу по передачі приміщення котельні в оренду, що також не заперечується відповідачами.

Таким чином, укладення між відповідачами договору оренди індивідуально визначеного майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області від 27.04.2017, та відповідно передача в орендне користування приміщення котельні було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За результатами перегляду справи було встановлено, що укладання спірного Договору відбулося з порушенням порядку та підстав укладення такого договору, що також порушує права позивача, який був позбавлений можливості взяти участь в конкурсі та укласти договір оренди за спірне майно.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовує висновків місцевого господарського суду.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за подачу апеляційних скарг у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржників.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Волинської обласної психіатричної лікарні №1 міста Луцька та товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Екотепло" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва міста Києва від 03.07.2018 у справі № 903/667/17 залишити без змін.

3. Справу № 903/667/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 22.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко