Рішення

від 26.11.2018 по справі 826/10109/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 листопада 2018 року                      №826/10109/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» до Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів, Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування актів, -   В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл»  (далі – позивач, товариство ТОВ «Леко Стайл») з позовом до Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів (далі – відповідач-1, Держпродспоживслужба), Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті (далі – відповідач-2),  у якому просить (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.08.2018 року): - визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо відмови від здійснення ветеринарного погодження для митного оформлення вантажу «Ланолін USP 23 обезводнений вагою нетто 4050 кг», ввезеного за вантажною митною декларацією UA100020/2018/170199, що належить позивачу; - зобов'язати відповідача-2 здійснити обов'язковий ветеринарний контроль з проведенням відбору зразків товару вантажу «Ланолін USP 23 обезводнений вагою нетто 4050 кг», ввезеного за вантажною митною декларацією UA100020/2018/170199, який належить позивачу, з проведенням ветеринарно-санітарної експертизи; - визнати протиправним та скасувати Акт №1 від 25.05.2018 року відповідача-2; - визнати протиправним та скасувати Акт №1 від 04.01.2017 року відповідача-2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем надано повний пакет документів для здійснення попереднього митного оформлення, проте відповідач-2 з невідомих причин відмовив у митному оформленні вантажу позивача. При цьому, позивач неодноразово звертав увагу відповідачів, що дана поставка не підпадає під визначення реекспорту, а в країні-експортері не існує жодної небезпечної епізоотичної ситуації щодо ящуру та віспи овець та кіз. Крім того, відповідачі з необґрунтованих причин не погоджували проведення ветеринарного контролю та відмовляли перевірити товар шляхом проведення лабораторного дослідження. У своєму відзиві на адміністративний позов представник відповідача-1 вказує, що протягом 2005-2017 років низкою рішень Головного державного ветеринарного інспектора України та його заступників введені заборони щодо ввезення в Україну сприйнятливих до цих хвороб тварин, продукції та сировини, отриманої від них. Так, вказаними рішеннями введені прямі заборони ввезення в Україну з Китаю низки товарів (у тому числі ланоліну), а тому відповідач-1 вважає, що діяв у межах своїх повноважень та вимог чинного законодавства. У своїх запереченнях проти позову представник відповідача-2 стверджує, що позивачем не надано для здійснення ветеринарно-санітарного контролю вантаж «Ланолін USP 23 обезводнений», виробництва Китайської Народної Республіки, що надійшов з Німеччини. Крім того, відповідач-2 вказує, що забороняється ввезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через країни у порядку реекспорту. Також, причиною затримки вантажу позивача стала заборона ввезення з Китайської Народної Республіки в Україну сприятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та генетичного матеріалу, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. 17.07.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в адміністративній справі №826/10109/18. 08.08.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, за результатами розгляду якого, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляду на наступне. Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У силу частини 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Так, дана справа не підпадає під випадки, визначені статтею 263 КАС України, про що позивач також зазначає у своєму клопотанні. Разом з тим, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки усіма сторонами належним чином надано суду докази на обґрунтування власної позиції, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання позивача. Відповідно до частини 8 статті 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення, відзив та відповіді на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 11.11.2015 року між компанією «Imperial-Oel-Import Handelsgesellschaft GmbH» (за контрактом – Продавець) та ТОВ «Леко Стайл» (за контрактом – Покупець) укладено контракт №11112015, відповідно до предмету якого Продавець продає, а Покупець купляє сировину для виробництва косметики (Т.1, арк. 44-48). Відповідно до пункту 5.2 вказаного контракту, з відвантаженням Продавець передає Покупцю оригінали таких документів: інвойс, пакувальний лист, паспорт якості, лист безпеки, сертифікат походження товару, експортна декларація. 15.09.2017 року позивач звернувся з заявою до відділу митного оформлення №2 митного посту «Західний» щодо надання дозволу на проведення відбору зразків товару (колаген морський) з метою проведення ветеринарної експертизи по зовнішньоекономічній операції - імпорт Ланолін технічний безводний, та надав додатково такі документи: CMR A№289546 від 07.09.2017 року, інвойс INV170356 від 08.09.2017 року (Т.1, арк. 11). Листами від 18.09.2017 року №18/09-17 та від 21.09.2017 року №21/09-17 позивач звертався до відповідачів з проханням провести ветеринарний контроль у вигляді ветеринарної експертизи товару та надати дозвіл на пропуск через державний кордон товару - ланоліну (Т.1, арк. 52-56). Листами від 26.09.2017 року №602-1122-13/4217 та від 28.09.2017 року №299 відповідачі надали відповідь позивачу та повідомили, що даний вантаж підпадає під заборону, передбачену пунктом 4 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.1999 року №49, а саме: забороняється увезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через треті країни у порядку реекспортування. Таким чином, Держпродспоживслужба не може погодити митне оформлення даного вантажу (Т.1, арк. 65, 73). 14.11.2017 року листом №1703-5/566 Київська торгово-промислова палата повідомила, що відповідно до обсягу інформації, яка надана у листі позивача, операція щодо ввезення в Україну товару ланолін USP 23 обезводнений, в розумінні статті 85 Митного кодексу України, не є реекспортом (Т.1, арк. 49).   13.12.2017 року позивач звернувся зі скаргою №13/12-17 до відповідача-2 з вимогою провести ветеринарний контроль вантажу позивача та притягнути відповідальних осіб за порушення прав позивача, у зв'язку з невиконанням своїх посадових обов'язків (Т.1, арк. 50-51). Так, 22.12.2017 року листом №423 на скаргу позивача, відповідач-2 повідомив, що для здійснення ветеринарно-санітарного контролю вантажу товариству необхідно надати власне вантаж та оригінали супровідних документів інспектору ветеринарної медицини Київського прикордонного інспекційного посту на ВМО №2 митного посту «Західний». Також зазначає, що відповідь відповідача-2 надана у листі від 28.09.2017 року №299 на лист позивача від 18.09.2017 року №18/09-17 ґрунтувалась на аналізі історії вказаного вантажу та копій документів наданих до листа (Т.1, арк. 74). 04.01.2018 року позивач отримав Акт №1 Південно-західної регіональної служби Київський ПІПВМ про те, що при перевірці супровідних ветеринарних документів і підконтрольного вантажу ланолін гідрований 4050,0 кг китайського виробництва дійсно затримано, відповідно до пункту 4 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.1999 року №49, а саме: забороняється увезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через треті країни у порядку реекспортування (Т.1, арк. 76).    Водночас, позивач звертався до Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів щодо надання дозволу на ввезення вантажу позивача, яка неодноразово повідомляла, що Китайська Народна Республіка неблагополучна країна по ряду інфекційних хвороб, а тому ввезення на територію України вантажу ланолін USP 23 безводний – заборонено. Крім того, відповідач-1 вказував на те, що для прийняття остаточного рішення щодо вказаного вантажу, Держпродспоживслужбі необхідно отримати письмові гарантії компетентного органу Китайської Народної Республіки, що забезпечує контроль за виробництвом (переробкою) ланоліну та здійснює оформлення ветеринарних документів на нього при експорті (Т.1, арк. 66, 68, 70-72). 25.05.2018 року позивачем повторно надано вантаж ланолін USP 23 безводний для проведення ветеринарно-санітарного контролю державному інспектору ветеринарної медицини Київського прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини у відділі митного оформлення №2 митного посту «Західний», проте Актом №1 від 25.05.2018 року вказаний вантаж затримано, згідно з пунктом 8 наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про затвердження Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України» від 27.12.1999 року №49, а також, у зв'язку неблагополучною епізоотичною ситуацією щодо ящуру та віспи овець та кіз – заборонено до ввезення (Т.1, арк. 77). Спірні правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України, Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі – МК України), Законом України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 року № 2498-XII (далі – Закон України «Про ветеринарну медицину»), Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII (далі - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 18.05.2017 року №2042-VIII, Типовим положенням про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 року №801, Порядком пропуску вантажів, підконтрольних Службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України №49 від 27.12.1999 року (далі – Порядок №49), у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу частини 1 статті 319 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, а також державному контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин. Відповідно до частини 1 та 2 статті 18 Закону України «Про ветеринарну медицину», державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами). Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні України та транспорті є обов'язковим у разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), вивезення за межі митної території України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду всіма видами транспорту. Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю  та нагляду на державному кордоні України та транспорті (801-2009-п) затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 18 Закону України «Про ветеринарну медицину»). Відповідно до пункту 4 Типового положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 року №801, до повноважень Регіональної ветслужби входить: перевірка достовірності ветеринарних документів; здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю, у разі потреби вибірковий і/або розширений контроль за об'єктами контролю та нагляду, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї; тимчасове зупинення транспортування (переміщення) об'єктів контролю та нагляду у разі порушення операторами потужностей (об'єктів) ветеринарно-санітарних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2017 року позивач звернувся з заявою до відділу митного оформлення №2 митного посту «Західний» щодо надання дозволу на проведення відбору зразків товару (колаген морський) з метою проведення ветеринарної експертизи по зовнішньоекономічній операції - імпорт Ланолін технічний безводний, та надав додатково такі документи: CMR A№289546 від 07.09.2017 року, інвойс INV170356 від 08.09.2017 року (Т.1, арк. 11). Відповідно до частини 1 статті 85 Закону України «Про ветеринарну медицину», вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні: 1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, згідно з вимогами МЕБ; 2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами; 4) у разі ввезення на територію України живих тварин - походити з країн або зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню, в межах країни походження та не транспортуватися через територію, щодо якої існують обмеження, підтверджені відповідною міжнародною організацією або ветеринарною адміністрацією країни походження чи транзиту; 5) мати прийнятну ідентифікацію. При цьому відповідно до статті 87 Закону України «Про ветеринарну медицину», стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється у формі інспектування та проводиться шляхом: 1) перевірки дійсності дозволу на ввезення на територію України, який супроводжує вантаж; 2) якщо згідно з ветеринарно-санітарнимй заходами вимагається міжнародний ветеринарний сертифікат,- перевірки того, що такий сертифікат, яким супроводжується вантаж, є повним та автентичним, а також того, що товари, зазначені в міжнародному ветеринарному сертифікаті, відповідають тим, що містяться у вантажі; 3) виявлення у тварин ознак хвороб, що підлягають повідомленню. Відповідно до пункту 1 Порядку №49, увезення, вивезення чи транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в'їзд транспортних засобів, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, дозволяються за наявності документів, передбачених міждержавними угодами (ветеринарних свідоцтв, сертифікатів), та в разі додержання ветеринарних вимог з урахуванням епізоотичного стану країн-експортерів. Згідно з пунктом 2 Порядку №49, пропуск через митний кордон України вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки з країн, благополучних в епізоотичному відношенні, за наявності оригіналу ветеринарного сертифіката країни походження з обов'язковим зазначенням конкретного одержувача та при виконанні ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, після проходження обов'язкового ветеринарного контролю. Відповідно до пункту 5 Порядку №49, оформлення вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, в пункті пропуску на державному кордоні при ввезенні можливе лише за умови наявності оригіналу ветеринарного сертифіката, санітарного сертифіката країни-виробника, при виконанні ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини. Листами від 18.09.2017 року №18/09-17 та від 21.09.2017 року №21/09-17 позивач звертався до відповідачів з проханням провести ветеринарний контроль у вигляді ветеринарної експертизи товару та надати дозвіл на пропуск через державний кордон товару - ланоліну. Також до вказаних листів позивачем надано копії таких документів: заяву на дозвіл проведення відбору зразків товару, інвойс від 08.09.2017 року, пакувальний лист №PL170171 від 04.09.2017 року, ветеринарний сертифікат Китаю №320100216014005 від 19.12.2016 року, внутрішній ветеринарний сертифікат Німеччини №342-16-17 від 23.01.2017 року, ветеринарний сертифікат Німеччина-Україна №20170907 К2 від 07.09.2017 року, сертифікат аналізу №б/н від 16.12.2016 року, зовнішньоекономічний контракт №11112015 від 11.11.2015 року, сертифікат на ланолін, технологія виробництва ланоліну в таблиці (Т.1, арк. 52-56). У той же час, 22.12.2017 року листом №423 відповідач-2 повідомив позивача, що для здійснення ветеринарно-санітарного контролю вантажу товариству необхідно надати власне вантаж та оригінали супровідних документів інспектору ветеринарної медицини Київського прикордонного інспекційного посту на ВМО №2 митного посту «Західний». Також зазначає, що відповідь відповідача-2 надана у листі від 28.09.2017 року №299 на лист позивача від 18.09.2017 року №18/09-17 ґрунтувалась на аналізі історії вказаного вантажу та копій документів наданих до листа (Т.1, арк. 74). Тобто, відповідно до вказаних вище обставин, відповідач-2 не мав можливості здійснити ветеринарно-санітарний контроль вантажу позивача, оскільки останнім не надано саме оригіналів міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження та інших супровідних документів, а також власне самого вантажу. При цьому, суд відхиляє твердження позивача щодо ненадання відповідачем-2 будь-яких доказів на підтвердження того, що товариством не надано вантаж для здійснення ветеринарно-санітарного контролю з 18.09.2017 по 03.01.2018, оскільки у матеріалах справи відсутні докази зі сторони позивача, які б спростовували вказану обставину. Разом з тим, у матеріалах справи наявний лист відповідача-2 від 22.12.2017 року №423, з якого вбачається відсутність у інспектора ветеринарної медицини Київського прикордонного інспекційного посту на ВМО №2 митного посту «Західний» власне вантажу та оригіналів супровідних документів станом на дату надання такої відповіді. У силу пункту 4 Порядку №49 забороняється увезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через треті країни у порядку реекспортування, в тому числі і країни СНД. Так, за результатами звернення позивача до відповідачів з проханням провести ветеринарний контроль у вигляді ветеринарної експертизи товару та надати дозвіл на пропуск через державний кордон товару – ланоліну, листами від 26.09.2017 року №602-1122-13/4217 та від 28.09.2017 року №299 відповідачі повідомили, що даний вантаж підпадає під заборону, передбачену пунктом 4 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.1999 року №49, а саме: забороняється увезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через треті країни у порядку реекспортування. Таким чином, Держпродспоживслужба не може погодити митне оформлення даного вантажу (Т.1, арк. 52-56, 65, 73). 04.01.2018 року позивач отримав Акт №1 Південно-західної регіональної служби Київський ПІПВМ про те, що при перевірці супровідних ветеринарних документів і підконтрольного вантажу ланолін гідрований 4050,0 кг китайського виробництва дійсно затримано, відповідно до пункту 4 Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.1999 року №49, а саме: забороняється увезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через треті країни у порядку реекспортування (Т.1, арк. 76). За змістом статті 85 МК України реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 09.01.2017 року товар ланолін надійшов з Китайської Народної Республіки у кількості 12150 кг до Німеччини – покупець – «Imperial-Oel-Import Handelsgesellschaft GmbH» у супроводженні сертифікату №320100216014005 від 19.12.2016 року (Т.1, арк. 20). Відповідно до листа компанії «Imperial-Oel-Import Handelsgesellschaft GmbH» від 19.10.2017 року, імпортований на адресу ТОВ «Леко Стайл» товар - ланолін USP 23 (партія №4327) не може розцінюватись як реекспорт, оскільки компанія сплатила усі податки в процесі розмитнення товару, отримала внутрішній німецький ветеринарний сертифікат та ветеринарний сертифікат для експорту (Т.1, арк. 35-36).    Крім того, 14.11.2017 року листом №1703-5/566 Київська торгово-промислова палата повідомила, що відповідно до обсягу інформації, яка надана у листі позивача, операція щодо ввезення в Україну товару ланолін USP 23 обезводнений, в розумінні статті 85 Митного кодексу України, не є реекспортом (Т.1, арк. 49). Таким чином, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно прийнято Акт №1 від 04.01.2017 року щодо позивача, оскільки посилання на пункт 4 Порядку №49, а саме: заборона увезення всіх видів вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через треті країни у порядку реекспортування є необґрунтованою підставою для затримки у митному оформленні вантажу позивача, оскільки операція позивача щодо ввезення ланоліну не є реекспортом, а тому даний акт підлягає скасуванню. Разом з тим, 04.04.2018 року набув чинності Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 18.05.2017 року, який визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України. Відповідно до пункту 29 частини 1 статті 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», побічні продукти тваринного походження - побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, та продукти їх оброблення і переробки, визначені Законом України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». У силу частини 1 статті 53 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» у разі спалаху на території іншої країни хвороб, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров'я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів: 1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента) та, за необхідності, з країни транзиту; 2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента). Згідно з пунктом 8 Порядку №49, пункт державного ветеринарного контролю має право в установленому порядку припиняти або тимчасово забороняти перевезення (переміщення) вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, в разі небезпечної епізоотичної ситуації в країні-експортері, встановлення порушень ветеринарних вимог, неправильного оформлення ветеринарних документів, розбіжностей у них чи в разі відсутності таких документів; про це складається відповідний акт у трьох примірниках, які подаються, відповідно, старшим змін прикордонного наряду та митних органів. Відтак, в розумінні Порядку № 49 оскаржувані позивачем акти є рішеннями суб'єкта владних повноважень про заборону перевезення вантажів, прийнятими на виконання владних управлінських функцій, породжують для позивача негативні наслідки та порушують його права, а відтак підлягають оскарженню в адміністративному суді в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, оскільки по суті своїй є рішеннями відповідача, які прийняті у формі акту. Відповідно до рішення Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2017 року №602-113-18/2632, заборонено ввезення з Китайської Народної Республіки в Україну сприйнятливих до ящуру тварин, продукції, сировини та генетичного матеріалу, отриманих від них (Т.1, арк. 131). 25.05.2018 року позивачем повторно надано вантаж ланолін USP 23 обезводнений для проведення ветеринарно-санітарного контролю державному інспектору ветеринарної медицини Київського прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини у відділі митного оформлення №2 митного посту «Західний», проте Актом №1 від 25.05.2018 року вказаний вантаж затримано, згідно з пунктом 8 Порядку №49, а також, у зв'язку з неблагополучною епізоотичною ситуацією щодо ящуру та віспи овець та кіз (Т.1, арк. 77).           Разом з тим, суд звертає увагу відповідачів, що посилання на рішення від 03.07.2017 року №602-113-18/2632 є необґрунтованим, оскільки вказана заборона поширюється тільки на ввезення вантажу з КНР, проте не містить прямої вказівки щодо країни-експортеру (Німеччини), з якої було отримано позивачем вантаж ланолін USP 23. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у Німеччині товар повністю пройшов митну очистку та складається із похідних жиру, які відповідають визначеним вимогам охорони здоров'я, не призначених для споживання людиною, був виготовлений та зберігався на затвердженому та контрольованому компетентним органом заводі, відповідно до статті 24 Регламенту (ЄС) №1069/2009, задля знищення патогенних речовин, був виготовлений виключно з жирів категорії матеріалів-3: туші та частин тварин, забиті або, у випадку гри, тіла або частини забитих тварин, які підходять для споживання людиною відповідно до законодавства Союзу, але не призначені для споживання людиною з комерційних причин (Т.1, арк. 20-21). При цьому, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду доказів існування небезпечної епізоотичної ситуації у країні-експортері (Німеччині).       Також, відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16.04.2018 року №602-123-20-3/16888, ланолін USP 23 є сировиною для виробництва парфумерно-косметичних засобів та відповідає встановленим медичним критеріям безпеки (Т.1, арк. 41-43). Як вбачається з відповіді на відзив позивача та не заперечується відповідачами, перша частина партії №4327 ланоліну безводного у кількості 3240 кг у лютому 2017 року була розмитнена товариством та реалізована контрагентам протягом березня-вересня 2017 року. На підтвердження вказаного, позивачем надано копії договорів поставки, довіреностей та видаткові накладні (товар - ланолін) №102 від 13.03.2017 року, №131 від 03.04.2017 року, №133 від 03.04.2017 року, №173 від 25.04.2017 року, №179 від 03.05.2017 року, №237 від 01.06.2017 року, №243 від 06.06.2017 року, №262 від 14.06.2017 року, №270 від 16.06.2017 року, №329 від 05.07.2017 року, №340 від 07.07.2017 року, №357 від 13.07.2017 року, №394 від 28.07.2017 року, №404 від 01.08.2017 року, №446 від 15.08.2017 року (Т.1, арк. 171-189, 220-245). Відтак, перша частина партії №4327 ланоліну була ввезена на територію України з Німеччини, отримана позивачем та реалізована третім особам – фармацевтичним виробникам та виробникам косметичних засобів, а саме: ТОВ «Амальгама Люкс», ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «Бровафарм», ТОВ «ДКП «Фармацевтична фабрика», ПП «Альянс Краси», ТОВ «Експерт Косметик», ТОВ «Істок-Плюс, ЛТД», ТОВ «Біота», ТОВ «Науково-фармацевтична компанія «Ейм», ТОВ «Леда», ТОВ «Фітодоктор», ТОВ «Нове життя-косметик», ТОВ «Фармекс Груп». Відповідачами вказане не заперечується та доказів зворотного суду не надано. Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання відповідача-2 у Акті №1 від 25.05.2018 року на затримання вантажу позивача, згідно з пунктом 8 Порядку №49, а також, у зв'язку з неблагополучною епізоотичною ситуацією щодо ящуру та віспи овець та кіз є необґрунтованим, оскільки позивачем отримано вантаж ланолін з країни-експортера (Німеччини) щодо якої відсутні заборони на ввезення товару в Україну у зв'язку з неблагополучною епізоотичною ситуацією щодо ящуру та віспи овець та кіз. Також, відповідачами не вказано у Акті №1 від 25.05.2018 року, відповідно до пункту 8 Порядку №49, які саме ветеринарні вимоги порушено та/або неправильно оформлено ветеринарні документи, що позбавляє позивача можливості усунути вказані недоліки. Щодо посилання відповідачів у листах на необхідність отримання гарантій щодо вантажу позивача від компетентного органу КНР, суд зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - національними стандартами України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», лабораторні дослідження (випробування) зразків, відібраних під час фізичної перевірки вантажу, проводяться виключно у разі, якщо компетентним органом отримано офіційну інформацію, у тому числі через Систему швидкого повідомлення про загрози, пов'язані з харчовими продуктами та кормами (The Rapid Alert System for Food and Feed - RASFF), про появу (наявність) в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України. У силу частина 1 та 2 статті 52 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, з'являється обґрунтована підозра щодо невідповідності міжнародного сертифіката вимогам, установленим пунктом 2 частини другої статті 42, статтею 55 цього Закону (неприйнятний міжнародний сертифікат), та/або встановлюється невідповідність продуктів у вантажі тим, що зазначені у міжнародному сертифікаті, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це компетентний орган та забезпечує контроль за зберіганням такого вантажу на призначеному прикордонному інспекційному посту. Компетентний орган протягом 24 годин повідомляє оператора ринку (імпортера) або особу, відповідальну за вантаж, про появу обставин, визначених у частині першій цієї статті, а також встановлює зв'язок з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, з метою проведення консультацій щодо подальших дій із таким вантажем. Таким чином, вказаний Закон передбачає чіткі дії саме уповноважених органів щодо перевірки відомостей та інформації про наявність в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України. У той же час, відповідач-1 у свої листах вказував на необхідність звернення до компетентного органу КНР для остаточного вирішення питання поводження з вантажем позивача, проте доказів вчинення таких дій відповідачами суду не надано. При цьому, з листа від 05.06.2018 року № 602-1122-13/455 відповідач-1 повідомив позивача, що не вбачає необхідності у своєму звернення до компетентного органу КНР, оскільки існують прямі заборони ввезення з Китаю в Україну низки товарів (у тому числі ланоліну). Відтак, суд дійшов до висновку, що відповідачами допущено бездіяльність щодо перевірки відомостей та інформації про наявність в країні-експортері (Німеччині), небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, оскільки саме з Німеччини надійшов на територію України вантаж позивача ланолін USP 23. Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що Південно-Західної регіональна служба Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті в порушення вимог чинного законодавства прийняла оскаржувані акти, а також необґрунтовано відмовила у погодженні ветеринарного контролю вказаного товару позивача, а тому, суд вбачає підстави для скасування вказаних актів та зобов'язання відповідача-2 здійснити обов'язковий ветеринарний контроль з проведенням відбору зразків товару вантажу «Ланолін USP 23 обезводнений вагою нетто 4050 кг», ввезеного за вантажною митною декларацією UA100020/2018/170199, який належить позивачу, з проведенням ветеринарно-санітарної експертизи. Відповідно до частини 1   статті 2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1   статті 6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень частини 1   статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2   статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України   встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.06.2018 року №695, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 048,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 7 048,00 грн. Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» (код ЄДРПОУ 37639233, адреса: 04074, місто Київ, вулиця Резервна, 29-Г) до Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Б. Грінченка, 1), Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті (код ЄДРПОУ 00485983, адреса: 04211, місто Київ, вулиця О. Архипенка, 10-В), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування актів  задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправною бездіяльність Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті щодо відмови від здійснення ветеринарного погодження для митного оформлення вантажу «Ланолін USP 23 обезводнений вагою нетто 4050 кг», ввезеного за вантажною митною декларацією UA100020/2018/170199, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл». 3. Зобов'язати Південно-Західну регіональну службу Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті здійснити обов'язковий ветеринарний контроль з проведенням відбору зразків товару вантажу «Ланолін USP 23 обезводнений вагою нетто 4050 кг», ввезеного за вантажною митною декларацією UA100020/2018/170199, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл», з проведенням ветеринарно-санітарної експертизи; 4. Визнати протиправним та скасувати Акт №1 від 25.05.2018 року Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті. 5. Визнати протиправним та скасувати Акт №1 від 04.01.2017 року Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті. 6. Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» документально підтверджені судові витрати у розмірі 7048,00 грн. (сім тисяч сорок вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західної регіональної служби Державного ветеринарного-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні Україні та транспорті. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко