Ухвала

від 24.12.2018 по справі 640/21656/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

24 грудня 2018 року м. Київ № 640/21656/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Новотіс" (67543, Одеська область, Лиманський район, с.Визирка, вул. Чапаєва (О.Ставніцера), буд. 60, код ЄДРПОУ 38718855) з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 29 листопада 2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України";

- визнати протиправними дії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" щодо прийому та реєстрації декларацій про приєднання до договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, затвердженого наказом від 29 листопада 2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України" та зобов'язати державне підприємство "Адміністрація морських портів України" утриматися від вчинення таких дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22 грудня 2018 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Асоціація морських портів України від 29.11.2018 № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України на час розгляду справи.

В обґрунтування клопотання позивач покликався на те, що Положення оскаржуваного Наказу є очевидно протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, оскільки форма затверджуваного Наказом договору не передбачає можливості внесення змін з боку Морського агента (згідно з пунктом 2.2. Декларації про приєднання, викладеної в додатку №1 до Договору), що суперечить частині другій статті 634 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір приєднання може бути змінений на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. З огляду на визначене зазначений пункт Договору безпідставно обмежує гарантоване законом право Морського агента (позивача) на внесення змін договору приєднання за наявності умов перелічених у ч.2 ст. 634 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до пункту 3.1.9. Договору Адміністрація складає рахунки та акти наданих послуг, зокрема щодо надання інформаційних послуг Морському агенту згідно з вільними цінами (тарифами). Однак, послуги з надання інформації є визначеним чинним законодавством обов'язком Адміністрації. Тому вказаний пункт договору створює додаткові обтяження для морського агента у вигляді оплати інформаційних послуг.

Крім того, у договорі приєднання, підписання якого Морським агентом відбувається без можливості внесення змін до нього, шляхом подання Декларації, відповідач, зловживаючи монопольним становищем, встановлює у п. 3.2.2. та п. 9.1. своє право відмовитися від договору в односторонньому порядку та в односторонньому порядку вносити зміни до нього.

Всупереч ст. ст. 627, 638 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 179, ст. 180 Господарського кодексу України Агент, укладаючи договір, полишений права вільного волевиявлення та погодження як істотних так і будь-яких інших умов договору, що суттєво порушує права та законі інтереси позивача.

Пунктом 3.3.15. Договору встановлюється, що при зливанні, аварійному викиді, виникненню факту забруднення з судна тощо, Морський агент від імені та за рахунок судновласника оплачує Адміністрації всі витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків забруднення, а також штрафи, які були сплачені Адміністрацією. Також пунктом 3.3.23. передбачено, що у випадках, викликаних технологічною необхідністю, рятуванням судна, аваріями, забрудненням моря, довкілля, пошкодженням майна Адміністрації з вини судна, Морський агент від імені та за рахунок судновласника зобов'язується компенсувати понесені Адміністрацією витрати у повному обсязі.

Однак, у відповідності із ст.ст. 304, 305 Кодексу торгівельного мореплавства України відповідальність за відшкодування збитків від забруднення несе власник судна, а не морський агент. Спроба покладання відповідальності на морського агента за відсутності його вини у забрудненні, без встановлення вини особи яка здійснила таке забруднення та без згоди судновласника, за розпорядженнями та дорученнями якого діє Агент, порушує законі права Агента.

Таким чином, очевидними є ознаки того, що оскаржуваний Наказ відповідача порушує права, свободи або інтереси позивача таким рішенням.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акту, а саме Наказу Державного підприємства Асоціація морських портів України від 29.11.2018 № 312/10 на час розгляду позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки у разі приєднання до Договору питання його розірвання стане підставою для нового судового процесу. Отже навіть при задоволенні позовних вимог прав та інтереси позивача не будуть поновлені і захищені судовим рішенням у даній справі.

Без вжиття заходу забезпечення позову унеможливиться і ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки подання декларації про приєднання до Договору означатиме визнання цього договору, його виконання та згоду позивача з умовами договору, які оскаржуються.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Розглядаючи та вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

В той же час, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність дій та рішень буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останніх до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При вирішенні даної заяви щодо забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позовів не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Позивачем в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатніх аргументів, які підтверджують, що права, свобод та інтереси позивача суттєво порушено, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Асоціація морських портів України від 29.11.2018 № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України не суперечить положенням ч. 5 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України та на час розгляду справи є ефективним заходом з огляду на те, що відповідно до затвердженого Наказом договору здійснюватиметься господарська діяльність позивача, від виконання його умов повністю залежить саме існування позивача як морського агента та в подальшому може вплинути на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про забезпечення позову в адміністративній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку щодо предмету спору, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у даній справі.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення законодавства, керуючись ст.ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Новотіс" про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/21656/18 - задовольнити.

2. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі зупинити дію нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Асоціація морських портів України від 29.11.2018 № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України .

3. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Ухвала діє до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили.

Згідно з частиною восьмою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Н.Г. Вєкуа