Ухвала

від 25.02.2019 по справі 640/21656/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 лютого 2019 року м. Київ № 640/21656/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., ознайомившись з клопотанням представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Новотіс" (67543, Одеська область, Лиманський район, с.Визирка, вул. Чапаєва (О.Ставніцера), буд. 60, код ЄДРПОУ 38718855) з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 29 листопада 2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України";

- визнати протиправними дії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" щодо прийому та реєстрації декларацій про приєднання до договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, затвердженого наказом від 29 листопада 2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України" та зобов'язати державне підприємство "Адміністрація морських портів України" утриматися від вчинення таких дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

22 грудня 2018 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Адміністрація морських портів України від 29.11.2018 № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України на час розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року застосовано заходи забезпечення позову, а сама до набрання законної сили рішенням по даній справі зупинено дію нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Адміністрація морських портів України від 29.11.2018 № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України .

13 лютого 2019 року до суду звернувся представник позивача з клопотанням, в якому просить встановити судовий контроль за виконанням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 про забезпечення адміністративного позову у даній справі шляхом зобов'язання державного підприємства "Адміністрація морських портів України" подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі, а також у тому ж судовому засіданні, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Між тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 про забезпечення адміністративного позову на відповідача не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 вбачається, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів того, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 про забезпечення адміністративного позову відповідачем не виконується. А подані позивачем копії декларацій про приєднання до договору, укладені відповідачем з морськими агентами - Чорноморським головним морським агентом "Інфлот" № 180 від 28.12.2018 та товариством з обмеженою відповідальністю "НОВІКЬ" № 153 від 28.12.2018, судом сприймаються критично, оскільки не має доказів того, що вищевказані декларації підписані відповідачем після отримання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 про забезпечення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа