Постанова

від 28.02.2019 по справі 640/21656/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21656/18 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 29 листопада 2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України"; визнати протиправними дії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" щодо прийому та реєстрації декларацій про приєднання до договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, затвердженого наказом від 29 листопада 2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України" та зобов'язати державне підприємство "Адміністрація морських портів України" утриматися від вчинення таких дій.

22 грудня 2018 року до суду першої інстанції Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Асоціація морських портів України від 29.11.2018 року № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України на час розгляду справи.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/21656/18 задоволено.

До моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі зупинено дію нормативно-правового акту - Наказу Державного підприємства Асоціація морських портів України від 29.11.2018 року № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України .

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Державне підприємства "Адміністрація морських портів України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, які мають значення для вирішення цього питання.

Зокрема Відповідач зазначає, що безпідставним є застосування заходу забезпечення позову шляхом, зупинення дії нормативно - правового акту, яким наказ ДП "Адміністрація морських портів України" від 29.11.2018 року № 312/10 Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України не являється. Також, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не наведено жодних допустимих та належних доказів в розумінні норм КАС України, що підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову. ДП "Адміністрація морських портів України" вважає, що Позивачем не доведено очевидних ознак протиправності Наказу № 312/10, адже зазначені ним доводи, а саме невідповідність Наказу № 312/10 правовим актам вищої сили є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.

Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу судді суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву Позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатніх аргументів, які підтверджують, що права, свобод та інтереси позивача суттєво порушено, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст. 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Також, частиною 5 статті 151 КАС України передбачено підставу забезпечення позову у справах щодо оскарження нормативно-правових актів: зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про морські порти України адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Завдання та функції ДП "АМПУ" визначені Законом України "Про морські порти України" та Статутом ДП "АМПУ", що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 02.04.2018 № 149.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 17 Закону України Про морські порти України обов'язкові постанови по порту приймаються адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

Частинами 5 та 6 статті 17 Закону України Про морські порти України передбачено, що обов'язкові постанови по порту є обов'язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами, які перебувають у морському порту, після їх обов'язкової державної реєстрації та опублікування в Повідомленнях мореплавцям України. Адміністрація морських портів України зобов'язана опубліковувати обов'язкові постанови по порту, усі зміни, внесені до них, у Повідомленнях мореплавцям України.

При прийнятті обов'язкових постанов по порту або внесенні змін до них не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав суб'єктів портової діяльності, передбачених Конституцією та законами України. Обов'язкові постанови по порту підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації нормативно-правових актів обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, і набирають чинності через 10 днів з дня їх реєстрації, якщо в них не встановлено іншого строку набрання ними чинності. Обов'язкові постанови по порту можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 1.6 Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно - правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2012 року № 93/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 67/20380 (далі - Порядок № 93/5 ) адміністрація морських портів є суб'єктом нормотворення.

Відповідно до п. 3.3 Порядку № 93/5 Міністерства, через міністрів яких Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади, організовують подання складених цими центральними органами виконавчої влади відповідно до пункту 3.2 цього розділу переліків прийнятих ними актів та надіслання їх до відповідних органів юстиції для проведення безвиїзних перевірок згідно з цим розділом.

Міністерство інфраструктури України забезпечує подання до Міністерства юстиції України складених адміністрацією морських портів України згідно з пунктом 3.2 цього розділу переліків прийнятих нею актів (крім актів персонального характеру), а також надіслання до відповідних головних територіальних управлінь юстиції (за місцезнаходженням адміністрацій морських портів) складених адміністрацією морських портів України згідно з пунктом 3.2 цього розділу переліків обов'язкових постанов по порту, прийнятих нею згідно зі статтею 17 Закону України Про морські порти України .

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову Позивач зазначив, що оскаржуваним наказом Відповідача від 29.11.2018 року № 312/10 "Про затвердження умов договору приєднання про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України" затверджено форму договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України. Позивач будучи морським агентом та здійснюючи свою діяльність у морському порту Южний , є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано цей акт, оскільки відповідно до наказу має подати декларацію про приєднання до договору. Відповідно до затвердженого наказом договору здійснюватиметься господарська діяльність Позивача, від виконання його умов повністю залежить саме існування Позивача як морського агента. Не вжиття заходу забезпечення позову унеможливиться і ефективний захист оспорюваних прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки подання декларації про приєднання до Договору означатиме визнання цього договору, його виконання та згоду Позивача з умовами договору, які оскаржуються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся, а також матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів того, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Також, забезпечення позову, шляхом зупинення дії вищезазначеного наказу, фактично свідчить про можливість вирішення судом справи по суті, без вчинення повного та всебічного дослідження усіх обставин, що є недопустимим, оскільки не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, а також інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі є нормативно-правовий акт, що поширює свою дію не лише на Позивача, а на необмежене коло осіб, а тому вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного наказу порушить принцип пропорційності щодо дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на які спрямоване прийняття оскаржуваного наказу.

Таким чином, дослідивши встановленні обставини, колегія суддів вважає, що Позивачем не доведено наявності будь-яких фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих суддею суду першої інстанції заходів забезпечення позову, а отже колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, якою заяву про забезпечення позову задоволено.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити.

Ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТІС" про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/21656/18 - відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В.Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 04.03.2019 року.