Рішення

від 22.12.2018 по справі 565/241/16-ц

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/241/16-ц

Провадження № 2/565/75/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Бірюк Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хомич О.А.,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 565/241/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Вараської міської ради Рівненської області, Рівненської товарної біржі, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення та про визнання недійсними результатів торгів,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовами, які об'єднані в одне провадження, до Вараської міської ради, Рівненської товарної біржі, ОСОБА_7, у яких просив визнати недійсним рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області №2105 від 14 серпня 2015 року про передачу на земельних торгах права оренди земельної ділянки площею 0,16 га, за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, вул.Бондаренка (кадастровий номер НОМЕР_1), а також просить визнати недійсними результати земельних торгів (аукціону) щодо права оренди земельної ділянки, площею 0,16 га, що розташована за адресою: Рівненська область, м. Вараш, вул. Бондаренка, кадастровий номер НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що проживає по вулиці Бондаренка 26 (колишня Паркова 112), м. Вараш. За вказаною адресою у його власності знаходиться домоволодіння, що складається з одноповерхового цегляного житлового будинку з однією житловою кімнатою загальною площею 93,7 кв.м., позначеного на плані літерою А-1 , дерев'яної літньої кухні - Б-1 , дерев'яних сараїв - Г-1 , Ж-1 , сарай С-1 , колодязя - К , дерев'яного погреба - М-1 , вбиральні - Н , огорожі - №1. Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,45 га. Право власності на домоволодіння підтверджується Договором купівлі-продажу домоволодіння від 16 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №244. В зазначену площу земельної ділянки входить земельна ділянка, площею 0,16 га (кадастровий номер НОМЕР_1). Рішенням Кузнецовської міської ради Рівненської області №2105 від 14 серпня 2015 року вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення Кузнецовській міській раді земельної ділянки площею 0,16 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для продажу права оренди терміном на 5 років на земельних торгах (аукціоні) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель запасу комунальної власності житлової та громадської забудови міської ради.

21.10.2015 року Рівненською товарною біржею за замовленням Кузнецовської міської ради проведені земельні торги щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1. Згідно з протоколом земельних торгів переможцем визначено ОСОБА_7, у зв'язку з чим між ОСОБА_7 та Кузнецовською міською радою укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки від 21.10.2015 року.

У підготовчому судовому засіданні, під час уточнення позовних вимог та підстав задоволення позову, представник позивача ОСОБА_2 вказала, що підставами задоволення позовних вимог є те, що сараї С, Г, Ж, колодязь і огорожа, власником яких є ОСОБА_1, розміщені на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1.

У зв'язку з цим, на підставі ч.1-2 ст. 134 ЗК України, рішення Кузнецовської міської ради № 2105 від 14.08.2015 року та результати земельних торгів щодо права оренди вказаної вище ділянки слід визнати недійсними.

На запитання суду позивач та його представник заявили, що це всі підстави позову і просили розглядати позов в цих межах.

Від відповідача Вараської міської ради надійшли заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю. Заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до п.1 ч.4 Інструкції ведення погосподарського обліку сільських, селищних та міських радах , затвердженої наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 року № 56, від домоволодінням розуміється житловий будинок, з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці. Однак, із публічної кадастрової карти розташування земельних ділянок видно, що частина домоволодіння позивача, а саме житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка належить на праві власності ОСОБА_9, а не на земельній ділянці ОСОБА_1

Окремо вказує на те, що п. 1 договору купівлі-продажу домоволодіння від 16.03.2009 року, не містить посилання на будь-яку земельну ділянку, а тому суперечить вищевказаній Інструкції у тій частині, що домоволодіння має знаходитись лише на одній земельній ділянці.

Також вказує, що сарай С-1 ветхий, 100% знос, фундамент відсутній. Сараї Г-1, Ж-1 та огорожа №1, також розташовані без улаштування фундаменту, тобто ці об'єкти не можна віднести до нерухомого майна, на підставі ч.2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Крім того, позивачем не подано доказів на підтвердження права власності на вказані об'єкти.

У письмових поясненнях на заперечення Вараської міської ради ОСОБА_1 вказує, що право власності на об'єкти, які розміщені на спірній земельній ділянці набув у 2009 році і воно підтверджується договором купівлі-продажу домоволодіння від 16.03.2009 року; технічним паспортом на домоволодіння по вул. Бондаренка, 26 (колишня Паркова, 112); схемою інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1 схемою можливого розподілу земельних ділянок по АДРЕСА_2; довідкою Кузнецовської міської ради № 662/02.3-28/05 від 18.05.2016 року.

Посилаючись на Аналіз деяких питань застосування законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, викладеному Верховним Судом України, вказує, що враховуючи норми статтей 186, 380, 381 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і колодязь), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об'єкти визнаватись не може.

У відзиві на позовну заяву відповідач Рівненська товарна біржа позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю оскільки ним під час проведення аукціону з продажу земельної ділянки площею 0,16 га. по вул.. Бондаренка у м. Кузнецовську, дотримані усі вимоги законодавства.

Від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовні заяви ОСОБА_1, у якому вказує, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв'язку з наступним.

Як випливає з технічного паспорту на садибний житловий будинок, він розташований по АДРЕСА_1, власник ОСОБА_1, тобто позивач. Зі схеми земельної ділянки (складової технічного паспорту на будинок), яка знаходиться під будинком АДРЕСА_1, слідує, що об'єкти домоволодіння знаходяться саме на такій земельній ділянці.

Однак з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слідує, що земельна ділянка, що по АДРЕСА_1 (на якій за словами позивача знаходиться його домоволодіння та він там проживає в будинку, що придбав по договору купівлі-продажу від 16.03.2009 року), належить насправді не позивачу, а ОСОБА_9. Остання набула вказану ділянку в порядку спадкування, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3

Тобто такі обставини вказують на те, що домоволодіння позивача знаходиться не на спірній земельній ділянці, а на ділянці третьої особи ОСОБА_9, що позивач вміло приховав від суду.

Більше того з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав випливає обставина, що у приватній власності позивача вже знаходиться земельна ділянка по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_4 яку він придбав.

При тому важливим є той факт, що ці обидві ділянки межують, їх власники є суміжними власниками.

До того ж земельна ділянка ОСОБА_9, що по АДРЕСА_1,- площею 0,10 га та має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а земельна ділянка ОСОБА_1, що по АДРЕСА_3, - площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

Зауважує, що спірна земельна ділянка площею 0,16 га, кадастровий номер НОМЕР_1, є іншою земельною ділянкою, яка розташована по вул. Бондаренка, П, без присвоєння номера будинку, оскільки об'єктів нерухомого майна на ній немає.

Позивач придбав домоволодіння по вищевказаному договору купівлі-продажу від 16.03.2009 року. Купив він його у ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Останнім, в свою чергу, вказане домоволодіння належало на підставі рішення третейського суду Рівненської області при товарній біржі Західноукраїнська від 21.02.2008 року, про що вказано в самому договорі купівлі-продажу.

Відповідно до зазначеного рішення третейського суду від 21.02.2008 року вищевказані продавці були позивачами до свого батька ОСОБА_13 в справі про визнання договору дійсним та визнання права власності. Предметом спору було домоволодіння, яке складалося з житлового будинку, літньої кухні, сараю, погребу, колодязя і забору, що знаходились за адресою: АДРЕСА_1, яке ОСОБА_13 продав ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, тобто своїм синам, по відповідному договору, який не хотів нотаріально посвідчувати. Тоді третейський суд, вирішивши спір, визнав такий договір укладеним та визнав за ОСОБА_11 ОСОБА_10 та ОСОБА_14 право власності на 1/3 частку за кожним на вказане домоволодіння.

Цікавим є той факт, що ОСОБА_10 по рішенню третейського суду від лютого 2008 року набули право власності на домоволодіння, в тому числі сараю, але лише одного, а не декілька, як потім було вказано в договорі купівлі-продажу, укладеного ними з ОСОБА_1 в 2009 році. Звідки з'явилися декілька сараїв та чиї вони, - не відомо.

Разом з тим, з указаного рішення третейського суду вбачається, що ОСОБА_1, - позивач у даній справі, набув право власності на те домоволодіння, яким колись володів ОСОБА_13.

Рішенням Кузнецовської міської ради від 27.02.1997 року № 70 ОСОБА_13 було передано безкоштовно у приватну власність лише дві земельні ділянки: для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,15 га., що розташовані по вул. Парковій.

У лютому 2015 року ОСОБА_13 помер. Тоді його дочка ОСОБА_9 успадкувала належне йому майно, що підтверджується вищевказаною інформацією з реєстру речових прав.

Тобто, оскільки одну земельну ділянку площею 0,10 га успадкувала дочка ОСОБА_9, про що мова йде вище, то іншу земельну ділянку площею 0,15 га придбав ОСОБА_1, про що також вказано вище.

Усі вказані обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами, які приєднані до справи.

Отже, домоволодіння ОСОБА_13, яке перейшло до ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу від 16.03.2009 року, фактично розташоване лише на колись належних покійному ОСОБА_13 двох земельних ділянках, які на даний час належать ОСОБА_9 та ОСОБА_1

Таким чином, спірна земельна ділянка, яка хоч і розташована поряд з указаними земельними ділянками є іншою ділянкою, яка ніколи не належала сім'ї ОСОБА_13 та відповідно не може належати ОСОБА_1

Позивач вказує, що 20.09.2011 року він звертався із заявою до Кузнецовської міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Рішенням від 28.11.2011 року № 264 Кузнецовська міська рада відмовила позивачу в наданні такого дозволу. Вважає, що ним було дотримано порядок звернення та додано усі необхідні документи, однак Кузнецовська міська рада безпідставно, з надуманих не передбачених у законі підстав відмовила в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак дійсною є та обставина, що якщо ОСОБА_1 мав намір отримати у власність земельну ділянку та не отримав на те дозволу, то повинен був оскаржити відповідне рішення міськради у визначені чинним законодавством строки або при наявності зволікання міської ради по принципу мовчазної згоди самостійно ініціювати розроблення проекту землеустрою для передання його на затвердження. Проте ОСОБА_1 не оскаржив рішення міськради, та й розроблення проекту землеустрою самостійно не ініціював.

Тому наразі посилання на незаконність рішення міськради, яке не оскаржене, є безпідставними.

Звертає увагу суду на те, що оскаржуючи результати торгів, позивач не вказує, що ж саме він вважає результатом таких торгів

В кінці зазначила, що ОСОБА_1 не підтвердив та не надав суду доказів щодо розміру земельної ділянки, на якій розташовані придбані ним житловий будинок та прибудинкові приміщення, а обставина користування ним земельною ділянкою розміром 0,45 га взагалі будь-якими правовстановлюючими чи іншими документами не доведена.

У відповіді на вказаний відзив представник позивача ОСОБА_2 послалась на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях позивача. Додатково вказала, що із листа заступника міського голови від 18.05.2016 року, випливає, що на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходяться колодязь, 2 господарські будівлі, 2 металеві гаражі і земельна ділянка частково огороджена з вулиці та від суміжника. На основі цього робить висновок, що цим листом підтверджується факт наявності нерухомого майна, належного ОСОБА_1, на спірній ділянці.

Вказує, що ці ж обставини підтверджуються фотографічним зображенням, який доданий як додаток № 3 до відзиву Рівненської товарної біржі. Зокрема, на ньому зображені, огорожа, сарай С-1, сарай Г-1 та колодязь. Вказує, що саме цей фотознімок ідентифікує земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 та розташовані на ній об'єкти нерухомості, які належать ОСОБА_1

Обставину про те, що на спірній ділянці знаходяться саме об'єкти нерухомості належні ОСОБА_1 підтверджує висновком № Д-18/17 експертного будівельно-технічного дослідження.

Посилаючись на ст. 120 ЗК України, представник позивача доводить, що визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що у 2009 році придбав у ОСОБА_13 домоволодіння, яке було розміщене на земельній ділянці, площею 0,45 га. У листопаді 2009 року, йому стало відомо, що Кузнецовська міська рада розділила цю ділянку на декілька ділянок, і передала частину ділянки ОСОБА_13 Внаслідок чого його житловий будинок А-1, літня кухня Б-1 з тамбуром б1, сарай Е-1, погріб М-1 залишились на земельній ділянці, яка перейшла у спадщину після ОСОБА_13 до ОСОБА_15 і цій ділянці присвоєно адресу: вул. Бондаренка, 26. Іншу частину земельної ділянки, площею 0,15 га він купив за договором купівлі-продажу і цій ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_3.

Вказав, що розміщення огорожі № 1 у дійсності не відповідає її зображенню на схемі земельної ділянки, що додається до технічного паспорту. Так, у технічному паспорті огорожа № 1 зображена на земельній ділянці по вул.. Бондаренка, 26, а у дійсності, вона розміщена на спірній земельній ділянці.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги повністю. Дала пояснення аналогічні за змістом до обставин, які викладені у відповіді на відзив від її імені.

Представник відповідача Вараської міської ради Хомич О.А. просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю з підстав, викладених у запереченнях на позов. Вказала, що на момент проведення торгів на спірній земельній ділянці були відсутні об'єкти нерухомості. Рішенням Кузнецовської міської ради від 06.04.2017 року № 611, Кузнецовська міська рада перейменована у Вараську міську раду.

Відповідач Рівненська товарна біржа, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_7, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, проте захист його інтересів здійснювала представник ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю у зв'язку з безпідставністю. Свою позицію аргументувала обставинами, які виклала у відзиві на позов.

Дослідивши позовні заяви, заслухавши позивача, його представника та представників відповідачів, дослідивши письмові та речові докази, заслухавши свідків, суд встановив наступне.

Відповідно до копії рішення Кузнецовської міської ради Про передачу на земельних торгах права оренди земельної ділянки площею 0,16 га від 14.08.2015 року № 2105 (а.с. 169 т.1), міська рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,16 га для продажу права оренди терміном на 5 років на земельних торгах (аукціоні) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель запасу комунальної власності житлової та громадської забудови міської ради, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, вул. Бондаренка (кадастровий номер НОМЕР_1). Також, міська рада вирішила передати право оренди земельної ділянки способом проведення аукціонних торгів та встановила певні умови таких торгів.

21.10.2015 року відбулись земельні торги (аукціон), що підтверджується копією протоколу земельних торгів (аукціону) (а.с. 93 т.2). Відповідно до цієї копії організатором (продавцем) торгів є Кузнецовська міська рада, виконавцем Рівненська товарна біржа. Об'єктом торгів стало право оренди земельної ділянки терміном на 5 років, площею 0,16 га, розташованої в Рівненській області, м. Кузнецовськ, вул. Бондаренка, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Переможцем торгів став ОСОБА_16.

Постановою Верховної Ради України від 19.05.2016 року № 1377-VIII, м. Кузнецовськ, Рівненської області перейменовано на м. Вараш, Рівненської області.

Вважаючи, що порушені його права та законні інтереси позивач ОСОБА_1 звернувся до суду та просить визнати недійсним рішення Кузнецовської міської ради № 2105 від 14.08.2015 року та визнати недійсними результати земельних торгів (аукціону) щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Зокрема, вказує, що на спірній ділянці розміщені об'єкти нерухомості сараї Г-1, Ж-1, колодязь - К, огорожа №1, які перебувають у його власності. Посилається на те, що статтею 134 ЗК України, визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З аналізу, ст. 134 ЗК України, випливає, що забороняється здійснювати продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності (або права на них) за умови сукупності двох обставин: на земельній ділянці, що підлягає продажу є об'єкти нерухомого майна та ці ж об'єкти перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У судовому засіданні позивач та його представник доводили наявність у ОСОБА_1 права власності на сараї Г-1, Ж-1, колодязь - К, огорожу № 1, а також те, що вказані об'єкти розташовані на спірній земельній ділянці, посилаючись на договір купівлі-продажу домоволодіння від 16.03.2009 року та технічний паспорт до нього.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, у редакції станом на день вчинення правочину, тобто 16.03.2009 року, передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За вимогами ст. 657 ЦК України, у редакції станом на 16.03.2009 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Частиною 3 ст. 640 ЦК України, в редакції станом на 16.03.2009 року, визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , у редакції станом на 16.03.2009 року, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, у тому числі фізичних осіб, а саме право власності на нерухоме майно.

Аналогічні вимоги законодавства залишились чинними до цього часу.

Отже, єдиною обставиною, яка б підтверджувала право власності на нерухоме майно є факт державної реєстрації договору купівлі-продажу в реєстрі правочинів. Проте, позивач не подав до суду докази про державну реєстрацію договору у реєстрі правочинів про придбання ним сараїв Г-1, Ж-1, колодязя - К та огорожі №1.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на те, що позивач не довів, у порядку передбаченому законодавством, наявність права власності на сараї Г-1, Ж-1, колодязь - К та огорожу №1, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 через безпідставність.

Суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 не звертався з позовом про визнання права власності на вказані вище об'єкти, а тому суд у цій справі не уповноважений робити висновки щодо визнання за позивачем відповідного права власності.

Суд не бере до уваги позицію позивача, викладену у додаткових письмових поясненнях (а.с. 62-64 т.3), про те, що враховуючи норми статтей 186, 380, 381 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і колодязь), наземну і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з цим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об'єкти визнаватись не може.

Така позиція Верховного Суду України, викладена в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних прав, стосується домогосподарства розташованого на одній земельній ділянці, на якій розташовані житловий будинок разом з іншими господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями.

За обставинами справи, що розглядається встановлено, що на спірній ділянці відсутній житловий будинок, який належить на праві власності позивачу. У той же час житловий будинок домогосподарства ОСОБА_1 розташований на іншій земельній ділянці, що належить ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_1. Ця обставина сторонами не оспорюється. До того ж, позивач зареєстрований у своєму будинку за цією адресою. Крім того, ці обставини підтвердила свідок ОСОБА_18, яка на час виникнення спірних правовідносин працювала начальником відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, головним архітектором міста.

На підставі викладеного суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що право власності на сараї Г-1, Ж-1, колодязь-К, а також огорожу №1 не потрібно визнавати.

До того ж, зі змісту п.7 копії договору купівлі-продажу домоволодіння від 16.03.2009 року (а.с. 12 т.2), за яким ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_1 купив домоволодіння розташоване за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, АДРЕСА_1, випливає, що характеристика домоволодіння та його обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою цього договору.

Копією техпаспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_2, підтверджується, що ця адреса була присвоєна домоволодінню замість адреси АДРЕСА_1. У технічному паспорті відсутні зазначення про те, що приміщення цього домоволодіння знаходяться на інших земельних ділянках за іншими адресами.

Крім того, суд вважає слушними доводи відповідачів про те, що позивачем не доведено обставину про те, що сараї Г-1, Ж-1, колодязь-К та огорожа №1, мали властивості нерухомих речей станом на день прийняття оскаржуваного рішення Кузнецовської міської ради та на день проведення земельних торгів з приводу продажу права оренди на спірну земельну ділянку.

Так, позивач, доводячи обставину про те, що сараї Г-1, Ж-1, колодязь-К та огорожа №1 є об'єктами нерухомості подали до суду копію висновку експерта № Д-18/17 експертно-будівельного дослідження від 11.01.2018 року (а.с.135-143 т.3).

Відповідно до вказаного висновку, надвірна будівля С-1, залишки будівлі Г-1 і споруда колодязя К, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 та належать ОСОБА_1 є об'єктами нерухомості. Огорожа №1 і сарай Ж-1 на момент проведення дослідження відсутні.

Таким чином, позивач навіть висновком експерта не довів про те, що огорожа №1 та сарай Ж-1 є об'єктами нерухомості, на які посилався як на підставу задоволення позову.

Проте, дослідивши та оцінивши вказаний висновок експерта суд приходить до висновку, що він є неналежним, недостовірним і недопустимим доказом, а тому не бере його до уваги.

Суд виходив з того, що висновок експерта складений 11.01.2018 року на підставі заяви позивача від 28.12.2017 року. Тобто дослідження експертом проводилось у період з 28.12.2017 року до 11.01.2018 року. Висновок експерта не містить посилань на те, що результати щодо визнання вказаних об'єктів нерухомим майном є актуальними на день винесення спірного рішення Кузнецовською міською радою 14.08.2015 року або на день проведення земельних торгів 21.10.2015 року.

У той же час, представники відповідачів вказують на те, що позивачем не доведено обставину, що ці об'єкти мали характеристики нерухомих об'єктів станом на 14.08.2015 року та 21.10.2015 року, посилаючись на характеристики будинку, господарських будівель та споруд, до технічного паспорта на домоволодіння ОСОБА_1 (а.с. 8 т.2), на якій зафіксовано, що станом на 20.02.2009 року лише житловий будинок А-1 мав бетонний фундамент, як основну ознаку об'єкта нерухомості. Інші споруди не мали такого фундаменту.

Експерт посилається на те, що ним використовувались фотознімки домогосподарства ОСОБА_1 із сайту google.maps станом на травень 2015 року. Проте ці фотознімки не використовувались ним під час визначення ознак об'єктів нерухомості у сараї Г-1 та колодязі-К. Таким чином, висновок експерта № Д-18/17 від 11.01.2018 року не містить висновків щодо певних об'єктів станом на день виникнення спірних правовідносин, а тому є неналежним доказом на підтвердження обставин, які доводяться у цій справі.

Крім того, з фотознімка № 15 випливає, що експерт ідентифікує огорожу, яка розміщена на спірній ділянці зі сторони вулиці Бондаренка, м.Вараш, проте відповідно до схеми земельної ділянки та характеристики будинку, господарських будівель та споруд, до технічного паспорта на домоволодіння ОСОБА_1 (а.с. 8-9 т.2), випливає, що огорожа №1 розміщена з протилежної сторони ділянки від вул. Бондаренка, м. Вараш. Таких висновків дійшов суд порівнюючи схему ділянки (а.с. 9 т.2) з результатами огляду речових доказів, відповідно до протоколу окремої процесуальної дії від 17.12.2018 року. Так, під час огляду речових доказів встановлено, що спірна ділянка є суміжною до проїзної частини вулиці Бондаренка, м. Вараш, а ділянка по вул. Бондаренка, 26, розташована за спірною ділянкою по напрямку від вулиці Бондаренка. Для огляду речових доказів сараю Г-1 та колодязя-К, на які вказував позивач, учасники окремої процесуальної дії зійшли з вулиці Бондаренка і підійшли до вказаних об'єктів не минаючи житлового будинку. У той же час, відповідно до схеми земельної ділянки (а.с. 9 т.2), для того щоб пройти від огорожі №1 до сараю Г-1 або колодязя-К необхідно пройди біля будинку А-1.

Те, що огорожа № 1 відділяє ділянку по вул. Бондаренка, 26, від поля, а не спірну ділянку від вул. Бондаренка, також вказала свідок ОСОБА_18, оглянувши у судовому засіданні схему земельної ділянки на садибний житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 9 т.2).

Викладені обставини щодо невідповідності висновку експерта № Д-18/17 від 11.01.2018 року обставинам справи дають підстави суду сумніватись у результатах такого висновку.

Крім того, частиною 5 ст. 106 ЦПК України, встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду.

Зі змісту висновку експерта № Д-18/17 від 11.01.2018 року випливає, що у ньому не зазначено інформації, передбаченої ч.5 ст. 106 ЦПК України, про те, що він підготовлений для подання до суду. Отже, вказаний висновок складений з порушенням порядку, встановленим законом, а саме ч. 5 ст. 106 ЦПК України.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними доказами, згідно із ст. 79 ЦПК України, визнаються докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 1 ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази одержані з порушенням порядку, встановленим законом.

Зважаючи на те, що висновок експерта № Д-18/17 від 11.01.2018 року не стосується предмету доказування, оскільки встановлює обставини, які виникли після оскаржуваних рішення та дій відповідачів, і на підставі його не можна встановити дійсні обставини справи, оскільки він їм суперечить, а також те, що він одержаний з порушенням порядку, встановленим ч.5 ст. 106 ЦПК України, суд не бере до уваги вказаний висновок у зв'язку з його неналежністю, недостовірністю та недопустимістю. Інших доказів позивач та його представник на підтвердження того, що сараї Г-1, Ж-1, колодязь-К та огорожа № 1 є об'єктами нерухомості до суду не подали, а отже, всупереч вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 334 ЦК України, 134 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 77, 79, 81, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вараської міської ради, Рівненської товарної біржі, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області №2105 від 14 серпня 2015 року Про передачу на земельних торгах права оренди земельної ділянки площею 0,16 га та про визнання недійсними результатів земельних торгів (аукціону) щодо права оренди земельної ділянки, площею 0,16 га, що розташована за адресою: Рівненська область, м. Вараш, вул. Бондаренка, кадастровий номер НОМЕР_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення буде складено до 29 грудня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_5

Представник позивача ОСОБА_2, місце проживання АДРЕСА_4, паспорт громадянина України серії НОМЕР_6.

Відповідач Вараська міська рада, місце знаходження Рівненська обл., м.Вараш, м-н. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612.

Представник відповідача Хомич Ольга Анатоліївна, місце проживання АДРЕСА_5, паспорт громадянина України серії НОМЕР_7.

Відповідач Рівненська товарна біржа, місце знаходження м. Рівне, вул. Драгоманова, 27, код ЄДРПОУ 23302583.

Відповідач ОСОБА_16, місце проживання АДРЕСА_6, паспорт громадянина України серії НОМЕР_8

Представник відповідача ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7, паспорт громадянина України серії НОМЕР_8

Головуючий суддя І.Зейкан