Рішення

від 24.11.2018 по справі 0840/2889/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 листопада 2018 року Справа № 0840/2889/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмово провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0006345-5002-0828 від 25 квітня 2018 року прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у відношенні ОСОБА_1 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік у розмірі 25000 грн.

23 липня 2018 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03 серпня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про продовження терміну для усунення недоліків позовної заяви.

Однак в період з 06 серпня 2018 року по 09 вересня 2018 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на роботі відповідно до наказу від 19 липня 2018 року № 185 Про надання відпустки .

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року строк усунення недоліків позовної заяви, за клопотанням позивача, продовжено до 20 вересня 2018 року.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху , 13 вересня 2018 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а перше судове засідання призначено на 23 жовтня 2018 року.

Разом з тим ухвалою суду від 25 вересня 2018 року судом постановлено ухвалу про витребування Приватного підприємства АЕЛІТА МОТОРС доказів.

23 жовтня 2018 року провадження у справі відкладено до 20 листопада 2018 року на підставі клопотання представника позивача, про що постановлено відповідну ухвалу.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 10 травня 2018 року ОСОБА_1 отримано податкове повідомлення-рішення №0006345-5002-0828 від 25 квітня 2018 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у відношенні ОСОБА_2 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік у розмірі 25 000 грн. Позивач не погоджується із прийнятим у його відношенні податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник ОСОБА_1, 20 листопада 2018 року до суду надав клопотання, в якому просить розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№33609 від 23 жовтня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 0006345-5002-0828 від 25 квітня 2018 року винесене з дотриманням вимог статті 58 ПК України та не суперечить Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28 грудня 2015 року № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23 травня 2016 р. №498 року. Враховуючи вищевикладене, винесене податкове повідомлення-рішення №0006345-5002-0828 від 25 квітня 2018 року щодо нарахування податкових зобов'язань з транспортного податку фізичній особі ОСОБА_2 у сумі 25000,00 грн. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає сплаті.

20 листопада 2018 року представник Головного управління ДФС у Запорізькій області суду надав клопотання, відповідно до якого просить суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до відомостей про платників транспортного податку та об'єкти оподаткування, наявних у комп'ютерної системі ІС Податковий блок , зазначено, що легковий автомобіль НОМЕР_2 з об'ємом двигуна 2967 куб.см. зареєстрований 12 липня 2017 року на ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1).

Вказаний автомобіль зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Так, відділом адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області було сформоване, податкове повідомлення рішення форми Ф №0006345-5002-0828 від 25 квітня 2018 року щодо нарахування зобов'язань з транспортного податку у сумі 25000,00 грн. та направлено за адресою: 69006, АДРЕСА_2 засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано ОСОБА_2 10 травня 2018 року.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року.

Зокрема Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Транспортний податок визначений у статті 267 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Водночас пунктом 267.2 статті 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.3 статті 267 ПК України), а ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до статті 8 Закону України Про державний бюджет на 2018 рік , установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Таким чином, оподаткуванню транспортним податком підлягають легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що у 2018 році складає 1 396 125 грн.

За приписами абзацу 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, середньоринкова вартість легкових автомобілів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів № 66 від 18 лютого 2016 року (надалі - Методика).

Згідно з пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 року, № 44, статті 1576).

За приписами пункту 3 Методики, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Суд визнає обґрунтованими посилання позивача, що законодавцем чітко визначено методику розрахунку вартості об'єкта оподаткування транспортним податком, до складових якої обов'язково входить така складова як строк експлуатації транспортних засобів у роках та ціна нового автомобіля.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача у поданому до суд відзиві вказав, що автомобіль, що належить позивачеві зазначено у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

На підтвердження цього представником відповідача до матеріалів справи надано відповідну роздруківку з даного веб-сайту, згідно з якою, середньоринкова вартість автомобіля марки Audi, моделі Q7, 3,0 внутрішнього згорання дизель, 2016 року випуску складає 1 537 954,29 грн.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також Кодекс адміністративного судочинства України висуває й інші вимоги до доказів, зокрема це достовірність (статті 75 КАС України) та достатність доказів (стаття 76 КАС України).

Разом з тим, вказаний доказ не може бути визнаний судом як належний, достовірний та достатній доказ через не підтвердження ним факту, що транспортний засіб марки AUDI, моделі Q7, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 2 967 куб.см., який належить позивачу, є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, оскільки такий доказ підтверджує, що об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році є транспортний засіб марки AUDI, моделі Q7, 2016 року випуску з двигуном об'ємом 3,0 см3.

Крім наведеного приймаються до уваги судом зауваження позивача, що з урахуванням вимог пункту 267.2 статті 267 ПК України та пункту 2 Методики, відповідач був зобов'язаний розрахувати вартість саме автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Порядком №403.

Отже зі змісту підпункту 267.2.1 часитини 267.2 статті 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Суд звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи, надані відповідачем, розрахунки середньоринкової вартості автомобіля з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, не є належним доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 у справі №804/112/17 та від 13 березня 2018 ркоу у справі №826/93000/16.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Враховуючи положення вищенаведених норм, суд вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік.

Окремо слід звернути увагу й на конституційний принцип індивідуальності відповідальності, який у системному аналізі з презумпцією правомірності рішень платника податків, вказує на необхідність встановлення реальної середньоринкової вартості конкретно взятого автомобіля з відповідною йому комплектацією, адже такий чинник значно впливає на визначення вартості нового автомобіля, як складової в розрахунку середньоринкової вартості вживаного автомобіля.

Матеріали справи свідчать, що належний позивачу автомобіль було первісно придбано у офіційного дилера за ціною 2 373 507,40 грн., а позивачем його було придбано за 1 077 102,39 грн.

Згідно з додатком №1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403, легкові автомобілі строком експлуатації понад 2 роки до 3 років мають коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів - 50.

Отже, з урахуванням розрахунку, передбаченого пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля, що належить позивачеві становить 1 186 753,70 грн. та розраховується за такою формулою:

2 373 507,40 грн. х (50 / 100) = 1 186 753,70 грн.

де 2 373 507,40 грн. - ціна даного транспортного засобу нового;

50 - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів.

Отже, за допомогою розрахунку, проведеного відповідно до пункту 2 Методики, вартість авто позивача склала 1 186 753,70 грн. гривень, що є меншим, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що у 2018 році складає 1 396 125 грн.

Такий розрахунок здійснено з урахуванням коефіцієнтів коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації (Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №403 від 10.04.2013) та відображає об'єктивні числові складові елементів наведеної формули, адже в вихідні дані закладено інформацію про конкретний, індивідуально визначений автомобіль.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок відповідача про належність автомобіля позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2018 році, зроблений за відсутності на те достатніх доказів, тобто є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0006345-5002-0828 від 25 квітня 2018 року прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у відношенні ОСОБА_1 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік у сумі 25 000,00 грн.

Присудити на користь ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 листопада 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов