Постанова

від 27.12.2018 по справі 808/659/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

27 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 808/659/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Кравченка П.О.,

представника відповідача Солодової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в адміністративній справі №808/659/18 (головуючий 1-ї інстанції Калашник Ю.В., рішення у повному обсязі складено 27.04.2018 року) за позовом Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21.02.2018 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2018 року № 0000924706.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2018 року № 0000924706, яке прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00186542), зареєстроване 30.05.1995 року виконавчим комітетом Запорізької міської Ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №029344), а також зареєстровано платником податку на додану вартість з 30.06.1997 року (а.с.14, 15 т.1).

Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 04.01.2018 року по 25.01.2018 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ ЗФЗ з питань, що стали предметом заперечень на акт перевірки № 1304/28-10-47-06/00186542 від 18.12.2017 року (про результати камеральної перевірки ПАТ ЗФЗ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2017 року), а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт (код ЄДРПОУ 31121808) за період жовтень 2017 року, за результатами якої 01.02.2018 року складено акт № 10/28-10-47-06/00186542 (а.с.46-65 т.1).

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення ПАТ ЗФЗ вимог абз. а п.198.1, 198.2, 198.3, 198.8 ст.198, п.200.1, абз. б 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.1 п.4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 року (р. 19) на суму 190371 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 року на суму 190371 грн..

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання послуг капітального ремонту шахтної щілинної печі для випалювання вапна №1 цеху №3 ПАТ ЗФЗ у ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт . Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ПАТ ЗФЗ та ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт не підтверджено, податковий орган дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Крім того, в акті зазначено, що надані до перевірки ПАТ ЗФЗ первинні документи по взаємовідносинам з вказаним контрагентом не є достатніми доказами фактичного виконання досліджуваних робіт, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт та ПАТ ЗФЗ , виключає правомірність їх відображення у податковому обліку підприємства.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом від 08.02.2018 року винесено податкове повідомлення - рішення форми В1 №0000924706, яким ПАТ ЗФЗ зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2017 року у розмірі 190371,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 95185,50 грн. (а.с.78-79 т.1).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що висновки про порушення позивачем вимог абз. а п.198.1, 198.2, 198.3, 198.8 ст.198, п.200.1, абз. б 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, зроблені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІУ.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2017 року між ПАТ ЗФЗ (замовник) та ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт (підрядник) укладено Договір підряду №527 (а.с.81-86 т.1).

За умовами вказаного договору та у відповідності із Додатковою угодою №1 від 27.09.2017 року, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню капітального ремонту шахтної щілинної пічі №1 для випалювання вапна цеху №3 (інв. №4231021). Обсяги робіт, вартість устаткування визначаються згідно з фактичними витратами, відомостям обсягів робіт і локальним кошторисам з розрахунком договірної ціни (додаток №1;1а, 1(1), 1а(1); Додаток №2, 2а, 2(1), 2а(1)), підписаними сторонами. Загальна вартість робіт за даною угодою складає 2763496,80 грн., у тому числі ПДВ 460582,80 грн. Термін виконання робіт: липень - жовтень 2017 року, роботи виконуються згідно графіку робіт, що є невід'ємною частиною договору. Оплата за роботи здійснюється за фактом виконаних робіт, на підставі підписаного сторонами Акту приймання виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Підрядника.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:

- графік на капітальний ремонт шахтної щілинної пічі №1 для випалювання вапна цеху №3, акт приймання виконаних робіт (механомонтаж та газоочищення) №18 від 31.10.2017 року на суму 155967,60 грн., у тому числі ПДВ 25994,60 грн.,

- акт приймання виконаних робіт (вогнетривкі роботи) №19 від 31.10.2017 року на суму 630193,20 грн., у тому числі ПДВ 105032,20 грн., акт приймання виконаних робіт (вогнетривкі роботи) №25 від 31.10.2017 року на суму 31645,20 грн., у тому числі ПДВ 5274,20 грн., акт приймання виконаних робіт допоміжні роботи (вогнетривкі роботи) №20 від 31.10.2017 року на суму 324417,60 грн., у тому числі ПДВ 54069,60 грн.;

- рахунок фактура №СФ-0000106 від 31.10.2017 року на суму 155967,60 грн., у тому числі ПДВ 25994,60 грн., рахунок фактура №СФ-0000107 від 31.10.2017 року на суму 630193,20 грн., у тому числі ПДВ 105032,20 грн., рахунок фактура №СФ-0000109 від 31.10.2017 року на суму 31645,20 грн., у тому числі ПДВ 5274,20 грн., рахунок фактура №СФ-0000109 від 31.10.2017 року на суму 324417,60 грн., у тому числі ПДВ 54069,60 грн.,

- довідки про вартість виконаних робіт і витрат за жовтень 2017 року,

- акти на витрачені при ремонті матеріали, витяг з відомості № 31 (послуги) додаток до журналу ордеру № 6 за жовтень 2017 року;

- податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних: №13 від 31.10.2017 року на суму ПДВ 105032,20 грн. дата реєстрації 14.11.2017 року; № 11 від 31.10.2017 року на суму ПДВ 25994,60 грн. дата реєстрації 09.11.2017 року; № 12 від 31.10.2017 року на суму ПДВ 54069,60 грн. дата реєстрації 14.11.2017; № 14 від 31.10.2017 року на суму ПДВ 5274,20 грн. дата реєстрації 14.11.2017 року (а.с. 87-164, 182-185 т.1, а.с.8-9 т.2).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт , що підтверджується виписками по рахункам та відповідними платіжними дорученнями та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт (послуг) за договором підряду №527 від 21.06.2017 року (а.с.165-181 т.1).

На підставі виписаних ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт податкових накладних, позивачем відображено податковий кредит з ПДВ у сумі 190370,60 грн. у податковій звітності за жовтень 2017 року (а.с.186-204 т.1).

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану позивача як платника податків повністю підтверджуються наведеними вище первинними та іншими документами.

Факт наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, та їх належну реєстрацію в реєстрі виданих податкових накладних відповідачем не оспорюється та не спростовано.

З аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин ПАТ ЗФЗ із контрагентом ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт вбачається, що окрім декларування податкового кредиту з ПДВ, позивачем дотримано всіх обов'язкових вимог чинного законодавства, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього є наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу про не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з надання послуг капітального ремонту шахтної щілинної печі для випалювання вапна №1 цеху №3 ПАТ ЗФЗ , з чого випливає право позивача на формування податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтва платника ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі податковий орган посилається як на докази відсутності реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом, на відсутність у ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання та зазначає, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником), оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, що позбавляла би платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Апелянтом ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що договір, сторонами якого є ПАТ ЗФЗ та ТОВ Промислове підприємство Енергоремонт , укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в т.ч., в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законом обсязі та отримання незаконної податкової вигоди, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі Булвес проти Болгарії Європейський Суд з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, зобов'язання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Жодних інших обставин для невизнання первинних документів ПАТ ЗФЗ та неврахування господарських відносин позивача з його контрагентом за спірний період при визначенні об'єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не надано, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених при придбанні робіт (послуг).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2018 року № 0000924706.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в адміністративній справі №808/659/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в адміністративній справі №808/659/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2018 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак