Постанова

від 26.12.2018 по справі 804/1573/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

26 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/1573/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства Вакант на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. (ОСОБА_5В.) в справі № 804/1573/18 за позовом Приватного підприємства Вакант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Вакант звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 207710 грн.; № НОМЕР_2 про про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 319357,50 грн., в тому числі за основним платежем - 255486 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63871,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки про відсутність реального характеру господарських операцій та ненастання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між ПП Вакант та його контрагентами - ТОВ ОСОБА_2 Україна та ТОВ Буд ОСОБА_6 , є помилковими та ґрунтуються на припущеннях, не відповідають фактичним обставинам справи. В ході проведення перевірки контролюючому органу були надані усі необхідні фінансово-господарські (первинні) документи, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують реальність господарських відносин з ТОВ ОСОБА_2 Україна та ТОВ Буд ОСОБА_6 . Відповідачем не наведено конкретних фактів, які б доводили нереальність господарських операцій, а лише вказано на сумніви , такі висновки податкового органу не можуть ставитись в обґрунтування його правової позиції, а отже відповідач не довів належними доказами порушення законодавства позивачем. На момент здійснення фінансово-господарської операції між ПП Вакант та його контрагентами останні були зареєстровані у відповідному порядку, були платниками податку на додану вартість. Відповідачем не вказано будь-яких обґрунтованих доводів (доказів), які б свідчили про змову учасників господарських операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки така змова відсутня. Позивач не несе відповідальності за дотримання правил оподаткування своїми контрагентами; реальність господарських операцій ПП Вакант з його контрагентами, які перевірялись, підтверджується достатньою кількістю документів, які надавались відповідачу у ході перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Вакант з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.08.2017 року №9932/04-36-14-20/24227180, яким встановлено порушення ПП Вакант пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на суму 207710 грн., у тому числі за 2015 рік - 207710 грн.; пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255486 грн., у тому числі по періодам: січень 2015 року - 769 грн., жовтень 2015 року - 39401 грн., листопад 2015 року - 127798 грн., грудень 2015 року 84851 грн., листопад 2016 року - 2667 грн.

ПП Вакант подано заперечення до акту перевірки, які розглянуті та не прийняті контролюючим органом.

На підставі акту від 28.08.2017 року №9932/04-36-14-20/24227180 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.10.2017 року №0016431420, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 207710 грн.; №0016451420, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 255486 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 63871,50 грн.

ПП Вакант оскаржені податкові повідомлення-рішення в адмінстрптивному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.01.2018 року №1544/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення.

Також судом першої інстанції встановлено, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання робіт (послуг) (технічне обслуговування обладнання підприємств ГМК) та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану варість у сумі 250520 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 1361093 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_2 Україна (код ЄДРПОУ 38477674) на суму витрат за 2015 рік - 267985 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту податок на додан вартість на загальну суму 53597 грн., в тому числі у жовтні 2015 року - 39401 грн., у листопаді 2015 року - 14196 грн.; оплата здійснена шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 321581,74 грн., в тому числі у 2015 році - 114510 грн., у 2016 році - 207071,174 грн.; ТОВ Буд ОСОБА_6 (код ЄДРІІОУ 40048252) - на суму витрат за 2015 рік - 1093108 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 196905 грн., в тому числі у листопаді 2015 року - 113602 грн., у грудні 2015 року - 83303 грн.; оплата здійснена шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 321581,74 грн., в тому числі у 2015 році на загальну суму 322000 грн. Станом на 31.12.2016 року кредиторська заборгованість складає 989729,98 грн.

З урахуванням завищення доходів в сумі 402042 грн. та завищення витрат в сумі 194893 грн. (без урахування операцій, реальність яких перевіркою не підтверджено) ПП Вакант занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за 2015 рік на загальну суму 1153945 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з не підтвердження реальності операцій, які відображені платником податків у податковому обліку, що обумовлює правомірність збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Вакант з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 28.08.2017 р. № 9932/04-36-14-20/24227180, яким встановлено порушення ПП Вакант п. п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. на суму 207710 грн., у тому числі за 2015 рік - 207710 грн.; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255486 грн., у тому числі по періодам: січень 2015 року - 769 грн., жовтень 2015 року - 39401 грн., листопад 2015 року - 127798 грн., грудень 2015 року 84851 грн., листопад 2016 року - 2667 грн.

На підставі акту від 28.08.2017 р. № 9932/04-36-14-20/24227180 контролюючим органом 06.10.2017 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ПП Вакант суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 207710 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення ПП Вакант суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 319357 грн., в тому числі за основним платежем - 255486 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63871,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 17.01.2018 року №1544/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ПП Вакант залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ОСОБА_2 Україна , ТОВ Буд ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що між ТОВ ОСОБА_2 Україна (субпідрядник) в особі директора ОСОБА_7 та ПП Вакант (підрядник) в особі директора ОСОБА_8 укладені договори:

- про виконання робіт від 21.09.2015 р. № 197/1с, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи Поточний ремонт та технічне обслуговування ЦГЗК ;

- про виконання робіт від 01.10.2015 р. № 2100/6с, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи АМКР.КХП.Реконструкція комплекса КБ № 5, 6. Міжцохові комунікації . Ділянка № 4.

З посиланням на вказані договори ТОВ ОСОБА_2 Україна на адресу позивача виписані податкові накладні та складені між субпідрядиком та генпідрядником акт виконаних робіт.

Акти виконаних робіт з боку субпідрядника ТОВ ОСОБА_2 Україна та податкові накладні підписані директором ОСОБА_7, з боку ПП Вакант - ОСОБА_8

Крім того, між ТОВ Буд ОСОБА_6 (субпідрядник) в особі директора ОСОБА_9 та ПП Вакант (підрядник) в особі директора ОСОБА_8 укладені договори:

- про виконання робіт від 21.09.2015 р. № 197/1/1с, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи: технічне обслуговування обладнання РЗФ ПАТ ЦГЗК , обладнання дробильної фабрики ПАТ ЦГЗК , обладнання збагачувальної фабрики ПАТ ЦГЗК , обладнання фабрики огрудкування ПАТ ЦГЗК , обладнаня шахти імені Орджонікідзе; поточний ремонт обладнання ЦШХ ПАТ ЦГЗК , обладнання збагачувальної фабрики ПАТ ЦГЗК ; капітальний ремонт обладнання ФОК ПАТ ЦГЗК ;

- про виконання робіт від 02.11.2015 р. № 479/1с, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту конструкцій незадовільного технічного стану приймання вапняку та бетоніту ЦПО (в матеріалах справи відсутній).

З посиланням на вказані договори ТОВ Буд ОСОБА_6 на адресу позивача виписані податкові накладні та складені між субпідрядиком та генпідрядником акт виконаних робіт.

Акти виконаних робіт з боку субпідрядника ТОВ Буд ОСОБА_6 підписані директором ОСОБА_9, з боку ПП Вакант - ОСОБА_8

Позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження проведення розрахунків із субпідрядниками.

Використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивач доводить актами виконаних робіт, складеними між ТОВ Будівельно-монтажне управління № 30 , ТОВ Кривбасремонт та ПП Вакант .

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 5-7 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 9 Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірни правовідносин, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на п.ідставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, не розкрито змісту господарських операцій, документи не містять інформації щодо фактично здійснених господарських операцій.

Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичного отримання позивачем послуг (робіт) за спірними угодами, оприбуткування таких робіт та подальший їх рух (реалізацію замовникам). Акти виконаних робіт взагалі на містять переліку робіт, змісту робіт, міста виконання робіт, а зазначено тільки вид робіт (наприклад, технічне обслуговування).

Вказані недоліки у своїй сукупності позбавляють надані позивачем докази сили первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій саме на виконання вимог укладених між позивачем та контрагентами договорів.

Позивачем не надано належних доказів використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. При цьому суд зазначає, що не можуть вважатися належними доказами використання придбаних у контрагентів робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності акти приймання виконаних робіт, складені за участі ТОВ Кривбасремонт та ТОВ Будівельно-монтажне управління № 30 , зважаючи на таке.

Зі змісту договорів із контрагентами, а також довідки ПП Вакант (а.с. 20 т.2), субпідрядні роботи виконувались на об'єктах ПАТ ЦГЗК , ПАТ Криворіжандустрбуд , ПрАТ Авдіївській коксохімічний завод , ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , відділу освіти виконкому Саксаганської районой у місті ради. При цьому замовниками виступали, як вказує позивач, не тількі зазначені підприємства, а й ТОВ Кривбасремонт та ТОВ Будівельно-монтажне управління № 30 .

Разом з тим, позивачем не підтверджено договорами, на підставі яких здійснювались такі роботи, а також документами на підтвердження прийняття таких робіт замовниками, факт здійснення підряднх робіт саме на замовлення зазначених підприємств та установ.

Крім того, суд зазначає наступне.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 р. у справі № 522/16836/16-к (провадження №1-кп/522/1109/16) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був засновником та директором ТОВ ОСОБА_2 Україна та підписував документи по взаємовідносинам з ПП Вакант визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1. ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, що виразилося у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ ОСОБА_2 Україна (код ЄДРПОУ 38477674) з метою прикриття незаконної діяльності.

Як зазначено вище, первинні документи, якими позивач підтверджує реальність господарських операцій з ТОВ ОСОБА_2 Україна , підписані ОСОБА_7

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

При цьому, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вказаний правовий висновок, відображений в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі № 804/8332/17 та враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд зазначає, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що дії ОСОБА_7 як директора ТОВ ОСОБА_2 Україна не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, відбулися на підставі первинних документів, виписаних саме ОСОБА_7 у той самий період, в якому встановлено факт скоєння злочину.

Частиною 6 статті 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, оскільки вироком суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлено факт створення ТОВ ОСОБА_2 Україна як фіктивного підприємства ОСОБА_10, видані таким підприємством документи не мають сили первинних документів у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Відповідно, є правильний висновок контролюючого органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ТОВ ОСОБА_2 Україна .

Зазначені обставини свідчать про те, що фактично відомості бухгалтерського та податкового обліку сформовані позивачем по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом за відсутності реально вчинених господарських операцій та на підставі документів, які не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також суд зазначає, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію ТОВ Буд ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ 40048252) проведено 05.10.2015 року, на облік у контролюючому органі та в органах статистики підприємство поставлено 05.10.2015 року та 06.10.2015 року, тоді як один з договір з позивачем з цим підприємством укладений 21.09.2015 р. Тобто, на момент укладення договору на виконання робіт №197/1/1с від 21.09.2015 р. субпідрядник ТОВ Буд ОСОБА_6 не був зареєстрований як юридична особа.

Також суд враховує, що особа, чий підпис міститься на договорі від 21.09.2015 року, була прийнята на роботу лише 11.10.2015 року, дата початку роботи - 12.11.2015 року. При цьому, у податкових накладних міститься посилання на договір від 02.11.2015 року №197/1/1с, який до матеріалів справи не долучено та до перевірки не надано. У ході перевірки надавався договір від 02.11.2015 року №479/1с, який з боку контрагента підписаний так само особою, яка на момент укладення договору ще не була працівником підприємства.

Таким чином, документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операцій, не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Сукупність приведених обставин дає суду підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій, що виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, а також правомірність віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат за цими операціями, не зважаючи на наявність у платника податків податкових накладних та інших первинних документів, що за змістом не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

З огляду на наведене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стосовно доводів апелянта про надання контролюючому органу пояснень в ході проведення перевірки щодо помилки в даті укладання договору суд вказує на відсутність доказів таких тверджень з урахуванням того, що відповідач категорично заперечував проти таких тверджень.

Також є необґрунтованим посилання позивача на порушення судом приписів процесуального законодавства в частині не сприяння позивачу у збиранні доказів, а саме відмови у задоволенні клопотання про допит в якості свідків посадових осіб контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Фактичне здійснення господарських операцій повинно доводитися належним чином оформленими первинними документами. Показання свідків щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій можуть бути прийняті судом в якості доказів тільки у разі відсутності у суду сумнівів щодо правомірністі видачі такими особами первинних документів. В цьом випадку судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що посадові особи контрагентів, які видали первинні документи, діяли всупереч чинному законодавству, з огляду на вирок суду щодо директора ТОВ ОСОБА_2 Україна та укладання договору з ТОВ Буд ОСОБА_6 до здійснення державної реєстрації підприємства, тому показання цих осіб не можуть бути належними доказами реальності здійснення спірних господарських операцій.

Суд зазначає, що доводи апелянта, що вирок Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 р. у справі № 522/16836/16-к не містить відомостей, що ПП Вакант був одни із суб'єктів господарювання, якому надавались послуги з ухилення від сплати чи мінімізації податків, є безпідставними, оскільки за змістом частини 1 ст. 205 КК України злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Суд погоджується з доводами апелянта про відсутність вироку, що набрав законної сили, відносно посадових осіб ТОВ Буд ОСОБА_6 , а також про те, що пояснення особи в рамках кримінального провадження, не підтвердженні вироком, який набрав законної сили, не можуть вважатися належними доказами, проте вказує, що такі доводи не спростовують висновку суду про нереальність спірних господарських операцій.

При цьому сам факт укладання господарського договору до державної реєстрації підприємства свідчить про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства та дозволяє зробити висновок про нереальність господарських операцій.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України оозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Тобто, позивач як сторона у справі зобов'язана надати докази на підтвердження своїх вимог, а у разі неможливості, повідомити про це суд, який буде у такому разі зобов'язаний сприяти у витребуванні доказів.

В спірному випадку позивачем не надано суду доказів фактичного виконання спірних господарських операцій. Позивачем не повідомлявся суд першої інстанції про неможливість надання таких доказів та не ставилось питання про витребування доказів своїх вимог.

Судова колегія зазначає, що обов'язок відповідача як суб'єкта владних повноважень, який заперечує проти позову, щодо доказування правомірності свого рішення, встановлений ч. 2 ст. 77 КАС України, не є абсолютним, оскільки в силу специфіки правовідносин докази щодо фактичного отримання робіт за спірними угодами та використання таких робіт у власній господарській діяльності наявні саме у суб'єкта господарювання.

Посилання апелянта на не приведення судом першої інстанції мотивів неврахування доказів, наданих позивачем, а також доводів позивача, також є хибними, оскільки крім формально складених договорів, актів прийняття виконаних робіт, податкових накладних, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Є доручним посилання апелянта на те, що діюче законодавство на ставить в залежність право платника податків на фомування показників податкового кредиту та витрат від стану податкового обліку його контрагентів, проте в контексті спірних правовідносин порушення податкового законодавства здійснено саме позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Вакант на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. в справі № 804/1573/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. в справі № 804/1573/18 за позовом Приватного підприємства Вакант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 26.12.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.12.2018 р.

ОСОБА_11 ОСОБА_1

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко