Рішення

від 21.12.2018 по справі 641/397/17

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/2363/2018 Справа № 641/397/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря - Дрокіної С.О. ,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4 -ОСОБА_5,

представника відповідача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України- ОСОБА_6 - А.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3 РСП ДП з обслуговування повітряного руху ОСОБА_7,

представника третьої особи - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 641/397/17-ц за позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ОСОБА_3 РСП ДП з обслуговування повітряного руху України, третя особа: Харківська первинна профспілкова організація ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв язку України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

24.01.2017 року ОСОБА_9 звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4, третя особа Харківська первинна профспілкова організація ВП ФПАРРІЗУ в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.01.2017 року №14/о З особового складу про її звільнення, поновити її на посаді провідного юрисконсульта ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України від 13.01.2017 року, стягнути з ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2017 року по день прийняття рішення у справі, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. 00 коп., провести перерахунок заробітної плати за останній робочий день 13.01.2017 року, вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,07, та матеріального заохочення до Міжнародного жіночого дня за 2017 рік.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 27 грудня 2001 року її прийнято на посаду юрисконсульта до ОСОБА_3 РСП ДП Украерорух згідно наказу від 27 грудня 2001 року № 152/л. З січня 2012 року позивач працювала провідним юрисконсультом ОСОБА_3 РСП ДП обслуговування повітряного руху України. 30 серпня 2016 року директор ОСОБА_3 РСП ДП Украероруху запропонував виключити посади провідного юрисконсульта (1 одиницю) і юрисконсульта (0,5 одиниці) та включити посаду юрисконсульта (1 одиниця). У службовій записці від 09 серпня 2016 року № 14-1-373 Про скорочення посад начальником юридичної служби пропонувалося скоротити посаду юрисконсульта . 02 вересня 2016 року голові профкому ОСОБА_3 ППО ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України відповідач направив лист № 6.4-1-853 Про скорочення працівників , в якому вказав про заплановане скорочення вищезазначених посад. 06 вересня 2016 року голова профкому ОСОБА_3 ППО ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України надав відповідь про ненадання згоди на заплановані звільнення юрисконсультів та зауважив, що провідний юрисконсульт ОСОБА_9 є членом виборного профспілкового органу - профспілкового комітету та згідно із статтею 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , статтею 252 КЗпП України , не може бути звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу, членом якого вона є. Листом від 18 травня 2016 року відповідача повідомлено про склад профспілкового органу Харківська ППО ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України . 13 вересня 2016 року голові профкому Харківська ППО ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України відповідач направив лист, в якому повідомляв, що посада провідного юрисконсульта , яку займає ОСОБА_9 , ліквідується вже у зв'язку зі зміною істотних умов праці. 23 вересня 2016 року відповідач видав наказ № 481/0 Про зміни істотних умов праці , в якому виключаються вищезазначені посади юрисконсультів. 28 вересня 2016 року відповідач провів засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників, на якому позивачу повідомили про скорочення її посади. При цьому, саме засідання відбулося 28 вересня 2016 року; протокол засідання оформлено 29 вересня 2016 року та підписано лише головою та секретарем комісії. 10 жовтня 2016 року на засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників їй запропонували отримати копії переліку вакантних посад, при цьому ні наказу про зміни в організації виробництва та праці ОСОБА_3 РСП ДП обслуговування повітряного руху України, ні попередньої згоди виборного органу надано не було.

30 листопада 2016 року відповідач направив лист голові профкому ОСОБА_3 ППО ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України , у якому просив надати погодження на її звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (припинення трудового договору у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці). На цей лист відповідач отримав обґрунтовану відповідь № 31 від 30 листопада 2016 року з посиланням на статті чинного законодавства України про ненадання згоди на її звільнення. Незважаючи на ненадання згоди профспілковою організацією, 13 січня 2017 року відповідач, у порушення умов чинного законодавства України, видав наказ № 14/0 про її звільнення від 13 січня 2017 року, у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п. 6 ч.1 ст 36 КЗпП України ). Вважала, що її звільнення відбулось з грубим порушенням трудового законодавства.

В обґрунтування спричиненої моральної шкоди позивач зазначила, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагало додаткових зусиль в організації її життя. Порушення відповідачем законодавства про працю позбавило її єдиного стабільного джерела доходів, права на працю, права утримувати і забезпечувати свою родину. Неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану її здоров'я, постійного перебування в стресовому стані та інше. Ситуацію з її незаконним звільненням вона та її рідні важко переживають, що в свою чергу спричиняє додаткові моральні страждання. Систематичною протиправною поведінкою відповідача вона була в негативно оцінена як некваліфікований та непрофесійний працівник. Це завдало їй істотних моральних страждань, оскільки в очах друзів, рідних та колишніх колег її було дискредитовано, її репутації та іміджу успішної та впевненої в собі людини, завдано шкоди.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.01.2017 року відповідно до ст.121 ЦПК України (в редакції дії закону 2004 року) провадження по вищевказані справі було відкрито.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.08.2017 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2018 року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року прийнято нову редакцію Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 15.12.2017 року. Згідно п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення закону визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою суду від 01.11.2018 року вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Від третьої особи ОСОБА_3 первинної профспілкової організації ВП ФПАРРІЗУ надійшли пояснення третьої особи, в яких профспілкова організація підтримала позовні вимоги ОСОБА_9 та просила їх задовольнити.

Представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзиви відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що підприємством не було порушено прав позивача, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, зазначаючи, що підстави для скасування наказу відсутні та підстав для поновлення на роботі позивачки немає, ОСОБА_9 була звільнена відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до Положення ОСОБА_3 РСП ДП Украерорух є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Організаційна структура та штатний розпис затверджується директором ДП Украерорух , тому проведення підприємством заходів щодо змін організації виробництва і праці є його виключне повноваження на встановлення режиму роботи підприємства, що реалізується з дотриманням певного порядку. Зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається у тих випадах коли вона пов'язана із змінами в організації виробництва і праці. Оскільки відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не вважається розірванням трудового договору з ініціативи власника, законодавством не передбачено необхідності отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України . В ДП Украерорух відбулися зміни в організації виробництва та зміни істотних умов праці, а саме: розмірів оплати праці, зміну розрядів і найменувань посад (залишення 1 штатної одиниці юрисконсульта). Протокол підписаний головою ХППО ВП ФПАРРІЗУ без заперечень та зауважень, що свідчить про те, що адміністрацією підприємства своєчасно попереджено про зміни істотних умов праці та отримання згоди профспілки. В протоколі наради з приводу проведення перевірки з 04 жовтня 2016 року по 05 жовтня 2016 року відображено відомості, що профспілки не мають зауважень щодо проведення змін істотних умов праці позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 РСП ДП з обслуговування повітряного руху України проти позову заперечував, зазначив, що позивача було звільнено у відповідності до вимог діючого законодавства, жодних її прав порушено не було, оскільки звільнення було проведено законно, то відсутні підстави для її поновлення на роботі.

Представник 3-ї особи пояснив, що п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає можливість звільнення за скороченням штату при змінах в організації праці та виробництва. Можливість звільнення при відмові від продовження роботи у зв'язку із змінами в організації виробництва передбачена також у пункті 6 ст. 36 КЗпП України ці підстави слід розрізняти. Звільнення за пунктом 1 ст . 40 КЗпП України допускається у разі скорочення кількості працюючих, а при звільненні за пунктом 6 ст. 36 КЗпП України скорочення кількості працюючих не відбувається. У цих випадках роботодавець лише змінює істотні умови праці, наприклад: режим роботи, систему оплати праці тощо, а у працівника зберігається можливість працювати за своєю спеціальністю, кваліфікацією. Його посада не скорочується. Але і примушувати працювати працівника за змінених істотних умов праці неможливо, тому що примусова праця заборонена. Саме кількість працюючих в ОСОБА_3 регіональному підрозділі Украероруху скоротилась про що свідчить штатний розпис №10.2.11-2 від 01.09.2016р. та додатково ОСОБА_9 запронували всі наявні вакансії по Украероруху за різними спеціальностями та кваліфікаціями. Немає значення є вона членом виборного органу чи ні. Суть справи в тому що зміни істотних умов праці не відбувалися, а відбулося скорочення, оскільки позивача звільнили за п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України, а не за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п.6.5. Статуту ХППО ВП ФПАРРІЗУ профспілкова конференція обирає профспілковий комітет та 12 травня 2016 року в ОСОБА_3 РСП ДП Украерорух була проведена конференція ХППО ВП ФПАРРІЗУ на якій до складу профспілкового комітету на основі вільного вибору членів ХППО ВП ФПАРРІЗУ було обрано ОСОБА_9 На вищевказаній конференції був присутній т.в.о. ОСОБА_2 ОСОБА_3 РСП ДП Украероруху ОСОБА_10, який був свідком вільного вибору членів ХППО ВП ФПАРРІЗУ та обрання ОСОБА_9 до профспілкового комітету. ХППО ВП ФПАРРІЗУ офіційним листом додатково повідомила ОСОБА_2 ОСОБА_3 РСП ДП Украероруху про склад профспілкового комітету.Ззаначив, що не існує законодавчого акту, який може скасувати вільний вибір членів профспілки наданий ст. 36 Конституції України та Законом України про профспілки, а також не потребує попереднього дозволу. Не існує законодавчого акту про те що член виборного органу набуває правоздатності після внесення відомостей до державного реєстру. Єдиний державний реєстр зберігає лише відомості та не надає чи не позбавляє будь-якого права члена виборного органу. Також законодавством не врегульовані строки внесення відомостей про зміни про членів керівних органів громадського формування. Представник вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, вислухавши доводи учасників справи , допитавши свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав .

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Згідно ч.4 ст.77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що з 27.12.2001 року по 13.01.2017 року ОСОБА_9 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (т. 1 а.с. 19-22) .

Наказом директора ОСОБА_3 РСП Украероруху № 236 від 27 червня 2014 року знеструмлено та зачинено (за можливості) об'єкти ОПР та ЗНС Луганської служби ОПР ОСОБА_3 РСП.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Обслуговування повітряного руху України № 226 від 03 липня 2015 року на виконання розпорядження Украероруху від 12 лютого 2015 року № 7 Про проведення апробації проектів Тимчасової примірної організаційної структури та Тимчасової примірної чисельності служб обслуговування повітряного руху РСП та з метою ефективного використання трудових ресурсів наказано директорам РСП розробити та надати на затвердження організаційні структури ОПР РСП до 06 серпня 2015 року.

Наказом директора ДП Обслуговування повітряного руху України № 81 від 06 березня 2015 року створено комісію з ліквідації Луганської служби обслуговування повітряного руху.

Наказом директора ОСОБА_3 РСП Украероруху № 248/1 від 02 вересня 2015 року наказано ввести в дію затверджені оновлені організаційні структури Полтавської, Сумської служб ОПР ОСОБА_3 РСП та штатні розписи від 25 серпня 2015 року № 7.1.12-1, начальнику відділу кадрів в строки, передбачені законодавством підготувати та подати на підпис директору повідомлення для первинних профспілкових організацій про заплановане звільнення працівників та про зміну істотних умов праці.

На підставі службової записки № 6.4.-1-08-816 від 30 серпня 2016 року про зміну штатного розпису ОСОБА_3 РСП Украероруху з метою оптимізації штатної чисельності ОСОБА_3 РСП Украероруху запропоновано внести зміни в штатний розпис: виключити з ОСОБА_3 РСП Украероруху посади провідний юрисконсульт - 1 штатна одиниця, юрисконсульт - 0,5 штатної одиниці, включити посаду юрисконсульт - 1 штатна одиниця (т.1 а.с. 23)

Відповідно до змін № 27 до штатного розпису від 01.09.2016 року ДП Обслуговування повітряного руху України по ОСОБА_3 РСП встановлено включити з 02.09.2016 року одиницю юрисконсульта, та з 02.12.2016 року виключити одиницю провідного юрисконсульта та 0,5 одиниць юрисконсульта ( т.1.а.с. 27)

Службовою запискою № 6.4-1-853 від 02 вересня 2016 року ДП Обслуговування повітряного руху України повідомлено голову профкому ХППО ВП ФПРАРРІЗУ ОСОБА_8, що у зв'язку із змінами № 27 в штатному розписі ОСОБА_3 РСП від 01 вересня 2016 року № 10.2.11-2 затвердженому тимчасово виконуючого обов'язки директора Украероруху заплановане скорочення наступних посад з 02 грудня 2016 року: (0,5 од.) посада - юрисконсульта, 1 (од.) посада - провідного юрисконсульта ( т.1.а.с. 26)

Головою профкому ОСОБА_3 первинної профспілкової первинної профспілкової організації ВП ФПАРРІЗУ ОСОБА_8 директору ОСОБА_3 РСП Украероруху направлений лист № 15 від 06 вересня 2016 року, в якому запропоновано відмовитися від планів скорочення юрисконсультів в ОСОБА_3 РСП, оскільки це скорочення може привести до порушення законодавства. У зв'язку з тим, що ОСОБА_9 є членом виборного профспілкового органу - профспілкового комітету її не може бути звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ( т.1 а.с. 28)

Наказом директора ОСОБА_3 РСП Украероруху № 481/о від 23 вересня 2016 року у зв'язку зі внесенням змін до штатного розпису ОСОБА_3 РСП виключено у терміни, передбачені законодавством України посади у кількості 1,5 одиниць: 1 одиниця - провідний юрисконсульт, 0,5 одиниці - юрисконсульт. Включено до штатного розпису ОСОБА_3 РСП 1 (одиниця) посаду - юрисконсульт.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП від 29 вересня 2016 року згідно із ст. 32 КЗпП України ОСОБА_9 попереджено про зміну істотних умов праці.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 відмовилась від підпису про ознайомлення з попередженням, про що складений акт від 06 жовтня 2016 року.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_9 передано для ознайомлення копії вакантних посад ДП Украерорух станом на 28 вересня 2016 року та 06 жовтня 2016 року, в переліку яких містилась посада юрисконсульта, що відповідала професії та кваліфікації позивача.

Листами від 20 жовтня 2016 року, 31 жовтня 2016 року, 14 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року ОСОБА_9 запропоновано вакантні посади по ОСОБА_3 РСП, перелік яких містився в додатку до листа, від отримання яких вона відмовилася.

30 листопада 2016 року т.в.о. директора ДП Украерорух надіслав голові профкому ХППО ВП ФПАРРІЗУ службову записку, у якій рекомендував надати погодження на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_9 на підставі п 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів від 01 грудня 2016 року вирішено рекомендувати адміністрації ОСОБА_3 РСП направити службову записку до ДП Украерорух про перенесення терміну виключення зі штатного розпису ОСОБА_3 РСП посад провідного юрисконсульта ( 1 одиниця) та юрисконсульта (0,5 одиниц) ОСОБА_3 РСП до фактичного виходу з лікарняного провідного юрисконсульта ОСОБА_9; рекомендувати адміністрації ОСОБА_3 РСП у разі отримання згоди на перенесення терміну виключення зі штатного розпису ОСОБА_3 РСП посад провідного юрисконсульта та юрисконсульта (0,5 од.) у перший день виходу на роботу провідного юрисконсульта ОСОБА_9 провести засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП .

Листом голови профкому ХППО ВП ФПАРРІЗУ від 07 грудня 2016 року директора ОСОБА_3 РСП ДП Украерорух повідомлено, що профспілка не надає згоду на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_9 на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України та пропонує відмовитися від планів скорочення провідного юрисконсульта ОСОБА_9

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП від 13 січня 2017 року комісія вирішила рекомендувати адміністрації ОСОБА_3 РСП звільнити провідного юрисконсульта ОСОБА_9 В на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з її відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Наказом ДП обслуговування повітряного руху України від 13 січня 2017 року №14/о З особового складу ОСОБА_9 звільнено з роботи з посади провідного юрисконсульта у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України)

В судовому засіданні сторонами у справі у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, визнано факт того, що до моменту введення оновленого штатного розпису ОСОБА_3 РСП тобто до 02.09.2016 року існувало 2 посади юрисконсультів: 1 одиниця - провідний юрисконсульт, 0,5 одиниці - юрисконсульт, а після введення оновленого штатного розпису ОСОБА_3 РСП тобто з 02.09.2016 року і по 02.12.2016 року існувало 3 посади юрисконсультів: 1 одиниця - провідний юрисконсульт, 0,5 одиниці - юрисконсульт, 1 одиниця - юрисконсульт.

З 02.12.2016 року зі штатного розпису ОСОБА_3 РСП посади 1 одиниця - провідний юрисконсульт (яку займала позивач) та 0,5 одиниці - юрисконсульт виключено.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що виключення з штатного розпису підприємства посади провідного юрисконсульта , яку обіймала позивач, та включення до штатного розпису посади юрисконсульта не можна вважати зміною істотних умов праці в розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Верховний Суд також зазначив, що дійшовши висновку, що на підприємстві відбулись зміни істотних умов праці позивача, а саме: зміна назви посади, посадового окладу та режиму роботи, суди не взяли до уваги, що посада провідного юрисконсульта , яку обіймала позивач, фактично була ліквідована.

Крім того, Верховний Суд прийшов до висновку, що при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП № 6.4-1.5-12 від 29 вересня 2016 року згідно статті 32 КЗпП України ОСОБА_9 попереджено про зміну істотних умов праці.

ОСОБА_2 ОСОБА_3 РСП Украероруху ОСОБА_4 винесено попередження № 6.4-1-10-981 про зміну істотних умов праці. ОСОБА_9 відмовилась від підпису про ознайомлення з попердженням, про що складений акт від 06.10.2016 року .

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП № 6.4-1.5-13 від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_9 передано для ознайомлення копії вакантних посад Украероруху станом на 28 вересня 2016 року та 06 жовтня 2016 року у зв'язку з внесенням змін до штатного розпису ОСОБА_3 РСП.

Листами № 6.4-1-1534 від 20 жовтня 2016 року, № 6.4-1-1674 від 31 жовтня 2016 року, № 6.4-1-1821 від 14 листопада 2016 року, № 6.4-1-1794 від 20 листопада 2016 року ОСОБА_9 запропоновано вакантні посади по ОСОБА_3 РСП, перелік яких містився в додатку до листа.

Службовою запискою № 6.4-1-2115 від 30 листопада 2016 року тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Обслуговування повітряного руху України на адресу голови профкому ХППО ВП ФПАРРІЗУ запропоновано в зв'язку з відмовою працівника ОСОБА_9 від запропонованих вакансій надати погодження на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_9 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України згідно відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Листом голови профкому ХППО ВП ФПАРРІЗУ № 31 від 07 грудня 2016 року директора ОСОБА_3 РСП Украероруху повідомлено, що профспілка не надає згоду на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_9 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України та пропонує відмовитися від планів скорочення провідного юрисконсульта ОСОБА_9

Протоколом засідання комісії з розгляду питань розірвання трудових договорів за ініціативою адміністрації та соціальному захисту працівників ОСОБА_3 РСП № 99 від 13 січня 2017 року вирішили рекомендувати адміністрації ОСОБА_3 РСП звільнити провідного юрисконсульта ОСОБА_9 на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку з її відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Наказом директора ОСОБА_3 РСП ДП обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4 № 14/о від 13.01.2017 року ОСОБА_9 провідного юрисконсульта звільнено 13.01.2017 року у зв*язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 3 ст 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу .

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України , за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва та праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП , оскільки передбачає продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо.

Водночас, зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Суд відхиляє посилання представників відповідачів про те, що на підприємстві мали місце зміни істотних умов праці, в тому числі щодо посади позивача, а не скорочення штату, в той же час, своїми діями позивач фактично відмовився від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, тому його звільнення на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України відповідач провів відповідно до вимог законодавства, так як таки посилання відповідачів не узгоджуються з приписами чч. 2, 3 ст. 32 КЗпП України та встановленими обставинами справи.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми та чч. 2, 3 ст. 32 КЗпП України зміна істотних умов праці стосується випадків зміни систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату.

З матеріалів справи та пояснень відповідачів вбачається, що передумовою внесення змін до штатного розпису ОСОБА_3 РСП Украероруху була ліквідація окремих структурних підрозділів ДП обслуговування повітряного руху України та скорочення обсягу надаваних послуг, тобто зменшення обсягу виконуваних завдань, а не зміна їх змісту, не перепрофілювання діяльності підприємства тощо.

Крім того, ані Зміни № 27 в штатному розписі ОСОБА_3 РСП від 01 вересня 2016 року № 10.2.11-2 (т. 1 а.с. 27), ані наказ ОСОБА_3 РСП Украероруху № 481/о від 23.09.2016 р. (т. 1 а.с. 37), ані листи ОСОБА_3 РСП Украероруху , що були адресовані на адресу позивача, якими ОСОБА_9 було повідомлено про зміну істотних умов праці, не місять відомостей про те, які саме істотні умови праці було змінено та з якого моменту такі зміни вводяться в дію.

Суд зауважує, що зміна істотних умов праці не передбачає необхідність звільнення працівника та прийняття його на іншу вакантну посаду. Дії відповідачів щодо надання позивачу переліку вакантних посад на підприємстві підтверджують, що відносно посади провідного юрисконсульта мали місце не зміни істотних умов праці, а скорочення посади.

З огляду на викладене звільнення позивача мало місце без законних підстав.

Вищезазначений висновок повністю узгоджується з висновком Верховного суду України викладеному у постанові від 23.03.2016 року у справі №6-2748цс15.

Отже, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо скасування наказу про її звільнення на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України, оскільки доказів того, що відносно посади провідного юрисконсульта було змінено істотні умови праці відповідачами не надано, натомість матеріали справи містять докази того, що дана посада була виключена зі штатного розпису.

Таким чином, суд вважає що вимоги позивача щодо її поновлення на роботі підлягає задоволенню з дня її звільнення, а саме з 14.01.2017 року

В судовому засіданні сторонами у справі у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, визнано факт того, що на момент розгляду справи про поновлення на роботі позивача, посада яку вона обіймала до моменту незаконного звільнення відсутня у штатному розписі, в той же час підприємство є діючим, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин статтею 240-1 КЗпП України.

Суд вважає не обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України внести зміни до штатного розпису ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, якими ввести посаду провідного юрисконсульта з посадовим окладом з урахуванням коефіцієнтів підвищення, так як на думку суду це буде втручанням в господарську діяльність підприємства. Відповідно п.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

При розгляді трудових спорів, Верховний Суд України звертає увагу на необхідності застосування ст.232 КЗпП України при визначенні способів захисту прав у сфері трудових правовідносин (п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року ).

Відповідно до ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України , держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України , а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України №6-33цс14.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" , п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно п. 10. наведеного вище Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 609,23 грн. без врахування податків, що підтверджується наданою ОСОБА_3 регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України відповіддю на адвокатський запит представника позивача.

Крім того, із зазначеної відповіді вбачається, що починаючи з 01.01.2017 року на підприємстві відбувалися підвищення тарифних ставок і посадових окладів, а саме: з 01.01.2017 року коефіцієнт підвищення складав 1,07, з 01.06.2017 року - 1,30, з 01.01.2018 року - 1,05, з 01.03.2018 року - 1,15, з 01.04.2018 року - 1,043.

Отже, з урахуванням положень п. 10. наведеного вище Порядку середньоденна заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що справа про поновлення на роботі розглядається біля одного року, не з вини працівника, а отже у відповідності до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України середній заробіток підлягає стягненню за увесь час вимушеного прогулу.

Перевіривши розрахунок середнього заробітку наданий представником позивача суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Заперечення та контророзрахунок відповідачами надано не було.

Таким чином, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 14.01.2017 року по 13.12.2018 року включно складає 438 481,85 грн., без врахування податків.

Що стосується вимог позивача стосовно відшкодування моральної шкоди, то дана вимога підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти Люксембургу (2001), Надбала проти Польщі (2000) визнається, що визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого Конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

З пояснень наданих представником позивача вбачається, що незаконне звільнення позивача призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач була змушена займатися пошуком заробітку, вирішувати питання щодо забезпечення себе та членів своєї родини. Суд також враховує, тривалість процесу відновлення порушеного права позивача.

Поряд з цим суд вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем є завищеним, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення перерахунку заробітної плати за останній робочий день 13.01.2017 року вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,07, матеріальне заохочення до Міжнародного жіночого дня за 2017 рік, то в цій частині позовних вимог слід відмовити через їх необґрунтованість.

Так, щодо перерахунку заробітної плати за останній робочий день 13.01.2017 року позивачем не надано доказів що виплата заробітної плати за цей день була проведена у меншому розмірі. Щодо матеріального заохочення до Міжнародного жіночого дня за 2017 рік то відповідно до ст. 143 КЗпП заохочення можуть застосовуватись саме до працівників. Крім того, згідно ч. 2 ст. 144 КЗпП заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.

Матеріали справи не містять доказів того, що адміністрацією підприємства відносно позивача приймалося рішення про виплату їй заохочення до Міжнародного жіночого дня за 2017 рік.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення саме з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України середнього заробітку, коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З урахуванням необхідності забезпечити ефективний захист порушених прав позивача та відсутності у ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України статусу юридичної особи суд приймає рішення про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії саме щодо Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 14 341,36 коп.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_9 -задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 14/о З особового складу від 13.01.2017 року, щодо звільнення ОСОБА_9 з посади провідного юрисконсульта.

Поновити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді провідного юрисконсульта ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 14.01.2017 року.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_9 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.01.2017 року по 21.12.2018 року включно, в сумі 438481 ( чотириста тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 85 коп., без врахування податків.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 10 000 ( десять тисяч ) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір в розмірі 6 304 ( шість тисяч триста чотири) грн.82 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 14 341 ( чотирнадцять тисяч триста сорок одна) грн. 36 коп., без врахування податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_9, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Представник позивача - ОСОБА_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач - ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_4, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП- НОМЕР_2.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - ОСОБА_5, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, адреса місця знаходження : Київська область, м. Бориспіль Аеропорт, Код ЄДРПОУ - 19477064.

Представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - ОСОБА_6, службова адреса: Київська область, м. Бориспіль Аеропорт.

Відповідач- Харківське РСП ДП з обслуговування повітряного руху України, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Стартова, код ЄДРПОУ -21175382.

Представник Відповідач - ОСОБА_3 РСП ДП з обслуговування повітряного руху України - ОСОБА_11, адреса проживання : ІНФОРМАЦІЯ_6.

Третя особа - Харківська первинна профспілкова організація ВП Федерація профспілок працівників радіолокації, радіонавігації і зв язку України , адреса місцезнаходження : АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ - 40542375.

Представник третьої особи - ОСОБА_8, службова адреса : АДРЕСА_1

Повний текст рішення по справі складено 26 грудня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_12