Рішення

від 28.12.2018 по справі 1140/2698/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2698/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1),

відповідач: Великосеверинівська сільська рада (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 04365164)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство "Сонях" (25006, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 41270146)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великосеверинівської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є членом фермерського господарства "Сонях" (надалі - ФГ "Сонях"), яке створено ОСОБА_2 Остання отримала у користування за договором оренди від 13.01.2014 року, укладеним з Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області, земельну ділянку площею 32,3888 га земель сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, строком на 7 років для ведення фермерського господарства. Відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство", частини 6 статті 118 Земельного кодексу України позивач у травні 2018 року звернувся до відповідача з заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель ФГ "Сонях" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території ради. Однак, рішенням Великосеверинівської сільської ради №510 від 18.07.2018 року йому відмовлено у наданні такого дозволу з підстав, що не передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. У зв'язку з цим позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради №510 від 18.07.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1";

- зобов'язати Великосеверинівську сільську раду прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель фермерського господарства "Сонях" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території відповідної ради.

Ухвалою судді від 05.10.2018 року відкрито провадження у справі за цим позовом та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ФГ "Сонях", учасникам справи встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов до суду не подав. Від третьої особи пояснень щодо позову також не надходило.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За договором оренди землі від 13.01.2014 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_2, останній надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га ріллі із земель запасу, що перебувають у державній власності, на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 7 років. (а.с. 19 - 27) Право оренди ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 26.10.2017 року. (а.с. 59 - 64)

ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_1 створено фермерське господарство "Сонях", яке з 07.04.2017 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього фермерського господарства є ОСОБА_2. (а.с. 10, 36 - 40, 73)

ОСОБА_1 30.05.2018 року звернувся до голови Великосеверинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ "Сонях" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Вказана заява з додатками 30.05.2018 року зареєстрована Великосеверинівською сільською радою за №301/05-30. (а.с. 8)

Рішенням Великосеверинівської сільської ради №510 від 18.07.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1" позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, невірно вказане у заяві територіальне розташування земельної ділянки, наявність орендних відносин згідно діючого договору оренди землі від 13.01.2014 року та відсутність доказів щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель фермерського господарства. (а.с. 9)

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України ("Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Пунктом "а" частини 5 статті 83 ЗК України передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", яким наказано Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га, що розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, за наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передана у комунальну власність Великосеверинівської сільської об'єднаної територіальної громади. (а.с. 45 - 48)

Оситнязька сільська рада входить до складу Великосеверинівської сільської об'єднаної територіальної громади.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження цією земельною ділянкою комунальної власності, у тому числі її безоплатна передача у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Як установлено судом, позивач звернувся до відповідача, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність частини вказаної земельної ділянки у межах норми, передбаченої п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України, яка раніше передана ОСОБА_2 в користування (оренду) для ведення фермерського господарства строком на 7 років. Позивач вважає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" він має право на отримання частини цієї земельної ділянки безоплатно у приватну власність як член фермерського господарства "Сонях", в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачений порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статтях 31 ("Землі фермерського господарства") та 32 ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") Земельного кодексу України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій ОСОБА_3 Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, яку суд враховує відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка комунальної власності за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189 загальною площею 32,3888 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, надана у користування (оренду) громадянці ОСОБА_2, а не ФГ "Сонях".

Таким чином, звернутися із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189 та використати своє право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) може громадянка ОСОБА_2, яка користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо вона раніше не набула права на земельну частку (пай).

Натомість позивач має право на отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статей 116, 118, 121 ЗК України громадянам у межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися у приватну власність земельні ділянки за такими видами цільового використання та в таких межах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч.1 ст.121 ЗК України).

Судом установлено, що позивач як член ФГ "Сонях" не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення фермерського господарства земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2

Будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у приватну власність за рішенням відповідача саме цієї земельної ділянки, позивач може звернутися до відповідача у порядку, установленому статтею 118 ЗК України, із заявою про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Крім того, позивач може придбати цю земельну ділянку у власність на конкурентних засадах з аукціону (глава 21 Земельного кодексу України).

Суд зауважує, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 23.05.2018 року про її згоду на розпаювання земельної ділянки за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, наданої їй в оренду для ведення фермерського господарства, та на передачу її у власність членам фермерського господарства (а.с. 74), не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки не доводить припинення договору оренди землі, яке має відбуватися за правилами статті 31 Закону України "Про оренду землі".

ОСОБА_2 не вправі розпоряджатися цією земельною ділянкою, зокрема погоджувати її передачу у приватну власність членам свого фермерського господарства, оскільки повноваження власника щодо неї здійснює Великосеверинівська сільська рада.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_2 (а.с. 45 - 48)

У зв'язку з цим, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України виділення спірної земельної ділянки іншій фізичній особі можливе лише після припинення договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2

Щодо посилання позивача на частину 7 статті 118 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає, що ця норма стосується розгляду клопотань, поданих громадянами, які відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Подана ОСОБА_1 заява суперечила вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", оскільки позивач у ній просив про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2, не маючи на це права згідно зі статтями 31, 32 Земельного кодексу України, статтями 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Отже відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, для ведення фермерського господарства.

У ході розгляду справи доведено правомірність прийнятого відповідачем рішення №510 від 18.07.2018 року про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність та установлено, що він при цьому діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не вчиняв. Натомість позивач не дотримався порядку набуття права власності на земельну ділянку. Тому у задоволенні його позову за первісною вимогою про визнання протиправним цього рішення та за похідною вимогою про зобов'язання відповідача вчинити дії слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог, підстави для присудження йому понесених судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Великосеверинівської сільської ради (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 04365164) відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4